Ухвала

від 02.12.2024 по справі 521/12274/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

02.12.2024

Справа № 521/12274/24

Провадження № 1-кп/522/3139/24

УХВАЛА

Іменем України

2 грудня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі колегії суддів:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в обвинувальному акті у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22024160000000097 від 13.03.2024 року, клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченої

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Одеси, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 111 ч.2 КК України,

учасники процесу:

прокурор ОСОБА_6 ,

обвинувачена ОСОБА_5 ,

захисник адвокат ОСОБА_7 ,

перекладач ОСОБА_8

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22024160000000097 від 13.03.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 111 ч.2 КК України.

Під час судового засідання прокурор заявила клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави відносно ОСОБА_5 мотивуючи його тим, що обвинувачена може мати намір уникнути кримінальної відповідальності, що свідчить про наявність ризику переховуватись від суду. Крім того, ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України.

Захисник заперечувала проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , просила визначити обвинуваченій заставу, як альтернативний запобіжний захід.

Обвинувачена підтримала думку захисника.

Суд, заслухавши думку учасників процесу вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 серпня 2024 року Приморським районним судом м. Одеси ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 13 жовтня 2024 року включно без визначення розміру застави та встановлено наявність ризиків, передбачених статтею 177 ч.1 п.п.1, 3, 5 КПК України, а саме, що ОСОБА_5 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та продовжувати вчинення злочину.

08.10.2024 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси продовжено відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 7 грудня 2024 року, без визначення розміру застави

Відповідно до статті 331 ч.3 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, в тому числі: переховуватися відсуду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.

Вирішуючи питання про продовження існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченої, на які посилається прокурор, суд констатує, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинятися з високим ступенем ймовірності.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_5 обвинувачується у скоєні особливо тяжкого злочину, передбаченого статтею 111 ч.2 КК України, за який встановлена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна. Розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винуватим, ОСОБА_5 може переховуватись від суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого статтею 177 ч.1 п.1 КПК України.

Разом з тим, ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки вони ще не допитані судом, що свідчить про наявність ризику, передбаченого статтею 177 ч.1 п.3 КПК України.

Колегія суддів вважає, що ризик впливу на вказаних осіб існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від зазначених осіб та дослідження їх судом. Перебуваючи на свободі, обвинувачена як самостійно, так і через інших осіб, може здійснювати незаконний вплив на даних осіб, схиляючи їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Разом з тим, відносно обвинуваченої продовжує існувати ризик передбачений статтею 177 ч.1 п.5 КПК України, оскільки перебуваючи на свободі, ОСОБА_5 може продовжувати злочинну діяльність.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що встановлені раніше ризики, передбачені статтею 177 ч. 1 п.п. 1, 3, 5 КПК України, а саме, що обвинувачена може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому вона обвинувачується, наразі не зменшилися та продовжують існувати з високою ймовірністю.

В силу вимог статті 178 КПК України, суд бере до уваги, що ОСОБА_5 раніше не судима, має місце проживання, соціальні зв`язки. При цьому, суд вважає, що вказані обставини не здатні належним чином забезпечити виконання обвинуваченою її процесуальних обов`язків та зменшити наявність вищевказаних ризиків.

Метою продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися відсуду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому вона обвинувачується.

Обставин, передбачених статтею 178 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 судом не встановлено.

Інші, менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Враховуючи вищезазначене, на теперішній час підстави для скасування чи зміни обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відсутні.

При цьому суд вважає, що таке продовження даного запобіжного заходу обвинуваченій не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою, завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.

Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 60 рішення ЄСПЛ «Боротюк проти України», суд вважає необхідним та виправданим продовження на даній стадії судового розгляду обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м?яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне продовжити дію раніше обраного щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Згідно статті 176 ч.6 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого статтею 111 ч.2 КК України застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до вимог статті 183 КПК України суд вважає за можливе не визначити ОСОБА_5 розмір застави, оскільки вона обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого статтею 111 ч.2 КК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 176-178, 182-183, 197 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_5 - задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 111 ч. 2 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 31 січня 2025 року, без визначення розміру застави.

Копію ухвали направити начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор» - для виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали суду.

Судді Приморського районного суду м. Одеси

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3