Ухвала

від 19.08.2024 по справі 916/1850/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

19 серпня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1850/20Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді: Принцевської Н.М.;

суддів: Богатиря К.В., Ярош А.І.,

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Урсу Володимира Павловича

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.09.2020 (про залишення позову без розгляду)

у справі №916/1850/20

за позовом Фізичної особи-підприємця Урсу Володимира Павловича

до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради

про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення запису,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.09.2020 за заявою представника позивача залишено позов Фізичної особи-підприємця Урсу Володимира Павловича без розгляду в частині позовної вимоги про поновлення запису в поземельній книзі щодо реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер: 5110300000:02:019:0194, площею 0,8 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, 08.08.2024 Фізична особа-підприємець Урсу Володимир Павлович звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.09.2020 по справі №916/1850/20, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для розгляду позовної заяви Фізичної особи-підприємця Урсу Володимира Павловича.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Урсу Володимира Павловича на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.09.2020 у справі №916/1850/20 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/1850/20.

15.08.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/1850/20.

Разом з апеляційною скаргою від Фізичної особи-підприємця Урсу Володимира Павловича надійшло клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 28.09.2020 у справі №916/1850/20, яке мотивоване тим, що про існування оскаржуваної ухвали позивачу стало відомо після ознайомлення з матеріалами справи 21.03.2024.

Позивач стверджує, що попередній представник Фізичної особи-підприємця Урсу Володимира Павловича Гріник Г.С., зловживаючи своїми процесуальними правами представника позивача, не повідомив про свій процесуальний намір та наслідки подання заяви про залишення позову без розгляду, яку суд задовольнив, чим порушив матеріальне та процесуальне право особи, яка звернулась до суду за захистом своїх прав.

За таких обставин, скаржник просить поновити пропущений процесуальний строк на відповідне оскарження.

Дослідивши клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, судова колегія зазначає наступне.

З аналізу змісту ст.ст. 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Пунктом 6 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

За змістом ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд апеляційної інстанції, у кожному конкретному випадку повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Тобто вказаною нормою Господарського процесуального кодексу України передбачені два виключні випадки, за відсутності яких, суд апеляційної інстанції незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги на судове рішення після спливу одного року з дня складення повного тексту цього рішення, суд апеляційної інстанції має перевірити та надати оцінку наявності підстав для застосування до такої апеляційної скарги наслідків, передбачених ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України, а саме щодо зазначення та обґрунтування скаржником випадків, передбачених п.п. 1, 2 зазначеної норми, наявність яких надає право на поновлення строку апеляційного оскарження. Встановивши відсутність винятків, визначених у п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, незалежно від поважності причин пропуску строку скаржником на апеляційне оскарження (правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 12.11.2018 у справі №54/239).

Отже, при вирішенні питання про можливість поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення, пропущеного зі спливом значного періоду часу (більше одного року з дня складання повного тексу судового рішення), апеляційному суду необхідно враховувати, що національним законодавством встановлено присічний строк на апеляційне оскарження судових рішень відповідно до ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №Б-24/129-08).

Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що Фізична особа-підприємець Урсу Володимир Павлович оскаржує ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.09.2020, повний текст якої складено 30.09.2020. Однак скаржник звернувся з апеляційною скаргою 08.08.2024, тобто поза межами присічного строку, встановленого ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції поштою направлялись на адресу позивача ухвали суду, у тому числі оскаржувана ухвала, які були отримані останнім про що в матеріалах справи наявні поштові повідомлення з відміткою про вручення поштових відправлень.

Крім того, в матеріалах справи наявне клопотання Фізичної особи-підприємця Урсу Володимира Павловича від 09.11.2020 про ознайомлення з матеріалами справи підписане представником позивача Кірющенко Олександром Михайловичем, у якому, крім іншого, зазначено, що 06.11.2020 позивачем було отримано ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.10.2020 по справі №916/1850/20, якою позов Фізичної особи-підприємця Урсу Володимира Павловича було залишено без розгляду, з огляду на що представник просить ознайомитись з матеріалами справи. На зазначеній заяві наявна відмітка про ознайомлення з матеріалами справи та зняття з неї фотокопій 11.11.2020.

Надалі 19.03.2024 іншим представником позивача адвокатом Дімовим Анатолієм Петровичем було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи на якому наявна відмітка про ознайомлення зі справою 21.03.2024.

Після останнього ознайомлення з матеріалами справи, коли сплило майже п`ять місяців, апелянт подає апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції з клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 28.09.2020 по справі №916/1850/20 із зазначенням причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які були наведені вище.

Частиною 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що, суд першої інстанції вжив всіх необхідних заходів для належного повідомлення позивача про стан розгляду справи, а тому доводи скаржника про його необізнаність зі станом розгляду справи судом відхиляються.

Крім того, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява №8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007, та "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14.10.2003).

Так, 01.10.2020 було забезпечено надання загального доступу до ухвали Господарського суду Одеської області від 28.09.2020 про залишення позову без розгляду у справі №916/1850/20 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому позивач міг ознайомитися із змістом зазначеної ухвали та звернутись до суду з апеляційною скаргою у строки встановлені ст.256 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу на положення, закріплені статтею 129 Конституції України, згідно яких основними засадами судочинства є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (пункт 6 частини 2 статті 42 ГПК України).

З огляду на вищевикладене, скаржником не доведено наявності обставин, передбачених п.п. 1, 2 ч.2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Фізичної особи-підприємця Урсу Володимира Павловича про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 28.09.2020 у справі №916/1850/20.

Враховуючи те, що апеляційна скарга була подана поза межами присічного строку встановленого ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України, а доказів в обґрунтування виключних випадків пропуску строку на звернення з апеляційною скаргою, зазначених у ст. 261 Господарського процесуального кодексу України, заявник не навів, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених п.п. 1, 2. ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України для прийняття апеляційної скарги до розгляду та про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись статтями 234, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Урсу Володимира Павловича на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.09.2020 у справі №916/1850/20.

2. Скаржнику надіслати копію даної ухвали разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

3. Матеріали справи №916/1850/20 повернути до Господарського суду Одеської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку, передбаченому ст.ст. 286 - 291 ГПК України.

Головуюча суддя:Н.М. Принцевська

Судді:К.В. Богатир

А.І. Ярош