Постанова

від 07.08.2024 по справі 908/3781/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 908/3781/21

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2024

та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.09.2023 (в частині відмови у задоволенні грошових вимог у сумі 99 862,43 грн.)

у справі №908/3781/21

про банкрутство Державного підприємства "Лікувально-оздоровчий пансіонат "Агарський мис" Національної академії наук України.

Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалося в силу приписів частини третьої статті 222 ГПК України у зв`язку з неявкою всіх учасників справи, представник ГУ ДПС у Запорізькій області не вийшов на зв`язок.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.09.2022 у справі №908/3781/21До за заявою кредитора - Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області, Управління, Кредитор) відкрито провадження у справі про банкрутство боржника - Державного підприємства «Лікувально-оздоровчий пансіонат «Агарський мис» Національної академії наук України (далі - ДП «Лікувально-оздоровчий пансіонат «Агарський мис», Боржник), визнано грошові вимоги кредитора Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області до боржника у розмірі 1238615,76 грн, в тому числі: 1075399,15 грн основна заборгованість, 90202,26 грн - штрафні санкції та 73014,35 грн - пеня, а також вимоги в розмірі 22700,00 грн сплаченого за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство судового збору; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Нікітенка Микиту Олександровича.

10.05.2023 у справі відбулося попереднє засідання, за результатом якого суд постановив ухвалу, якою визначив розпоряднику майна боржника арбітражному керуючому Нікітенку М. О. внести до реєстру вимог кредиторів боржника визнані ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.09.2022 у справі №908/3781/21 (за підсумками підготовчого засідання) вимоги Управління до Боржника у розмірі 1 238 615,76 грн, в тому числі: 1075399,15 грн - основна заборгованість, 90 202,26 грн - штрафні санкції та 73014,35 грн - пеня, а також вимоги в розмірі 22 700,00 грн сплаченого за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство судового збору, відповідно до статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства, із зазначенням черговості задоволення та права вирішального голосу, інше.

14.08.2023 до суду надійшла заява ініціюючого кредитора - ГУ ДПС у Запорізькій області про грошові вимоги (вих.№ 17715/6/08-01-13-03-04 від 08.05.2023), в якій Кредитор просив суд визнати вимоги до Боржника в розмірі 331 110,63 грн, з яких 288950,54 грн - зобов`язання, 2 923,10 грн - штрафні санкції та 39 236,99 грн - пеня, та включити ці вимоги до реєстру вимог кредиторів.

Заявлені грошові вимоги до Боржника в загальному розмірі 331 110,63 грн складаються з суми заборгованості Боржника з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування у розмірі 45 194,33 грн та з суми заборгованості із земельного податку з юридичних осіб - 285 916,30 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.09.2023, яка залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2024, визнано грошові вимоги ГУ ДПС у Запорізькій до боржника в розмірі 189 088,11 грн основної заборгованості, 2 923,10 грн штрафних санкцій та 39 236,99 грн пені. В іншій частині (99 862,43 грн основного боргу) вимоги відхилено.

Суди визнали правомірними та обґрунтованими вимоги Управління до Боржника із зобов`язань зі сплати єдиного внеску в розмірі 36 352,10 грн основного боргу, яка виникла на підставі самостійного нарахування Боржником та подання контролюючому органу податкових розрахунків сум доходу, нарахованих на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, та яка підтверджена представленими Кредитором інтегрованою карткою платника - Боржника з єдиного соціального внеску за 2022, звітністю Боржника.

Розглянувши грошові вимоги Кредитора, заявлені на підставі самостійно визначених Боржником зобов`язань та поданих до контролюючого органу податкових деклараціях з плати за землю № 8596892 від 07.02.2021 на суму 89844,72 грн та № 11728868 від 18.02.2022 на суму 89844,72 грн, суди визнали їх правомірними, обґрунтованими та належно підтвердженими поданими доказами, а тому в цій частині (загалом 152 736,01 грн) визнані судом.

Суди також встановили, що у зв`язку з простроченням термінів сплати єдиного внеску у періоді з 21.05.2019 до 26.08.2021 Кредитор рішенням №0198592407 від 23.12.2021 застосував до Боржника штрафні санкції у розмірі 7997,35 грн, а також нарахував пеню у сумі 5919,13 грн. З урахуванням сплати/переплати штрафних санкцій у розмірі 5074,25 грн залишок несплаченого штрафу складає 2923,10 грн.

Крім того суди встановили, що змістом постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 25.04.2013 у справі № 808/3186/13-а суд встановив, що в період з 14.02.2013 по 20.02.2013 Бердянською об`єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області ДПС було проведено позапланову невиїзну перевірку ДП ЛОП «Агарський мис» НАН України з питань дотримання податкового законодавства в частині плати за землю за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 по земельній ділянці площею 3,4393 га, розташованій за адресою: м.Бердянськ, вул. Макарова, 12, за результатами якої складено Акт від 27.02.2013 року № 56/22-14/05447585.

На підставі акту перевірки 14.03.2013 податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000071502, яким було збільшено суму грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб на 425 250,05 грн (основний платіж - 352 359,47 грн, штрафні санкції - 72 890,58 грн).

Податкове повідомлення-рішення №0000071502 від 14.03.2013 оскаржувалось в судовому порядку. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.04.2013 у справі № 808/3186/13-а у задоволенні позову ДП ЛОП «Агарський мис» НАН України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.03.2013 року № 0000071502 відмовлено повністю. Рішення набрало законної сили 20.03.2014.

Відтак, грошові вимоги Кредитора в цій частині судами визнані правомірними, обґрунтованими, зважаючи, в тому числі, на узгодження податкового зобов`язання з прийняттям та набранням чинності судовим рішенням, внаслідок чого визнані судом.

Водночас, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про відсутність правових підстав для визнання заявлених Кредитором грошових вимог, що гуртуються на податкових деклараціях з плати за землю №9020788208 від 22.02.2015 та № 1600004849 від 22.02.2016, встановивши, що заяву з грошовими вимогами до Боржника Кредитор подав (направив) до суду 08.05.2023, тобто за спливом встановленого статтею 102 Податкового кодексу України 1095-денного строку,

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

ГУ ДПС у Запорізькій області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить:

- скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.09.2023 у справі №908/3781/21 в частині відмови у задоволенні вимог ГУ ДПС у Запорізькій області, що складаються з грошового зобов`язання у розмірі 99 862,43 грн та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2024 в частині відмови у задоволенні апеляційної скарги ГУ ДПС у Запорізькій області,

- ухвалити нове судове рішення в частині визнання грошових вимог ГУ ДПС у Запорізькій області, що складаються з грошового зобов`язання у розмірі 99 862,43 грн до ДП «Лікувально-оздоровчий пансіонат «Агарський мис» Національної академії наук України.

Управління вважає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли передчасного висновку про відхилення грошових вимог у розмірі 99 862,43 грн, оскільки в Управління відсутні підстави для визнання податкового боргу Боржника безнадійним та його списання згідно зі статтею 101 Податкового кодексу України.

Скаржник заперечує проти застосування до заявлених вимог контролюючого органу у цій справі приписів статті 102 Податкового кодексу України та вказує про необхідність застосування під час розгляду кредиторських вимог податкового органу пріоритетних норм Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) над положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

Відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Предметом касаційного розгляду у цій справі є питання правомірності відхилення господарськими судами попередніх інстанцій грошових вимог Управління у розмірі 99 862,43 грн, заявлених з пропуском строку, встановленого статтею 102 ПК України. Тому, з урахуванням вимог частини першої статті 300 ГПК України, судові рішення переглядаються судом касаційної інстанції в межах доводів і вимог касаційної скарги.

Згідно зі статтею 1 КУзПБ кредитор - це юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство юридичних осіб та порядок розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, статтями 45, 46, 47 КУзПБ.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 45 КУзПБ склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим НБУ на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна (абзац перший частини другої статті 47 КУзПБ).

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів (абзац четвертий частини шостої статті 45 КУзПБ).

Під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд, в силу наведених вище норм, має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).

Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги, а обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство (подібний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16).

Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2023 у справі №904/5743/20 дійшов висновку про те, що з огляду на положення статей 45 - 47 Кодексу України з процедур банкрутства, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.

Водночас, розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами Податкового кодексу України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов`язання виникають до моменту порушення справи про банкрутство.

Порядок виникнення грошових зобов`язань щодо сплати податків та зборів визначений ПК України, положеннями пунктів 1.1. та 1.3 статті 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Однак, питання погашення податкового боргу з осіб, на яких поширюються процедури, визначені КУзПБ, регулюються цим Кодексом.

Податковий кодекс України дає визначення грошового зобов`язання, яке є спеціальним для цілей податкового законодавства, а саме - грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (п. 14.1.39. ПК України).

Податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою виникнення заявлених Кредитором грошових вимог в оскаржуваній частині є, зокрема, податкові декларації з плати за землю № 9020788208 від 22.02.2015 та №1600004849 від 22.02.2016, за якими Боржником самостійно визначено грошове зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) на суму 99 862,43 грн (узгоджене зобов`язання).

Згідно з матеріалами справи зазначені вимоги не заявлялися до визнання разом з поданням Кредитором заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника.

Положення статті 102 ПК України визначають спеціальні строки давності для нарахування контролюючим органом податкових зобов`язань та стягнення податкового боргу.

Зокрема, пунктом 102.1 статті 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 392 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пунктом 102.4 статті 102 ПК України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Пункт 101.1 статті 101 ПК України передбачає, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Як зазначено в пункті 101.2 цієї статті, під терміном "безнадійний податковий борг" розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу.

Системний аналіз зазначених норм дозволяє зробити висновок про те, що ПК України встановлено універсальний граничний строк давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу, який становить 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення податкового органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.02.2018 у справі № К/9901/99/17 (807/2097/16), від 04.09.2018 у справі №813/4430/16, від 19.09.2019 у справі №910/11620/18, від 31.10.2019 у справі № 925/1242/15, від 05.12.2019 у справі № 910/1678/19, від 27.07.2021 у справі № 911/388/20.

Верховний Суд у постанові від 15.10.2020 у справі № 910/8428/18 підтримав вказану позицію та наголосив, що Податковим кодексом України встановлений граничний строк для визначення контролюючим органом розміру податкового боргу, який починається за наслідком прийняття рішення податкового органу або самостійного декларування боржником податкових зобов`язань, та не може перевищувати 1095 календарних днів з моменту самостійного декларування податкових зобов`язань або прийняття відповідного рішення про нарахування податкового боргу контролюючим органом, по закінченню яких він уже не може вживати заходів до стягнення податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи позасудовому), оскільки за наслідком закінчення цього строку податкове зобов`язання визнається безнадійним в силу статті 101 Податкового кодексу України, а борг підлягає списанню.

У постанові від 13.07.2022 у справі № 480/340/20 Верховний Суд зауважив, що податковий борг, який виник унаслідок несплати платником податків самостійно визначених у податковій декларації грошових зобов`язань, може бути стягнутий контролюючим органом протягом і в межах строку давності, який становить 1095 календарних днів із дня виникнення податкового боргу. Відповідно, після спливу строку давності для стягнення такого боргу останній набуває ознак безнадійного податкового боргу в тлумаченні підпункту 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України.

Тому при розгляді грошових вимог контролюючого органу до боржника, як платника податків належить перевірити дотримання контролюючим органом спеціального строку давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу, який у пункті 102.4. статті 102 ПК України встановлено у 1095 календарних днів з дня його виникнення та застосування якого є імперативним (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 923/1092/16, від 17.04.2019 № 43/75-15/7-б, від 19.09.2019 №910/11620/18, від 24.10.2019 у справі № 906/665/17, від 27.07.2021 у справі №911/388/20).

У разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції нараховані на такий борг, а відтак з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №807/2097/16 (К/9901/99/17), від 13.05.2021 у справі № 913/84/20, від 27.07.2021 у справі № 911/388/20).

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Кредитор заявив грошові вимоги на підставі самостійно визначених та задекларованих Боржником зобов`язань та поданих до контролюючого органу декларацій з плати на землю № 9020788208 від 22.02.2015 з кінцевим строком сплати 30.01.2016 та №1600004849 від 22.02.2016 з кінцевим строком сплати 30.01.2017.

Заяву з грошовими вимогами до Боржника Кредитор подав (направив) до суду 11.08.2023, тобто за спливом встановленого статтею 102 ПК України 1095-денного строку.

Відтак, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, на час розгляду заявлених вимог ДПС у даній справі, у контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення цієї суми боргу, в тому числі шляхом заявлення грошових вимог у справі про банкрутство, адже пунктом 102.3 статті 102 ПК України передбачені випадки та обставини, за яких строк давності зупиняється, у даній справі відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів та зазначає, що Законом України № 2120-IX від 15.03.2022 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" зупинено дію пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України на період дії воєнного, надзвичайного стану. При цьому, вказаним Законом статтю 102 ПК України доповнено пунктом 102.9 такого змісту: "102.9. На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи".

Із системного аналізу пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" та пункту 102.9 статті 102 ПК України вбачається, що зупинення перебігу зазначених строків розпочалося з 18.03.2020 та не припинилося у зв`язку із прийняттям Закону України № 2120-IX від 15.03.2022, з огляду на доповнення цим самим Законом статті 102 ПК України пунктом 102.9, а тому не переривався і перебіг строку такого зупинення.

Разом з тим, колегія суддів вважає вказати на те, що у справі, що розглядається, не підлягають врахуванню вказані зміни до Податкового кодексу України, згідно з якими зупиняється перебіг строків давності, передбачених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, п. п. 102.3.5 п. 102.3, п. 102.9 статті 102 цього Кодексу, оскільки ці зміни були внесенні 18.03.2020, 01.01.2021, 15.03.2022, тобто вже після спливу 1095-денного строку у цій справі щодо податкових зобов`язань Боржника на підставі поданих декларацій з плати на землю №9020788208 від 22.02.2015 з кінцевим строком сплати 30.01.2016 та №1600004849 від 22.02.2016 з кінцевим строком сплати 30.01.2017.

Така правова позиція викладена Верховним Суд у постановах від 21.05. 2024 у справі № 908/1957/21, від 09.07.2024 у справі № 904/2730/23.

Враховуючи звернення Управління з заявою з кредиторськими вимогами 08.05.2023, Верховний Суд відхиляє доводи Кредитора про зупинення строку давності згідно з підпунктом 69.40 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, який відповідно до Закону України від 30.06.2023 № 3219-ІХ набрав чинності з 01.08.2023.

Відтак, за сукупністю вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про відхилення грошових вимог Кредитора за зобов`язаннями Боржника в сумі 99862,43 грн, які засновані на податкових деклараціях з плати за землю № 9020788208 від 22.02.2015 та №1600004849 від 22.02.2016.

Наведені аргументи касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для визнання грошових вимог ГУ ДПС у Запорізькій області на суму 99 862,43 грн. Порушень або неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини справи, виходячи із доводів та вимог касаційної скарги та враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в частині відхилених грошових вимог ГУ ДПС у Запорізькій області ухвалені відповідно до норм чинного законодавства, натомість доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження. Відтак відсутні правові підстави для зміни чи скасування ухвали місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині.

Судові витрати

Враховуючи те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2024 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.09.2023 (в частині відмови у задоволенні грошових вимог) у справі № 908/3781/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді С.В. Жуков

В.Г. Пєсков