Постанова

від 06.08.2024 по справі 914/205/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2024 р. Справа №914/205/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддів Матущак О.І.

Плотніцький Б.Д.

секретар судового засідання Шатан Т.О.

розглянувшиапеляційну скаргу Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз (вх. № ЗАГС 01-05/1220/24 від 26.04.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 02.04.2024 (суддя Трускавецький В.П., повний текст рішення складено 05.04.2024)

на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 25.04.2024 (суддя Трускавецький В.П., повний текст складено 30.04.2024)

у справі № 914/205/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональна газова

компанія (надалі ТзОВ РГК), м. Київ,

до відповідача:Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз (надалі АТ ОГС Львівгаз), м. Львів,

про:стягнення 1 143 294,00 грн. основного боргу, 50 064,96 грн. пені,

4 728,76 грн. 3% річних та 1 905,49 грн. інфляційних втрат,

за участі представників:

від позивача: Зінковська Н.В.;

від відповідача: Куцик В.Б.

ВСТАНОВИВ:

23.01.2024 ТзОВ Регіональна газова компанія звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до АТ ОГС Львівгаз про стягнення 1 143 294,00 грн. основного боргу, 50 064,96 грн. пені, 4 728,76 грн. - 3 % річних та 1 905,49 грн. інфляційних втрат.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 119 999,32 грн. відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов`язань за договором №12А160-228-21/51S790-34956-21 від 01.09.2021 в частині оплати наданих позивачем у вересні-листопаді 2023 року послуг, передбачених договором.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.04.2024 у справі №914/205/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» 1 143 294,00 грн. основного боргу, 50 064,96 грн. пені, 4 728,76 грн. 3 % річних, 1 905,49 грн. інфляційних втрат та 14 399,92 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору. Призначено судове засідання для вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що на виконання умов договору №12А160-228-21/51S790-34956-21 від 01.09.2021, укладеного між позивачем та відповідачем, позивач у період вересень-листопад 2023 року надав відповідачу послуги згідно з наявними в матеріалах справи актами наданих послуг: №РЕЯ73001856 від 30.09.2023 на суму 381 098,00 грн.; №РЕЯ73002057 від 31.10.2023 на суму 381 098,00 грн.; №РЕЯ73002168 від 30.11.2023 на суму 381 098,00 грн. Дані акти у відповідності до п. 2.2 та 2.5 договору скеровані відповідачу за допомогою програмного забезпечення «M.E.Doc». Суд врахував, що у п. 2.3 договору сторонами погоджено порядок дій Замовника у разі незгоди з актом приймання-передачі наданих послуг, який сформований позивачем. Так, зокрема, саме Замовник протягом 5 робочих днів з дня отримання акта підписує його та повертає один примірник акта або мотивовану відмову від його підписання на адресу Виконавця. Однак, відповідач не надав суду доказів того, що він складав мотивовану відмову від підписання актів прийому-передачі послуг за спірний період та скеровував таку відмову позивачу. Разом з тим, у п. 2.3 договору визначено, що … у випадку ненадання у зазначений строк Виконавцю підписаного акта або мотивованої відмови, послуги вважаються наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті Замовником. Враховуючи погоджені сторонами умови договору, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 1 143 294,00 грн. основного боргу є обгрунтованою та підлягає задоволенню. Враховуючи, що відповідачем допущено порушення, передбачених договором, строків оплати наданих позивачем послуг, перевіривши надані позивачем розрахунки пені в сумі 50 064,96 грн., 4 728,76 грн. 3 % річних та інфляційних втрат в розмірі 1 905,49 грн., суд першої інстанції встановив, що такі є правильними та правомірними.

06.04.2024 представник позивача через систему «Електронний суд» подав до місцевого господарського суду клопотання (вх. № 1350/24 від 08.04.2024) з доказами понесення ним витрат на професійну правничу допомогу. У клопотанні представник ТзОВ Регіональна газова компанія просив стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 119 000,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 25.04.2024 у даній справі стягнуто з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» 59 500,00 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

При прийнятті додаткового рішення суд, дослідивши надані позивачем докази на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу, а також, врахувавши заперечення відповідача, керуючись зокрема, такими критеріями як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи приписи частини 4 статті 126 та частини 5 статті 129 ГПК України, з огляду на обсяг виконаних робіт адвокатом позивача, дійшов висновку про те, що наявні підстави для зменшення заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з їх частковою необґрунтованістю, що, в свою чергу, зумовлює часткове задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 59 500,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду та додатковим рішенням, АТ ОГС Львівгаз звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 02.04.2024 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТзОВ Регіональна газова компанія відмовити. У випадку залишення рішення Господарського суду Львівської області від 02.04.2024 без змін, зменшити розмір стягнених витрат на правничу допомогу.

Скаржник вважає оскаржувані рішення прийнятими при неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що суд не врахував, що між сторонами було укладено 10 договорів про надання послуг в сфері інформаційного середовища щодо 9 програмних продуктів та 1 хмарного середовища. Один програмний продукт зберігався на сервері АТ «Львівгаз», натомість 8- на серверах ТзОВ «РКГ». Лише поясненнями представників ТзОВ «РКГ» було стверджено, що саме програма «Білінг населення» зберігалась на хмарному середовищі. Жодного іншого підтвердження, крім як пояснень зацікавлених осіб не підтверджено зв`язок саме програми «Білінг населення» та «хмарного середовища». Таким чином, даний зв`язок програми та місця фізичного перебування останньої не підтверджено жодним доказом в розумінні норм ГПК України. Крім того, як доказ користування програмою «хмарне середовище» суд врахував скріншоти входження в програму RGC Billing у спірний період. Водночас, позивачем не надано, а судом не здобуто жодних доказів того, що вказані в «скріншотах» особи є працівниками АТ «Львівгазу». Відповідно до показів свідка - всі паролі, логіни знаходяться в розпорядженні позивача, що дозволяє позивачу використовувати їх для входження в систему під будь-яким іменем. Відповідно до показів свідка, кількість працівників Підприємства, які мали доступ до програми «Білінг населення» становила більше 1 тис., кількість входжень в програму при наявності звичайного доступу становила не менше 500 в день. Натомість, позивач надав неналежні докази 4-ох входжень в систему за цілий місяць (вересень) і жодного за інші місяці. Також, на думку скарож6ника, суд першої інстанції не взяв до уваги докази, подані відповідачем на підтвердження відсутності з 04 вересня 2023 року доступу до серверів, що надавались позивачем за договором №12А160-228-21/518790-34956-21 від 01.09.2021, оскільки копія службової записки є внутрішніми документом відповідача, що складений його працівником в односторонньому порядку та залежать виключно від його волевиявлення. Водночас, відповідачем, на підтвердження даних, викладених в службовій записці, було додано заяву свідка, з якої вбачається відсутність надання послуг з 04.09.2023, які були в подальшому свідком підтверджено та доповнено під час судового засідання. Разом з тим, суд, беручи до уваги «скріншоти» за вересень безпідставно вважав їх належними і допустимими доказами послуг і за жовтень і за листопад, позивачем не надано жодних доказів надання послуг у жовтні та листопаді.

Крім того, додатковим рішенням від 25.04.2024 у дані справі задоволено заяву про стягнення судових витрат в сумі 59 500,00 грн. АТ "Львівгаз" заперечив проти задоволення цієї заяви, оскільки заявлена сума не відповідає критерію розумності. На переконання скаржника заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу явно не відповідає фактичному часу витраченому адвокатом на надання відповідних послуг та затраченим зусиллям. Скаржник вважає, що розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката є явно завищеним та не може перевищувати 2 500,00 грн.

ТзОВ Регіональна газова компанія у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а рішення суду та додаткове рішення суду першої інстанції законними, прийнятими відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Зокрема, позивач зазначає, доказами надання послуг позивачем відповідачу є акти приймання-передачі наданих послуг за вересень-листопад 2023 року по договору №12A160-228-21/51S790-34956-21 від 01.09.2021. Відтак, згідно з п. 3 договору акти наданих послуг за спірний період вважаються підписаними обома сторонами, а послуги - наданими. Позивач звертає увагу, що відповідач не заперечує факту отримання відповідних актів, однак, заперечує факт використання послуг позивача у спірний період, що підтверджує службовою запискою начальника управління ІТ Сергія Щукіна та його заявою як свідка. Позивач також зазначає, що відповідач не надав суду доказів того, що він складав мотивовану відмову від підписання актів прийому-передачі послуг за спірний період та скеровував таку відмову позивачу. Окрім того, позивач не погоджується з твердженнями скаржника про відсутність будь-яких доказів перебування програми «білінг населення» (RGC Billing) на конкретному фізичному носії «хмарне середовище» (RGC Cloud). RGC Cloud - це програмно-апаратний комплекс (сервери та система віртуалізації), на якому було встановлено програмний продукт RGC Billing. RGC Billing - комп`ютерна програма, створена РГК для обліку газу фізичних осіб (обсяги споживання, оплати, заборгованості та інше). Тобто, для того, щоб працював програмний продукт - потрібно обчислювальні потужності у вигляді серверів. Підтвердженням того, що Виконавець (ТзОВ "Регіональна газова компанія") надавав доступ до RGC Cloud для АТ "Львівгаз" будуть відомості про користування програмним продуктом RGC Billing, оскільки RGC Billing не може існувати без RGC Cloud. Саме тому, якщо користувачі АТ "Львівгаз" за певний період працювали у RGC Billing, то до RGC Cloud однозначно існував доступ. Такі докази користування програмним продуктом RGC Billing користувачами АТ "Львівгаз" у спірний період були подані позивачем до суду першої інстанції у вигляді знімків екрану із програмного продукту RGC Billing. Разом з тим, при прийнятті оскарженого рішення суд констатував, що відповідачем не подано доказів на підтвердження факту наявності у нього у спірний період договорів з іншими учасниками ринку щодо використання «хмарного сховища», також суду не надано доказів наявності власного «хмарного сховища», яке використовувалось для зберігання сервісу RGC Billing.

Також позивач не погоджується з доводами скаржника в частині прийняття судом першої інстанції додаткового рішення у даній справі. Зокрема, вважає некоректно порівнювати витрати на правову допомогу адвоката та заробітну плату, оскільки ці поняття відрізняються за своєю правовою природою, способом та порядком обчислення і нормативно-правовим регулюванням. Сума (2 500,00 грн.), до якої відповідач просить суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу, нічим не обгрунтована та не відповідає тим доказам та доводам, які були подані представником позивача в якості обгрунтування розміру витрат на правничу допомогу. Ввжає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката, стягнутий судом першої інстанції відповідає критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру та є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). Просить рішення Господарського суду Львівської області від 02.04.2024 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 25.04.2024 у справі № 914/205/24 залишити без змін, апеляційну скаргу АТ ОГС Львівгаз без задоволення.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні підтримав доводи, наведені у апеляційній скарзі.

Позивач просив залишити без змін оскаржувані рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу без задоволення.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

01 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» (Виконавець) та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (Замовник) укладено договір №12А160-228-21/51S790-34956-21, згідно з умовами якого ( п. 1.1) Виконавець зобов`язується надати послуги, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити на умовах та в порядку, передбачених цим договором, послуги Виконавця.

Послуги, що надаються в межах цього договору: - право строкового платного користування програмно-апаратним комплексом «RGC Cloud»; - розширення функціоналу обчислювальних потужностей програмно-апаратного комплексу «RGC Cloud»; - консультаційні послуги з приводу функціонування програмно-апаратного комплексу (п. 1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору сторонами, зокрема, погоджено, що у 2023 році за надані за цим договором послуги Замовник щомісячно, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, сплачує Виконавцю кошти в сумі 381 098,00 грн., в тому числі ПДВ 63 516,33 грн.

Пунктами 2.2, 2.3 договору передбачено, що за підсумками звітного місяця Виконавець складає акт приймання-передачі, який до 7 числа наступного місяця надає для підпису Замовнику. Замовник протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта підписує його та повертає один примірник акта або мотивовану відмову від його підписання на адресу Виконавця. У випадку ненадання у зазначений строк Виконавцю підписаного акта або мотивованої відмови, послуги вважаються наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті Замовником.

Сторони домовились, що обмін актами приймання-передачі послуг відбувається за допомогою програмного забезпечення «M.E.Doc», при цьому документи в електронному вигляді скріплюються електронним цифровим підписом кожної із сторін (п. 2.5 договору).

Відповідно до 4.2 договору у разі порушення Замовником строків оплати, визначених розділом 2 цього договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, діє з 01 вересня 2021 року по 31 грудня 2023 року включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 7.1 договору).

Пунктом 7.2 договору передбачено, що цей договір може бути розірваний будь-якою стороною шляхом письмового попередження іншої сторони за один міяць до розірвання.

На виконання умов договору у період вересень-листопад 2023 року позивачем надано відповідачу послуги на загальну суму 1 143 294,00 грн., згідно з актами наданих послуг: - № РЕЯ73001856 від 30.09.2023 - на суму 381 098,00 грн.; - № РЕЯ73002057 від 31.10.2023 - на суму 381 098,00 грн.; - № РЕЯ73002168 від 30.11.2023 - на суму 381 098,00 грн.

Згідно з протоколами руху документа/звіта та пов`язаних з ним повідомлень/квитанцій: - акт наданих послуг №РЕЯ73001856 від 30.09.2023, скерований відповідачу 03.10.2023 о 13:55:51 та отриманий ним 03.10.2023 о 16:22:38; - акт наданих послуг №РЕЯ73002057 від 31.10.2023, скерований відповідачу 02.11.2023 о 15:32:17 та отриманий ним 02.11.2023 о 15:54:43; - акт наданих послуг №РЕЯ73002168 від 30.11.2023, скерований відповідачу 01.12.2023 о 16:46:56 та отриманий ним 04.12.2023 о 10:01:17.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач, в порушення умов договору, не здійснив оплату наданих позивачем послуг по актах наданих послуг за вересень-листопад 2023 та не надав мотивованої відмови від підписання таких.

Наведені обставини слугували підставою звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача 1 143 294,00 грн. основного боргу, 50 064,96 грн. пені, 4 728,76 грн. 3 % річних та 1 905,49 грн. інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань згідно договору №12А160-228-21/51S790-34956-21 від 01.09.2021.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

В силу положень статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між сторонами виникли правовідносини на підставі договору №12А160-228-21/51S790-34956-21 від 01.09.2021, що за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (ст. 901 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначалось вище, п. 2.1 договору сторони, зокрема, погодили, що … У 2023 році за надані за цим договором послуги Замовник щомісячно, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, сплачує Виконавцю кошти в сумі 381 098,00 грн., в тому числі ПДВ 63 516,33 грн.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що за підсумками звітного місяця Виконавець складає акт приймання-передачі, який до 7 числа наступного місяця надає для підпису Замовнику.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Матеріалами даної господарської справи підтверджено, що позивачем у період вересень-листопад 2023 року надано відповідачу послуги згідно з актами надання послуг: №РЕЯ73001856 від 30.09.2023 - на суму 381 098,00 грн.; №РЕЯ73002057 від 31.10.2023 - на суму 381 098,00 грн.; №РЕЯ73002168 від 30.11.2023 - на суму 381 098,00 грн. Вказані акти, у відповідності до п. 2.2 та 2.5 договору скеровані відповідачу за допомогою програмного забезпечення «M.E.Doc» (т. 1, а.с. 30, 31, 55).

Відтак, доказами надання послуг позивачем відповідачу є акти приймання-передачі наданих послуг за вересень-листопад 2023 року згідно договору №12A160-228-21/51S790-34956-21 від 01.09.2021 року.

Пунктом 2.3 договору сторонами погоджено, що Замовник протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта підписує його та повертає один примірник акта або мотивовану відмову від його підписання на адресу Виконавця. У випадку ненадання у зазначений строк Виконавцю підписаного акта або мотивованої відмови, послуги вважаються наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті Замовником.

Отже, умовами укладеного сторонами договору погоджено прядок дій Замовника у разі незгоди з актом приймання-передачі наданих послуг, що сформований позивачем.

Водночас, всупереч умов укладеного сторонами договору, відповідач не надав суду доказів того, що він складав мотивовану відмову від підписання актів прийому-передачі послуг за спірний період та скеровував таку відмову позивачу.

Таким чином, за відсутності мотивованої відмови від підписання актів надання послуг, послуги вважаються наданими належним чином.

Разом з тим, відповідач не заперечує факту отримання відповідних актів, однак, заперечує факт використання послуг позивача у спірний період, що підтверджує службовою запискою начальника управління ІТ Сергія Щукіна та його заявою, як свідка.

Колегія суддів не надає правової оцінки документам, наданих відповідачем, на підтвердження відсутності з 04 вересня 2023 року доступу до серверів, що надавались позивачем за договором №12А160-228-21/51S790-34956-21 від 01.09.2021, оскільки як вірно зауважив суд першої інстанції, копія службової записки є внутрішнім документом відповідача, який складений його працівником в односторонньому порядку та залежать виключно від його волевиявлення.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідач не відхиляв акти приймання передачі послуг за спірний період, не надсилав претензій про обмеження доступу до хмарного сховища, не звертався до суду про зобов`язання позивача виконувати умови договору.

Крім того, як зазначалось вище, п. 7.2 договору сторони обумовили, що цей договір може бути розірваний будь якою стороною шляхом письмового попередження іншої сторони за один місяць до розірвання. Отже, Замовник мав змогу у будь який момент дії договору розірвати такий в односторонньому порядку.

Відтак, належними та допустимими доказами, які підтверджують надання позивачем відповідачу послуг за спірний період є акти приймання-передачі наданих послуг за вересень- листопад 2023 року згідно договору №12A160-228-21/51S790-34956-21 від 01.09.2021, що вважаються підписаними обома сторонами у відповідності до п. 2.3 договору.

Підсумовуючи вищенаведене, беручи до уваги погоджені сторонами умови договору та норми чинного законодавства, колегія суддів констатує наявність правових підстав для задоволення позовної вимог про стягнення з відповідача 1 143 294,00 грн. основного боргу, про що судом першої інстанції зроблено правильний висновок.

Як зазначалось вище, п. 4.2 договору сторони погодили, що у разі порушення Замовником строків оплати, визначених розділом 2 цього договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Матеріалами даної господарської справи підтверджено, що відповідачем допущено прострочення оплати наданих позивачем послуг.

Місцевий господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок розміру пені, встановив, що періоди для нарахування, сума заборгованості у такі періоди визначені позивачем правильно, так само як і правильно здійснено арифметичний розрахунок відповідного нарахування. Відтак, дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у заявленому розмірі в сумі 50 064,96 грн. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Статтею 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведеної норми права, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 1 905,49 грн. та 3 % річних в розмірі 4 728,76 грн.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши надані позивачем розрахунки, встановив, що такі є правильними та правомірними, а відтак, підставно задоволені судом першої інстанції у заявленому позивачем розмірі.

Щодо додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 25.04.2024 у даній справі, яким стягнуто з АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на користь ТзОВ «Регіональна газова компанія» 59 500,00 грн. відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів враховує наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3, 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В силу частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З матеріалів справи вбачається, що представником позивача адвокатом Зінковською Н.В. подано через систему «Електронний суд» до Господарського суду Львівської області клопотання про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/205/24, в якому представник позивача просив стягнути з відповідача понесені витрати на професійну (правничу) допомогу в розмірі 119 000,00 грн.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено: договір № 300318-1/01/043/18 про надання правової допомоги від 30.03.2018, укладений між Адвокатським об`єднанням «Правовий альянс» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» (Замовник); додаткову угоду №11 від 21.12.2023 до зазначеного договору, згідно з якою сторони погодили, що вартість послуг, які передують поданню позовної заяви, надаються при складанні та поданні позовної заяви, складанні інших процесуальних документів до суду першої інстанції та під час супроводження справи в суді першої інстанції, становить 59 000,00 грн. (п. 3.1), а також, що за умови прийняття судом першої інстанції рішення на користь Замовника, Замовник додатково зобов`язується сплатити Виконавцю гонорар успіху в розмірі 60 000,00 грн. (п. 3.2); акт про надання послуг від 03.04.2024 згідно з додатковою угодою № 11 від 21.12.2023; опис робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським об`єднанням «Правовий Альянс» для надання правничої допомоги.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Аналіз наведених норм частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес до справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Колегія суддів зауважує, що, виходячи із конкретних обставин справи, адвокат вправі самостійно визначатися зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. Водночас, вважається неприпустимим штучне збільшення обсягу наданих адвокатом послуг, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою і необхідною.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір таких витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, або є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Місцевий господарський суд частково задовольняючи заяву представника позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, проаналізувавши подані адвокатом позивача матеріали, дійшов підставного висновку, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не повністю відповідає критерію розумності з огляду на наступне.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що необхідність подання заяви про усунення недоліків позовної заяви була обумовлена виключно допущенням недоліків під час складання позовної заяви адвокатом позивача. Водночас, виокремлення адвокатом послуги «здійснення правового аналізу наданих Клієнтом документів, що стосуються предмету договірних відносин, порядку направлення та підписання актів наданих послуг, строків та порядку розрахунків; запит від Клієнта додаткових документів та їх правовий аналіз», на надання якої витрачено 4 год., а також послуги «підрахунок пені, 3% річних, інфляційних втрат за період існування заборгованості», на надання якої витрачено 2 години, як самостійних видів адвокатських послуги є необґрунтованим та охоплюється діями адвоката з надання послуги «підготовка проекту позовної заяви».

Крім того, включення до акта приймання передачі таких послуг, як «направлення до суду та відповідачу через «Електронний суд» позовної заяви з додатками, заяви про усунення недоліків позовної заяви, відповіді на відзив, пояснень щодо заяви свідка із долученням доказів», також, на думку суду апеляційної інстанції, не є обґрунтованим, оскільки, як слушно зауважив суд першої інстанції такі не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені в статтях 1, 19 закону «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», а тому витрати на здійснення вказаних послуг не можуть бути відшкодовані, як витрати на професійну правничу допомогу.

Відтак, місцевий господарський суд, проаналізувавши характер спору, складність справи, дослідивши надані позивачем докази на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу, а також врахувавши заперечення відповідача, керуючись зокрема, такими критеріями як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з конкретних обставин справи, надавши оцінку обсягу виконаних робіт адвокатом позивача, дійшов підставного висновку про наявність правових підстав для зменшення заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з їх частковою необґрунтованістю та обґрунтовано частково задовольнив заяву представника позивача з покладенням на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 59 500,00 грн.

Доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 02.04.2024 року та додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 25.04.2024 у справі №914/205/24.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваних рішень суду першої інстанції, як таких, що ухвалені відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 244, 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 02.04.2024 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 25.04.2024 у справі №914/205/24 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.

5.Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий-суддяН.М. Кравчук

Судді О.І. Матущак

Б.Д. Плотніцький