Рішення

від 19.08.2024 по справі 911/1349/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1349/24

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Вишгородської міської ради (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, пл. Шевченка, буд. 1)

до Дочірнього підприємства Антикор ТОВ Аларіт Україна (03069, м. Київ, вул. Кіровоградська, буд. 38/58, літ. А)

про стягнення 254046,64 грн. безпідставно збережених коштів за договором оренди земельної ділянки б/н від 23.04.2008 р.,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Вишгородська міська рада звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства Антикор ТОВ Аларіт Україна про стягнення 254046,64 грн. безпідставно збережених коштів за договором оренди земельної ділянки б/н від 23.04.2008 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач, без оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права оренди земельної ділянки, на якій розташований належний позивачу об`єкт нерухомості, використовував її у період з 28.07.2022 р. по 30.09.2023 р. без належних на те підстав та без сплати орендної плати у сумі 254046,64 грн. Таким чином, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти (орендну плату у сумі 254046,64 грн.), які мав сплатити за користування нею, а відтак зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.06.2024 р. вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

10.06.2024 р. до Господарського суду Київської області від позивача на виконання вимог ухвали суду від 03.06.2024 р. надійшла заява б/н, б/д (вх. № 6716/24 від 10.06.2024 р.) про усунення недоліків позовної заяви.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Вишгородською міською радою позовною заявою до Дочірнього підприємства Антикор ТОВ Аларіт Україна про стягнення 254046,64 грн. безпідставно збережених коштів за договором оренди земельної ділянки б/н від 23.04.2008 р., підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.06.2024 р. було відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Вказану ухвалу було отримано позивачем 17.06.2024 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі ЄСІТС.

Поряд з цим, згідно з ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України судові рішення вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Враховуючи, що у Дочірнього підприємства Антикор ТОВ Аларіт Україна відсутній зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС, суд надсилає йому усі судові рішення у паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Таким чином, ухвалу суду від 17.06.2024 р. було направлено на адресу місцезнаходження відповідача, проте, вручення останньому поштового відправлення № 0600932437071 не відбулося, і конверт повернувся на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Слід зазначити, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судове рішення повернуто підприємством зв`язку з посиланням, зокрема, на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.03.2023 р. у справі № 905/1397/21, від 07.02.2024 р. у справі № 904/853/23.

При цьому, суд звертає увагу, що на ДП Антикор ТОВ Аларіт Україна відповідно до ч. 1, п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до ст. 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 р. № 270. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22.03.2023 р. у справі № 905/1397/21.

Таким чином, ДП Антикор ТОВ Аларіт Україна, попри визначений для нього Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" обов`язок, не забезпечило та не створило умови доставки та вручення йому поштових відправлень відповідно до вимог ЗУ "Про поштовий зв`язок" та Правил № 270 за адресою, визначеною у відомостях в ЄДР під час направлення відповідачу процесуальних документів суду, у зв`язку з чим неотримання ДП Антикор ТОВ Аларіт Україна від суду кореспонденції з копією судових рішень (ухвал) перебувало поза межами контролю Господарського суду Київської області.

Поряд з цим, у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Київської області від 17.06.2024 р. у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка опублікована та доступна до вільного перегляду.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.

Відзиву на позов або будь-яких інших заперечень чи пояснень по суті спору відповідачем до справи подано не було. Водночас, учасники процесу про судовий розгляд справи були повідомлені належно в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

23.04.2008 р. між Вишгородською міською радою (орендодавець) та Дочірнім підприємством "Антикор" ТОВ "Аларіт Україна" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений 23.04.2008 р. приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Голуб Л.А. за реєстровим № 2698, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець на підставі рішення Вишгородської міської ради № 12/10 від 30.10.2007 р. Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.

Згідно з п. 2.1 договору об`єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування Київська обл., м. Вишгород, вул. Ватутіна, 69 г.;

- площа 11370 кв.м;

- цільове призначення для розміщення виробничої бази (ізолювання труб);

- кадастровий номер 3221886001:01:203:0701.

Відповідно до п. 2.2 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно з витягом № 648 від 31.03.2008 р. із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Управління земельних ресурсів у Вишгородському районі Київської області, становить 1289993,24 грн.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що договір укладено на 10 (десять) років.

Згідно з п. 4.1 договору орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі.

У відповідності з п. 4.2 договору річна орендна плата за земельну ділянку відповідно до рішень Вишгородської міської ради встановлюється у розмірі 4% від її нормативної грошової оцінки.

Розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Вишгородською міською радою та внесення змін до цього договору (п. 4.3 договору).

Зміна грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та випадках, передбачених законодавством України (п. 4.4 договору).

Пунктом 4.5 договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем рівними частинами за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на рахунок орендодавця.

Відповідно до п. 4.7 договору розмір орендної плати може переглядатись у випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше ніж один раз на рік.

Як встановлено п. 6.1 договору, передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі об`єкта оренди в день державної реєстрації цього договору.

Приписами п. 6.2 договору передбачено, що право оренди земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього договору.

У відповідності з п. 8.4 договору орендар зобов`язаний, зокрема, своєчасно вносити орендну плату.

Рішенням Вишгородської міської ради Київської області № 8/10 «Про орендну плату за землю на території Вишгородської міської ради» від 17.06.2021 р. було затверджено Положення про оренду земельних ділянок на території Вишгородської міської ради та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки, відповідно до розділу 7 якого визначено ставку орендної плати за земельні ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код КВЦПЗ 11.02) та встановлено у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки на рік.

У подальшому, рішенням Вишгородської міської ради Київської області № 12/23 були внесені зміни до рішення Вишгородської міської ради від 17.06.2021 р. № 8/10 «Про орендну плату за землю на території Вишгородської міської ради»» від 30.09.2021 р., однак дані зміни не стосувались ставки орендної плати за земельні ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Відповідно до інформації, що розміщена на офіційному сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії, та кадастру, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь) становить 1,15. Відтак, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:01:203:0701 у 2022 р. становила 4922905,29 грн.

Згідно з витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № НВ-3201291242023 від 10.11.2023 р., нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:01:203:0701 у 2023 р. становила 5661341,08 грн.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (витяг від 12.03.2024 р.) слідує, що за Вишгородською міською радою на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 58757764 від 15.06.2021 р.), 10.06.2021 р. зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:01:203:0701.

Поряд з цим, як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (витяг від 12.03.2024 р.), за ДП "Антикор" ТОВ "Аларіт Україна" на підставі свідоцтва про право власності, виданого 29.08.2003 р., зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна виробнича база по ізолюванню труб, яка розташована за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, с. Нові Петрівці, вул. Ватутіна, 69-Г; реєстраційний номер майна 2680598.

Як стверджує позивач, відповідач в порушення умов п. 6.2 не здійснив державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки б/н від 23.04.2008 р., а відтак у нього не виникло право оренди земельної ділянки площею 11370 кв.м з кадастровим номером 3221886001:01:203:0701. При цьому, ДП "Антикор" ТОВ "Аларіт Україна" без достатніх правових підстав користується спірною земельною ділянкою та за період з 28.07.2022 р. по 30.09.2023 р. не сплатило Вишгородській міській раді 254046,64 грн. орендної плати.

17.11.2023 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 02-10/2922, в якій зазначив що ДП "Антикор" ТОВ "Аларіт Україна" станом на 14.11.2023 р. не здійснило жодного платежу до місцевого бюджету м. Вишгорода за ККДБ 18010600 (орендна плата з юридичних осіб), у зв`язку з чим позивач вимагав від відповідача, як власника виробничої бази по ізолюванню труб по вулиці Ватутіна, 69-Г в м. Вишгороді, сплатити на користь Вишгородської міської ради у 7-денний строк від дня пред`явлення цієї вимоги безпідставно збережені кошти орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений, в сумі 254046,64 грн. за період з 28.07.2022 р. по 30.09.2023 р.

Відповідь на вимогу отримано не було, грошові кошти в сумі 254046,64 грн. не сплачено.

Оскільки відповідач станом на час подання позовної заяви не сплатив позивачу грошові кошти в сумі 254046,64 грн., Вишгородська міська рада і звернулась до суду з позовом про стягнення вказаних грошових коштів в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Предметом позову у даній справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

За змістом ч.ч. 1 та 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 ст. 93 та ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Разом із тим землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. «в» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України).

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Приписами ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп.пп.14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

За змістом ст.ст. 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Поряд з цим, слід зазначити, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків (ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України).

При цьому, згідно з пунктом «д» ч. 1 ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України (такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 629/4628/16-ц, від 20.09.2018 р. у справі № 925/230/17).

Окрім того, Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно насамперед з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Як було зазначено вище, пунктом 6.2 договору передбачено, що право оренди земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього договору.

Позивач стверджує, що відповідачем не було здійснено державної реєстрації договору оренди.

Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0000642992024 від 12.03.2024 р. відомості про право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:01:203:0701 відсутні, що, за висновком суду, свідчить про невиконання відповідачем свого обов`язку, передбаченого п. 6.2 договору.

Суд відзначає, що у разі використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно кадастровий номер, без належного оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (у даному випадку Вишгородська міська рада) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом, відповідно до рішення Вишгородської міської ради Київської області № 8/10 «Про орендну плату за землю на території Вишгородської міської ради» від 17.06.2021 р., яким було затверджено Положення про оренду земельних ділянок на території Вишгородської міської ради та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки, ставку орендної плати за земельні ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості встановлено у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки за 1 рік.

На підтвердження розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у 2022 р. позивач посилається на інформацію з офіційного сайту Державної служби України з питань геодезії, картографії, та кадастру, відповідно до якої нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки у 2022 р. становила 4922905,29 грн.

На підтвердження розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у 2023 р. позивачем надано до матеріалів справи витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки № НВ-3201291242023 від 10.11.2023 р., відповідно до якого нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки у 2023 р. становила 5661341,08 грн.

З урахуванням наведеного, сума безпідставно збережених коштів за час фактичного користування відповідачем земельною ділянкою площею 11370 кв.м з кадастровим номером 3221886001:01:203:0701 у період з 28.07.2022 р. по 30.09.2023 р., виходячи з розміру очікуваної річної орендної плати, визначеної у відсотковому відношенні від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за відповідний рік, з урахуванням коефіцієнтів відсоткового значення від нормативної грошової оцінки земельної ділянки залежно від її цільового призначення та застосуванням ставки 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, становить 254046,64 грн.

Відповідач, всупереч вимогам статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України доводів позивача не спростував, належними та допустимими доказами не довів факту державної реєстрації договору та виникнення права оренди спірної земельної ділянки, так само як і фактів відсутності в останнього заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 254046,64 грн. за період з 28.07.2022 р. по 30.09.2023 р. чи не використання спірної земельної ділянки.

Враховуючи викладене, позовна вимога Вишгородської міської ради щодо стягнення 254046,64 грн. безпідставно набутих коштів є обґрунтованою, заявленою у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженою належними доказами, наявними в матеріалах справи, не спростованою відповідачем і, відповідно, такою, що підлягає задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Антикор ТОВ Аларіт Україна (03069, м. Київ, вул. Кіровоградська, буд. 38/58, літ. А, код 31171838) на користь Вишгородської міської ради (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, пл. Шевченка, буд. 1, код 04054866) 254046 (двісті п`ятдесят чотири тисячі сорок шість) грн. 64 коп. безпідставно збережених коштів, 3810 (три тисячі вісімсот десять) грн. 70 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 19.08.2024 р.

Суддя В.М. Бабкіна