Ухвала

від 19.08.2024 по справі 128/3131/24

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/3131/24

УХВАЛА

Іменем України

19 серпня 2024 року м. Вінниця

Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Карпінська Ю.Ф., отримавши позовну заяву ОСОБА_1 , подану та підписану адвокатом Шишковською Анжелікою Борисівною, до Вінницької міської ради, ОСОБА_2 , треті особа, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Перша вінницька державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Надольська Ольга Андріївна, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування державної реєстрації на об`єкт нерухомості, визнання права власності в порядку спадкування за законом,

УСТАНОВИВ:

06.08.2024 до Вінницького районного суду Вінницької області надійшла вищевказана позовна заява.

При вирішенні питання про можливість відкриття провадження у справі оглядом матеріалів даної позовної заяви було установлено, що вона не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме: у позові не обґрунтовано належність ОСОБА_1 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , не зазначено, чи внесені до Державного реєстру прав на нерухоме майно відомості про зареєстроване право приватної власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 ; не обґрунтовано щодо належності на праві власності померлій ОСОБА_3 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 (до позовної заяви долучено копію свідоцтва № НОМЕР_1 на право особистої власності на жилий будинок від 20.04.1987, яким посвідчено, що 1/2 частина жилого будинку в АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 ); не зазначено, чи було відмовлено нотаріусом ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3 , оскільки до позовної заяви долучено лише копію постанови про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3 .

Окрім того, при вирішенні питання про можливість відкриття провадження у справі оглядом матеріалів даної позовної заяви було установлено, що позивачем не в повній мірі сплачено судовий збір за подання до суду даної позовної заяви, оскільки, перевіривши зарахування судового збору за квитанцією №0.0.3757503211.1 на суму 15140,00 грн, виявлено, що зазначена квитанція врахована раніше в іншій цивільній справі № 128/2877/24, а ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 01.08.2024 у справі № 128/2877/24 позовну заяву повернуто позивачу.

Також ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 09.08.2024 позивачу ОСОБА_1 роз`яснено необхідність привести позовну заяву у відповідність з урахуванням даної ухвали та подати до суду відповідні примірники позовної заяви, а також доплатити судовий збір за вимогою майнового характеру в сумі 15140 (п`ятнадцять тисяч сто сорок) грн 00 коп. на рахунок Вінницького районного суду Вінницької області (реквізити для сплати судового збору.

14.08.2024 на виконання вимог ухвали судді Вінницького районного суду Вінницької області від 09.08.2024 представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Шишковською А.Б. подано заяву про усунення недоліків.

Згідно з довідкою, складеною головним спеціалістом по роботі з персоналом ОСОБА_4 , суддя Вінницького районного суду Вінницької області Карпінська Ю.Ф. перебувала на лікарняному з 14.08.2024 до 16.08.2024 включно, тому питання про можливість відкриття провадження у справі вирішується лише 19.08.2024.

Дослідивши заяву сторони позивача про усунення недоліків, оглянувши позовну заяву, доходжу такого висновку.

Зі змісту заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шишковської А.Б. щодо виконання ухвали убачається, що на виконання вимог ухвали судді Вінницького районного суду Вінницької області від 09.08.2024 стороною позивача надано нову редакцію позовної заяви.

Крім того, зі змісту заяви сторони позивача щодо виконання ухвали від 09.08.2024 убачається, що вимоги ухвали судді Вінницького районного суду Вінницької області від 09.08.2024 в частині сплати судового збору залишилися без виконання, а доводи сторони позивача щодо сплати судового збору зводяться лише до суб`єктивного бачення стороною позивача вимог чинного законодавства та його трактування на власний розсуд.

Так, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Шишковська А.Б. у заяві про усунення недоліків зазначає про те, що зарахування коштів до Державного бюджету України свідчить, що з моменту їх зарахування вони стають коштами дохідної частини Державного бюджету України, однак повинні витрачатись на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади. При цьому, виходячи зі змісту зазначеної норми, законодавство не визначає, що кошти державного бюджету, які зараховані до Державного бюджету за розгляд певної справи певним судом, повинні витрачатись лише на функціонування цього суду. Розміри судового збору, що надійшли за розгляд справ судами України, враховуються по кожному суду, за їх надходження, застосування пільг щодо сплати судового збору та їх використання суди звітують перед Державною судовою адміністрацією України, а ДСА України перед Державною службою статистики України. Отже, судовий збір є сплаченим з моменту зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України. Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах. Згідно з п. 19 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо позовну заяву судом залишено без розгляду з підстав, передбачених частиною першою статті 207 Цивільного процесуального кодексу України, а позивач відповідно до частини другої цієї статті знову звернувся до суду з таким самим позовом, то судовий збір сплачується на загальних підставах. Стаття 207 ЦПК України (в редакції до 15.12.2017) та стаття 257 ЦПК України передбачали підстави залишення позову без розгляду. Однак ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 01.08.2024 у справі № 128/2877124 позовна заява ОСОБА_1 вважається неподаною та повернута заявнику на підставі статті 185 ЦПК України. Отже, поняття «залишення позову без розгляду» в розумінні статті 207 ЦПК України (в редакції до 15.12.2017), стаття 257 ЦПК України в діючій редакції та «позовна заява, яка вважається неподаною та повернута заявнику», не є тотожними поняттями, відтак ні стаття 6 Закону України «Про судовий збір», ні постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» не містить вказівки про обов`язок повторної сплати судового збору у разі винесення судом ухвали про визнання позовної заяви неподаної та повернення її заявнику. Таким чином, квитанція про сплату судового збору на суму 15140 грн за позовні вимоги майнового характеру є належним доказом сплати позивачем судового збору за ставкою, встановленою статтею 4 Закону України «Про судовий збір». Тому просить забезпечити позивачу доступ до правосуддя та в порядку, передбаченому статтею 187 ЦПК України, відкрити провадження у справі.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст.6Конвенціїпрозахист правлюдиниіосновоположних свобод 1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого Королівства» від 28.10.1998 викладено позицію, відповідно до якої «обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою».

Таким чином, у вказаному рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У рішенні ЄСПЛ «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 (заява № 28249/95) зазначено, що сплата судового збору не обмежує права заявників на доступ до правосуддя.

Частиною четвертою статті 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір», якою не встановлено звільнення особи від сплати судового збору в разі подання повторно позову після визнання його неподаним та повернення позивачу.

Статтею 9 Закону України «Про судовий збір» визначено, що суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

У зв`язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.

До позовної заяви стороною позивача долучено квитанцію №0.0.3792983702.1 від 30.07.2024 на суму 2422,40 грн та квитанцію №0.0.3757503211.1 на суму 15140,00 грн.

Перевіривши зарахуваннясудового зборуза квитанцією№0.0.3757503211.1на суму15140,00грн,установлено,що зазначенаквитанція врахованараніше віншій цивільнійсправі №128/2877/24,а відповіднодо ухваливід 01.08.2024у справі№ 128/2877/24,позовну заявуповернуто позивачу. Питання про повернення судового збору позивачу судом не вирішувалось.

Питання повторного використання платіжного документа при повторному поданні позовної заяви за умови повернення без розгляду попередньо поданої позовної заяви було предметом розгляду Верховним Судом.

Так, у постанові від 13.02.2019 (справа № 1540/3297/18) Верховний Суд звернув увагу, що певний час редакція частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачала таке право, що якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв`язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору (друге речення цієї норми закону). Проте Законом України від 22.05.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» це речення було виключено з цієї норми (підпункт 4 пункт 4 цього Закону) і станом на час ухвалення оскаржуваних у цій справі судових рішень стаття 6 Закону України «Про судовий збір» передбачала, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.

Таким чином, позивач, коли подає повторно позовну заяву, має сплати судовий збір за її розгляд і не вправі використовувати первісний документ про сплату цього платежу, доданий до первинної позовної заяви, яку суд залишив без розгляду або повернув. Запроваджене законодавче нововведення не обмежує і не порушує прав позивача в частині обов`язку нести додаткові майнові витрати у зв`язку зі зверненням до суду, оскільки за законом такий позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної позовної заяви, яка була залишена без розгляду.

У даному випадку позивач також має право повернути сплачений ним судовий збір відповідно до квитанції №0.0.3757503211.1 від 12.07.2024 на суму 15140,00 грн у цивільній справі 128/2877/24. Однак така квитанція не може бути врахована як належний доказ сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі у цій справі, так як судовий збір за нею сплачений та зарахований при поданні іншого позову.

Вказані висновки суду узгоджуються з постановою Верховного Суду від 12.10.2023 (справа № 160/554/23).

Таким чином, позивачем ОСОБА_1 не виконано вимоги ухвали судді Вінницького районного суду Вінницької області від 09.08.2024 про усунення недоліків позовної заяви, зокрема, не сплачено судовий збір за вимогою майнового характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

За вказаних обставин вважаю позовну заяву ОСОБА_1 неподаною та такою, що підлягає поверненню позивачу, оскільки позивачем не надано квитанцію про сплату судового збору в сумі 15140,00 грн за вимогою майнового характеру та не надано докази про звільнення від сплати судового збору за вимогою майнового характеру.

Частиною п`ятою статті 185 ЦПК України визначено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , подану та підписану адвокатом Шишковською Анжелікою Борисівною, до Вінницької міської ради, ОСОБА_2 , треті особа, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Перша вінницька державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Надольська Ольга Андріївна, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування державної реєстрації на об`єкт нерухомості, визнання права власності в порядку спадкування за законом повернути позивачу разом з доданими документами.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду.

СУДДЯ Юлія КАРПІНСЬКА