Рішення

від 14.06.2024 по справі 911/2345/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2345/23

Господарський суд Київської області в складі

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Любицької Д-М.О.

розглянувши справу № 911/2345/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія

Нафтогаз України, м. Київ

до 1. Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області,

смт. Гостомель Бучанського району

2. Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району

Київської області, смт Гостомель Київської області

про стягнення 59 877,09 грн

представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Гостомельсьокї селищної ради Бучанського району Київської області (далі - відповідач 1) про стягнення 59 877,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем 1 зобов`язань за договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" в частині своєчасної оплати спожитого у листопаді-грудні 2021 року природного газу, внаслідок чого за відповідачем 1 виникла заборгованість у сумі у 40 078,84 грн, за прострочення сплати якої нараховані пеня в розмірі 5 457,13 грн, 3 % річних - 1 740,72 грн та інфляційні нарахування в розмірі 12 600,84 грн.

Позивачем в прохальній частині позовної заяви заявлено клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.08.2023 постановлено відкрити провадження у справі № 911/2345/23 та здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

В подальшому, судом з метою повного та всебічного встановлення всіх обставин справи, ухвалою від 18.10.2023 постановлено припинити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі № 911/2345/23 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі № 911/2345/23 призначено на 08.11.2023.

Ухвалою господарського суду від 08.11.2023 підготовче засідання було відкладено на 22.11.2023.

17.11.2023 через систему Електронний суд від позивача надійшло клопотання (вх. № 9176/23) про залучення до участі в справі в якості співвідповідача Гостомельську селищну військову адміністрацію Бучанського району Київської області та солідарне стягнення з відповідачів заявлених сум заборгованості, пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань. Так, в обґрунтування свого клопотання позивач посилався на норми ч. 5 ст. 78 Закону України Про місцеве самоврядування де визначено, що повноваження, сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради за наявності підстав, передбачених пунктом 3 частини першої цієї статті, достроково припиняються з дня набрання чинності актом Президента України про утворення відповідної військово-цивільної, військової адміністрації. Згідно Указу Президента України №156/2022 від 21.03.2022 було створено Гостомельську селищну військову адміністрацію Бучанського району Київської області, у зв`язку з чим позивач просить залучити її до справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.11.2023 відкладено підготовче засідання на 13.12.2023, залучено до участі в справі в якості відповідача 2 - Гостомельську селищну військову адміністрацію Бучанського району Київської області (далі - відповідач 2).

Ухвалою суду від 13.12.2023 підготовче засідання у справі № 911/2345/23 було відкладено на 10.01.2024.

28.12.2024 через систему Електронний суд від Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 5878/23), в якому остання просила суд здійснювати розгляд справи за відсутності представника військової адміністрації та відмовити в задоволенні вимог по відношенню до відповідача 2. Так, відповідач 2 зазначає про те, що утворення військової адміністрації може мати наслідком лише припинення повноважень органу місцевого самоврядування, при цьому не має наслідком його ліквідації, а тимчасовий державний орган не може бути правонаступником органу місцевого самоврядування. Разом з цим, відповідач 2 зазначав про те, що за відсутності порушення відповідачем 2 порушеного права, позивачем був обраний неналежний спосіб захисту, який у даному випадку є неефективним.

08.01.2024 через систему Електронний суд від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 137/24), в якій позивач зазначає про те, що у зв`язку із введенням на території України воєнного стану та з дня утворення Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області діяльність відповідача 1 тимчасово зупинена, відповідно відповідач 1 позбавлений можливості здійснювати свої повноваження як орган місцевого самоврядування, в тому числі виконувати обов`язки у судах як учасник справи і, що з дня створення військової адміністрації до неї перейшли відповідні права та обов`язки.

09.01.2024 через сиситему Електронний суд від відповідача 2 надійшли заперечення (вх. № 176/24) на відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 10.01.2024 підготовче засідання у справі № 911/2345/23 було відкладено на 14.02.2024.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.02.2024 закрито підготовче провадження у справі № 911/2345/23 та призначено її до розгляду по суті на 06.03.2024.

Ухвалами суду від 06.03.20204, 03.04.2024, 03.05.2024 розгляд справи по суті відкладався на 03.04.2024, 03.05.2024, 14.06.2024 відповідно.

Присутнім в судових засіданнях 08.11.2023, 13.12.2023, 10.01.2024, 14.02.2024, 06.03.2024, 03.04.2024 представником позивача були підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові. В судове засідання 03.05.2024 представник позивача не з`явився, однак у клопотанні (вх. № 4779/24 від 03.05.2024) просив суд відкласти розгляд справи, та у клопотанні, сформованому в системі «Електронний суд» від 14.06.2024 просив суд здійснювати розгляд справи, призначений на 14.06.2024 за відсутності його повноважного представника.

Представник відповідача 2 жодного разу в засідання суду не з`явився, однак через систему Електронний суд від Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області був наданий відзив на позовну заяву (вх. № 5878/23 від 28.12.2024), в якому останній просив суд здійснювати розгляд справи за відсутності його повноважного представника.

Відповідач 1 в засідання суду жодного разу не з`явився, правом на надання відзиву не скористався.

Суд відзначає про належне повідомлення відповідача 1 про розгляд справи за його участі. Та направлення за його місцезнаходженням ухвал суд, в тому числі ухвали суду від 07.08.2023 про відкриття провадження у справі № 911/2345/23, та повернення таких підприємством зв`язку на адресу суду з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Згідно з п.п. 3, 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України (далі - позивач, постачальник, постачальник "останньої надії") відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу строком на три роки.

Відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

За змістом ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу": оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" (в редакції, яка діяла на період спірних правовідносин) постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" (в редакції, яка діяла на період спірних правовідносин) споживач зобов`язаний, зокрема: укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; не допускати несанкціонованого відбору природного газу; забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

26.10.2021 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 і від 09.12.2020 № 1236" (далі постанова Кабінету Міністрів України № 1102).

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1102 визначено зобов`язання акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 01.10.2021 бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Відповідач 1 Гостомельська селищна рада є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України).

У відповідності до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику "останньої надії" через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем 1 з 01.11.2021 по 30.11.2021 та з 01.12.2021 по 09.12.2021 автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 "Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ "Оператор ГТС України", на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44; ідентифікаційний код 42795490).

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823.

Відповідно до положень п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу, відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Таким чином, позивач, як суб`єкт ринку природного газу має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

За відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо відповідача 1 було зазначено ЕІС-код споживача природного газу - 56XS00004А0Н500І.

Факт включення відповідача 1 у спірний період з 01.11.2021 по 30.11.2021 та з 01.12.2021 по 09.12.2021 до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем 1, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується: листом оператора ГТС - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" вих. № ТОВВИХ-22-10815 від 07.10.2022; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма № 10).

Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог ст.ст. 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.

Так, відповідно до пункту 2.1 договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Згідно п. 3.1 договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Згідно п. 3.3 договору період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Так, відповідно до п. 4.2 договору об`єм (обсяг) постачання споживачу за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ/оператора ГТС за підсумками розрахункового періоду, що містяться інформаційній платформі Оператора ГТС та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено) (п. 4.3 договору).

Згідно з п.п. 1 п. 5.1 та п.п. 1 п. 5.2 договору, споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами договору.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену договором та чинним законодавством.

У п. 8.2 договору сторони передбачили, що постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі: порушення споживачем строків розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в договорі; відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника.

У п. 11.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за договором.

Відповідно до п. 2 глави 7 розділу XIІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1102.

Цією ж Постановою Кабінету Міністрів України № 1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

На виконання пункту 4.3 договору позивачем було направлено на адресу відповідача 1 копію акту № 19051 (коригуючий акт № 24854) та рахунку 31884 за листопад 2021, а також акту № 30926 та рахунку № 1557 за грудень 2021, які станом на час звернення позивача із позовом до суду відповідачем 1 не оплачені.

Порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4 договору, яким передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Позивач стверджує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" було виконано у повному обсязі взяті на себе зобов`язання, відповідно до договору, у строк та порядок передбачений договором, належним чином та в повному обсязі.

Як свідчать матеріали справи, позивач за період з з 01.11.2021 по 30.11.2021 та з 01.12.2021 по 09.12.2021 поставив відповідачу природний газ на загальну суму 40 078,84 грн.

Відповідачем 1 спожитий природний газ на день розгляду справи у заявленому розмірі так і не оплачений.

Крім того, за прострочення виконання зобов`язання, на підставі п. 4.5 Типового договору позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідачів пеню в сумі 5 457,13 за зобов`язаннями листопада 2021, нараховану за період з 01.01.2022 по 30.06.2022 та за зобов`язаннями грудня 2021, нараховану за період з 01.02.2022 по 31.07.2022.

Також, на підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідачів інфляційні втрати в сумі 12 600,00 грн та 1 740,72 грн, за зобов`язаннями листопада 2021, нараховані за період з 01.01.2022 по 30.06.2022 та за зобов`язаннями грудня 2021, нараховані за період з 01.02.2022 по 30.06.2022.

Відповідач 1 жодного разу в засідання суду не з`явився, відзив на позов до суду не надав, доказів оплати отриманого природного газу у спірний період на надав.

Так, досліджуючи матеріали справи, в їх сукупності, судом встановлено, що типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, а відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 2 ст. 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 2 ст. 265 ГК України визначено, що договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Тобто, виходячи з ч. 2 ст. 265 ГК України та предмету договору, укладеного між позивачем та відповідачем 1, а також враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та укладеним між ними договором, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм ст.ст. 712, 655-697 ЦК України та ст.ст. 264-271 ГК України.

Отже, всі відносини між споживачем та постачальником після укладання договору регулюються Цивільним кодексом та іншими нормативними актами, а саме, Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, Типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексів України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Суд також відзначає, що договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є оплатним.

Так, умови щодо порядку здійснення оплати визначені в п. 4.4 договору, яким передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідач 1 спожив із реєстру постачальника останньої надії природний газ у листопаді 2021 року (01.11.2021-30.11.2021), у обсязі 1,03338 м.куб., у грудні 2021 року (01.12.2021-09.12.2021), у обсязі 500,56 м.куб. на загальну суму 40 078,84 грн, який споживачем до теперішнього часу неоплачений.

В силу положень ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з нормами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріалами справи підтверджується, що всупереч умовам договору, а також порушуючи норми діючого законодавства, відповідач 1 свої зобов`язання не виконав, поставлений у спірний період природний газ на суму 40 078,84 грн. у встановлений договором строк та у повному обсязі не оплатив, внаслідок чого утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 40 078,84 грн.

Згідно ст. 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 522 цього ж кодексу новий боржник у зобов`язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем 1 зобов`язань, позивач звернувся до Гостомельської селищної ради з вимогою вих. № 119/4.3-8949-2022 від 12.07.2022 про сплату заборгованості в розмірі 40 078,84 грн за спожитий газ непобутовим споживачем постачальнику «останньої надії». Проте, як зазначив позивач, відповіді на вимогу відповідач 1 не направив, заборгованість в добровільному порядку не сплатив.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки Гостомельська селищна рада зобов`язання належним чином не виконала та не оплатила поставлений позивачем у листопаді та грудні 2021 року природний газ, що не спростовано шляхом подання відповідних доказів, відповідач 1 є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії».

При цьому позивач зазначив, що ч. 5 ст. 78 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної області за наявності підстав, передбачених п. 3 ч. 1 цієї статті, достроково припиняються з дня набрання чинності актом Президента України про утворення відповідної військово-цивільної, військової адміністрації.

Указом Президента України № 156/2022 від 21.03.2023 «Про утворення військової адміністрації» постановлено утворити Гостомельську селищну військову адміністрацію Бучанського району Київської області.

Судом встановлено, що 24.03.2022 державним реєстратором проведено державну реєстрацію створення юридичної особи Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області (далі відповідач 2), про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено відповідний запис про державну реєстрацію за № 1010391020000000956 від 24.03.2023.

Позивач посилається на приписи ч.ч. 1, 3, 6 ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» за змістом яких на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації. Військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, а також в інших випадках, передбачених цим Законом. Фінансування діяльності військових адміністрацій із виконання повноважень органів місцевого самоврядування здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів, виконання інших функцій за рахунок коштів Державного бюджету України. Крім того позивач зазначив, що положенням п.п. 5 п. 22 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України передбачено, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації функції органів місцевого самоврядування, їх виконавчих органів, місцевих державних адміністрацій, військово-цивільних адміністрацій у частині бюджетних повноважень здійснюють військові адміністрації На переконання позивача, наведені норми чинного законодавства України підтверджують те, що з дня набрання чинності Указом Президента України № 156/2022 від 21.03.2022 «Про утворення військової адміністрації», від Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області до Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області тимчасово перейшли повноваження сільської ради, в тому числі, на думку позивача, й ті, що стосуються виконання договірних зобов`язань, для виконання яких селищна військова адміністрація наділена бюджетними повноваженнями.

Оскільки, за твердженням позивача, Гостомельська селищна військова адміністрація Бучанського району Київської області здійснює повноваження Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області, а також використовує кошти місцевого бюджету, з якого має погашатись заборгованість перед позивачем, позивач просить стягнути заборгованість за поставлений у листопаді та грудні 2021 року природний газ в сумі 40 078,84 грн з відповідачів як солідарних боржників.

У свою чергу Гостомельська селищна військова адміністрація Бучанського району Київської області вважає, що позовні вимоги не стосуються Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області. За твердженням відповідача 2, поставка та отримання природного газу відбулись у листопаді та грудні 2021 року, у той час як Гостомельська селищна військова адміністрація Бучанського району Київської області утворена на підставі Указу Президента України № 156/2022 лише 21.03.2022 як окрема юридична особа тимчасовий державний орган, яка не є правонаступником Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області, здійснює свою діяльність в межах Гостомельської територіальної громади відповідно до норм чинного законодавства та в межах повноважень, передбачених ч. 2 ст. 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Тобто, як зазначив відповідач 2, Гостомельська селищна військова адміністрація Бучанського району Київської області не є стороною договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» у період листопад та грудень 2021 року.

Відповідач 2 твердить, що відповідальність тимчасового державного органу Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області за будь-якими зобов`язаннями органу місцевого самоврядування Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області, недопустима в силу норм ч. 3 ст. 176 Цивільного кодексу України та має бути розмежована. Також відповідач 2 наголошує на тому, що відповідно до ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Однак Гостомельська селищна рада Київської області не припинена шляхом ліквідації чи реорганізації, остання не перебуває в стані припинення, а лише тимчасово призупинені її повноваження. У свою чергу Гостомельська селищна військова адміністрація Бучанського району Київської області є окремим новоствореним тимчасовим державним органом, яка здійснює свої повноваження в межах Гостомельської СТГ, а відтак, підстави для виникнення правонаступництва Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області відсутні. Як наслідок, за твердженням відповідача 2, Гостомельська селищна військова адміністрація не може відповідати за зобов`язаннями Гостомельської селищної ради за період листопад та грудень 2021 року, зокрема нести відповідальність, передбачену договором та чинним законодавством України.

За твердженням відповідача 2 Гостомельська селищна військова адміністрація не має спільних прав чи обов`язків з Гостомельською селищною радою. Крім того, як зазначив відповідач 2, предметом даного спору є стягнення заборгованості за договором, де Гостомельська селищна військова адміністрація не є стороною, а тому однорідні з Гостомельською селищною радою права і обов`язки у Гостомельської селищної військової адміністрації не виникають, у зв`язку із чим приписи ст.ст. 525, 526, 625, 629 ЦК України по даним договірним правовідносинам на відповідача 2 не поширюються.

Відповідач 2 вважає безпідставними та необґрунтованими посилання позивача на приписи ч. 6 ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», за змістом якого фінансування діяльності військових адміністрацій із виконання повноважень органів місцевого самоврядування здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів, виконання інших функцій за рахунок коштів Державного бюджету України, як на підставу для стягнення з Гостомельська селищної військової адміністрації заборгованості відповідача 1 за договором, оскільки, на думку відповідача 2, даний факт не породжує для Гостомельської селищної військової адміністрації фінансових зобов`язань перед кредиторами за боргами Гостомельської селищної ради. Також відповідач 2 зазначив, що після створення Гостомельської селищної військової адміністрації було відкрито бюджетні рахунки останньої в Державній казначейській службі України, які наповнюються незалежно від Гостомельської селищної ради.

Відповідач 2 зазначає, що Центральним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці було здійснено позапланову перевірку Гостомельської селищної військової адміністрації, результати якої оформлено Актом № Ц/КВ/19638/15 від 28.08.2023, в якому визнано розпорядження Гостомельської селищної військової адміністрації № 33 від 16.05.2022 «Про призупинення дії трудових договорів службовців (працівників) Гостомельської селищної ради» таким, що не відповідає ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Розпорядженням № 470 від 30.08.2023 «Про скасування розпорядження від 16.05.2023 № 33 «Про призупинення дії трудових договорів службовців (працівників) Гостомельської селищної ради» та розпорядженням від 30.08.2023 № 469 «Про скасування розпорядження від 16.05.2023 № 2-к «Про призупинення дії трудових договорів службовців (працівників) Гостомельської селищної ради» скасовані розпорядження № 33 та № 2-к

Враховуючи вищезазначене, Гостомельська селищна військова адміністрація Бучанського району Київської області просить суд у задоволенні позову про солідарне стягнення з Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області та Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області 40 078,84 грн заборгованості відмовити в повному обсязі.

Щодо вимог про солідарне стягнення з Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області та Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області суми заборгованості суд зазначає, що солідарна відповідальність настає тоді, коли вона передбачена договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Частиною 4 ст. 543 ЦК України передбачено, що виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану в Україні», введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 133/2022 від 14.03.2022, затвердженим Законом № 2119-IX від 15.03.2022, Указом № 259/2022 від 18.04.2022, затвердженим Законом № 2212-IX від 21.04.2022, Указом № 341/2022 від 17.05.2022, затвердженим Законом № 2263-IX від 22.05.2022, Указом № 573/2022 від 12.08.2022, затвердженим Законом № 2500-IX від 15.08.2022, Указом № 757/2022 від 07.11.2022, затвердженим Законом № 2738-IX від 16.11.2022, Указом № 58/2023 від 06.02.2023, затвердженим Законом № 2915-IX від 07.02.2023, Указом № 254/2023 від 01.05.2023, затвердженим Законом № 3057-IX від 02.05.2023, Указом № 451/2023 від 26.07.2023, затвердженим Законом № 3275-IX від 27.07.2023, Указом № 734/2023 від 06.11.2023,затвердженим Законом № 3429-IX від 08.11.2023 та Указом № 49/2024 від 05.02.2024. затвердженим Законом № 3564-IX від 06.02.2024, Указом від 06.05.2024 № 271/2024, затвердженим Законом України від 08.05.2024 № 3684-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 12 серпня 2024 року.

Станом на дату розгляду даної справи воєнний стан в Україні триває.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначено Законом України «Про правовий режим воєнного стану».

Так, статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 78 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради можуть бути достроково припинені у випадках: 1) якщо рада прийняла рішення з порушенням Конституції України, цього та інших законів, прав і свобод громадян, ігноруючи при цьому вимоги компетентних органів про приведення цих рішень у відповідність із законом; 2) якщо сесії ради не проводяться без поважних причин у строки, встановлені цим Законом, або рада не вирішує питань, віднесених до її відання; 3) передбачених законами України «Про військово-цивільні адміністрації», «Про правовий режим воєнного стану»

Повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради за наявності підстав, передбачених пунктом 3 частини першої цієї статті, достроково припиняються з дня набрання чинності актом Президента України про утворення відповідної військово-цивільної, військової адміністрації.

Частиною 1-3 ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено, що на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи військові адміністрації.

Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.

Військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, а також в інших випадках, передбачених цим Законом.

Указом Президента України № 156/2022 від 21.03.2023 «Про утворення військової адміністрації» постановлено утворити Гостомельську селищну військову адміністрацію Бучанського району Київської області.

Судом встановлено, що 24.03.2022 державним реєстратором проведено державну реєстрацію створення юридичної особи Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області (далі відповідач 2), про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено відповідний запис про державну реєстрацію за № 1010391020000000956 від 24.03.2023.

Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», військові адміністрації населених пунктів формуються з військовослужбовців військових формувань, утворених відповідно до законів України, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів, служби цивільного захисту, які відряджаються до них у встановленому законодавством порядку для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, службі в правоохоронних органах, органах та підрозділах цивільного захисту без виключення зі списків особового складу, а також працівників, які уклали з Генеральним штабом Збройних Сил України трудовий договір. У разі набуття районною, обласною державною адміністрацією статусу відповідно районної, обласної військової адміністрації посади державних службовців у таких адміністраціях можуть заміщатися військовослужбовцями військових формувань, утворених відповідно до законів України, особами рядового і начальницького складу правоохоронних органів, служби цивільного захисту, які відряджаються до них у встановленому законодавством порядку для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, службі в правоохоронних органах, органах та підрозділах цивільного захисту без виключення зі списків особового складу. Перелік посад у військових адміністраціях населених пунктів, які підлягають заміщенню військовослужбовцями військових формувань, особами рядового і начальницького складу правоохоронних органів, а також перелік посад, що можуть бути заміщені військовослужбовцями військових формувань, особами рядового і начальницького складу правоохоронних органів у районній, обласній військовій адміністрації, затверджуються Президентом України за поданням Головнокомандувача Збройних Сил України.

Частиною 6 ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» фінансування діяльності військових адміністрацій із виконання повноважень органів місцевого самоврядування здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів, виконання інших функцій за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до п.п. 5 п. 22 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, установлено, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації функції органів місцевого самоврядування, їх виконавчих органів, місцевих державних адміністрацій, військово-цивільних адміністрацій у частині бюджетних повноважень здійснюють військові адміністрації відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Президент України та Верховна Рада України діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією та законами України. Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у разі утворення військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) Верховна Рада України за поданням Президента України може прийняти рішення про те, що у період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування начальник військової адміністрації крім повноважень, віднесених до його компетенції цим Законом, здійснює повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови; може затвердити тимчасову структуру виконавчих органів сільської, селищної, міської ради (для працівників, посади яких не включені до тимчасових штатних розписів, оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду).

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України «Про оборону України», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про критичну інфраструктуру», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із: 1) запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану; 2) забезпечення ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів; 3) залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку сіл, селищ, міст, координації цієї роботи на відповідній території; 4) розміщення на договірних засадах замовлень на виробництво продукції, виконання робіт (послуг), необхідних для територіальної громади, на підприємствах, в установах та організаціях; 5) складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету; 6) встановлення ставок місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України, якщо рішення відповідної ради з цих питань не прийнято; 7) прийняття рішень щодо надання відповідно до законодавства пільг зі сплати місцевих податків і зборів, якщо рішення відповідної ради з цих питань не прийнято; 8) встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги; 9) залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об`єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища; 10) управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню; 11) встановлення для підприємств, установ та організацій, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету; 12) здійснення управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади (крім вирішення питань відчуження, у тому числі і шляхом приватизації комунального майна та надання комунального майна в оренду на строк понад один рік); 13) надання допомоги власникам квартир (будинків) в їх відбудові у разі пошкодження в результаті проведення бойових дій, терористичних актів, диверсій; організації за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту об`єктів комунального господарства та соціального призначення, житлових будинків, а також шляхів місцевого значення; виконання або делегування на конкурсній основі генеральній будівельній організації (підрядній організації) функцій замовника на будівництво, реконструкцію і ремонт житла, інших об`єктів соціальної та виробничої інфраструктури комунальної власності; 14) надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок; 15) управління закладами освіти, установами освіти, закладами охорони здоров`я, культури, фізичної культури і спорту, надавачами соціальних послуг, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними, підлітковими закладами за місцем проживання; організації їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення; організації надання ними послуг, у тому числі соціальних; 16) забезпечення соціально-культурних закладів, які перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, а також населення паливом, електроенергією, газом та іншими енергоносіями; вирішення питань водопостачання, відведення та очищення стічних вод; здійснення контролю за якістю питної води; 17) вирішення питань про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв`язку із похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; надання допомоги на поховання громадян в інших випадках, передбачених законодавством; 18) сприяння організації призову громадян на строкову військову та альтернативну (невійськову) службу, а також їх мобілізації, підготовці молоді до служби в Збройних Силах України, організації навчальних (перевірочних) та спеціальних військових зборів; забезпечення доведення до підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, а також населення наказу військового комісара про оголошення мобілізації; 19) бронювання робочих місць для військовозобов`язаних на підприємствах, в установах та організаціях відповідно до законодавства; 20) організації та участі у здійсненні заходів, пов`язаних із мобілізаційною підготовкою та цивільним захистом; 21) вирішення відповідно до законодавства питань, пов`язаних із наданням військовим частинам, установам, закладам освіти Збройних Сил України службових приміщень і жилої площі, інших об`єктів, а також комунально-побутових послуг; здійснення контролю за їх використанням, наданням послуг; 22) сприяння організації виробництва і поставок у війська підприємствами та організаціями, що перебувають у комунальній власності, замовленої продукції, послуг, енергоресурсів; 23) здійснення заходів щодо створення належних умов для функціонування пунктів пропуску через державний кордон України; 24) сприяння Державній прикордонній службі України у підтриманні відповідного режиму на державному кордоні; 25) встановлення посиленої охорони та забезпечення у взаємодії з відповідними суб`єктами господарювання сталого функціонування важливих об`єктів національної економіки та об`єктів, що забезпечують життєдіяльність населення; 26) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (крім вирішення питань відчуження з комунальної власності земельних ділянок та надання таких земельних ділянок в оренду на строк понад один рік); 27) вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення строком не більше одного року, а також про скасування такого дозволу; 28) створення відповідно до закону за рахунок коштів місцевого бюджету спеціалізованих установ з надання безоплатної первинної правничої допомоги, призначення і звільнення керівників цих установ, залучення в установленому законом порядку фізичних чи юридичних осіб приватного права до надання безоплатної первинної правничої допомоги; 29) сприяння діяльності суду, органів прокуратури, юстиції, служби безпеки, органів Національної поліції, адвокатури і Державної кримінально-виконавчої служби України; 30) заслуховування інформації прокурорів та керівників органів Національної поліції про стан законності, боротьби із злочинністю, охорони громадської безпеки і порядку та результати діяльності на відповідній території; 31) скасування актів виконавчих органів відповідної ради, які не відповідають Конституції, законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень; 32) встановлення відповідно до законодавства правил з питань забезпечення в населеному пункті чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність; 33) прийняття в межах, визначених законом, рішень з питань запобігання виникненню надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, гасіння пожеж, боротьби з епідеміями, епізоотіями, епіфітотіями; 34) прийняття рішення про дострокове припинення повноважень органів територіальної самоорганізації населення у випадках, передбачених законом; 35) створення відповідно до законодавства комунальних аварійно-рятувальних служб, пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення місцевої та/або добровільної пожежної охорони, здійснення заходів щодо забезпечення їх діяльності; 36) забезпечення централізованого тимчасового зберігання архівних документів, нагромаджених у процесі документування службових, трудових або інших правовідносин юридичних і фізичних осіб на відповідній території, та інших архівних документів, що не належать до Національного архівного фонду; 37) вирішення питань управління побутовими відходами, знешкодження та захоронення трупів тварин; 38) організації місцевих ринків; 39) встановлення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад; 40) затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форми власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту у випадках, передбачених законодавством; 41) забезпечення утримання в належному стані кладовищ, інших місць поховання та їх охорони; 42) залучення підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, до участі в обслуговуванні населення засобами транспорту і зв`язку; 43) прийняття рішень про заборону торгівлі зброєю, сильнодіючими хімічними і отруйними речовинами, а також алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі; 44) забезпечення в умовах воєнного стану реалізації державних гарантій, визначених законами України; 45) прийняття рішень про обстеження будівель і споруд, пошкоджених внаслідок бойових дій. Обстеження будівель і споруд, пошкоджених внаслідок бойових дій, здійснюється відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; 46) прийняття рішень про демонтаж будівель і споруд, які за результатами обстеження, визначеного пунктом 45 цієї частини, визнані аварійно небезпечними і такими, що становлять загрозу життю людей (крім об`єктів оборонного і спеціального призначення, об`єктів культурної спадщини та об`єктів, на які поширюється дія Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»). Розпорядження про демонтаж таких будівель і споруд вносяться до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України в Порядку ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва; 47) прийняття рішень про внесення пропозиції до Ради національної безпеки і оборони України, погодженої обласною військовою адміністрацією, щодо здійснення примусового відчуження або вилучення рухомого майна, що використовується чи може використовуватися для забезпечення діяльності підприємств оборонно-промислового комплексу України і щодо якого існує ризик переривання його функціонування у зв`язку з перебуванням такого майна на території адміністративно-територіальної одиниці України, щодо якої існує загроза її тимчасової окупації та межі якої розташовані на відстані не більше 30 кілометрів від району ведення воєнних (бойових) дій або від тимчасово окупованої території.

Військові адміністрації населених пунктів здійснюють делеговані повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законами України.

За змістом ч. 6 ст. 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», начальник військової адміністрації: 1) забезпечує на відповідній території додержання Конституції і законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; 2) організовує роботу відповідної військової адміністрації та здійснює керівництво її діяльністю, несе персональну відповідальність за виконання військовою адміністрацією покладених на неї повноважень; 3) призначає на посади та звільняє з посад посадових і службових осіб, інших працівників відповідної військової адміністрації; 4) є розпорядником бюджетних коштів; 5) представляє відповідну військову адміністрацію та територіальну громаду у відносинах із державними органами, органами місцевого самоврядування, громадськими об`єднаннями, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, громадянами; 6) звертається до суду щодо визнання незаконними актів органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади; 7) укладає від імені територіальної громади, відповідної військової адміністрації договори згідно із законодавством; 8) видає накази та розпорядження у межах своїх повноважень, які мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради (рад). Накази, видані в межах повноважень місцевих рад, мають бути оприлюднені, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом; 9) веде особистий прийом громадян та забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та громадських об`єднань.

Здійснивши правовий аналіз вищенаведених приписів Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та Бюджетного кодексу України, господарський суд встановив, що внаслідок утворення Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області на підставі Указу Президента України № 156/2022 від 21.03.2023 «Про утворення військової адміністрації» до Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області перешли відповідні публічно-владні повноваження, відповідні права та обов`язки вказаного органу місцевого самоврядування.

Разом з тим, господарський суд не вбачає підстав для висновку про те, що внаслідок утворення військової адміністрації на відповідній території така військова адміністрація несе боргові зобов`язання за договірними правовідносинами, які виникли між сільською, селищною, міською, районною в місті, районною, обласною радою та суб`єктами господарювання до утворення відповідної військової адміністрації.

Як було зазначено судом вище та визначено ч. 1 ст. 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України «Про оборону України», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про критичну інфраструктуру», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Таким чином, здійснивши правовий аналіз вищенаведених приписів чинного законодавства України, господарський суд не вбачає підстав для висновку про те, що внаслідок утворення Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області на підставі Указу Президента України № 156/2022 від 21.03.2023 «Про утворення військової адміністрації» до відповідача 2 перешли зобов`язання відповідача 1 за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» в частині розрахунків в повному обсязі за виконану позивачем поставку у листопаді та грудні 2021 року в сумі 40 078,84 грн.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Відповідно до ч. 5 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За приписами ч. 1 ст. 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Проте, як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Гостомельська селищна рада Бучанського району Київської області є зареєстрованою та не перебуває в процесі припинення.

Судом встановлено, що як станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом, так і станом на дату розгляду даної справи в матеріалах справи і в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості щодо припинення Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області.

Відомостей про те, що правонаступником Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області є Гостомельська селищна військова адміністрація Бучанського району Київської області матеріали справи та Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містять.

При цьому суд наголошує на тому, що норми Закону України «Про правовий режим воєнного стану» не передбачають автоматичне припинення відповідної сільської ради в разі утворення на її території селищної військової адміністрації.

Також суд звертає увагу, що чинним законодавством України не передбачено автоматичного переходу договірних зобов`язань, взятих на себе селищною радою, яка не припинена, до утвореної відповідної селищної військової адміністрації.

Будь-яких інших договорів або документів, на підставі яких суд міг би встановити наявність солідарного обов`язку відповідачів зі сплати заборгованості за виконані позивачем роботи, матеріали справи не містять.

З урахуванням встановлених судом обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів, враховуючи, що в процесі розгляду даної справи судом не встановлено, що до Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області перешли зобов`язання Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» в частині розрахунків в повному обсязі за поставлений позивачем природний газ у листопаді та грудні 2021 року в сумі 40 078,84 грн, як і не встановлено того, що відповідач 1 припинений, ліквідований, реорганізований, а правонаступником усіх його прав та обов`язків є відповідач 2, а також враховуючи, що позивачем не доведено суду шляхом подання відповідних доказів наявності солідарного обов`язку відповідачів зі сплати заборгованості за поставлений позивачем природний газ, суд дійшов висновку, що у Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області відсутній солідарний обов`язок нести відповідальність за неналежне виконання Гостомельською селищною радою Бучанського району Київської області зобов`язань за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської задоволенню не підлягають.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що Гостомельська селищна рада Бучанського району Київської області в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростувала та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надала, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області 40 078,84 грн заборгованості за поставлений природний газ у листопаді та грудні 2021 року нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Водночас, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області задоволенню не підлягають з огляду на не доведення позивачем наявності солідарного обов`язку відповідачів зі сплати заборгованості за поставлений природний газ.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно ст.ст. 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.5 типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Вказаний пункт типового договору узгоджується із положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань": платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі п. 4.5 договору позивач нарахував та просить суд стягнути пеню за загальний період прострочення з 01.01.2022 по 31.07.2022 у сумі 5 457,13 грн.

Разом з цим, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України, нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1 740,72 грн та інфляційні нарахування у розмірі 12 600,40 грн., розраховані за сукупний період з 01.01.2022 по 30.06.2023.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд № 910/12604/18 від 01.10.2019).

Так, на підставі вказаних норм права, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що розрахунок проведений позивачем є арифметично вірним, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі та підлягають стягненню з відповідача 1 з підстав, наведених вище.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідачів у солідарному порядку основної заборгованості у розмірі 40 078,84 грн, 5 457,13 грн пені, 1 740,72 грн 3 % річних та 12 600,40 грн є частково законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню частково - лише щодо стягнення з відповідача 1, а в частині стягнення з відповідача 2 суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача 1.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 231, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області (08290, Київська область, Бучанський район, смт Гостомель, вул. Свято-Покровська, буд. 125, код ЄДРПОУ 04360617) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 40121452) 40 078 (сорок тисяч сімдесят вісім) грн 84 коп заборгованості, 5 457 (п`ять тисяч чотириста п`ятдесят сім) грн 13 коп. пені, 1 740 (одну тисячу сімсот сорок) грн 72 коп 3 % річних, 12 600 (дванадцять тисяч шістсот) грн 40 коп інфляційних нарахувань та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп судового збору.

Видати наказ.

3. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про солідарне стягнення з Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області заборгованості в сумі 59 877,09 грн відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 19.08.2024.

Суддя О.О. Христенко