Рішення

від 07.08.2024 по справі 916/3210/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" серпня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3210/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.

при секретарі судового засідання Лещенко Л.С.

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

справу № 916/3210/23

за позовом: Державного підприємства Одеський морський торгівельний порт

до відповідача Приватного підприємства Солекс

про стягнення 420 694, 93 грн.

за участю представників:

від позивача: Пахомов К.Ю. /самопредставництво/,

від відповідача: Счастлівцева Л.В. /ордер серія ВН №1290591 від 09.10.2023/; Гоцуляк О.А. / керівник/

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство Одеський морський торгівельний порт звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства Солекс суми основного боргу у розмірі 330 206, 40 грн., 3 % річних у розмірі 8 564, 33 грн., а разом 420 694,93 грн., а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 6 310, 42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №КД-10275 від 30.04.2007.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

26.07.2023 Господарським судом Одеської області постановлено ухвалу, якою позовну заяву Державного підприємства Одеський морський торгівельний порт прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.09.2023 із викликом учасників справи у підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 13.09.2023, за участю представника позивача, судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання та якою продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та підготовче засідання відкладено на 09.10.2023

У підготовчому засіданні 09.10.2023 судом постановлено протокольну ухвалу, якою задоволено клопотання відповідача та відкладено підготовче засідання на 13.11.2023.

23.10.2023 за вх.№37777/23 господарським судом одержано від відповідача відзив на позовну заяву.

У підготовчому засіданні 13.11.2023 судом постановлено протокольну ухвалу, якою відкладено підготовчого засідання на 13.12.2023.

15.11.2023 за вх.№41637/23 господарським судом одержано відповідь на відзив.

23.11.2023 за вх.№42887/23 господарським судом одержано клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів.

13.12.2023 підготовче засідання не відбулося у зв`язку з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду, що сталося внаслідок хакерської атаки та призупиненням роботи КП Діловодство спеціалізованого суду наказом керівника апарату суду від 30.11.2023.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.12.2023 призначено підготовче засідання на 31.01.2024.

У підготовчому засіданні 31.01.2024 судом постановлено протокольну ухвалу, якою задоволено клопотання відповідача та відкладено підготовче засідання на 19.02.2024.

31.01.2024 за вх.№4037/24 господарським судом одержано заперечення в порядку ст.167 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.02.2024 позовну заяву Державного підприємства Одеський морський торгівельний порт до Приватного підприємства Солекс про стягнення 420 694,93 грн. у справі №916/3210/23 залишено без руху. Встановлено Державному підприємству Одеський морський торгівельний порт строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали суду шляхом: надання належним чином засвідченого перекладу на державну мову доказів, поданих позивачем на підтвердження обставин, якими останній обґрунтовує позовні вимоги, а саме договору стандартного бербоутного чартеру КД -10275 від 30.04.2007 та додаткових угод до нього.

29.02.2024 за вх.№8487/24 господарським судом одержано заяву позивача про продовження строку на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.03.2024 заяву Державного підприємства Одеський морський торгівельний порт про продовження строку на усунення недоліків позовної заяви за вх.№8487/24 від 29.02.2024 задоволено та продовжено Державному підприємству Одеський морський торгівельний порт строк на усунення недоліків позовної заяви до 14.03.2024 включно.

14.03.2024 за вх.№10790/24 господарським судом одержано заяву Державного підприємства Одеський морський торгівельний порт про виконання ухвали господарського суду Одеської області від 19.02.2024 у справі №916/3210/23 (про усунення недоліків).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.03.2024 продовжено розгляд справи та призначено підготовче засідання на 08.04.2024.

04.04.2024 за вх.№13997/24 господарським судом одержано клопотання відповідача про відкладення судового засідання та приєднання додаткових доказів.

08.04.2024 судове засідання не відбулось, через оголошення системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги та ухвалою суду від 08.04.2024 призначено підготовче засідання на 22.04.2024.

23.04.2024 за вх.№16461/24 господарським судом одержано клопотання відповідача про долучення додаткових доказів.

У підготовчому засіданні 22.04.2024 судом постановлено протокольну ухвалу, якою відкладено підготовче засідання на 30.04.2024.

У підготовчому засіданні 30.04.2024 судом постановлено протокольну ухвалу, якою закрито підготовче провадження та призначено судове засідання щодо розгляду справи по суті на 29.05.2024.

Під час розгляду справи по суті судом постановлено протокольні ухвали про оголошення перерви до 19.06.2024, до 07.08.2024 та відкладення судового засідання до 24.07.2024

У судовому засіданні 07.08.2024 за участю представників сторін судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (стаття 2 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, з метою повного та всебічного розгляду даної справи, необхідністю забезпечення можливості учасникам процесу реалізації відповідних процесуальних прав, з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, господарським судом розглянуто дану справу у розумний строк відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стислий виклад позиції позивача.

- на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору бербоут-чартеру №КД-10275 від 30.04.2007 відповідач зобов`язаний сплачувати позивачу орендну плату за фрахтування судна;

- Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати орендної плати позивачу у відповідача виник борг в розмірі 330206,40 грн. за рахунками №610049 від 11.04.2022 на суму 37 088,40 грн., №610066 від 10.06.2022 на суму 35 892 грн., №610069 від 10.06.2022 на суму 37 088,40 грн., №610077 від 10.06.2022 на суму 37 088,40 грн., №610085 від 22.08.2022 на суму 35 892 грн., №610095 від 26.09.2022 на суму 37 088,40 грн., №610105 від 18.07.2022 на суму 35 892 грн., №610115 від 24.11.2022 на суму 37 088,40 грн., №610009 від 26.12.2022 на суму 37 088,40 грн., та внаслідок порушення строків оплати позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 81 924,20 грн., 3% річних в розмірі 8 564,33 грн.;

- відповідач не тільки не надав сертифікату ТПП, як єдиного допустимого доказу правомірності невиконання зобов`язань через обставини непереборної сили, але і не надав інших доказів щодо належного повідомлення судновласника ДП «Одеський морський торгівельний порт» про наявність обставин непереборної сили, які унеможливлюють виконання ним зобов`язань;

- лист №09 від 18.03.2022 не можливо вважати належним повідомленням про обставини непереборної сили, враховуючи також і те, що даний лист адресований Адміністрації морських портів України, яка є іншою юридичною особою та не являється судновласником у договорі бербоут-чартеру №КД-10275 від 30.04.2007.

- посилання відповідача на лист від 25.03.2022 №06/25.03.2022 не доводить звільнення його від виконання зобов`язань за договором стандартного бербоутного чартеру КД-10275 від 30.04.2007, а лише свідчить про можливе звільнення його від відповідальності за несвоєчасне виконання покладених на нього обов`язків за договором.

- лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є звільненням від виконання зобов`язання за договором (сплати штрафних санкцій) під час воєнного стану.

- правова позиція щодо застосування положень ч.6 ст.762 ЦК України висловлена ВС у постанові від 20.10.2021 у справі №911/3067/20, та із врахуванням цієї позиції застосування норми ч.6 ст.762 ЦК України на користь наймача є неможливою, оскільки відсутня об`єктивна неможливість користування майном в широкому розумінні такого користування. У випадку, коли користування майном все ж можливо здійснювати, хоч і обмежено, є підстави для перегляду розміру орендної плати, а не від звільнення від неї.

- у постанові від 08.08.2019 у справі №821/2494/14 ВС визнав, що фрахт (до якого відноситься договір бербоут-чартеру) слід розглядати як послуги, пов`язані із перевезенням вантажу, пасажирів, багажу, пошти або іншою метою.

- відповідно до Методичних рекомендацій щодо укладення договорів фрахтування (тайм-чартеру, бербоут-чартеру) суден та інших плавзасобів підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Міністерства інфраструктури України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 25.02.2021 №81 звільнення від сплати фрахтових платежів здійснюється через внесення відповідних змін в договір бербоут-чартеру шляхом укладення додаткової угоди до нього у письмовій формі.

- відповідачем не було направлено судновласнику звернення з правовим обґрунтуванням неможливості сплати фрахтових платежів.

Стислий виклад заперечень відповідача.

- позивачем не було здійснено жодних спроб вирішити питання в досудовому порядку, оскільки претензія позивача не надсилалася відповідачу та доказ направлення відповідачу претензії кур`єрською службою не містить дати відправлення та дати отримання документу, підпис отримувача не належить ОСОБА_1 ; ОСОБА_1 перебуває за межами України, та Підприємство з часу запровадження військового стану господарську діяльність не здійснює;

- листом від 28.02.2022 ТПП засвідчила, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є військова агресія російської федерації проти України, яка стала підставою для введення воєнного стану. При цьому, настання форс-мажорних обставин звільняє особу від відповідальності за порушення зобов`язання за договором (ст.617 ЦК України). Проте згодом орендар все одно має сплатити орендні платежі. У випадку коди використання орендованого майна було фактично неможливим, за законом орендар все одно має сплатити орендні платежі. Водночас якщо через настання форс-мажору він порушив строк сплати орендної плати, його не може бути притягнуто за це до відповідальності, установленої договором оренди чи законом;

- цільове призначення орендованого майна та мета господарського використання організація та здійснення морських прогулянок для пасажирів вздовж Одеського узбережжя з виходом від причалу Одеського морського порту та повернення до причалу порту. Загальновідомим є факт, який неодноразово висвітлювався в засобах масової інформації телебачення, мережа Інтернет, друкована преса Чорне море заміновано, вихід будь-яких плавзасобів в акваторії Одеси крім рятувальних судне заборонено (заборона, встановлена розпорядженням Одеської обласної військової адміністрації діє безперервно по теперішній час), оголошена блокада Одеського морського порту (з початку військових дій, безперервно по теперішній час), Одеський морський порт є стратегічним об`єктом, через воєнний стан доступ Орендаря та будь-яких цивільних осіб до орендованого майна заборонено, цивільні особи (орендар, капітан, матроси, бухгалтер ПП «Солекс») позбавлені можливості навіть увійти на територію Одеського морського вокзалу, біля пірсу якого пришвартоване орендоване судно «Хаджибей». Використовувати передане в оренду майно орендар позбавлений можливості з обставин, які не залежать від його волі. Господарську діяльність Підприємство не здійснює, пасажирських прогулянок не запроваджує, навіть не має можливості відвести орендоване судно в безпечне місце . Інших джерел отримання коштів директор ПП «Солекс» Гоцуляк О.А. не має, тому вимушений був поїхати за кордон - у Федеративну Республіку Німеччину, з дружиною та своїми трьома неповнолітніми дітьми з метою врятування дітей. Там сім`ї було оформлено тимчасовий захист, надано тимчасове житло, мінімальну соціальну дотацію, якої однак не вистачає для проживання сім`ї, тому самотужки Гоцуляк О.А. та його дружина ОСОБА_2 знайшли собі роботу (укладено трудовий контракт) задля можливості утримання сім`ї - навчання та виховання дітей;

- у вересні 2022 відповідач звернувся з листом до позивача з проханням надати інформацію про виробничу або господарську діяльність орендованих суден та на вказане звернення була отримана довідка від 19.09.2022 341-15/1-105, з якої вбачається, що у зв`язку з введенням 24 лютого 2022 року Указом Президента №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Законом України №2102-ІХ, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та відповідно до даних диспетчерської Портового флоту ДП «Одеський порт» в період з 24.02.2022 року по час зазначений в запиті відхід/прихід суден, зафрахтованих ПП «Солекс» від/до причалу порту Одеса не здійснювався;

- відповідач вважає доведеним, що з незалежних від нього обставин (запровадження воєнного стану в державі, замінювання Чорного моря; заборона з боку органів влади, закріплена на законодавчому рівні виходу прогулянкових суден в море; заборона з боку адміністрації ДП «Одеський порт» доступу до орендованого майна порт є режимним стратегічним об`єктом) протягом певного часу повністю позбавлений можливості користатися орендованим майном, тому на підставі ч.6 ст.762 ЦК України вправі порушавати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати.

- з моменту вторгнення 24.02.2022 підприємство відправило у не оплачувану відпустку всіх співробітників, враховуючи екіпажи суден, головного бухгалтера та директора у зв`язку із неможливістю працювати та відсутності допуску до орендованих катерів збоку порту.

- посилання позивача на судову практику у справі №911/3067/20 є недоречними, оскілки обставини тієї справи жодного відношення до воєнного стану не мають, обставини враховували введення карантину Ковід-19, тому орендоване кафе не приймало відвідувачів в зв`язку із карантином, однак його можливо було використовувати для інших цілей, наприклад як склад, при цьому доступ до приміщення був дозволений для співробітників та керівництва.

- доводи позивача щодо можливості використання судна в інших цілях, є необґрунтованими з огляду на те, що у кваліфікаційному свідоцтві та Свідоцтві про придатність судна до експлуатації, які є основними документами, що регламентують та дають дозвіл на право експлуатації та використання для усіх плавзасобів, зазначено що це є пасажирське судно та використовується виключно для перевезення пасажирів, не для бібліотеки, не для перевезення вантажів, не для складських приміщень та іншого.

Обставини справи, встановлені судом

30.04.2007 між ДП «Одеський морський торговельний порт» (Судновласник) і ПП «Солекс» (Фрахтівник) укладений договір стандартного бербоутного чартеру №КД-10275, згідно з яким пасажирський катер «Хаджибей» передається в оренду та приймається Фрахтувальником в порту, або в місці, зазначеному у боксі 13 м. Одеса, причал №28, біля підготовленого причалу за вказівкою фрахтувальника.

У боксі 10 договору встановлено клас судна пасажир, та відповідно до ст.9 ч.ІІ договору Фрахтувальники зобов`язані за власний рахунок та власними коштами укомплектувати екіпаж, забезпечити харчування, судноводіння, експлуатацію, постачання, бункерування та ремонт судна, коли б це не знадобилось протягом терміну дії чартеру, і сплачують усі збори та витрати будь-якого роду та характеру, у будь-якому випадку їх використання та експлуатації судна за цим чартером, включаючи будь-які іноземні загальні муніципальні та/або державні податки. Капітан, командний склад та екіпаж судна є службовцями фрахтувальників у будь-якому разі, навіть якщо вони з якоїсь причини призначені судновласниками.

У боксі 21 договору, із врахуванням укладених між сторонами додаткових угод до договору від 30.05.2007, від 24.03.2009, від 23.06.2009, від 24.04.2013, від 19.01.2017, встановлено оренду плату 750 грн. на добу (що еквівалентно 137,36 дол. США по курсу НБУ 5,05 грн. за 1 долар) та відповідно до п. а ст.10 ч. ІІ договору Фрахтувальники сплачують Судновласникам оренду судна на умовах люмпсум за календарний місяць, як зазначено у боксі 21, починаючи від дати та години здачі судна фрахтувальникам та виплачують узгоджену тверду суму (люмпсум) за будь-яку частину місяця. Оплата оренди триває до дати та години, коли судно повертається фрахтувальниками його власниками.

Додатковими статтями до договору, із врахуванням укладених між сторонами додаткових угод до договору від 30.05.2007, від 24.03.2009, від 23.06.2009, від 24.04.2013, від 19.01.2017, встановлено:

Термін дії договору встановлюється з моменту підписання акту приймання-передачі судна (ст.27)

У період експлуатації судна в порту Одеса Судновласник надає Фрахтувальнику місце на причалі №18 або ін. причалах порту, пристосованих для стоянки, посадки та висадки пасажирів., Фрахтувальник гарантує оплату згідно з портовим тарифами (с.29).

Фрахтувальник залучає на судно переважно екіпаж Судновласника для надання послуг з управління судном та його технічного обслуговування за весь період (ст.32).

Оплата за оренду судна здійснюється спочатку з дати підписання акту приймання-передачі судна за частину поточного місяця календарного місця та авансом на наступний місяць. Наступні оплати здійснюються авансом до 5 числа попереднього місця оренди судна. У разі прострочення платежу Фрахтувальник сплачує пеню у розмірі повідної облікової ставки НБУ, що діє у цей період (ст.33).

30.04.2007 між сторонами підписаний акт прийому -передачі т/х «Хаджибей» в бербоут-чартер ПП «Солекс» згідно з договором №КД10275 від 30.04.2007.

Також між сторонами підписувалися акти приймання -передачі майна від Фрахтувальника т/х «Хаджибей» Судновласнику за договором №КД10275 від 30.04.2007 від 30.06.2009, від 23.06.2009, від 28.06.2009 , від 05.09.2013

16.03.2023 позивачем складено претензію №20/6-06/72 з вимогою оплати рахунків, які виставлені відповідачу: №610049 від 11.04.2022 на суму 37 088,40 грн., №610066 від 10.06.2022 на суму 35 892 грн., №610069 від 10.06.2022 на суму 37 088,40 грн., №610077 від 10.06.2022 на суму 37 088,40 грн., №610085 від 22.08.2022 на суму 35 892 грн., №610095 від 26.09.2022 на суму 37 088,40 грн., №610105 від 18.07.2022 на суму 35 892 грн., №610115 від 24.11.2022 на суму 37 088,40 грн., №610009 від 26.12.2022 на суму 37 088,40 грн.

Вказану претензію направлено відповідачу на юридичну адресу останнього, про що свідчить накладна КСД, з відміткою про повернення відправлення неврученим 17.03.2023.

В свою чергу відповідач на підтвердження заперечень щодо заявлених позовних вимог надав до суду:

- наказ ПП «Солекс» №2 від 08.02.1999, згідно з яким на посаду головного бухгалтеру з 08.02.1999 прийнято Нухимович І.Д.

- довідку директора ПП «Солекс» за вих.№21 від 08.02.2023, згідно з якою Головному бухгалтеру Нухимович І.Д. з 24.02.2022 надана відпустка без збереження заробітної плати, без обмеження строку у зв`язку із запровадженням військового стану з 24.02.2022 та заблокованою діяльністю підприємства.

- довідку АТ «Альфа-Банк» від 16.09.2022 №40963-39.3/2022, якою на запит директора ПП «Солекс» №167008 від 16.09.2022 повідомлено, що залишки грошових коштів станом на початком дня 15.09.2022 по поточним рахункам, відкритим ПП «Солекс» в АТ №Альф-Банк» по рахунку UA253003460000026002012244001 становили 0 грн.

- лист ПП «Солекс» від 18.03.2022 №09, яким начальника адміністрації Одеського морського порту повідомлено про неможливість оплачувати будь-які рахунку у зв`язку із форс-мажором, а саме військовим становищем та бойовими діями на території України

- лист ДП «ОМТП» від 25.03.2022 №06/25.03.2022, який наданий у відповідь на лист ПП «Солекс» №8 від 18.03.2022, та яким ПП «Солекс» повідомлено про те, що наявність форс-мажорних обставин є підставою для звільнення суб`єкта від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання ним зобов`язання, але ніяк не є підставою для звільнення від виконання таких зобов`язань. Наявність існуючих форс-мажорних обставин не може бути підставою для звільнення від сплати орендної плати за користування державним майном а інших наданих послуг, Які наразі є життєво необхідними для виконання бюджетних зобов`язань та підтримання економічної стабільності країни. Поряд з цим у разі неможливості вчасної оплати орендної плати на інших послуг, відповідач буде звільнений від відповідальності в силу існуючих обставин непереборної сили.

- лист ПП «Солекс» з вимогою надання довідки про виробничу чи господарську діяльність орендованих підприємством судів «Хаджибей», «Генуя» та «Валенсія» в Одеському порту, періоди приходу та відходу суден у період з 24.02.2022 та до теперішнього часу.

- довідку ДП «Одеський морський торговельний порт» від 19.09.2022 №41-15/1-105, якою повідомлено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 (зі змінами), що затверджений Законом України №2102-ІХ, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та відповідно до даних Диспетчерської Портового флоту ДП «Одеський порт», в період з 24.02.2022 по теперішній час відхід/прихід суден «Хаджибей», «Генуя» та «Валенсія», які зафрахтовані компанією ПП «Солекс» від/до причалу порту Одеса не здійснювався.

- лист Командування військово-морських сил ЗСУ МОУ від 03.04.2024 №154/132/7001, який наданий на адвокатський запит відповідача щодо можливості провадження господарської діяльності ПП «Солекс» з морських прогулянок для цивільних громадян (туристів) вздовж Одеського узбережжя з виходом від причалу Одеського морського вокзалу.

Висновки суду

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вище встановлено господарським судом, підставою позовних вимог ДП «ОМТП» є невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати фрахту, встановлених умовами договору "Стандартний бербоутний чартер" №КД-10275 від 30.04.2007

При цьому, правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому, оцінюючи відповідність волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їхніх дій, так і певних правових наслідків, дійсним намірам сторін спору при укладенні оспорюваного договору, встановити фактичні правовідносини, які склалися між сторонами, і застосувати до цих правовідносин відповідні норми матеріального права.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №917/1550/21.

Згідно із приписами ст.912 ЦК України за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов`язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам. Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).

Поняття і зміст договору морського перевезення, правовідносини перевізника і одержувача вантажу, пов`язані з його укладенням і виконанням, регулюються законодавцем у Главі 2 Договір морського перевезення вантажу Розділу V Морські перевезення Кодексу торговельного мореплавства України.

Статтею 133 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов`язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

Фрахтувальником і фрахтівником визнаються особи, що уклали між собою договір фрахтування судна (чартер).

За приписами ст.134 Кодексу торговельного мореплавства України договір морського перевезення вантажу повинен бути укладений у письмовій формі. Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є:

1) рейсовий чартер - якщо договір передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень;

2) коносамент - якщо договір не передбачає умови, зазначеної в пункті 1 цієї статті;

3) інші письмові докази.

Відповідно до ст.203 Кодексу торговельного мореплавства України, за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов`язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).

Згідно зі ст.204 Кодексу торговельного мореплавства України, договір чартеру (фрахтування) судна на певний час повинен бути укладений у письмовій формі. Наявність і зміст договору чартеру (фрахтування) судна на певний час можуть бути доведені виключно письмовими доказами.

За умовами ст.205 Кодексу торговельного мореплавства України, у договорі чартеру (фрахтування) судна на певний час повинні бути вказані найменування сторін договору, назва судна, його технічні і експлуатаційні дані (вантажопідйомність, вантажомісткість, швидкість тощо), район плавання, мета фрахтування, розмір фрахту, термін дії договору, місце приймання і здавання судна.

Положеннями ст.206 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що фрахтувальник може в межах прав, що надаються йому за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час, укласти від свого імені самостійний договір чартеру (фрахтування) судна з третьою особою. Укладання такого договору не звільняє фрахтувальника від виконання договору, укладеного ним з судновласником. До договору чартеру (фрахтування) судна на певний час, укладеного фрахтувальником з третьою особою, відповідно застосовуються правила цієї глави.

Статтею 207 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що судновласник зобов`язаний передати судно фрахтувальнику в стані, придатному для використання його з метою, передбаченою договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. При фрахтуванні судна за тайм-чартером судновласник зобов`язаний, крім того, спорядити і укомплектувати судно екіпажем, а також підтримувати судно протягом терміну тайм-чартеру в морехідному стані, сплачувати його страхування і утримання суднового екіпажу.

Відповідно до ст.208 Кодексу торговельного мореплавства України фрахтувальник зобов`язаний здійснювати експлуатацію судна відповідно до умов фрахтування, визначених договором чартеру (фрахтування) судна на певний час.

За приписами ст.209 Кодексу торговельного мореплавства України, якщо судно зафрахтоване для перевезення вантажів, фрахтувальник має право від свого імені укладати договори перевезення вантажів, підписувати чартери, видавати коносаменти та інші перевізні документи. Він несе відповідальність за зобов`язаннями, що випливають з цих документів, зокрема з коносаментів або інших перевізних документів.

Фрахтувальник сплачує судновласнику фрахт в порядку і терміни, передбачені договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. Він звільняється від сплати фрахту і витрат щодо судна за час, протягом якого судно було непридатне для експлуатації внаслідок неморехідного стану, за винятком випадків, коли непридатність судна настала з вини фрахтувальника (ст.212 Кодексу торговельного мореплавства України).

Враховуючи вищенаведені норми законодавства, господарський суд вважає, що Кодексом торговельного мореплавства України передбачено укладення низки відмінних між собою договорів, а саме: статтею 133 цього Кодексу регламентовано укладення договорів морського перевезення (чартеру), у той час, як статтею 203 даного Кодексу визначена можливість укладення договорів фрахтування судна на термін з екіпажем (тайм-чартер) та фрахтування судна без екіпажу (бербоут-чартер).

У той же час згідно зі ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За положеннями ч.1 ст.760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує (ст.798 Цивільного кодексу України).

Отже, існують розбіжності між визначенням договору чартеру (фрахтування) в розумінні статті 912 Цивільного кодексу України, яке відповідає статті 133 Кодексу торговельного мореплавства України, та визначенням договору чартеру (фрахтування) суден у розумінні статті 203 Кодексу торговельного мореплавства України, яке відповідає статті 798 Цивільного кодексу України.

При цьому, сторонами договору морського перевезення є фрахтувальник (відправник) і фрахтівник (перевізник), які уклали між собою договір фрахтування судна (чартер), а також одержувач. Обов`язком фрахтівника є перевезення дорученого йому відправником вантажу з порту відправлення в порт призначення і видача його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу). В свою чергу, фрахтувальник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт). Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є: 1) рейсовий чартер - якщо договір передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень; 2) коносамент - якщо договір не передбачає умови, зазначеної в пункті 1 цієї статті; 3) інші письмові докази.

В той же час, сторонами договору чартеру (фрахтування) судна виступають судновласник і фрахтувальник. Обов`язком судновласника є надання фрахтувальнику судна тимчасово, тобто на обумовлений договором строк, зі спливом якого фрахтувальник зобов`язаний повернути судновласнику судно. Зафрахтоване на певний час судно може використовуватися для перевезення пасажирів або вантажів, а також для інших цілей торговельного мореплавства. У визначенні договору чартеру (фрахтування) закріплений обов`язок фрахтувальника сплатити фрахт, оскільки судно надається йому за обумовлену плату.

Принциповими відмінностями зазначених вище правовідносин є те, що за договором найму у наймача виникає право володіння предметом найму в цілому, натомість, право фрахтувальника за договором чартеру (фрахтування) виникає лише на всю або частину місткості у транспортному засобі для одного чи декількох рейсів з метою перевезення вантажу, пасажирів, багажу та ін.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору №КД-10275 від 30.04.2007, господарський суд зауважує про відсутність правових підстав для кваліфікації вказаного правочину в якості договору перевезення, оскільки до суду не подано жодного доказу, з яким чинне законодавство пов`язує здійснення перевезень (зокрема, коносаментів, рейсових чартерів тощо). Крім того, узгоджені у Договорі №КД-10275 від 30.04.2007 права та обов`язки сторін також не є характерними для змісту зобов`язань з перевезення.

Зокрема, за умовами Договору, на підставі якого заявлено вимоги, позивач передає відповідачу за обумовлену плату у користування на певний строк судно (пасажирський катер «Хаджибей» ) в цілому як окремий транспортний засіб, а не місткість у ньому, що безумовно підтверджує неможливість віднесення вказаного правочину до договорів чартеру, передбачених ст. 912 Цивільного кодексу України та ст. 133 Кодексу торговельного мореплавства України.

Спірним Договором передбачено виникнення у наймача права володіння та користування предметом найму в цілому протягом встановленого строку, оплатність використання майна, що відповідає правовідносинам за договором майнового найму (оренди), що регулюються Главою 58 Цивільного кодексу України «Найм (оренда)» та Розділом VI Кодексу торговельного мореплавства України «Договір фрахтування (чартеру) суден на певний час».

Поряд з цим зміст Договору №КД-10275 від 30.04.2007 свідчить про те, що останній має низку інших ознак, характерних для договору найму (оренди), а саме: позивач передає відповідачу за плату у тимчасове користування індивідуально визначене майно; можливість автоматичної пролонгації Договору; доходи, отримані відповідачем від експлуатації судна, залишаються у його власності; виявлені протягом дії Договору недоліки судна відповідач зобов`язаний усунути за власні кошти; поточні ремонти судна відповідач виконує за власні кошти; страхування судна здійснюється фрахтувальником та ін.

Більш того, безпосередньо у Договорі №КД-10275 від 30.04.2007 конкретно визначено, що судно «Хаджибей» передається відповідачу оплатно (за орендну плату, а не за фрахт) у повне володіння для усіх цілей останнього та у всіх відношеннях під його повний контроль, що, в свою чергу, додатково свідчить про спрямованість зазначеного договору на виникнення між сторонами саме орендних правовідносин. Також, у даному контексті у спірному Договорі його розділи мають назву, зокрема: «Здача судна в оренду», «Орендна плата», «Повернення судна з оренди» тощо.

Використання у Договорі №КД-10275 від 30.04.2007 таких найменувань сторін як «Судновласник» та «Фрахтувальник» замість традиційних для орендних правовідносин назв «наймодавець» та «наймач» жодним чином не спростовує наявності правових підстав для кваліфікації зазначеного правочину саме як договору найму (оренди) транспортного засобу, а лише свідчить про те, що цей правочин має свої особливості, які першочергово пов`язані з певною специфікою самого предмета найму судна.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.03.2024 у справі №915/458/23, згідно з якою загальним поняттям фрахт це саме у торговому мореплавстві обумовлена договором або законом плата за перевезення вантажу або надання судна в користування за договорами бербоут-чартер або тайм-чартеру. Разом з тим чартером є договір між судновласником і фрахтувальником про оренду судна або його частини на певний рейс або термін.

Посилання позивача на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 08.08.2019 у справі №821/2494/14, за якою фрахт (до якого відноситься договір бербоут-чартеру) слід розглядати як послуги, пов`язані із перевезенням вантажу/пасажирів, не враховуються господарським судом, оскільки відповідна позиція стосувалась питання визначення оподаткування та не стосується правовідносин між сторонами за відповідним Договором бербоут-чартером.

Таким чином правова природа укладеного між сторонами договору, як договору найму(оренди) транспортного засобу дозволяє застосування до спірних правовідносин вимог ч.6 ст.762 ЦК України, якою встановлено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16 викладений висновок, згідно з яким норма права, закріплена в частині 6 статті 762 Цивільного кодексу України, визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 Цивільного кодексу України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.

В даному випадку відповідач посилається на обставини військової агресії, запровадження з 24.02.2022 в Україні воєнного стану, який неодноразово продовжувався на підставі відповідних Указів Президента України.

Відповідач посилається на те, що загальновідомим є факт, який неодноразово висвітлювався в засобах масової інформації телебачення, мережа Інтернет, друкована преса , що Чорне море заміновано, вихід будь-яких плавзасобів в акваторії Одеси крім рятувальних суден заборонено (заборона, встановлена розпорядженням Одеської обласної військової адміністрації діє безперервно по теперішній час), оголошена блокада Одеського морського порту (з початку військових дій, безперервно по теперішній час), Одеський морський порт є стратегічним об`єктом, через воєнний стан доступ Орендаря та будь-яких цивільних осіб до орендованого майна заборонено, цивільні особи (орендар, капітан, матроси, бухгалтер ПП «Солекс») позбавлені можливості навіть увійти на територію Одеського морського вокзалу, біля пірсу якого пришвартоване орендоване судно «Хаджибей».

Згідно з ч.ч.1,2 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

2. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст.76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому господарський враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19.06.2018 у справі №922/3946/16, згідно з яким Верховний Суд, виходить з того, що загальновідомі факти не потребують доказування тоді, коли вони визнані такими судом. Загальновідомість того чи іншого факту може мати різні межі. Він може бути відомий у межах країни, окремої області, населеного пункту. Це об`єктивні межі загальновідомості певного юридичного факту. Але, крім, об`єктивних меж загальновідомість певного юридичного факту має і суб`єктивні межі: даний факт повинен бути відомий не тільки певним особам (наприклад, мешканцям населеного пункту), але й всьому складу суду, який розглядає справу.

Отже, господарським судом визнано загально відомим факт мінування Чорного моря та заборони виходу будь-яких плавзасобів в акваторії Одеси, крім рятувальних суден, у зв`язку з мінною небезпекою за спірний період.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Водночас в силу приписів ст.ст.73,74,76,77,86,236 ГПК України господарський суд наділений повноваженнями стосовно з`ясування та встановлення обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, та щодо оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Тобто суд досліджує саме докази.

З цього приводу відповідачем на підтвердження обставин щодо неможливості використання орендованого майна пасажирського катеру «Хаджибей» у спірний період травень грудень 2022 та січень 2023, надано лист Командування військово-морських сил ЗСУ МОУ від 03.04.2024 №154/132/7001, який наданий на адвокатський запит відповідача щодо можливості провадження господарської діяльності ПП «Солекс» з морських прогулянок для цивільних громадян (туристів) вздовж Одеського узбережжя з виходом від причалу Одеського морського вокзалу, згідно з яким:

1) Щодо можливості експлуатації пасажирських катерів «Хаджибей» в акваторії Одеського морського порту та за його межами в північно-західній частині Чорного моря для здійснення пасажирських перевезень з 24.02.2022 по теперішній час:

У північно-західній частині Чорного моря діє прибережне попередження ПРИП №108/22 від 19.03.2022, виданий ДУ «Держгідрографія», що обмежує рух суден у районі з визначеними координатами в якому діє воєнна небезпека. Крім того, згідно з ПРИП №96/22 та ПРИП №97/22 від 22.02.2022 у зв`язку із мінною небезпекою, плавання заборонено у районах портів Чорноморськ та Південний.

2) Щодо наявності обмежень для пасажирських перевезень або для сполучення зазначених катерів з портами України:

У зв`язку з високим рівнем мінної небезпеки та високою вірогідністю нанесення вогневого ураження противником, який розцінює судна, що слідують до/з портів України, як фактичну терористичну загрозу та неодноразово застосував зброю по цивільних суднах, що призвело до їх затоплення та загибелі членів екіпажу, цивільне судноплавство обмежене зазначеними вище прибережними попередженнями.

3) Щодо можливості доступу пересічних громадян на територію Одеського морського вокзалу Одеського порту:

Обмеження доступу до території Одеського морського вокзалу встановлено з метою виконання заходів з оборони міста Одеси та Одеського морського торговельного порту на підставі бойових розпоряджень оперативного угрупування військ «Примор`я» від 11.03.2022 №186дск, від 08.04.2022 №619дск та бойового розпорядження військового коменданта міста Одеса від 12.07.2022 №67/дск

4) Щодо безпеки судноплавства в акваторії, на зовнішньому рейді внутрішніх а зовнішніх морських шляхах в районі порту Одеса:

Судноплавство в акваторіях, на зовнішньому рейді, внутрішніх та зовнішніх морських шляхах в районі порту Одеса обмежене відповідно до ПРИП №108/22 від 19.03.2022 (район в якому діє воєнна небезпека). В той же час, відповідно до Ініціативи Президента України діє альтернативний гуманітарний коридор плавання суден до морських портів Великої Одеси. Плавання до/з портів України здійснюється виключно судами, які залучені до реалізації Ініціативи по вивезенню товарів.

Отже, з урахуванням введеного в Україні воєнного стану, викладені у листі Командування військово-морських сил ЗСУ МОУ від 03.04.2024 №154/132/7001 обставини щодо дії прибережних попереджень ПРИП №108/22 від 19.03.2022, ПРИП №96/22 та ПРИП №97/22 від 22.02.2022 про обмеження руху суден у районі з визначеними координатами в якому діє воєнна небезпека, а також повідомлення про те, що у зв`язку з високим рівнем мінної небезпеки та високою вірогідністю нанесення вогневого ураження противником, який розцінює судна, що слідують до/з портів України, як фактичну терористичну загрозу та неодноразово застосував зброю по цивільних суднах, що призвело до їх затоплення та загибелі членів екіпажу, господарський суд вважає доведеними обставини, які на підставі ч.6 ст.762 ЦК України звільняють відповідача від плати за договором №КД-10275 від 30.04.2007 за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через такі обставини, тобто за заявлений у даній справі період з травень-грудень 2022, січень 2023.

Водночас господарським судом враховується надана відповідачем довідка ДП «Одеський морський торговельний порт» від 19.09.2022 №41-15/1-105, згідно з якою у період з 24.02.2022 по теперішній час відхід/прихід зафрахтованих відповідачем суден, у тому числі і судна «Хаджибей», від/до причалу порту Одеса не здійснювався, яким підтверджуються обставини фактичного невикористання відповідачем об`єкта оренди.

Щодо посилань відповідача на наявність форс-мажорних обставин, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч.2 ст.14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

У постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 Верховний Суд щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» зазначив, що:

- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;

- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

Між тим, в матеріалах справи відсутній та відповідачем до суду не надано відповідний сертифікат Торгово-промислової палати в порядку, визначеному Законом України «Про торгово-промислові палати України».

При цьому, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, яким Торгово-промислова палата України засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), адресований "Всім кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Водночас господарський суд зауважує, що наявність форс -мажорних обставин є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання ним договірних зобов`язань щодо оплати фрахту, а відтак. недоведеність відповідачем наявності форс-мажорних обставин жодним чином не унеможливлює застосування судом вище встановлених обставин справи щодо неможливості використання відповідачем зафрахтованого пасажирського катеру «Хаджибей» згідно з вимогами частині 6 статті 762 Цивільного кодексу України.

Посилання позивача на те, що відповідачем не доведено неможливості використання орендованого майна в інший спосіб, зокрема, для бібліотеки, проведення семінарів, тренінгів, тренувань, господарський суд не приймає до уваги з огляду на таке.

По-перше, орендоване майно є специфічним видом майна, яке відповідно до Свідоцтва про придатність судна до експлуатації використовується виключно для перевезення пасажирів.

По-друге, таке цільове використання майна передбачено укладеним між сторонами договором №КД-10275 від 30.04.2007.

По-третє, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо відповідача ПП «Солекс», видами діяльності відповідача є:

50.10 Пасажирський морський транспорт (основний)

46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками

52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Згідно з п.11 ч.2 ст.9 та п.6 ч.4 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться відомості про юридичну особу (крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб) та фізичну особу-підприємця, зокрема види діяльності (крім електронних резидентів (е-резидентів).

З 01.01.2014 використовується національний класифікатор України «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010», затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457.

Згідно з Класифікацією видів економічної діяльності ДК 009:2010:

1) клас 50.10 Пасажирський морський транспорт включає в себе: пасажирські рейсові та нерейсові перевезення морським транспортом:

- експлуатацію катерів і пароплавів у туристичних цілях (для проведення екскурсій, круїзів або огляду визначних пам`яток),

- експлуатацію поромів, прогулянкових катерів тощо.

Цей клас також включає: надання в оренду прогулянкових човнів з екіпажем для перевезень морем і прибережними водами (наприклад, для рибних круїзів)

Цей клас не включає:

- надання послуг ресторанів і барів на борту суден, якщо їх надають окремі фірми,

- надання в оренду прогулянкових катерів та яхт без екіпажу,

- надання в оренду торговельних пароплавів і катерів без екіпажу,

- діяльність казино на воді.

2) клас 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками також включає в себе:

- оптову торгівлю кормами для тварин-домашніх улюбленців,

- оптову торгівлю гомогенізованими готовими продуктами та дієтичними продуктами харчування.

3) клас 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту включає в себе:

- експедицію вантажів;

- організацію перевезень залізничним, автомобільним, водним або авіаційним транспортом;

- організацію групових або індивідуальних відправлень вантажів (у т.ч. вивіз і доставку вантажів, а також компонування партій);

- видачу й одержування транспортної документації та накладних;

- діяльність митних брокерів;

- діяльність суднових брокерів і агентів з фрахтування місць для авіаційних вантажних перевезень;

- посередництво з фрахту вантажного місця на судні або в літаку;

- вантажно-розвантажувальні роботи, наприклад, тимчасове пакування задля збереження вантажу під час транзитних перевезень, перепакування, вибірковий контроль та зважування вантажу тощо.

Цей клас не включає:

- кур`єрську діяльність,

- страхування автомобільного, водного, авіаційного транспорту,

- діяльність туристичних агентств,

- діяльність туристичних операторів,

- діяльність, пов`язану зі сприянням туризму.

Отже, надання в оренду пасажирського катеру «Хаджибей» без екіпажу для проведення на ньому семінарів, тренінгів тощо, або під бібліотеку, склад тощо, суперечить основному виду господарської діяльності відповідача, а також суперечить меті фрахту, встановленій умовами укладеного між сторонами договору.

Щодо усних посилань представника позивача у судовому засіданні на практику в аналогічних справах між тими ж сторонами щодо подібних договорів, господарський суд зауважує, що під час розгляду як справи №916/3901/23, так і справи №916/3728/23 до матеріалів вказаних справ не було надано листа Командування військово-морських сил ЗСУ МОУ від 03.04.2024 №154/132/7001, який свідчить про обставини, наявність яких звільняє відповідача від сплати орендної плати відповідно до вимог ч.6 ст.762 ЦК України.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог Державного підприємства Одеський морський торгівельний порт, а отже про відмову у їх задоволенні.

На підставі ст.129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Відмовити Державному підприємству Одеський морський торгівельний порт у задоволенні позову до Приватного підприємства Солекс про стягнення 420 694, 93 грн. у справі №916/3210/23.

2.Судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 310,42 грн. покласти на Державне підприємство Одеський морський торгівельний порт.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 19 серпня 2024 р.

Суддя Г.Є. Смелянець