Постанова

від 08.08.2024 по справі 918/124/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2024 року Справа № 918/124/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

позивача: Позиняк Я.О.

відповідача: Грицай І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Дистрибьюшн" на рішення Господарського суду Рівненської області від 16.04.2024 р. у справі №918/124/24, ухвалене суддею Торчинюком В.Г., повний текст рішення складено 25.04.2024 у справі №918/124/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Дистрибьюшн"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренсо Груп"

про зобов`язання вчинити дію та стягнення коштів в сумі 89 283 грн 81 коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Дистрибьюшн" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренсо Груп" про зобов`язання вчинити дію та стягнення коштів в сумі 89 283 грн 81 коп.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 16.04.2024 р. у справі №918/124/24 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Дистрибьюшн" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 16 квітня 2024 року у справі №918/124/24 повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача повністю.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №918/124/24 у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р.

Листом №918/124/24/3370/24 від 20.05.2024 витребувано матеріали справи з Господарського суду Рівненської області.

29.05.2024 до суду надійшли матеріали справи.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Дистрибьюшн" на рішення Господарського суду Рівненської області від 16.04.2024 р. у справі №918/124/24, розгляд апеляційної скарги призначено на 08.08.2024 о 10:30 год.

Відповідно до відомостей табелю КП "Діловодство спеціалізованого суду" суддя Бучинська Г.Б. перебуває у відпустці з 08.07.2024 по 09.08.2024 включно.

Розпорядженням керівника апарату суду №01-05/665 від 05.08.2024 р. призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі №918/124/24, відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду справи №918/124/24 у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Маціщук А.В., суддя Василишин А.Р..

05.08.2024р. в системі "Електронний суд" була сформована заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Дистрибьюшн" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного суду від 06.08.2024 р. у справі №918/124/24 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Дистрибьюшн" на рішення Господарського суду Рівненської області від 16.04.2024 р. у справі №918/124/24 до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Маціщук А.В., суддя Василишин А.Р.

Ухвалою Північно-західного апеляційного суду від 06.08.2024 р. у справі №918/124/24 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Дистрибьюшн" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №918/124/24 - задоволено.

У судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Дистрибьюшн" підтримав доводи апеляційної скарги, вважає що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 16 квітня 2024 року у справі №918/124/24 повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача повністю.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренсо Груп" у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає що рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Суд відмовив в задоволенні позову щодо зобов`язання ТОВ "Ренсо Груп" вивести залишки товару зі складу ТОВ "Альфа Дистрибьюшин" та повернути сплачені за товар кошти у розмірі 89 283 грн 81 коп. у зв`язку з його недоведеністю та безпідставністю.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Дистрибьюшн" в апеляційній скарзі стверджує, що при укладанні Договору поставки №19/05/23 від 19 травня 2023 року Сторони Договору (Позивач та Відповідач) погодили умови повернення Товару в п.7.4 Договору з урахуванням редакції Протоколу узгодження розбіжностей до Договору: «Покупець має право повернути, а Постачальник зобов`язаний забрати Товар у наступних випадках, не обмежуючись ними: - За угодою між Сторонами Договору; - Прийняття рішення контролюючими органами про заборону (та/або призупинення) реалізації товару, який було поставлено з вини Постачальника або Виробника Товару; - Закінчення строку дії Договору або дострокового розірвання Договору; - Виявлення неякісного товару Покупцем та/або споживачами; - наближення закінчення та/або закінчення терміну придатності товару, але не пізніше ніж протягом 24 тижнів з моменту поставки.

При цьому, Постачальник зобов`язується прийняти товар, що повертається Покупцем, і здійснити вивезення цього товару протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання відповідного письмового повідомлення від Покупця про повернення товару, а також у повному обсязі повернути Покупцю грошові кошти, сплачені останнім за Товар, що повертається. Повернення товару здійснюється на складі Покупця за винятком випадків, коли неналежна якість Товару мала місце внаслідок дій або бездіяльності Покупця або Споживача.»

Тобто, Позивач має право повернути товар з 5 (п`яти) підстав, а саме: 1 підстава для повернення - За угодою між Сторонами Договору; 2 підстава для повернення - Прийняття рішення контролюючими органами про заборону (та/або призупинення) реалізації товару, який було поставлено з вини Постачальника або Виробника Товару; 3 підстава для повернення - Закінчення строку дії Договору або дострокового розірвання Договору; 4 підстава для повернення - Виявлення неякісного товару Покупцем та/або споживачами; 5 підстава для повернення - Наближення закінчення та/або закінчення терміну придатності товару, але не пізніше ніж протягом 24 тижнів з моменту поставки.

Тобто, в п.7.4 Договору поставки з урахуванням редакції Протоколу узгодження розбіжностей, перелічені окремі, незалежні одна від одної, підстави для повернення товару Покупцем. В останньому абзаці п.7.4 Договору прописана процедура повернення товару та сплачених за нього грошових коштів, яка стосується усіх 5 підстав для повернення товару Покупцем. Якщо читати п.7.4 Договору дослівно, то тільки дві підстави з п`яти, а саме 2-га та 5-та підстави, містять уточнення (обставини), що впливають на можливість Покупця скористатися зазначеними підставами для повернення товару. Всі інші підстави 1-ша, 3-тя та 4-та, - прописані чітко, без додаткових умов, яких би мав дотримуватися Покупець при поверненні товару.

Також, при укладанні Договору позивач та відповідач узгодили підстави повернення товару та зазначили погоджені умови у пункті 7.4. Договору поставки №19/05/23 від 19.05.2023 року з урахуванням редакції Протоколу узгодження розбіжностей до Договору поставки, визначивши конкретні випадки (підстави), коли Позивач має право повернути товар та узгодили процедуру повернення.

А отже, скориставшись 3-ю підставою для повернення товару, передбаченою п.7.4 Договору, а саме, у зв`язку із закінченням строку дії Договору, Позивач використав своє право на повернення товару на підставі погоджених з Відповідачем умов Договору, підписаного між Сторонами договірних правовідносин (Позивачем та Відповідачем).

Крім того, суд першої інстанції вказує на те, що «позивачем вчиняється суперечлива поведінка, яка зумовлена втратою інтересу, або ж інші обставини, однак такі обставини не тягнуть за собою, як наслідок повернення товару». Таке тлумачення права Позивача повернути товар у зв`язку із закінченням строку дії Договору не відповідає дійсності. Позивач звертає увагу суду на те, що право Позивача повернути товар у зв`язку з настанням 3-ї підстави для повернення Договору не зобов`язує Позивача надавати будь-які пояснення причин, чому такий товар повертається, крім основної підстави для повернення товару, передбаченої Договором, - Закінчення строку дії Договору.

Саме поведінка Відповідача є суперечливою, який при укладанні Договору погоджує умови повернення товару та бере на себе зобов`язання по вивезенню товару зі складу Позивача, а пізніше відмовляється від виконання свого зобов`язання за Договором.

Враховуючи все вищезазначене, та керуючись приписами статті 277 Господарського процесуального кодексу України, позивач вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 16 квітня 2024 року у справі № 918/124/24 має бути повністю скасоване з ухваленням нового рішення з підстав неправильного застосуванням норм матеріального права.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

19 травня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕНСО ГРУП" (далі відповідач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА ДИСТРИБЬЮШН" (далі позивач, покупець) укладеного договір поставки №19/05/23.

Вказаний договір був підписаний в редакції протоколу розбіжностей до договору поставки №19/05/23 від 19.05.2023 року.

Відповідно до п.1.1 укладеного договору постачальник зобов`язується передати (поставити) покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього відповідну грошову суму згідно умов цього договору.

Предметом поставки є одноразовий посуд, інша одноразова продукція, засоби гігієни тощо, що зазначаються у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

У розділі 2 договору поставки №19/05/23 сторони узгодили порядок та строки оплати. Згідно з п. 2.1. договору поставка товару здійснюється постачальником на підставі усної або письмової заявки покупця. Заявка надсилається покупцем на адресу постачальника не пізніше ніж за 10 (десять) днів до дати поставки товару за допомогою поштового зв`язку на адресу постачальника, вказану в цьому договорі, засобами телефонного зв`язку на телефон постачальника, вказаний у реквізитах в цього договорі або через комп`ютерну мережу Інтернет.

Відповідно до п. 2.5. договору передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатковою накладною , в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається.

У розділі 3 договору поставки №19/05/23 сторони узгодили вимоги до якості товарів та упаковки товарів. Якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам).

Згідно з п.5.1 договору поставки №19/05/23 ціни на товари, що постачаються постачальником, є вільними відпускними, формуються з врахуванням об`ємів продажу, регіону, в якому знаходиться покупець, сезонності продажу і на конкурентних засадах.

Ціни на товари, що постачаються, вказуються сторонами у специфікації, яка підписується сторонами під час підписання цього договору та є невід`ємною частиною договору . У випадку зміни ціни на товар. Постачальник має повідомити про такі зміни не пізніше ніж за 21 день до таких змін (пункт 5.2. договору).

Сума договору складається з сум вартості товарів, поставлених постачальником на протязі строку дії цього договору (пункт 5.4. договору).

Порядок розрахунків погоджено сторонами у розділі 6 договору поставки № 19/05/23. Покупець зобов`язаний здійснити розрахунок за товар у національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 21 календарного дня з дати поставки товару (пункт 6.1. договору).

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника. Оплата здійснюється покупцем на підставі цього договору. При здійсненні платежу покупець обов`язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату цього договору (пункти 6.3. - 6.4. договору).

У п.7.1. договору сторони передбачили, що постачальник надає покупцю наступні документи на товар, що постачається у відповідності до договору: рахунок-фактуру на товар, видаткову накладну, сертифікат.

Згідно пункту 7.2. договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється на місці отримання товару, згідно товаросупровідних документів. У випадку виявлення розбіжностей між кількістю зазначеною товаросупровідних документів та фактичною кількістю отриманого товару, покупець складає Акт розбіжностей, який скріплюється підписами представника покупця і представника постачальника. Постачальник повинен протягом 5 робочих днів з дати складання акту розбіжностей поповнити недолік кількості товару та/або змінити неякісно упакований товар або скорегувати товарну накладну.

За пунктом 7.4. договору Покупець має право, а постачальник зобов`язаний забрати товар у наступних випадках, не обмежуючись ними: за угодою між сторонами договору; закінчення строку дії договору або дострокове розірвання договору; виявлення неякісного товару покупцем та/або споживачами; наближення закінчення та/або закінчення терміну придатності товару, але не пізніше ніж протягом 24 тижнів з моменту поставки.

Відповідно до п.8.1 договору сторона, яка порушила господарське зобов`язання, визначене цим договором та/або чинним законодавством України, зобов`язана відшкодувати завдані цим збитки стороні, чиї права або законні інтереси порушено.

Склад та розмір відшкодування збитків визначається сторонами за правилами, встановленими Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України (пункт 8.2. договору).

Відповідно до пункту 10.1. договору, договір поставки вступає в дію з дати його укладання і діє до 31 грудня 2023 року.

Судом встановлено, договір поставки №19/05/23 від 19.05.2023 року підписаний сторонами та скріплений відтисками печаток останніх в редакції протоколу розбіжностей до договору поставки № 19/05/23 від 19.05.2023 року, а отже укладений в належній формі та покладає на позивача і відповідача ряд прав і обов`язків.

З матеріалів справи слідує, на виконання укладеного договору позивачем здійснено поставку товару, згідно видаткової накладної № КПL-000005 від 25 травня 2023 року на суму 106 704, 00 гривень.

Поставлений товар прийнято відповідачем, що підтверджується підписом та відтиском печатки останнього на видатковій накладній №КПL-000005 від 25 травня 2023 року.

В свою чергу позивачем виконано вимоги щодо оплати, однак в процесі ініційованого відповідачем судового процесу, щодо стягнення заборгованості згідно вказаного договору, що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 20 вересня 2023 року №910/11092/23.

Факт оплати підтверджується платіжним дорученням №255799 від 26.07.2023 року на суму 20 000 грн 00 коп. та №259205 від 11 серпня 2023 року на суму 86 704 грн 00 коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Дистрибьюшн" надіслало на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренсо Груп" заяву від 18.12.2023 р. про припинення (розірвання) Договору поставки №19/05/23 від 19.05.2023 р.. В заяві директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Дистрибьюшн" посилаєтеся на п.10.2 Договору та пропонує укласти угоду про розірвання зазначеного договору. А також, вказує що на підставі п.7.4 Договору та просить забрати поставлений товар протягом 5 робочих дні з моменту отримання вказаного листа.

Вище вказаний лист Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Дистрибьюшн" надіслало на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренсо Груп" 19.12.2023 р., що вбачається із накладної Укрпошти.

В подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Дистрибьюшн" надіслало на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренсо Груп" повідомлення про повернення товару від 09.01.2024 р.

Відтак, в межах даного судового процесу, позивач наголошує, що відповідно до пункту п.10.1 договір поставки вступає в дію з дати його укладення і діє до 31 грудня 2023 року. Пунктом 10.2 договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або розірвання договору на протязі одного місяця до спливу строку дії договору, він вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, які передбачені цим договором.

Повивач стверджує, що дію Договору поставки №19/05/2023 від 19 травня 2023 року було припинено. Відповідно до п.7.4 Договору поставки покупець має право, а постачальник зобов`язаний забрати товар у наступних випадках, не обмежуючись ними, серед іншого, закінчення строку дії договору або дострокового розірвання договору. Тому, у відповідача виник обов`язок з повернення грошових коштів та вивезення товару зі складу покупця.

Таким чином, з наведених підстав, позивач звернувся до суду із заявленим позовом.

4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України).

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 ст.615 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч.1 та 2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Між сторонами укладено договір поставки, за яким, відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як стверджується матеріалами справи, а також і позицією позивача, який цих обставин не заперечує, відповідач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі.

Натомість, позивач як покупець товару за договором поставки, своїх зобов`язань не виконав, оскільки не сплатив за поставлений товар в межах визначеного пунктом 6.1. договору 10 денного строку з дня відвантаження товару.

Наведені обставини встановлені судом у рішенні від 20.09.2023 Господарського суду міста Києва у справі №910/11092/23, яке ухвалене за результатами розгляду позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренсо Груп" стягнення 106 993,42 грн. Провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 106 993,42 грн закрито у зв`язку зі сплатою боргу відповідачем під час розгляду спору судом. Як свідчить рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/11092/23, розрахунок за отриманий товар позивачем був проведений Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Дистрибьюшн" добровільно до постановлення судом рішення.

Однак в подальшому позивач у жовтні 2023 року звернувся у Господарський суд Рівненської області з позовом, у якому просив суд достроково розірвати договір та стягнути з відповідача суму за повернутий товар. Рішенням суду від 19 грудня 2023 року №918/1109/23 було відмовлено в задоволенні позову.

Отже, з урахуванням встановлених обставин, в діях позивача вбачається суперечлива поведінка, яка зумовлена, за його поясненнями, неможливістю реалізації придбаного товару і втратою комерційного інтересу у реалізації цього товару.

Вбачається, що з часу отримання товару 25 травня 2023 року позивач неодноразово змінював правову позицію щодо виконання цього договору, і, сплативши добровільно його вартість, в подальшому вимагав розірвання договору в судовому порядку, повернення товару продавцю, а також повернення коштів, вже сплачених за цей товар.

Застосовуючи принцип заборони суперечливої, поведінки апеляційний суд виходить з висловлених Верховним Судом позицій, зокрема, таких.

У Постанові ВП ВС від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц (п. 91) Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

За таких обставин апеляційний суд висловлює обґрунтований сумнів у послідовності правової позиції сторони та її аргументації щодо застосування положень пункту 7.4. Договору.

Тлумачення позивачем пункту 7.4. договору здійснюється ним виключно як необмежене право покупця у разі дострокового розірвання договору або закінчення його дії повернути товар продавцю без будь яких додаткових умов, а постачальник зобов`язаний прийняти товар і повернути сплачені за нього кошти у всіх випадках, незалежно від інших умов, визначених у пункті 7.4. договору.

Частина 3 статті 213 ЦК України встановлює, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Частина 4 цієї ж статті Кодексу встановлює, що якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Сучасна судова практика при тлумаченні умов договору використовує принцип Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав).

Так, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №753/11000/14-ц від 18 квітня 2018 року застосував цей принцип, виснувавши наступне.

Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, має нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки у випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.

При тлумаченні договору Верховний Суд виходив з того, що тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими ст. 213 ЦК України. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування:

·мети правочину,

·змісту попередніх переговорів,

·усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше у правовідносинах між собою),

·звичаїв ділового обороту;

·подальшої поведінки сторін;

·тексту типового договору;

·інших обставин, що мають істотне значення.

Принцип Contra proferentem застосовано у також у судовій практиці Касаційного господарського суду у складі ВС у справах №910/16011/17 та №908/710/18.

Сторонами не заперечується, що пункт 7.4. включено у текст договору в редакції позивача.

У відповідності до пункту 7.4. договору покупець має право, а постачальник зобов`язаний забрати товар у наступних випадках, не обмежуючись ними: за угодою між сторонами договору; закінчення строку дії договору або дострокове розірвання договору; виявлення неякісного товару покупцем та/або споживачами; наближення закінчення та/або закінчення терміну придатності товару, але не пізніше ніж протягом 24 тижнів з моменту поставки. При цьому постачальник зобов`язується прийняти товар, що повертається покупцем, і здійснити вивезення цього товару протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання відповідного письмового повідомлення від покупця про повернення товару, а також у повному обсязі повернути покупцю грошові кошти, сплачені останнім за товар, що повертається. Повернення товару здійснюється на складі покупця за винятком випадків, коли неналежна якість товару мала місце внаслідок дії або бездіяльності покупця або споживача.

Апеляційний суд погоджується з тлумаченням умов договору, наданим судом першої інстанції, який врахував, що вказаним пунктом передбачено таке поняття як термін придатності товару, а також визначені крайні терміни, в які може повертатися товар, зокрема не пізніше чим за 24 тижні з моменту поставки. Ці строки (24 тижні) стосуються усього поставленого товару, а також розповсюджують свою дію на усі визначені пунктом 7.4. договору випадки повернення товару, тобто товар може бути повернений, але не пізніше чим через 24 тижні з моменту поставки. 24 тижні це 168 днів, враховуючи що поставка відбулася 25 травня 2023 року, 168 день припадає на 09 листопада 2023 року, в той час вимога позивача №2 від 18.12.2023 р., долучена до матеріалів справи, надіслана для відповідача про повернення товару датована 19 грудня 2023 року. Тобто позивач надіслав вимогу про повернення товару поза строками, визначеними договором, а саме 24 тижні з моменту поставки товару.

Апеляційний суд також погоджується з мотивацією суду першої інстанції в частині застосування положень статті 42 Господарського кодексу України, яка визначає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

ТОВ "Альфа Дистрибьюшн", звернувшись до суду в межах справи №918/1109/23, покликалося як на підставу розірвання договору та повернення товару "низький попит на продукцію", "низьку рентабельність продукції". Здійснюючи свою підприємницьку діяльність, позивач на власний ризик придбав відповідний товар у ТОВ "Ренсо Груп", однак через ті чи інші обставини не зміг його реалізувати і отримати бажані фінансові результати.

Негативні комерційні результати підприємницької діяльності позивача не можуть бути підставою для покладення додаткових обов`язків на іншу сторону договору, виходячи із загальних засад здійснення цивільних прав, визначених ст.3 ЦК України, таких зокрема, як справедливість, добросовісність та розумність.

Також враховується, що сторонами не передбачалось у договорі жодних умов, які б покладали на відповідача додаткові обов`язки щодо врахування ринкової ситуації щодо попиту на поставлену продукцію тощо. Між сторонами укладено договір поставки, за яким обов`язки відповідача загалом вичерпуються діями щодо своєчасного відвантаження продукції належної кількості та якості, які відповідачем виконані в повному обсязі.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції що позов у даній справі є безпідставним.

За змістом частини 3 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

Відтак суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову щодо зобов`язання ТОВ "Ренсо Груп" вивести залишки товару зі складу ТОВ "Альфа Дистрибьюшин" та повернути сплачені за товар кошти у розмірі 89 283 грн 81 коп., як недоведений та безпідставний.

Таким чином, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що викладені в апеляційній скарзі доводи свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції безпідставними.

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Отже, судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Таким чином, у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст.ст.269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Дистрибьюшн" на рішення Господарського суду Рівненської області від 16.04.2024 р. у справі №918/124/24 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Рівненської області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №918/124/24 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "15" серпня 2024 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Маціщук А.В.