Ухвала

від 19.08.2024 по справі 642/5598/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

19.08.2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 642/5598/23

Провадження №1-кп/642/32/24

19 серпня 2024 року

м. Харків

Ленінський районний суд м.Харковау складі:

головуючогосудді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

сторін кримінального провадження:

прокурорів- ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

захисника адвоката ОСОБА_8

обвинуваченої ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Харкові в режимі відеоконференції матеріали кримінальних проваджень у відношенні:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харкова, українки, громадянки України, з професійно-технічною освітою, непрацюючої, заміжньої, будь-яких осіб на утриманні не маючої, не зареєстровану на території України, фактично перебуваючу в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої: 27.12.2019Комінтернівським районним судом м.Харкова за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, відносно якої направлено обвинувальний акт за ч.2 ст. 185 КК України до Октябрського районного суду м.Полтави в рамках кримінального провадження №12020220470001418 від 13.03.2020, ?10.07.2020Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, ??22.01.2021 Фрунзенським районним судом м.Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, 29.05.2023 звільнена від відбування покарання,

яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.4 ст.185, ч.2 ст.15 , ч.4 ст.185 ч.4 ст.185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебувають матеріали об`єднаних кримінальнихпроваджень за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.4 ст. 185 ч.2 ст.15 , ч.4 ст.185 ч.4 ст.185 КК України.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні надав суду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляду тримання під вартою щодо обвинуваченої, зазначив, що так як на даний час судовий розгляд кримінального провадження не завершено, ризики, передбачені п.1, 3, 5 ч.1ст.177 КПК України, які були враховані слідчим суддею при обранні запобіжного заходу, не зменшились і не зникли. Прокурор зазначає, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п.1,3,5 ч.1ст.177 КПК України, та не зможуть забезпечити виконання обвинуваченою ОСОБА_9 покладені на неї процесуальні обов`язки.

Обвинувачена ОСОБА_9 та її захисник адвокат ОСОБА_8 при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою заперечували, просили обрати домашній арешт за місцем мешкання цивільного чоловіка обвинуваченої. Зазначили, що набрав законної сили Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деякі інші закони України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів»,майже всі епізоди кримінальних правопорушень, вчинений ОСОБА_9 декриміналізовано, по них провадження буде закрито.

Представники потерпілих ФОП ОСОБА_10 , ТОВ «Посад Рітейл» - ОСОБА_11 в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали суду заяви про проведення судових засідань за їх відсутності.

Відповідно до ст.56 КПК України брати участь у судовому засіданні - це право, а не обов`язок потерпілого і його представника у кримінальному провадженні, перелік його прав не є вичерпним і не обмежується лише цією статтею, тому суд, порадившись на місці, ухвалив розпочати розгляд кримінального провадження за відсутністю потерпілої, вирішивши в ході подальшого судового розгляду необхідність її обов`язкової присутності.

Суд у контексті наведеного питання, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, враховуючи, що кожен доказ не має наперед встановленої сили, дійшов наступних висновків.

За змістом ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

У відповідності до ч. 4 ст. 176, ст. 177 КПК України, під час судового провадження запобіжні заходи застосовуються судом за клопотанням прокурора, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; 3) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст.177 КПК України.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який відповідно до

Згідно з п. 5 ч. 2ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Суд враховує, що обвинувачена ОСОБА_9 та його захисник неодноразово зверталися до суду з проханням змінити щодо ОСОБА_9 запобіжний захід з триманням під вартою на цілодобовий домашній арешт, має стійкі соціальні зв`язки; обвинувачена в черговий раз повідомила суд, що розмір застави занадто великий для неї; також відносно тривалий строк, під час якого обвинувачена перебуває під вартою, з 20.07.2023 (більше 1 року).

Суд враховує правові позиції, викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини.

Таку справі «Сіренко та інші проти України» (заяви № 22964/11, № 50441/13 та № 57993/13, від 24.10.2019 р.)ЄСПЛ також встановив порушення пункту 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо усіх заявників у зв`язку з надмірною та необґрунтованою тривалістю тримання заявників під вартою. Зокрема, ЄСПЛ встановив, що загальний строк тримання під вартою становив: у заявників - 2 роки 1 місяць та 1 день, 1 рік 5 місяців і 8 днів, 2 роки 1 місяць і 14 днів. Проте, така тривалість тримання під вартою не була належним чином обґрунтована у рішеннях національних судів, натомість, підстави для тримання під вартою не змінювалися. Таким чином, надмірна тривалість тримання під вартою була невиправданою.

Між тим, за змістом ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд, серед іншого, зобов`язаний встановитичи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать пронедостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Приймаючи рішення з цього питання, суд має дослідити обставини, які відповідно до ст.178 КПК України враховуються при застосуванні запобіжного заходу, обґрунтованість такого застосування щодо конкретної особи, зважаючи на дані про її соціальні зв`язки, місце проживання, схильності, способу життя і поведінки тощо.

При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 у справі «Харченко проти України», п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 у справі «Хайредінов проти України»).

Умовою застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою (виходячи з його правової природи), серед іншого має бути також обґрунтована впевненість судді у тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини, потреба у подальшому обстеженні і лікуванні, набрання законної сили Закону України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деякі інші закони України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів»,майже всі епізоди кримінальних правопорушень, вчинені ОСОБА_9 декриміналізовано, свідки допитані, ризики, зазначені прокурором, а саме: п.п.3,5 ч.1ст.177КПК України - відпали, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про продовження ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Разом із тим, у відповідності до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Враховуючи тривалість перебування під вартою ОСОБА_9 з 20.07.2023 року, суд доходить висновку, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 ЦПК України, а саме переховування від суду, стосовно ОСОБА_9 наразі зі сплином часу суттєво зменшився.

Обґрунтованим є ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема вчинення інших кримінальних правопорушень, оскільки ОСОБА_9 не має будь-яких офіційних та законних джерел доходу, у зв`язку з чим не виключена можливість того, що перебуваючи поза умовами ізоляції, вона може вчинити інші кримінальні правопорушення з метою забезпечення своїх елементарних життєвих потреб. При цьому, кримінальні правопорушення, що інкриміновані ОСОБА_9 вчинено з корисливих мотивів.

Однак суд зазначає, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на обвинуваченоу обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зможе запобігти вказаним ризикам.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 п.1 п. п. с Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини у справі «Бекчієв проти Молдови» та Клоот проти Бельгії» «ризик того, що обвинувачений буде перешкоджати належному відправленню правосуддя, не може оцінюватись абстрактно, факт перешкоджання має бути підтверджено доказами», «однак з плином часу, інтереси слідства стають недостатніми для тримання підозрюваного під вартою: за нормального перебігу подій ризики зменшуються з часом, завдяки проведенню дізнання, перевірок, дачі показань».

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 26 червня 1991 року у справі «Летельє проти Франції» «попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку».

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Калашник проти Росії» тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі. Якщо законом встановлено презумпцію щодо обставин, які стосуються підстав тримання під вартою, має бути, крім того, переконливо доведена наявність конкретних обставин, які переважують правило поваги до особистої свободи.

Згідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Свершов проти України» тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюється особа, має суттєве значення, однак не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Частиною 4 ст. 194 КПК України передбачено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Таким чином, зважаючи на правову позицію, викладену в рішенні Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», відповідно до якої при розгляді клопотанні про обрання або ж продовження строку тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, враховуючи наведені фактичні обставини та дані про особу обвинуваченої ОСОБА_9 , враховуючи тривалість перебування особи під вартою, суттєвого зменшення ризиків зі сплином часу, суд вважає, що продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 є недоцільним та не є виправданим, у зв`язку з чим клопотання прокурора задоволенню не підлягає.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання з покладенням на обвинувачену ОСОБА_9 відповідних обов`язків є достатнім запобіжним заходом, який наразі здатен забезпечити виконання нею покладених на неї процесуальних обов`язків, пов`язаних з її статусом у даному кримінальному провадженні.

Оцінивши всі обставини в їх сукупності, у відповідності до вимог ст.178 КПК України, суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченої ОСОБА_9 запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово, що зможе дієво запобігти мінімальним ризикам, доведеним під час розгляду кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.331,336,369372,376,392 КПК України, суд, -

ухвалив:

Оголосити перерву в судовому засідання до 14-00 години 28.08.2024 року.

Повторити виклик учасників судового розгляду.

Попередити учасників справи про недопустимість зловживання процесуальними правами.

У задоволенні клопотання прокурорапро продовженнязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою стосовно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Клопотання сторони захисту та обвинуваченої щодо зміни запобіжного заходу задовольнити.

Негайно звільнити обвинувачену ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з під варти у залі суду.

Змінити обвинуваченій ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем фактичного проживання, а саме: АДРЕСА_2 строком на 60 днів, тобто до 17.10.2024 включно.

Негайно доставити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до місця відбування домашнього арешту, визначеного даною ухвалою.

Покласти на обвинувачену ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов`язки:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися з місця мешкання без дозволу суду, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та необхідності прямувати до зони укриття від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це суду.

Роз`яснити обвинуваченій, що відповідно до ч. 5ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за її поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Роз`яснити обвинуваченій, що в разі невиконання покладених на неї обов`язків до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Ухвалу в частині застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

Встановити строк дії даної ухвали до 17.10.2024 року включно.

Копію ухвали направити до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» та вручити учасникам судового засідання.

Ухвала підлягає негайному виконанню, проте може бути оскаржена в частині зміни запобіжного заходу в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченою - в той же строк, але з моменту вручення їй копії ухвали суду.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_12