Ухвала

від 15.08.2024 по справі 521/12274/24

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/12274/24

Номер провадження:1-кп/521/1647/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2024 року м.Одеса

Колегія суддів Малиновського районного суду міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , при секретарі ОСОБА_4 , за участі прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченої ОСОБА_6 , захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_7 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Одеси клопотання прокурора у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024160000000097 від 13.03.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,

В С Т А Н О В И В :

До Малиновського районного суду м.Одеси надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР №22024160000000097 від 13.03.2024 рок, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.111 КК України. Ухвалою суду від 02.08.2024 року у зазначеному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

Прокуор в підготовчому судовому засідані заявила клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченій, який спливає 19.08.2024 року, посилаючись на тяжкість висунутого обвинвачення та наявність ризиків, передбачених вимогами ст. 177 КПК України.

Захисник та обвинувачена проти продовження дії запобіжного заходу заперечували, зазначивши, що наведені ризики не обгрунтовані, є лише припущенням, обвинвачена має постійне місце проживання, раніше не судима, стан здоров`я обвинуваченої погіршується, остання наміру переховуватися не має, впливати на свідків не може, оскільки безпосередньо свідки, як очевидці злочину відсутні.

Крім того в підготовчому судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання щодо дотримання територіальної підсудності при направлені обвинувального акту до суду.

Прокурор заявила клопотання про направлення подання до Одеського апеляційного суду для вирішення питання про визначення територіальної підсудності обвинувального акту у кримінальному провадженні відповідно до вимог ст.32 КПК України для усунення протиріч у цьому питанні, оскільки дійсно місцями вчинення кримінальних проваджень у висунутому обвинувачені зазначені адреси різних районів міста, ймовірною адресою направлення обвинуваченою повідомлень своєму куратору є місце проживання обвинуваченої.

Захисник та обвинувачена підтримали клопотання прокурора про направлення подання до Одеського апеляційного суду для вирішення питання про визначення територіальної підсудності обвинувального акту.

Заслухавши думки присутніх учасників процесу, дослідивши клопотання прокруора про продовження дії запобіжного заходу та обвинувальний акт, суд приходить до висновку, що клопотання прокуора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого відповідно до вимог ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Статтею 2 КПК визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Дане кримінальне провадження знаходиться на стадії підготовчого судового провадження, під час якого вирішується питання можливості призначення судового розгляду, вже метою якого відповідно до статті 17 КПК України є встановлення судом поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначених в обвинувальному акті кримінального правопорушення за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри, однак попри таке, оцінці судом підлягають наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК. Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Суд вважає, що системний аналіз кримінального-процесуального законодавства свідчить про те, що на цій стадії судового розгляду суд не вправі вирішувати питання пов`язані із необхідністю оцінки наявних у кримінальному провадженні доказів, а повинен виходити із сутності пред`явленого обвинувачення та наявності ризиків, які передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи є передчасною. Таким чином, на даний час підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченої та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу.

При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) буде здійснювати відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Обвинувачена ОСОБА_6 раніше не судима, обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до п`ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, а тому обвинувачена, для якої настання вказаних наслідків є небажаним, може вдатися до спроб переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Суд враховує, що обвинувачена має постійне місце проживання, соціальні зв`язки, але їх наявність у обвинуваченої не може виключити зазначених ризиків, тобто існує реальна загроза, що остання може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, може продовжити вчинення злочину, тобто має реальну можливість їх здійснити у даному кримінальному провадженні в майбутньому. Хоча у зв`язку із тим, що досудове розслідування закінчилося, обвинувальний акт у кримінальному провадженні перебуває в провадженні суду, на думку суду зазначені ризики, які є реальними не зникли повністю.

З урахуванням наявності існування наведених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, виникла необхідність у вирішенні питання щодо продовження дії строку запобіжного заходу стосовно обвинуваченої.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо наведено державою, а квазіавтоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, встановленим у пункті 3 статті 5 Конвенції (пункт 66 Рішення від 9 січня 2003 року у справі «Шишков проти Болгарії», пункт 40 Рішення від 10 червня 2008 року у справі «Тасе проти Румунії»).

Відповідно до вимог ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 111 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, який передбачає застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Виходячи з характеру та обставин інкримінованого злочину, беручи до уваги особу обвинуваченої, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, можна дійти висновку про те, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою надасть можливість запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити виконання обвинуваченою своїх обов`язків та відсутні підстави для обрання стосовно обвинуваченої більш м`якого запобіжного заходу, як наполягає сторона захиисту. Таким чином, лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе гарантувати належне виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків та перешкодити ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

При цьому суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, проте при вирішенні питання про продовження обвинуваченій строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України.

Суд відхиляє посилання сторони захисту на погіршення стану здоров`я обвинуваченої, як обставину неможливості перебування її під вартою, оскільки суду не надано відомостей, що за станом здоров`я остання не може утримуватися під вартою.

Під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.111 КК України згідно вимог ч.4 ст.183 КПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу.

Крім того колегія суддів вважає, що існують достатні підстави для направлення обвинувального акту до Одеського апеляційного суду для вирішення питання про визначення територіальної підсудності, з наступних підстав.

Відповідно до ст.32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

Крім того, під час дії воєнного стану обвинувальні акти скеровуються та розглядаються судами, у межах територіальної юрисдикції яких вчинено кримінальне правопорушення, а в разі неможливості з об`єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя - судом, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що закінчив досудове розслідування, або іншим судом, визначеним у порядку, передбаченому законодавством згідно вимог ч.9 ст.615 КПК України.

Місцем вчинення кримінального правопорушення є певна територія або інше місце, де відбувається суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до вимог ч.2 ст.34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції, зокрема, за поданням місцевого суду.

Відповідно до ст.21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Згідно обвинувального акту обвинуваченій ОСОБА_6 висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину за ч.2 ст.111 КК України, яке сформульвано у здійсненні обвинуваченою дій з надіслання відомостей начальнику розвідгрупи громадянину РФ щодо розташування ЗСУ чи інших утворень відповідно до законів України військових формувань за географічними координатами, які розташовані у Хаджибейському, Приморському районах м.Одеси та в Одеській області, серд яких останні не відносяться до територіальної юрисдикції Малиновського районного суду м.Одеса. Органом досудового розслідування є Управління СБУ в Одеській області, яке також не знаходиться у межах територіальної юрисдикції Малиновського районного суду м.Одеса.

Відповідно до п.4) ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення - направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

Відповідно до ч.3 ст.26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Відповідно до ст.30 КПК України у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно п.6 ч.2 ст.412 КПК України судове рішення в будь-якому разі підлягає скасуванню якщо порушено правила підсудності.

Враховуючи зазначені підстави та приймаючи до уваги, що Малиновський районний суд м.Одеси не є судом у межах територіальної юрисдикції якого інкримінується вчинення обвинуваченій згідно обвинувального акту частини кримінального правопорушення у зазначеному кримінальному провадженні, у сторін кримінального провадження виникли сумніви щодо територіальної підсудності з вищенаведених підстав, тому з метою забезпечення об`єктивного та неупередженого судового розгляду даної справи, суд приходить до висновку, що зазначений обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні підлягає направленню до Одеського апеляційного суду для визначення територіальної підсудності.

Керуючись ст. ст. 32, 34, 314 КПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити строк дії обраного обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 13 жовтня 2024 року включно без визначення розміру зстави.

Направити подання до Одеського апеляційного суду для визначення територіальної підсудності у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024160000000097 від 13.03.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду в частині продовження дії запобіжного заходу може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

В іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3