Рішення

від 08.08.2024 по справі 904/2232/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2024м. ДніпроСправа № 904/2232/24

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від позивача за первісним позовом: Смирний О.С.,

від відповідача за первісним позовом: Денисенко В.М.

дослідивши матеріали справи №904/2223/24

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "БУС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК ЮНІОН"

про стягнення грошових коштів

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК ЮНІОН"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "БУС"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Товариство з обмеженою відповідальністю "СК "БУС" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК ЮНІОН" (далі - відповідач) про стягнення 129.504,00 грн заборгованості за послуги з організації перевезень пасажирів та їхнього багажу.

Судові витрати у справі позивач просить суд покласти на відповідача. За текстом позовної заяви позивач вказав, що орієнтовні судові витрати, які позивач поніс та планує понести у майбутньому складаються із 12.000,00 грн витрат на правову допомогу та 2.422,40 грн судового збору.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2232/24 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2024.

Ухвалою від 27.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Через відділ документального забезпечення 06.06.2024 від відповідача надійшов відзив, сформований в системі "Електронний суд" 06.06.2024, у якому відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Через відділ документального забезпечення 06.06.2024 від відповідача надійшла зустрічна позовна заява, сформована в системі «Електронний суд» 06.06.2024, яку відповідач просить суд прийняти до розгляду спільно з первісною позовною заявою, стягнути з позивача на користь відповідача 129.504,00 грн штрафу за порушення умов договору, у задоволенні первісного позову відмовити, всі судові витрати у справі віднести на рахунок позивача, справу слухати за участю представників сторін.

Відповідач повідомив, що попередньо він поніс такі судові витрати: 3.028,00 грн судового збору та 15.000,00 грн витрат на оплату професійної правової допомоги.

В автоматизовану систему документообігу суду внесено інформацію про розгляд справи №904/2232/24 суддею ДУПЛЯКОМ Степаном Анатолійовичем, що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.06.2024.

Ухвалою від 10.06.2024 вирішено перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи почати спочатку, замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, повідомити учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 11.07.2024.

Ухвалою від 10.06.2024 зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом, підготовче засідання призначено на 11.07.2024.

Через відділ документального забезпечення 21.06.2024 від позивача (далі позивач, позивач за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом) надійшов відзив, сформований в системі «Електронний суд» 20.06.2024, у якому відповідач за зустрічним позовом просив суд відмовити у задоволені зустрічного позову. Разом із цим, відповідач за зустрічним позовом повідомив суд, що орієнтовний розрахунок судових витрат, які він (відповідач за зустрічним позовом) планує понести складає 8.000,00 грн витрат на оплату професійної правової допомоги.

Через відділ документального забезпечення 21.06.2024 від позивача за первісним позовом надійшла відповідь на відзив, сформована в системі «Електронний суд» 20.06.2024, у якій позивач за первісним позовом просив суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 11.07.2024 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 25.07.2024.

Ухвалою від 25.07.2024 суд витребував у сторін всі наявні докази виконання рейсів у період з 16 до 31 березня 2024 року, розгляд справи по суті відкладений до 08.08.2024.

Через відділ документального забезпечення 30.07.2024 від позивача за зустрічним позовом отримано додаткові пояснення, сформовані в системі «Електронний суд», у яких позивач за зустрічним позовом стверджує, що вартість наданих послуг у період з 16 до 31 березня 2024 року становить 129.504,00 грн.

Через відділ документального забезпечення 08.08.2024 від позивача за первісним позовом отримано клопотання про долучення доказів, яке сформоване в системі «Електронний суд», разом із рахунком на оплату №30 від 31.03.2024 на суму 129.504,00 грн, актом надання послуг №30 від 31.03.2024 на вказану суму та лист відповідача за первісним позовом, який адресований позивачу за первісним позовом.

Через відділ документального забезпечення 08.08.2024 від позивача за первісним позовом надійшло клопотання з отриманими того ж дня (08.08.2024) доказами, крім цього позивач за первісним позовом долучив до справи первинний акт до договору.

В судовому засіданні 08.08.2024 представники сторін відповідали на запитання суду, надавали пояснення у справі.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) наполягав на задоволенні первісних позовних вимог та заперечував проти задоволення зустрічних позовних вимог.

Представник позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним) наполягав на задоволенні зустрічного позову та заперечував проти задоволення первісного позову.

Представники сторін в судовому засіданні висловили намір скористатися правом на подачу доказів щодо судових витрат на оплату професійної правової допомоги відповідно до положень ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача за первісним позовом

Позивач вказав, що з відповідачем укладено договір, який позивач призупинив виконувати, однак за період з 16.03.2024 до 31.03.2024 у відповідача наявна заборгованість перед позивачем, яка і стала підставою звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Стислий виклад позиції відповідача за первісним позовом

Відповідач акцентує увагу суду, що позивач у листах від 20.03.2024 та від 22.03.2024 повідомляв про призупинення надання транспортних послуг з 31.03.2024, а не про односторонню відмову від договору. Отже, в діях позивача, на думку відповідача, вбачається порушення положень п. 7.4.1 договору, що тягне накладення штрафу на позивача у розмірі ста відсотків вартості виконаних рейсів за останній звітний період, тобто з 16 до 31.03.2024.

Доводи позивача щодо відзиву відповідача на первісну позовну заяву

Позивач за первісним позовом наголосив, що умови договору неодноразово порушував саме відповідач за первісним позовом.

Позивач за первісним позовом звертався до відповідача за первісним позовом з неодноразовими вимогами усунути порушення договору.

Через неусунення відповідачем за первісним позовом порушень договору відповідач за первісним позовом відмовився від продовження його виконання з 01.04.2024.

Стислий виклад позиції позивача за зустрічним позовом

Позивач за зустрічним позовом зустрічні позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач за зустрічним позовом вчасно не повідомив позивача за зустрічним позовом про одностороннє розірвання договору, а тому, на думку позивача за зустрічним позовом, наявні підстави для накладення на відповідача за зустрічним позовом штрафу.

Стислий виклад позиції відповідача за зустрічним позовом

З боку позивача за зустрічним позовом систематично здійснювалося порушення умов договору, яке полягало у необхідності перевезти більшу кількість людей, аніж це передбачено умовами укладеного між сторонами договору.

Відповідач за зустрічним позовом наголосив, що він не відмовився від виконання умов договору, а лише призупинив його виконання до усунення позивачем за зустрічним позовом обставин, які перешкоджали виконанню відповідачем за зустрічним позовом умов укладеного між сторонами договору.

Водночас, відповідач за зустрічним позовом наголосив, що відмовився від укладеного між сторонами договору позивач за зустрічним позовом та застосував до відповідача за зустрічним позовом штраф, передбачений положеннями п. 7.4.1 договору.

Відповідач за зустрічним позовом звернув увагу, що 25.03.2024 останній отримав листа від позивача за зустрічним позовом з пропозицією прийняти участь у тендері «Надання послуг з перевезення персоналу по маршрутам: «вулиця Б. Кротова РЦ Дніпро-7» та Аули РЦ Дніпро-7». Так, 27.03.2024 позивач за зустрічним позовом провів тендер, а 01.04.2024 послуги з перевезення вже почав виконувати інший перевізник.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; строку його дії; надання послуг з перевезення; настання строку оплати наданих послуг з перевезення; оплати наданих послуг з перевезення; невиконання та/або неналежне виконання договору з боку замовника; наявності (відсутності) можливості відмовитися від договору в односторонньому порядку; правомірності застосування до перевізника штрафу; правильності здійсненого замовником розрахунку штрафу.

Суд встановив, що 29.12.2023 між позивачем (далі позивач, замовник) та відповідачем (далі відповідач, перевізник) був укладений договір №1426-СЕ на надання послуг з організації перевезень пасажирів та їхнього багажу (далі - договір), відповідно до п. 1.1 умов якого перевізник зобов`язується надати замовнику послуги перевезення пасажирів та їх багажу автомобільним транспортом за певним маршрутом та графіком, а замовник зобов`язується прийняти та сплатити належним чином надані послуги у порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі.

Маршрути та графіки перевезень, вимоги до автотранспортних засобів, інші вимоги до послуг узгоджуються сторонами та зазначаються у додатку №1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною (п. 1.2 договору).

У пункті 1.3 договору вказано, що роботи, що виконуються перевізником згідно даного договору мають наступний код згідно класифікації за КВЕД 49.39.

Відповідно до п. 1.4 договору під робочими днями у цьому договорі розуміється понеділок, вівторок, середа, четвер, п`ятниця.

Вартість послуг перевізника, відповідно до п. 3.1 договору, зазначається в додатку №1 до цього договору, який є невід`ємною його частиною.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та до 15.01.2025. Якщо хоча б однією із сторін не виконано якесь зобов`язання за цим договором, термін дії цього договору продовжується до моменту належного виконання цього зобов`язання (п. 7.1 договору).

У додатку №1 до договору вказано, що вартість послуг перевізника за маршрутом: «м. Дніпро, вул. Бориса Кротова, 23 РЦ Дніпро-7» - назад в тій же послідовності складає 1.277,00 грн з ПДВ за 1 рейс, автобусом марки Neoplan пасажиромісткістю 50 місць, два рейси за день (ранок, вечір). Початок надання послуг за маршрутом ранковий рейс 08.01.2023.

Вартість послуг перевізника за маршрутом: «смт. Аули РЦ Дніпро-7» - назад в тій же послідовності складає 2.770,00 грн з ПДВ за 1 рейс, автобус марки Баз пасажиромісткістю 40 місць, два рейси за день (ранок та вечір). Початок надання послуг за маршрутом ранковий рейс 01.01.2023.

Під пасажиромісткістю мається на увазі кількість сидячих місць для пасажирів.

До справи долучені акти надання послуг:

№5 від 15.01.2024 на суму 63.752,00 грн;

№10 від 31.01.2024 на суму 128.504,00;

№14 від 15.02.2024 на суму 120.910,00 грн;

№20 від 29.02.2024 на суму 113.316,00 грн;

№25 від 15.03.2024 на суму 121.410,00 грн.;

а також №30 від 31.03.2024 на суму 129.504,00 грн (за спірний період, однак без підпису замовника).

Позивач адресував відповідачу лист від 12.02.2024 за №12, у якому позивач повідомив відповідача про припинення надання послуг задля недопущення порушення законодавства та безпеки співробітників відповідача з 22.02.2024.

Лист позивача був мотивований тим, що технічне завдання, а як наслідок і договір мають некоректні значення щодо обсягу надання послуг. Некоректне значення технічного завдання полягає у тому, що зазначена кількість місць, яку необхідно надати для перевезення пасажирів з вулиці Кротова, до РЦ-70 50 місць, в той час як фактично позивач здійснює перевезення 100 та більше пасажирів.

На лист позивача відповідач надав відповідь (направлену на електронну пошту позивачу 20.02.2024), у якій вказав, що службова записка щодо викладеної позивачем ситуації знаходиться на узгодженні у генерального директора.

Службова записка від 15.02.2024 за вих.№СЗ-Л-2024-005426 долучена до справи і адресована генеральному директору відповідача, у якій начальник дільниці РЦ-7 відповідача запропонував для зниження навантаження на маршрути узгодити зміну технічного завдання по доставці персоналу на РЦ Дніпро-7: за маршрутом місто Дніпро, вулиця Кротова РЦ Дніпро-7, для доставки персоналу денні зміни лише на РЦ, запуск додаткового маршруту пасажиромісткістю 40 чоловік, протяжністю 8 км, з міста Дніпра зупинка транспорту загального користування «Парк Сагайдак» на РЦ Дніпро-7; за маршрутом смт Аули РЦ Дніпро-7, прибрати зупинку місто Кам`янське, проспект Свободи, 105 (залізничний вокзал), дана зупинка дублюється автобусом за маршрутом місто Кам`янське правий берег РЦ Дніпро-7.

Листом від 18.03.2024 за вих.№24 позивач зауважив відповідачу, що незважаючи на тривалу переписку, ситуація з виконанням технічного завдання покращилася незначно. Так, здійснення перевезень пасажирів у кількості вдвічі більшій, аніж зазначено в договорі у строк понад два місяці, спричинило позивачу суттєві витрати на амортизацію транспортних засобів, витрат палива та інше.

Листом від 20.03.2024 за вих.№30 позивач повідомив відповідача про призупинення надання послуг з 22.03.2024 до врегулювання ситуації пов`язаної із перевантаженням кількості пасажирів, яка перевищує обумовлену договором у двічі.

Листом від 22.03.2024 за вих.№31 позивач повідомив відповідача, що гарантує безперебійне перевезення пасажирів підприємства відповідача до місця роботи та у зворотному напрямку до 31.03.2024 включно.

Відповідач адресував позивачу лист від 05.04.2024 стосовно розірвання договору зі строком дії до 15.01.2025.

У вказаному листі зазначено, що 22.03.2024 від позивача отримано лист від 22.03.2024 у якому позивач гарантував перевезення пасажирів до 31.03.2024 включено і з 01.04.2024 надання послуг позивачем відповідачу припинилося автобуси на маршрути не подавалися, пасажири не перевозилися.

Відповідач вказав, що про одностороннє припинення дії договору має бути повідомлено письмово та у строки, що узгоджується з положеннями п. 7.4.1 договору. У зв`язку із викладеним порушенням відповідач нарахував до стягнення з позивача штраф, у відповідності із п. 7.4.1 договору.

Так, у період з 01 до 15 березня 2024 року вартість виконаних рейсів складала 121.410,00 грн з ПДВ і є оплаченою відповідачем позивачу у повному обсязі. Останній день, коли пасажири відповідача доставлялися позивачем є 31.03.2024, а тому вартість виконаних рейсів за останній звітний період з 16 до 31 березня 2024 року складає 129.504,00 грн з ПДВ і штраф накладається у розмірі ста відсотків, згідно з п. 7.4.1 договору.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом первісного позову позивач за первісним позовом визначив заборгованість за послуги перевезення пасажирів та багажу у період з 16 до 31 березня 2024 року у загальному розмірі 129.504,00 грн.

В свою чергу, предметом зустрічного позову позивач за зустрічним позовом визначив штраф у розмірі 100 % вартості перевезень у період з 16 до 31 березня 2024 року за односторонню відмову від договору і порушення положень п. 7.4.1 договору.

За ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Послугою є діяльність, результати якої, як правило, не мають матеріального виразу, вони реалізуються та споживаються у процесі здійснення цієї діяльності, тому в зобов`язаннях про надання послуг діяльність контрагента спрямована на вчинення фактичних дій.

Відповідно до положень ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов`язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов`язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення (ч. 1 ст. 910 ЦК України).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором перевезення пасажирів та їх багажу.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір про надання послуг є двостороннім, оскільки виконавець і замовник наділені як правами, так і обов`язками.

На виконавця покладено обов`язок надавати послугу і надано право одержувати відповідну плату.

Замовник, у свою чергу, зобов`язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця.

Тобто, замовник здійснює оплату фактично наданих послуг, якщо сторони не домовилися про інше.

Саме перевізник (тобто позивач) зобов`язаний (а не має право) протягом 3 (трьох) календарних днів після закінчення кожного звітного періоду (за цим договором звітним періодом є п`ятнадцять календарних днів) надавати замовнику підписані з боку перевізника акти здачі-приймання наданих послуг за звітний період (у двох примірниках), рахунок на оплату послуг перевізника за звітний період, а на вимогу замовника також реєстр наданих перевізником послуг за звітний період (у двох примірниках) за формою, встановленою замовником (п. п. 2.1.6 п. 2.6 договору).

Як встановлено у п. 3.2 договору, оплата послуг перевізника здійснюється замовником з відстроченням платежу в 15 (п`ятнадцять) календарних днів з дня підписання обома сторонами кожного акта здачі-прийняття наданих послуг з реєстром наданих перевізником послуг (якщо на вимогу замовника цей реєстр має бути складеним) та отримання замовником рахунку перевізника.

З аналізу п. 3.2 договору вбачається, що передумовою для виникнення у відповідача обов`язку з оплати послуг є підписання акта приймання-передачі наданих послуг та отримання відповідачем (замовником) рахунку позивача (перевізника).

Суд встановив, що позивач у позові (арк. 4 зворот, том 1) вказав, що вважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 129.504,00 грн з ПДВ на підставі договору за надані у період з 16 до 31 березня 2024 року послуги перевезення.

Вивчивши наявні у справі докази, суд встановив наявність п`яти актів наданих послуг, а саме №5 від 15.01.2024 на суму 63.752,00 грн, №10 від 31.01.2024 на суму 128.504,00 грн, №14 від 15.02.2024 на суму 120.910,00 грн, №20 від 29.02.2024 на суму 113.316,00 грн та №25 від 15.03.2024 на суму 121.410,00 грн.

Проаналізувавши зміст вказаних актів суд зауважує, що кожен із наявних у справі актів був складений між сторонами у зв`язку із виконання позивачем послуг перевезення пасажирів за обумовленими сторонами у договорі маршрутами за певну кількість днів (яка міститься у таких актах) та на різні суми (яка також міститься у актах).

Водночас, предметом первісного позову є заборгованість відповідача перед позивачем за надані останнім послуги перевезення у період з 16 до 31 березня 2024 року на суму 129.504,00 грн з ПДВ.

Позивач за первісним позовом долучив до справи (вх. 08.08.2024) акт надання послуг №30 від 31.03.2024 на суму 129.504,00 грн, який містить підпис лише позивача за первісним позовом.

Водночас, суд бере до уваги лист відповідача за первісним позовом від 05.04.2024 за вих.№Л-2024-000206, адресований позивачу за первісним позовом, у якому відповідач вказав, що оскільки останній день, коли пасажири відповідача були доставлені компанією позивача 31.03.2024, а на вартість виконаних рейсів за останній звітний період з 16 до 31 березня 2024 року, у розмірі 129.504,00 грн з ПДВ, накладається штраф у розмірі 100 %, згідно з п. 7.4.1 договору.

Отже, з огляду на позиції сторін суд доходить висновку, що обставина надання позивачем відповідачу послуг з перевезення пасажирів та їх багажу у період з 16 до 31 березня 2024 року визнається сторонами. Крім цього, сторони визнають і вартість послуг перевезення пасажирів та їх багажу у спірний період визначена у розмірі 129.504,00 грн.

В силу ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Акт надання послуг №30 від 31.03.2024 на суму 129.504,00 грн, дійсно, містить підпис лише позивача за первісним позовом.

Однак, неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

Таких висновків також дотрималася і об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 у справі №914/2355/21 та Верховний Суд у справі №911/1981/20 від 05.10.2023.

У постанові від 22.08.2023 у cправі №910/14570/21 Верховний Суд також зазначив, що факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг).

Таким чином, передання і прийняття товарів (робіт, послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального надання товарів (робіт, послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття товарів (робіт, послуг) у строк, визначений договором.

За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані товари (послуги, роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє покупця (замовника) від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт), є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання покупцем (замовником) актів приймання-передачі без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставці товару, наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару, надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

Така ж правова позиція висвітлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №914/131/22.

Таким чином, враховуючи реальність отриманих відповідачем за первісним позовом послуг з перевезення пасажирів та їх багажу у період з 16 до 31 березня 2024 року, суд вважає підтвердженою заборгованість відповідача за первісним позовом за вказаний період у розмірі 129.504,00 грн.

Щодо долученого позивачем до справи первинного акта до договору суд встановив, що вказаний акт стосується послуг, які позивачем надавалися відповідачу у період з 01.03.2024 до 15.03.2024, що свідчить про те, що такий доказ не має значення для вирішення даного спору по суті, оскільки не стосується спірного періоду.

Згідно зі ст. 73 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши надані позивачем до справи докази суд доходить висновку, що факт надання послуг перевезень пасажирів та багажу у період з 16 до 31 березня 2024 року на суму 129.504,00 грн з ПДВ є доведеним, а отже первісні позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Зустрічні позовні вимоги ґрунтуються на положеннях п. 7.4.1 договору, оскільки до позивача застосовано штраф, у зв`язку із тим, що останній не повідомив відповідача у порядку встановленому договором про односторонню відмову від договору.

Згідно з ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. ч. 2, 3, 4 ст. 188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 договору урегульовано, що цей договір може бути змінений або розірваний в односторонньому порядку з ініціативи однієї із сторін у випадках, передбачених законом та цим договором.

У пункті 7.3 договору сторони узгодили, що вони мають право в односторонньому порядку відмовитися від цього договору за невиконання або неналежне виконання сторонами умов цього договору.

Порушення договору з боку позивача за зустрічним позовом, за твердженням відповідача за зустрічним позовом, полягало у тому, що виникали непоодинокі випадки того, що пасажирів позивача за зустрічним позовом, яких необхідно було перевезти за узгодженими між сторонами маршрутами та графіками, було значно більше, ніж пасажиромісткість транспортних засобів, які мали здійснювати відповідне перевезення пасажирів та багажу за умовами договору.

Сторони узгодили, що під пасажиромісткістю мається на увазі кількість сидячих місць для пасажирів (додаток №1 до договору).

Відповідно до ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтею 213 ЦК України встановлено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину (ч. ч. 1, 2).

Правила тлумачення змісту правочину визначено ч. 3 ст. 213 ЦК України, яка передбачає, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

За змістом ч. 4 ст. 213 ЦК України якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, у частинах 3 та 4 ст. 213 ЦК України визначено загальні способи, що застосовуються при тлумаченні, які втілюються у трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також із намірами сторін, які вони виявляли при вчиненні правочину, а також із чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (якщо перші два не дали результатів) є врахування: а) мети правочину, б) змісту попередніх переговорів, в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше у правовідносинах між собою), г) звичаїв ділового обороту; ґ) подальшої поведінки сторін; д) тексту типового договору; е) інших обставин, що мають істотне значення.

Оскільки договір є видом правочину (в даному випадку, двосторонній правочин) тлумаченню підлягають умови договору за правилами, встановленими ст. 213 ЦК України.

Надаючи правову оцінку обставинам, які склалися між сторонами, суд вважає за потрібне з`ясувати, що мається на увазі під «належним виконання замовником умов договору».

Отже, у п. 2.2 договору вказано, що замовник зобов`язаний:

протягом 5 (п`яти) календарних днів після закінчення кожного звітного періоду розглянути надані перевізником акт здачі-приймання наданих послуг за звітний період та реєстр наданих перевізником послуг за звітний період (якщо на вимогу замовника цей реєстр має бути складений), у разі своєї згоди підписати обидва примірника акта та реєстру, скріпити печаткою замовника та по одному примірнику повернути перевізнику, а у разі своєї незгоди направити перевізнику письмову мотивовану відмову від підписання акта та реєстру (п.п. 2.2.1);

своєчасно проводити оплату наданих перевізником послуг (п.п. 2.2.2 договору).

Позивач за первісним позовом посилається на положення ст. 35 Закону України «Про автомобільний транспорт», згідно із ч. 9 якої на міжнародних та міжміських маршрутах дозволяється перевозити пасажирів з обов`язковим наданням їм місць для сидіння.

Також позивач за первісним позовом посилається на положення ст. 121-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно із ч. 1 якої перевезення водіями транспортних засобів, що працюють у режимі маршрутних таксі, пасажирів понад максимальну кількість, передбачену технічною характеристикою транспортного засобу або визначену в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, а також перевезення водіями транспортних засобів, що здійснюють міжміські чи міжнародні перевезення, пасажирів, кількість яких перевищує кількість місць для сидіння, передбачену технічною характеристикою транспортного засобу або визначену в реєстраційних документах на цей транспортний засіб.

Суд відзначає, що дотримання правил перевезення пасажирів та їх багажу належить до обов`язків перевізника і, зокрема водіїв, які безпосередньо здійснюють такі перевезення пасажирів та їх багажу.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, при цьому сторони вільні і у погодженні умов договору.

Суд не встановив положень договору, які б покладали на позивача за зустрічним позовом відповідальність за більшу кількість пасажирів, які відповідач за зустрічним позовом, як він стверджує, перевозив.

При цьому у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що мало місце перевезення пасажирів у більшій кількості (ніж дозволено законодавством) у розрізі конкретних рейсів із визначенням конкретної кількості перевезених пасажирів.

Отже, суд не встановив з боку позивача за зустрічним позовом факту неналежного виконання умов договору, з урахуванням положень п. 2.2 договору.

Водночас, у пункті 7.3 договору сторони узгодили, що вони мають право в односторонньому порядку відмовитися від цього договору за невиконання або неналежне виконання сторонами умов цього договору.

Згідно з п. 7.4.1 договору про односторонню відмову від цього договору перевізник повідомляє замовника у письмовій формі не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до дати припинення цього договору, зазначеної в такому повідомлені.

Тобто, сторони погодили можливість односторонньої відмови від договору, проте лише у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами умов цього договору, а також за умови дотримання визначеної процедури.

Оскільки відповідачем за зустрічним позовом не доведено суду факту неналежного виконання позивачем за зустрічним позовом положень договору, суд вважає дії відповідача за зустрічним позовом, про які зазначено у листах, адресованих позивачу за зустрічним позовом, у яких міститься інформація про призупинення надання послуг з 22.02.2024 (у листі від 12.02.2024) (арк. 26, том 1), з 28.02.2024 (у листі від 27.02.2024) (арк. 30, том 1) та з 31.03.2024 (у листі від 22.03.2024) (арк. 31, том 1), такими, що не відповідають ані вимогам законодавства, ані домовленостям сторін.

Більш того, адресовані відповідачу листи не містять повідомлення саме про односторонню відмову від договору, а містять повідомлення лише про призупинення здійснення перевезень (що вказує на недотримання визначеної п. 7.4.1 договору процедури щодо відмови від договору).

Також суд звертає увагу, що такі повідомлення позивачем надсилалися відповідачу тричі і містили різні дати припинення здійснення перевезень і лише лист від 22.03.2024 містив реальну (дійсну) дату припинення здійснення позивачем перевезень пасажирів та їх багажу (до 31.03.2024), що свідчить про те, що позивач повідомив відповідача про припинення здійснення перевезень пасажирів та їх багажу за 9 (дев`ять) календарних днів, а не за 30 (тридцять), як сторони передбачили договором (п. 7.4 договору).

У відповіді на відзив (арк. 123 зворот, том 1) позивач підсумував, що не відмовлявся від виконання договору, проте не надав доказів того, що останнім звітним періодом не є спірний (з 16 до 31 березня 2024 року), а є інший більш пізній період, з огляду на те, що договором визначено строк його дії до 15.01.2025, а не до 31.03.2024.

Посилання позивача на проведення відповідачем електронних торгів щодо надання послуг з перевезення персоналу по маршрутам: «Б. Кротова РЦ Дніпро-7» та «Аули РЦ Дніпро-7» не спростовують висновків суду, оскільки спір між сторонами щодо дати закінчення надання позивачем відповідачу послуг з перевезення пасажирів та їх багажу відсутній, а крім цього у позивача відсутні підстави для односторонньої відмови від договору, що вказує на обґрунтованість зустрічних позовних вимог.

Таким чином, відповідач за зустрічним позовом після 31.03.2024 припинив виконувати свої зобов`язання за договором, чим фактично відмовився від договору з порушенням підпункту 7.4.1.

Сторони ж досягли згоди, що у разі порушення перевізником вимог підпункту 7.4.1 договору перевізник сплачує замовнику штраф у розмірі 100% вартості виконаних рейсів за останній звітний період, що підлягає сплаті (п. 7.5 договору).

Як встановив суд, вартість послуг за останній звітний період (з 16 до 31 березня 2024 року) є підтвердженою і становить 129.504,00 грн, а тому штраф перевізника за порушення вимог підпункту 7.4.1 договору також складає 129.504,00 грн, що становить сто відсотків вартості виконаних рейсів за останній звітний період.

Таким чином, зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання первісної позовної заяви покладаються на відповідача за первісним позовом, а за подання зустрічної позовної заяви покладаються на відповідача за зустрічним позовом.

Суд вважає за потрібне надати позивачу за зустрічним позовом такі роз`яснення.

Відповідно до п. п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому частиною першою цієї статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Водночас, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8 для сплати судового збору у разі подання до суду документів у електронній формі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №916/228/22 наголосила, що при поданні позову через Електронний Суд судовий збір розраховується з понижуючим коефіцієнтом.

Зустрічна позовна заява у справі №904/2232/24 була сформована в системі «Електронний Суд», а тому правомірним є застосування ставки судового збору з понижуючим коефіцієнтом, що становить 2.422,40 грн та свідчить про існування у позивача за зустрічним позовом можливості звернутися до суду з клопотання про повернення судового збору внесеного в більшому розмірі, ніж встановлено законом (у розмірі 605,60 грн).

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Первісні позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК ЮНІОН" (52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, КОМПЛЕКС БУДІВЕЛЬ ТА СПОРУД, будинок 8, офіс 229; ідентифікаційний код 37090215) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "БУС" (49089, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Новобудівельна, будинок 5-А; ідентифікаційний код 43932372) 129.504,00 грн (сто двадцять дев`ять тисяч п`ятсот чотири грн 00 к.) основної заборгованості, 2.422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 к.) судового збору.

Зустрічні позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "БУС" (49089, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Новобудівельна, будинок 5-А; ідентифікаційний код 43932372) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК ЮНІОН" (52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, КОМПЛЕКС БУДІВЕЛЬ ТА СПОРУД, будинок 8, офіс 229; ідентифікаційний код 37090215) 129.504,00 грн (сто двадцять дев`ять тисяч п`ятсот чотири грн 00 к.) штрафу, 2.422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 к.) судового збору.

Відповідно до ч. 11 ст. 238 ГПК України провести зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають стягненню з кожної із сторін за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів.

Після проведення зустрічного зарахування грошових сум та судового збору, що підлягають до стягнення за первісним і зустрічним позовами, грошових сум для стягнення не виявилося.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене19.08.2024.

Суддя С.А. Дупляк