Ухвала

від 19.08.2024 по справі 904/2463/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про забезпечення позову

19.08.2024м. ДніпроСправа № 904/2463/24

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

розглянувши заяву Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області

про вжиття заходів забезпечення позову,

за позовом Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі:

1. Дніпровської міської ради

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС-2021"

2. ОСОБА_1

про зобов`язання усунути перешкоди

Суддя Дупляк С.А.

В С Т А Н О В И В:

Керівник Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі 1. Дніпровської міської ради (далі - позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 05.06.2024 за вих. №51-3528ВИХ-24 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС-2021" (далі - відповідач), у якій просить:

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕВС-2021» та ОСОБА_1 усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 46,7 кв. м., привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва: будівлі, загальною площею 46,7 кв. м.;

- припинити володіння ОСОБА_1 нерухомим майном: будівлею, загальною площею 46,7 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , проведену рішенням приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. індексний номер 73550844 від 07.06.2024 (номер запису - 55368497) шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2100124812101.

Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2463/24 визначено суддю ОСОБА_2 , що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2024.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, повідомлено учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 11.07.2024.

Через систему "Електронний суд" 15.08.2024 від керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради надійшла заява про забезпечення позову, у якій просить:

- заборонити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та будь-яким

іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо об`єкту нерухомого майна будівлі загальною площею 46,7 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2100124812101).

Стислий виклад позиції прокуратури

Під час реалізації представницьких повноважень Західною окружною прокуратурою міста Дніпра встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 без будь-яких на те правових підстав.

Відтак, прокуратурою було встановлено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , у власність чи користування будь-яким фізичним чи юридичним особам не передавалась. Більш того, розпорядчий документ, на підставі якого об`єкту нерухомості, розташованому на земельній ділянці присвоєно адресу у АДРЕСА_1 » не видавався, що свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки комунальної власності, чим грубо порушено право комунальної власності територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради.

За відсутності будь-яких правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, за адресою: АДРЕСА_1 , збудовано нерухоме майно будівлю, загальною площею 46,7 кв.м., що свідчить про те, що зазначене нерухоме майно є самочинним будівництвом в розумінні статті 376 ЦК України.

Під час вивчення законності набуття речових прав на об`єкти нерухомого майна, дотримання вимог містобудівного та земельного законодавства окружною прокуратурою з`ясовано, що 10.06.2020 державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О.М. зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна будівля, загальною площею 46,7 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , за громадянкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Підставою виникнення права власності на вищезазначений об`єкт нерухомого майна зазначено реєстраційне посвідчення, серія та номер: 1026-21, від 19.03.2001, видане КП «ДМБТІ ДОР», а також технічний паспорт, серія та номер 1251 від 10.01.2019, виданий ТОВ «Дніпропетровський проектно - конструкторський технологічний інститут».

У подальшому, право власності на нерухоме майно будівлю загальною площею 46,7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 від ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕВС-2021» на підставі Акту прийому-передачі нерухомого майна №4340; 4341 від 30.11.2020 посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г.

Та вже після пред`явлення цього позову прокурором право власності на нерухоме майно будівлю загальною площею 46,7 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕВС-2021» перейшло до ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 07.06.2024 №1069, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В.

Разом з тим, відомості щодо укладення договору оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

Відповідно до інформації КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради від 19.09.2023 №9757 встановлено, що технічна інвентаризація та державна реєстрація права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , КП «ДМБТІ» ДМР не проводилась. Реєстраційне посвідчення, серія та номер: 1026-21, від 19.03.2001 на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , КП «ДМБТІ» ДМР не оформлювалось та не надавалось.

Відповідно до інформації Дніпровської міської ради №7/11-1025 від 23.04.2024, рішення виконкому Дніпропетровської міської ради 2001 року на підставі якого нібито видано реєстраційне посвідчення серія та номер: 1026-21, від 19.03.2001, не виявлено, будь-яких звернень не надходило. Відповідно до інформації Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 18.09.2023 №12/19- 319 встановлено, що за даними інформаційної бази містобудівного кадастру та адресного плану міста адреса « АДРЕСА_1 » офіційно жодному об`єкту нерухомості на території міста не надавалась. Паспорти прив`язки тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, містобудівні умови та обмеження про проєктування об`єктів будівництва за адресою: АДРЕСА_1 Головним архітектурно-планувальним управлінням Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради не оформлювалися.

Відповідно до інформації Комунального підприємства «Дніпровські активи» Дніпровської міської ради від 12.09.2023 №550/д-05 встановлено, що договори провикористання об`єктів благоустрою міста не за функціональним призначенням між КП «Дніпровські активи» та ОСОБА_3 , ТОВ «ЗЕВС-2021» за адресою: АДРЕСА_1 , не укладались.

Згідно з інформацією Дніпровської міської ради № 7/11-1025 від 23.04.2024 з метою встановлення факту використання земельної ділянки державними інспекторами інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснено виїзд на місцевість та складено акт обстеження, відповідно до якого земельна ділянка розташована по фактичному розміщенню торгівельного павільйону з продажу сувенірів та дитячих іграшок «СУНДУЧОК».

Таким чином, ОСОБА_3 , уникаючи установленого чинним законодавством порядку набуття у користування земельної ділянки, отримання дозволу на будівництво, прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту, самочинно збудувала вказаний об`єкт та набула право власності на нього, на підставі документів, які уповноваженим органом не видавались, та у подальшому здійснила відчуження вказаного майна шляхом передачі за актом приймання передачі нерухомого майна до ТОВ «ЗЕВС-2021», та вже після пред`явлення цього позову прокурором право власності на підставі договору купівлі-продажу перейшло до ОСОБА_1 .

Прокуратура зазначає, безпідставне набуття права власності на нерухоме майно суперечить засадам містобудівної діяльності в Україні, визначених Законом України «Про основи містобудування», є перешкодою у розв`язанні питань прогнозування розвитку, планування і забудови населених пунктів, регулювання земельних відносин, створення соціальної, інженерної і транспортної інфраструктури через відсутність можливості належного ведення містобудівного кадастру призводить до порушення майнових прав та інтересів держави.

Таким чином, відповідачем незаконно використовується земельна ділянка, майно експлуатується з порушенням вимог містобудівного законодавства, що є підставою для скасування державної реєстрації речових прав та зобов`язання звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки у судовому порядку.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Забезпечення позову є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду. З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову. Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 №4-рп/2011).

Відповідно до приписів ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік заходів забезпечення позову, а також регламентовано, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з ч. 4 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів. Отже, з положень ч. 4 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Частиною 1 статті 140 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду зазначеним вище.

Господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Слід зауважити, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Близькі за змістом висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20.

Оскільки предметом позову є усунення перешкод у користуванні зайнятою земельною ділянкою та скасування державної реєстрації, тобто позовні вимоги немайнового характеру, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, постановах Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19, від 11.02.2021 у справі № 915/1185/20).

Також слід зазначити, що обрання належного й такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Суд звертає увагу, що відчуження у будь-який спосіб майна призведе до зміни власника, а тому у випадку задоволення позову позивач не отримає бажаного результату у разі зміни власника, оскільки буде змушений знову звертатися до суду за захистом своїх порушених прав до нового власника майна.

Відповідно припущення того, що у випадку відчуження майна позивач не захистить свої права в межах одного судового провадження є обґрунтованим. Суд враховує численні зміни власників та низку проведених державних реєстрацій права на нерухоме майно, у зв`язку з чим обґрунтованими є аргументи позивача про можливість проведення чергової перереєстрації прав на майно.

У випадку відчуження майна та проведення чергових реєстраційних дій, позивач змушений буде звертатися з новим позовом про визнання недійсними таких записів та звертати свої вимоги про знесення вже до нового власника. Така ситуація є недопустимою. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 звернула увагу, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Як зазначає прокурор, має місце факт самовільного зайняття земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 без будь-яких на те правових підстав.

Відповідно до інформації КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради від 19.09.2023 №9757 технічна інвентаризація та державна реєстрація права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , КП «ДМБТІ» ДМР не проводилась. Реєстраційне посвідчення, серія та номер: 1026-21, від 19.03.2001 на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , КП «ДМБТІ» ДМР не оформлювалось та не надавалось.

Відповідно до інформації Дніпровської міської ради №7/11-1025 від 23.04.2024 рішення виконкому Дніпропетровської міської ради 2001 року на підставі якого нібито видано реєстраційне посвідчення серія та номер: 1026-21, від 19.03.2001, не виявлено, будь-яких звернень не надходило. Відповідно до інформації Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 18.09.2023 №12/19-319 за даними інформаційної бази містобудівного кадастру та адресного плану міста адреса «пров. Парусний, буд. 18Е» офіційно жодному об`єкту нерухомості на території міста не надавалась. Паспорти прив`язки тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, містобудівні умови та обмеження про проєктування об`єктів будівництва за адресою: пров. Парусний, 18Е, в м. Дніпрі Головним архітектурно-планувальним управлінням Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради не оформлювалися.

Відповідно до інформації Комунального підприємства «Дніпровські активи» Дніпровської міської ради від 12.09.2023 №550/д-05 договори про використання об`єктів благоустрою міста не за функціональним призначенням між КП «Дніпровські активи» та ОСОБА_3 , ТОВ «ЗЕВС-2021» за адресою: АДРЕСА_1 , не укладались.

Згідно з інформацією Дніпровської міської ради № 7/11-1025 від 23.04.2024 з метою встановлення факту використання земельної ділянки державними інспекторами інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснено виїзд на місцевість та складено акт обстеження, відповідно до якого земельна ділянка розташована по фактичному розміщенню торгівельного павільйону з продажу сувенірів та дитячих іграшок «СУНДУЧОК».

Прокурор також зазначає, що 07.06.2024 ТОВ "Зевс-2021" було здійснено відчуження спірного майна на користь ОСОБА_1 .

Тому з урахуванням вищезазначеного, ОСОБА_1 маючи зареєстроване право власності на спірне самочинно збудоване нерухоме майно - будівлю не обмежене в розпорядженні таким майном, відсутність арешту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстрація права власності на яке оскаржується прокурором, може призвести до відчуження цього майна з метою утруднення чи унеможливлення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі за позовом прокурора, що в свою чергу свідчить про наявність підстав, визначених ст.ст. 136, 137 ГПК України для забезпечення позову прокурора.

Відтак, господарський суд встановив, що з урахуванням предмету потенційних позовних вимог, у випадку задоволення позову у даній справі, у ОСОБА_1 може виникнути обов`язок повернути нерухоме майно Дніпровській міській раді.

Господарський суд бере до уваги, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

З метою забезпечення позову заявник просить суд вжити заходи шляхом заборони ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо об`єкту нерухомого майна будівлі загальною площею 46,7 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2100124812101).

У випадку заборона вчиняти певні дії щодо цього майна таке майно залишається у власності боржника і знерухомлюються з метою недопущення виведення активів боржника й уникнення виконання судового рішення у майбутньому, такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову.

Отже заборона вчиняти певні дії щодо цього майна не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.

Подібні за своїм змістом висновки щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України, викладені у постановах Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 915/373/20 та від 03.12.2021 у справі № 910/4777/21, а також від 08.10.2020 у справі № 465/4985/18 і від 15.06.2021 у справі № 757/48375/20 (щодо аналогічних за змістом положень Цивільного процесуального кодексу України).

Оцінивши фактичні обставини справи, суд вважає, що доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони заборони ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо об`єкту нерухомого майна будівлі загальною площею 46,7 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2100124812101), оскільки такий вид забезпечення позову по-перше, спроможний забезпечити виконання судового рішення в разі задоволення позову; по-друге, є адекватним, оскільки цілком відповідає вимогам, на забезпечення яких він вживається; по-третє, вказаний захід забезпечення позову, в разі його вжиття судом, не порушуватиме прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу; по-четверте, невжиття судом зазначеного заходу забезпечення позову може призвести (у разі задоволення позову) до утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, що є недопустимим, зважаючи на вищевикладену позицію ЄСПЛ.

До того ж заборона вчиняти певні дії щодо цього майна не завдасть шкоди та збитків відповідачу-2, не позбавить його прав на володіння та користування його нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача-2 реалізувати вказане майно третім особам. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Немає підстав вважати, що застосування заявлених заходів забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача-2 чи третіх осіб, оскільки нерухоме майно залишається у володінні та користуванні відповідача-2, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини майна, якої стосується спір. Близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20.

Беручи до уваги усе викладене у сукупності, господарський суд вважає, що запропоновані заходи забезпечення позову є адекватними та цілком співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки: наявний прямий зв`язок між зазначеними заходами забезпечення позову і предметом спору (стягнення грошових коштів); вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді та у разі задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду, тоді як невжиття зазначених заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Запропоновані заходи не позбавляють відповідача-2 права власності на його майно, але попереджають дії відповідача-2 щодо зменшення кількості майна. Заборона вчиняти певні дії щодо майна не призведе до погіршення фінансового стану відповідача-2 та не спричинить припинення господарської діяльності, але виключно обмежить право неконтрольованого розпорядження коштами та майном. Заходи забезпечення позову попереджають ймовірні дії відповідача-2 щодо штучного зменшення активів з метою ухилення від виконання зобов`язань; будуть стимулювати відповідача-2 до виконання зобов`язань належним чином; не спричинять виникнення збитків у відповідача-2, оскільки заборона вчиняти певні дії щодо цього майна лише тимчасово обмежить право відповідача-2 реалізувати вказане майно третім особам.

Відтак, заявлені заходи забезпечення позову є обґрунтованими, адекватними та співмірними позовним вимогам, а вжиття заходів до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав учасників справи, що відповідає правовій природі забезпечення позову.

Заходи зустрічного забезпечення господарський суд станом на 19.08.2024 вважає за доцільне не застосовувати.

Керуючись ст. ст. 136 - 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

У Х В А Л И В:

Заяву Західної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради про забезпечення позову задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо об`єкта нерухомого майна будівлі загальною площею 46,7 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2100124812101).

Заходи зустрічного забезпечення не застосовувати.

Стягувач: Дніпровська міська рада (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, будинок 75; ідентифікаційний код 26510514).

Боржник: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвала як виконавчий документ підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (частина 1 статті 144 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (19.08.2024) та підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її прийняття, тобто до 20.08.2027.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом (частина 4 статті 144 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя С.А. Дупляк