Рішення

від 15.08.2024 по справі 388/421/24

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 388/421/24

провадження № 2/388/242/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2024м. Долинська

Долинський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Кнурова О.А.,

секретар судового засідання Лященко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Долинська міська рада Кропивницького району Кіровоградської області, як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей Долинської міської ради Кіровоградської області, Долинська державна нотаріальна контора Кіровоградської області, про розірвання договору між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

за участі:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_3 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернувся до Долинського районного суду Кіровоградської області з позовом, підписаним та поданим його представником - адвокатом Мельник О.М., що діє на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 02.02.2024, що підтверджується ордером серія ВА № 1073908, до відповідача ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Долинська міська рада Кропивницького району Кіровоградської області, як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей Долинської міської ради Кіровоградської області, Долинська державна нотаріальна контора Кіровоградської області, в якому (позові) просив:

- розірвати договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання від 19.06.2023, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом Долинської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Фоміних В.В., зареєстрований в реєстрі за № 443;

- позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з часу звернення до суду;

- витребувати з Долинського районного суду Кіровоградської області для огляду матеріали справи № 388/1003/23, провадження № 3/388/879/2023.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він та ОСОБА_2 мають спільну дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після народження доньки, вони проживали разом. З народження доньки, ОСОБА_2 безвідповідально ставилася до неї. Не забезпечувала необхідних умов життя та виховання дитини. Коли він був на роботі вона могла надовго залишити дитину саму в будинку, не годувати її, не підтримувала необхідні умови гігієни по відношенню до дитини. У будинку був безлад, бруд, розкидані речі, багато пляшок від випитого алкоголю, недокурки цигарок. Намагався пояснити ОСОБА_2 , що так поводити себе неприпустимо, однак це не дало результатів. Він прибирав в оселі, готував їжу, доглядав за донькою.

19.06.2023 між ними було укладено письмовий договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, який був посвідчений нотаріально. За його умовами місце проживання доньки було визначено з ним. ОСОБА_2 взяла на себе зобов`язання піклуватися про здоров`я доньки, брати участь у її вихованні та духовному розвитку, забезпечити їй достатній рівень виховання незалежно від стосунків сторін. Після укладення договору відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання. Він ніколи не чинив перешкод для спілкування ОСОБА_2 з дитиною, однак вона не бажала приходити до дитини. Одного разу вона прийшла у стані сп`яніння, поводила себе неадекватно, в присутності дитини висловлювалася нецензурною лайкою. Більше до дитини вона не приходила.

Ухвалою від 11.03.2024 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом з постановленням здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження і розпочато підготовче провадження у справі із призначенням підготовчого судового засідання з повідомленням (викликом) учасників справи.

Крім того, зазначеною ухвалою для огляду у судовому засіданні витребувано у Долинського районного суду Кіровоградської області матеріали справи про адміністративне правопорушення № 38/1003/23 (провадження № 3/388/879/2023) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Інші заяви по суті справи від учасників справи до суду не надходили.

Ухвалою від 06.06.2024 підготовче провадження у справі закрито та її призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні.

Крім того зазначеною ухвалою задоволено клопотання позивача про допит свідків та його допит у якості свідка.

Представник третій осіб - Служби у справах дітей Долинської міської ради Кіровоградської областіта Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області, як органу опіки та піклування звернулась до суду з клопотання про розгляд справи за відсутності представника цих третіх осіб. Надала суду висновок органу опіки та піклування Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 13.05.2024 № 01-40/144/3 про доцільність позбавлення батьківських ОСОБА_2 .

Третя особа - Долинська державна нотаріальна контора Кіровоградської області звернулась до суду з клопотання про розгляд справи за відсутності її представника. Третя особа зазначила, що заперечень проти позову не має.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За наведених вище обставин та положень цивільного процесуального законодавства суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників, які не з`явились у судове засідання на підставі наявних у суду матеріалів справи.

Позивач у судовому засіданні підтримав позов аргументуючи свою позицію аналогічно викладеному у ньому. Позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні усно повідомила, що повністю визнає позов.

Представник позивача посилаючись на позицію відповідача відмовилась від попиту раніше заявлених свідків та допиту позивача як свідка. Окремо пояснила, що позивач в умовах воєнного стану може піклуватися про дитину, оскільки є заброньованим за місцем роботи, на підтвердження чого посилалась на посвідчення про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час, які містяться у матеріалах справи.

Заслухавши позивача, його представника та відповідача, дослідивши докази у справі і з`ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, враховуючи позиції учасників справи, висловлені ними у заявах по суті справи, які було подано до суду, виходячи з положень цивільного процесуального законодавства, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, - суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Поряд з цим, відповідно до положень ч. 1 - ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами у розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Положеннями ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України, суд, ухвалюючи судове рішення, зобов`язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються. Спірні правовідносини виникли між позивачем та відповідачем з приводу невиконання зобов`язань за договорами.

Так, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, наданих учасниками справи, судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільну дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 19.02.2022 Покровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східною міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про що 19.02.2022 складено відповідний актовий запис № 149.

Постановою Долинського районного суду Кіровоградської області від 11.07.2023, яка набрала законної сили, прийнятою у справі № 388/1003/23 ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді попередження.

У межах розгляду зазначеної справи судом було встановлено, що 23.05.2023 о 22:44 год. ОСОБА_2 ухилялася від передбачених законом обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, залишала дитину саму, одяг у дитини забруднений, в будинку не підтримуються необхідні умови гігієни (безлад, бруд, розкидані речі дитини).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, зазначені вище встановлені судами у межах розгляду справи про адміністративне правопорушення обставини вчинення неправомірних дій ОСОБА_2 є доведеними і у межах даної справи.

19.06.2023 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, який було посвідчено державним нотаріусом Долинської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Фоміних В.В., зареєстровано в реєстрі за № 443.

Відповідно до п. 1.3 договору - місцем проживання дочки батьки визначили - за місцем проживання батька, за адресою: АДРЕСА_1 . У разі зміни місця проживання дочки, батько зобов`язується попереджувати матір письмово із вказанням точного місця проживання дочки не пізніше одного місяця з моменту зміни місця проживання.

Письмовим повідомленням від 20.06.2023 ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 про зміну місця проживання його та дитини за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначене повідомлення ОСОБА_2 отримала 20.06.2023 про що свідчить підпис останньої у ньому.

Відповідно до даних акту обстеження умов проживання від 09.10.2023 та довідки начальника КП «Долинський міськкомунгосп» від 21.02.2024 ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_4 проживають разом з матір`ю ОСОБА_1 - ОСОБА_5 у квартирі, яка належить останній за адресою: АДРЕСА_2 .

Умовами договору між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини від 19.06.2023 визначено таке:

- мати має право зустрічатися та без перешкод спілкуватися з дочкою (за місцем проживання батька), в тому числі у будь-який день тижня та у будь-який час. (п. 2.1);

- у період літніх місяців мати має право проводити більше часу разом з дочкою та відпочивати разом з нею на території України (п. 2.2);

- мати зобов`язується піклуватися про здоров`я дочки, брати участь у вихованні та духовному розвитку дочки, забезпечити дочці достатній рівень виховання незалежно від стосунків сторін (пп. 3.2.1 п.3.2);

- батьки зобов`язуються спільно організовувати та проводити в присутності обох батьків святкування днів народження дочки (п.п. 3.3.3 п. 3.3).

Відповідач у судовому засіданні не заперечувала твердження позивача про невиконання нею з моменту укладення договору взятих на себе зобов`язань та не наводила доводів на підтвердження реалізації прав окреслених у цьому договорі.

Положеннями ч. 2 ст. 7 СК України передбачено, що сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 9 СК України особи, які проживають однією сім`єю, а також родичі за походженням, відносини яких не врегульовані цим Кодексом, можуть врегулювати свої сімейні (родинні) відносини за договором, який має бути укладений у письмовій формі. Такий договір є обов`язковим до виконання, якщо він не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів України та моральним засадам суспільства.

Положеннями ч. 4 ст. 157 СК України передбачено, що батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з умовами ч. 4 ст. 15 СК України невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Підстави розірвання спірного договору його положеннями не встановлено.

Положеннями СК України також прямо не передбачено підстави розірвання договору між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини.

Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 8 СК України якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Положеннями ч. 1 ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 652 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Спірним договором або законом не передбачено правових наслідків припинення зобов`язання за договором між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання. Разом з тим, відмова одного з батьків від виконання своїх батьківських обов`язків, взятих на себе щодо малолітньої дитини, зокрема й на підстав договору є істотним порушенням його умов.

З огляду на зазначене вище та враховуючи, що ОСОБА_2 у односторонньому порядку відмовилась від виконання зобов`язань взятих на себе за договором між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини від 19.06.2023, що є істотним порушенням його умов, - суд дійшов висновку, що вимога позивача про розірвання договору є обґрунтованою та доведеною, вона не суперечать положенням законодавства, що регулює сімейні правовідносини, а тому така вимога, з урахуванням наведених вище мотивів, підлягає задоволенню і таке рішення суду у повній мірі відповідає завданню цивільного судочинства, зокрема, щодо справедливого вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту прав та інтересів дитини.

Відповідно до характеристики Долинської міської ради від 21.02.2024 ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується негативно, оскільки часто перебуває у нетверезому стані, залишила дитину без нагляду та не здійснювала за дитиною належний догляд.

Висновком органу опіки та піклування Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 13.05.2024 № 01-40/144/3 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , констатовано доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначений висновок обґрунтовано, зокрема, але не виключно, обставинами наведеними вище. Крім того, висновок містить дані про те, що ОСОБА_2 заявила про те, що не проти позбавлення її батьківських прав.

Обставини наведені у висновку та мотиви його прийняття учасниками справи не оспорювались.

З огляду на наведені вище правовідносини між сторонами, з приводу яких виник спір, судом відзначається таке.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст. 141, ч. 2, ч. 3 ст. 150 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, при цьому батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч. 4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до положень Сімейного кодексу України до батьків, які ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків передбачено застосування правових санкцій, які можуть вважатися юридичною відповідальністю, і, зокрема, це позбавлення батьківських прав.

Положеннями ст. 164 СК України визначено виключний перелік підстав, за наявності яких, а також винної поведінки, - мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав.

До таких підстав закон відносить наступні: якщо мати, батько не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину проти дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини має місце, коли вони свідомо не піклуються про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, хоча мають реальну можливість для цього.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, що була підписана Україною 21.02.1990, ратифікована постановою Верховної Ради України 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини, при цьому відповідно до ч. 2 ст. 9 Конвенції під час будь-якого розгляду згідно з п. 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.

Як на правову підставу для позбавлення відповідача батьківських прав відносно дроньки, позивач, зокрема, посилався на ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини (п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України).

Ухилення від виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, позивач обґрунтовує тим, що відповідач, проживаючи окремо від дитини, самоухилилася від виконання батьківських обов`язків, не приймає жодної участі у її вихованні, її розвитком та здоров`ям не цікавиться. У свою чергу, судом не встановлено об`єктивних підстав, які б перешкоджали відповідачу у спілкуванні з дитиною, з урахуванням її обізнаності про місце проживання дитини, що свідчить про фактичну можливість, та, з іншого боку, вольове небажання матері виконувати свої батьківські обов`язки, визначені законом, по відношенню до дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 15, п. 16 постанови Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляду справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 № 3 позбавлення батьківських прав, тобто наданих батькам до досягнення дитиною повноліття прав на її виховання, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, на згоду передати дитину на усиновлення та інших прав, які ґрунтуються на факті спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного і об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти, причому зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (Рішення від 07.12.2006 у справі «Хант проти України»).

Відповідач не заперечувала проти задоволення позовних вимог, зокрема щодо позбавлення її батьківських прав. У суду відсутні дані про те, що не виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків пов`язане з її душевною хворобою, недоумством чи іншим тяжким захворювання або з іншими не залежними від неї причинами.

З огляду на зазначене, судом відзначається, що ОСОБА_2 свідомо самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню малолітньої доньки, що є першоосновою розвитку особистості дитини, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, її підготовку до самостійного життя, не створює належних умов для розвитку природних здібностей дитини, поваги до її гідності, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, хоча, за недоведеністю протилежного, мала можливість для цього, а отже не приймає участь у вихованні дитини та не виконує свої батьківських обов`язків, визначених законом, по відношенню до дитини, що є самостійною підставою, визначеною п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, для позбавлення батьківських прав.

Окрім того, судом відзначається, що батьківські обов`язки включають у себе також і батьківську турботу та ласку, піклування про здоров`я дитини, її духовний, моральний та фізичний розвиток, підготовку до навчання, спілкування з дитиною.

З огляду на зазначене вище, приймаючи до уваги насамперед інтереси малолітньої дитини, які є пріоритетними при розгляді даного спору, враховуючи також наявність обставин, з якими закон, що регулює сімейні відносини, пов`язує позбавлення батьківських прав, при цьому судом не було встановлено реальної юридичної чи/та фактичної неможливості ОСОБА_2 , яка є матір`ю дитини, вчиняти відповідні дії, які становлять зміст батьківського обов`язку, відсутність перешкод з боку інших осіб для належного виконання нею батьківського обов`язку, що свідчить про наявність її вини у невиконанні такого обов`язку, - на підставі чого суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про позбавлення батьківських прав, що заявлена позивачем у інтересах дитини, вона не суперечать положенням законодавства, що регулює сімейні правовідносини, а тому така вимога підлягає задоволенню і таке рішення суду у повній мірі відповідає завданню цивільного судочинства, зокрема, щодо справедливого вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту прав та інтересів дитини.

Поряд з цим, судом відзначається, що відповідно ч. 1 ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, причому відповідно до ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 1 ст. 183, ч. 1 ст. 184 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Положеннями ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

На підставі зазначеного, враховуючи, що обов`язок утримувати дитину до досягнення дитиною повноліття є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, при цьому, не перебування батьків у фактичних шлюбних відносин та проживання окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини до досягнення дитиною повноліття, крім того, судом під час розгляду справи, з урахуванням умов ч. 1 ст. 182 СК України та наявних у справі доказів, не встановлено наявності обставин, які б свідчили про не можливість відповідача сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі, визначеному позивачем, - суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, що ґрунтуються на вимогах законодавства, яке регулює сімейні відносини, у зв`язку з чим такі вимоги підлягають задоволенню і таке рішення суду у повній мірі відповідає завданню цивільного судочинства, зокрема, щодо справедливого вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту інтересів дитини.

Отже, з відповідача слід стягнути аліменти на користь позивача на утримання їх спільної дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів (заробітку) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення аліментів з дня пред`явлення позивачем позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Окремо судом відзначається, що відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Ухвалюючи рішення у справі, суд щодо його умотивованості відзначає, що доводи сторін та інших учасників у даній справі оцінені судом на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин, а відтак, інші доводи ними озвучені у судовому засіданні та зазначені ними у заявах по суті справи та інших процесуальних заявах, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на суб`єктивному трактуванні ними фактичних обставин справи і норм матеріального права, судової практики та процесуального закону, а тому такі доводи враховуючи, зокрема, практику Європейського суду з прав людини, не вимагають детальної відповіді або спростування.

Керуючись статтями 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, -

ухвалив:

позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Долинська міська рада Кропивницького району Кіровоградської області, як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей Долинської міської ради Кіровоградської області, Долинська державна нотаріальна контора Кіровоградської області, про розірвання договору між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, - задовольнити.

Розірвати договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини від 19.06.2023, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом Долинської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Фоміних В.В., зареєстрований в реєстрі за № 443.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів доходу (заробітку) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення аліментів з 01.03.2024 і до досягнення дитиною повноліття - до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду безпосередньо або через Долинський районний суд Кіровоградської області (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи:

- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

- третя особа - Долинська міська рада Кропивницького району Кіровоградської області, як орган опіки та піклування, місцезнаходження: вул. Соборності України буд. 28, м. Долинська, Кіровоградська область, 28500, ЄДРПОУ 04055222;

- третя особа - Служба у справах дітей Долинської міської ради Кіровоградської області, місцезнаходження: вул. Центральна буд. 139, м. Долинська, Кіровоградська область, ЄДРПОУ 44403158;

- третя особа - Долинська державна нотаріальна контора Кіровоградської області, місцезнаходження: пров. Братів Клепачів буд. 3Б, м. Долинська, Кіровоградська область, 28500.

Повний текст рішення суду складено 19.08.2024.

Суддя О.А. Кнуров