Постанова

від 16.01.2025 по справі 911/2345/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2025 р. Справа№ 911/2345/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Барсук М.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2024 у справі №911/2345/23 (суддя Христенко О.О., повний текст складено 19.08.2024) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області та Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області про стягнення 59 877,09 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області (далі - відповідач 1) про стягнення 59 877,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем 1 зобов`язань за договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" в частині своєчасної оплати спожитого у листопаді-грудні 2021 року природного газу, внаслідок чого за відповідачем 1 виникла заборгованість у сумі у 40 078,84 грн, за прострочення сплати якої нараховані пеня в розмірі 5 457,13 грн, 3 % річних - 1 740,72 грн та інфляційні нарахування в розмірі 12 600,84 грн.

17.11.2023 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання (вх. № 9176/23) про залучення до участі в справі в якості співвідповідача Гостомельську селищну військову адміністрацію Бучанського району Київської області та солідарне стягнення з відповідачів заявлених сум заборгованості, пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.11.2023 залучено до участі в справі в якості відповідача 2 - Гостомельську селищну військову адміністрацію Бучанського району Київської області (далі - відповідач 2).

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2024 у справі №911/2345/23 позовні вимоги задоволено частково; вирішено стягнути з Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 40 078 (сорок тисяч сімдесят вісім) грн 84 коп заборгованості, 5 457 (п`ять тисяч чотириста п`ятдесят сім) грн 13 коп. пені, 1 740 (одну тисячу сімсот сорок) грн 72 коп 3 % річних, 12 600 (дванадцять тисяч шістсот) грн 40 коп інфляційних нарахувань та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп судового збору; у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про солідарне стягнення з Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області заборгованості в сумі 59 877,09 грн відмовлено.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з недоведеності обставин того, що до Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області перешли зобов`язання Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області за договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" в частині розрахунків в повному обсязі за поставлений позивачем природний газ у листопаді та грудні 2021 року в сумі 40 078,84 грн, як і не встановлено того, що відповідач 1 припинений, ліквідований, реорганізований, а правонаступником усіх його прав та обов`язків є відповідач 2, а також враховуючи, що позивачем не доведено суду шляхом подання відповідних доказів наявності солідарного обов`язку відповідачів зі сплати заборгованості за поставлений позивачем природний газ, суд дійшов висновку, що у Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області відсутній солідарний обов`язок нести відповідальність за неналежне виконання Гостомельською селищною радою Бучанського району Київської області зобов`язань за договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської задоволенню не підлягають.

Не погодившись з прийнятим рішенням в частині відмови у задоволенні вимог до відповідача 2, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення у наведеній частині та прийняти нове, яким задовольнити його вимоги про солідарне стягнення с відповідачів боргу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що з дня утворення Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області діяльність відповідача 1 - Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області тимчасово (до моменту відновлення повноважень у зв`язку із скасуванням воєнного стану) зупинена, а тому позовна вимога про солідарне стягнення боргу з відповідачів підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України (далі - позивач, постачальник, постачальник "останньої надії") відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу строком на три роки.

Відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

За змістом ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу": оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" (в редакції, яка діяла на період спірних правовідносин) постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" (в редакції, яка діяла на період спірних правовідносин) споживач зобов`язаний, зокрема: укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; не допускати несанкціонованого відбору природного газу; забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

26.10.2021 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 і від 09.12.2020 № 1236" (далі постанова Кабінету Міністрів України № 1102).

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1102 визначено зобов`язання акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 01.10.2021 бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Відповідач 1 - Гостомельська селищна рада є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України).

У відповідності до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику "останньої надії" через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем 1 з 01.11.2021 по 30.11.2021 та з 01.12.2021 по 09.12.2021 автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 "Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ "Оператор ГТС України", на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44; ідентифікаційний код 42795490).

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823.

Відповідно до положень п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу, відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Таким чином, позивач, як суб`єкт ринку природного газу має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

За відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо відповідача 1 було зазначено ЕІС-код споживача природного газу - 56XS00004А0Н500І.

Факт включення відповідача 1 у спірний період з 01.11.2021 по 30.11.2021 та з 01.12.2021 по 09.12.2021 до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем 1, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується: листом оператора ГТС - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" вих. № ТОВВИХ-22-10815 від 07.10.2022; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма № 10).

Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог ст.ст. 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.

Так, відповідно до пункту 2.1 договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Згідно п. 3.1 договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Згідно п. 3.3 договору період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Так, відповідно до п. 4.2 договору об`єм (обсяг) постачання споживачу за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ/оператора ГТС за підсумками розрахункового періоду, що містяться інформаційній платформі Оператора ГТС та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено) (п. 4.3 договору).

Згідно з п.п. 1 п. 5.1 та п.п. 1 п. 5.2 договору, споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами договору.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену договором та чинним законодавством.

У п. 8.2 договору сторони передбачили, що постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі: порушення споживачем строків розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в договорі; відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника.

У п. 11.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за договором.

Відповідно до п. 2 глави 7 розділу XIІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1102.

Цією ж Постановою Кабінету Міністрів України № 1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

Відповідач 1 спожив із реєстру постачальника "останньої надії" природний газ у листопаді 2021 року (01.11.2021-30.11.2021), у обсязі 1,03338 м.куб., у грудні 2021 року (01.12.2021-09.12.2021), у обсязі 500,56 м.куб. на загальну суму 40 078,84 грн, який на день розгляду справи у заявленому розмірі так і не оплачений.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення, виходив з того, що оскільки Гостомельська селищна рада зобов`язання належним чином не виконала та не оплатила поставлений позивачем у листопаді та грудні 2021 року природний газ, що не спростовано шляхом подання відповідних доказів, відповідач 1 є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання за договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", а тому відповідно позовні вимоги до відповідача 1 були судом задоволені.

При цьому, як вже було вказано, у задоволенні вимог до відповідача 2 - Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області відмовлено.

Господарського суду Київської області від 14.06.2024 у справі №911/2345/23 оскаржується позивачем в частині відмови у задоволенні вимог до відповідача 2, а тому враховуючи вимоги ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Щодо вимог про солідарне стягнення з Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області та Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області суми заборгованості слід зазначити, що солідарна відповідальність настає тоді, коли вона передбачена договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Частиною 4 ст. 543 ЦК України передбачено, що виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану в Україні", введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14.03.2022, затвердженим Законом №2119-IX від 15.03.2022, Указом № 259/2022 від 18.04.2022, затвердженим Законом № 2212-IX від 21.04.2022, Указом № 341/2022 від 17.05.2022, затвердженим Законом № 2263-IX від 22.05.2022, Указом № 573/2022 від 12.08.2022, затвердженим Законом № 2500-IX від 15.08.2022, Указом № 757/2022 від 07.11.2022, затвердженим Законом № 2738-IX від 16.11.2022, Указом № 58/2023 від 06.02.2023, затвердженим Законом № 2915-IX від 07.02.2023, Указом № 254/2023 від 01.05.2023, затвердженим Законом № 3057-IX від 02.05.2023, Указом № 451/2023 від 26.07.2023, затвердженим Законом № 3275-IX від 27.07.2023, Указом № 734/2023 від 06.11.2023,затвердженим Законом № 3429-IX від 08.11.2023 та Указом № 49/2024 від 05.02.2024. затвердженим Законом №3564-IX від 06.02.2024, Указом від 06.05.2024 № 271/2024, затвердженим Законом України від 08.05.2024 № 3684-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 12 серпня 2024 року.

Станом на дату розгляду даної справи воєнний стан в Україні триває.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виключно законами України визначаються: правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації (пункт 19 частини першої статті 92 Конституції України ).

Відповідно до частин першої, третьої статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до частин першої, другої, абзацу першого частини третьої, частини четвертої, восьмої, дев`ятої статті 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану в Україні" на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.

Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.

Військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, а також в інших випадках, передбачених цим Законом.

У районі, області військові адміністрації утворюються у разі нескликання сесії відповідно районної, обласної ради у встановлені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» строки або припинення їх повноважень згідно із законом, або для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку. У разі прийняття рішення про утворення районних, обласних військових адміністрацій їх статусу набувають відповідно районні, обласні державні адміністрації, а голови районних, обласних державних адміністрацій набувають статусу начальників відповідних військових адміністрацій.

Військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування.

У зв`язку з утворенням військових адміністрацій населених пунктів повноваження військово-цивільних адміністрацій цих населених пунктів припиняються з дня початку здійснення відповідною військовою адміністрацією своїх повноважень.

У разі утворення районних, обласних військових адміністрацій у день набрання чинності актом Президента України про їх утворення припиняються повноваження відповідних районних, обласних військово-цивільних адміністрацій.

Частиною першої статті 9 вказаного Закону передбачено, що Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Частини 2 статті 10 наведеного Закону визначає, що у разі утворення військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) Верховна Рада України за поданням Президента України може прийняти рішення про те, що у період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування:

1) начальник військової адміністрації:

крім повноважень, віднесених до його компетенції цим Законом, здійснює повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови;

може затвердити тимчасову структуру виконавчих органів сільської, селищної, міської ради (для працівників, посади яких не включені до тимчасових штатних розписів, оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду);

2) апарат сільської, селищної, міської ради та її виконавчого комітету, інші виконавчі органи (з урахуванням абзацу третього пункту 1 цієї частини), комунальні підприємства, установи та організації відповідної територіальної громади підпорядковуються начальнику відповідної військової адміністрації.

У разі прийняття Верховною Радою України рішення, передбаченого частиною другою або третьою цієї статті, начальник військової адміністрації, відповідна обласна та/або районна військова адміністрація здійснюють повноваження, передбачені відповідно частиною другою або третьою цієї статті, з дня надбання чинності зазначеним рішенням Верховної Ради України протягом строку, передбаченого цими частинами.

У разі усунення загроз для безпеки і правопорядку на території області за поданням Президента України Верховна Рада України може прийняти рішення про поновлення роботи органів місцевого самоврядування на території відповідної області до закінчення 30-денного строку, передбаченого частиною другою або третьою цієї статті, але не раніше дня припинення чи скасування воєнного стану.

Якщо протягом 30-денного строку після припинення або скасування воєнного стану виникнуть визначені законом підстави для призначення позачергових виборів відповідної місцевої ради, начальник військової адміністрації, відповідна обласна та/або районна військова адміністрація продовжують здійснювати повноваження, передбачені частинами другою та третьою цієї статті, до обрання нового складу відповідних органів місцевого самоврядування, якщо Президент України не прийняв рішення про утворення на цій території військово-цивільної адміністрації (ч. 4 ст. 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану в Україні").

Системний аналіз вищевикладених норм законодавства з урахуванням їх юридичних зв`язків дає колегії суддів підстави для висновку про те, що Президент України на територіях, на яких введено воєнний стан, та з метою, визначеною частиною першою статті 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування може приймати рішення про утворення тимчасових державних органів - військових адміністрацій.

Військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, а також в інших випадках, передбачених цим Законом.

Військову адміністрацію населеного пункту (населених пунктів) очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за пропозицією Генерального штабу Збройних Сил України або відповідної обласної державної адміністрації (частина 3 статті 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").

Колегія суддів відзначає, що ані Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", ані Закон України "Про правовий режим воєнного стану", ані жоден інший акт законодавства, яким регламентовані спірні у цій справі правовідносини, не містять приписів про те, що повноваження відповідної ради припиняються автоматично за умов введення в Україні воєнного стану та утворення відповідно до закону військових адміністрацій.

Більше того, частиною другою статті 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що в умовах воєнного стану органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Окрему увагу колегія суддів акцентує й на тому, що Закон України "Про правовий режим воєнного стану" у будь-якому випадку не передбачає саме припинення повноважень рад, а лише встановлює, що такі (повністю або частково) можуть бути тимчасово, в межах визначеного цим законом строків, передані тимчасовим державним органам - військовим адміністраціям. Після закінчення встановленого законом строку, впродовж якого виконання повноважень рад покладається на військові адміністрації, такі повноваження поновлюються і надалі реалізуються цими радами у визначеному законом порядку.

Тобто ради після введення в Україні воєнного стану продовжують виконувати свої повноваження, надані їм Конституцією України, вищевказаним Законом та іншими законами України, до виникнення передбачених законом підстав для їх передання відповідним військовим адміністраціям. Утворення таких тимчасових державних органів Президентом України не є самостійною і достатньою підставою для припинення повноважень рад у період дії воєнного стану.

В обсязі встановлених обставин, підтверджених доказами, відсутні підстави стверджувати про те, що у правовідносинах, у яких виник спір у справі, яка розглядається, Указ Президента України № 156/2022 від 21.03.2023 "Про утворення військової адміністрації" (Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області), видано у зв`язку з тим, що Гостомельська селищна рада Бучанського району Київської області припинила свої повноваження згідно із законом.

Це дозволяє стверджувати, що вищевказаний Указ було видано Президентом України саме для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку. Іншого зі змісту цього документа не вбачається.

З установлених судовим розглядом цієї справи обставин та нормативного - правового регулювання спірних відносин вбачається й те, що у цьому випадку Гостомельська селищна рада Бучанського району Київської області після введення в Україні воєнного стану продовжила виконання наданих їй Конституцією та законами України повноважень, а утворена Президентом України Гостомельська селищна військова адміністрація Бучанського району Київської області діяла на цій території паралельно й у межах наданих їй Законом України "Про правовий режим воєнного стану" повноважень, здійснювала керівництво у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку.

З урахуванням наведеного, враховуючи, що в процесі розгляду даної справи судом не встановлено, що до Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області перешли зобов`язання Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області за договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" в частині розрахунків в повному обсязі за поставлений позивачем природний газ у листопаді та грудні 2021 року в сумі 40 078,84 грн, як і не встановлено того, що відповідач 1 припинений, ліквідований, реорганізований, а правонаступником усіх його прав та обов`язків є відповідач 2, а також враховуючи, що позивачем не доведено суду шляхом подання відповідних доказів наявності солідарного обов`язку відповідачів зі сплати заборгованості за поставлений позивачем природний газ, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області відсутній солідарний обов`язок нести відповідальність за неналежне виконання Гостомельською селищною радою Бучанського району Київської області зобов`язань за договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської правомірно залишені місцевим господарським судом без задоволення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що в оскаржуваній частині рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2024 у справі №911/2345/23 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з урахуванням вимог п. 2 ч. 3 ст. 286 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 16.01.2025 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Барсук