Постанова

від 14.08.2024 по справі 639/3019/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 639/3019/22

провадження № 61-17065св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Машкова Світлана Леонідівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова в складі судді Труханович В. В. від 05 червня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду в складі колегії суддів: Бурлака І. В., Мальованого Ю. М., Яцини В. Б. від 31 жовтня 2023 року,-

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Машкова Світлана Леонідівна, про визнання прав іпотекодержателя та визнання майна предметом іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 27 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 15.62-00/08-КІ, за умовами якого позичальник отримала від банку грошові кошти у розмірі 2 424 000,00 грн. Того ж дня в забезпечення виконання зобов`язання між банком та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 15.62-00/08-Д101, предметом якого була нежитлова будівля літ. «С-2» загальною площею 1476,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі іпотечного договору внесені відомості до Державного реєстру іпотек, державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Указував, що ОСОБА_1 не виконувала свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, у зв`язку із чим банк був вимушений звернутися до суду з позовом про стягнення з неї та поручителів заборгованості. Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2009 року позовні вимоги банку задоволені в повному обсязі і стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором в розмірі 2 694 575,15 грн. Рішення суду дотепер не виконано.

Зазначив, що 08 липня 2014 року постановою Господарського суду Харківської області у справі № 922/2459/14 відкрито ліквідаційну процедуру банкрута Повного товариства «Євтушенко і КО». Зазначений вище предмет іпотеки - нежитлова будівля був включений до ліквідаційної маси банкрута. Щодо нього були скасовані обтяження. Він був реалізований на відкритих торгах, переможцем яких став ОСОБА_5 , який 01 жовтня 2014 року зареєстрував за собою право власності на це майно.

Указував, що 25 лютого 2015 року постановою Вищого господарського суду України у справі № 922/2459/14 скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2014 року та ухвалу Господарського суду Харківської області від 29 вересня 2014 року, припинено провадження у справі № 922/2459/14 про банкрутство Повного товариства «Євтушенко і КО».

У подальшому 02 листопада 2015 року вищезазначена нежитлова будівля зареєстрована як вклад до статутного капіталу ТОВ «Кепітал Естейт».

Зазначив, що 18 листопада 2015 року та 27 червня 2016 року на підставі договорів про відступлення прав вимоги він придбав у банку права вимоги до ОСОБА_6 за кредитним договором та іпотечним договором від 27 червня 2008 року.

Указував, що постановою Харківського апеляційного суду від 13 травня 2021 року у справі № 639/5409/18, яке залишене без змін постановою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року, позов ОСОБА_2 задоволено, визнано недійсними відкриті тоги у формі аукціону від 24 вересня 2014 року та свідоцтво про право власності на ім`я ОСОБА_5 , а також витребувано зазначену нежитлову будівлю з незаконного володіння ТОВ «Кепітал Естейт».

Зазначив, що 16 грудня 2021 року проведено поділ нежитлової будівлі на дві групи нежитлових приміщень загальною площею 741,7 кв.м. та 734,8 кв.м., право власності на які зареєстровано за ТОВ «Кепітал Естейт». 31 січня 2022 року право власності на зазначені нежитлові приміщення на підставі судових рішень Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2020 року та постанови Харківського апеляційного суду від 13 травня 2021 року зареєстровано за ОСОБА_2

Указував, що кредитний договір та договір іпотеки є чинними, визнання недійсними торгів, на яких було реалізовано предмет іпотеки, свідчить про фактичне відновлення іпотеки з 27 червня 2008 року. Поділ предмета іпотеки та зміна власника не впливають на чинність іпотеки. Проте, у зв`язку з відсутністю в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про іпотеку, він позбавлений можливості задовольнити свої вимоги за простроченим кредитним зобов`язанням ОСОБА_1 та застосувати позасудовий спосіб звернення стягнення.

Вважав, що строк позовної давності, на його думку, не пропущений, оскільки з 13 травня 2021 року право іпотеки відновило свою дію, і з цього часу його права були порушені.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 червня 2023 року у задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Харківського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові з інших підстав.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що права позивача, як нового іпотекодержателя не порушені, він не позбавлений можливості реалізувати право звернення стягнення на предмет іпотеки.

Узагальнені доводи аргументів касаційної скарги

Представник ТОВ «ФК «Поліс» - адвокат Тута І. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 червня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 21 квітня 2021 року в справі № 552/6997/19, від 11 серпня 2021 року в справі № 725/2206/19, від 21 березня 2018 року в справі № 761/22232/15-ц, від 13 лютого 2020 року в справі № 140/2015/17, від 22 квітня 2022 року в справі № 344/17217/15-ц, від 16 червня 2022 року в справі № 308/8837/17, від 31 жовтня 2018 року в справі № 367/6105/16-ц, від 30 січня 2019 року в справі № 796/1272/14-ц, від 29 грудня 2020 року в справі № 909/1165/19 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 922/2416/17, від 14 листопада 2018 року в справі № 2-383/2010, від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19, від 04 жовтня 2023 року в справі № 906/1026/22, від 23 жовтня 2023 року в справі № 922/3537/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 639/3019/22 та витребувано цивільну справу з Жовтневого районного суду м. Києва.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2024 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 27 червня 2008 року між ВАТ «ВТБ Банк», правонаступником якого є ПАТ «БТБ Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 15.62-00/08-КІ, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 2 424 000,00 грн під 23% річних зі строком користування до 26 червня 2015 року.

27 червня 2008 року у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 15.62-00/08-ДІ 01, предметом якого є нежитлова будівля літ. «С-2» загальною площею 1 476,5 кв.м., розташована по АДРЕСА_1 .

На підставі договору іпотеки в Державному реєстрі іпотек був зареєстрований запис про іпотеку від 27 червня 2008 року за реєстраційний номером обтяження 7474142, який був перенесений 01 жовтня 2014 року за № 7191728 до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2009 року по справі № 2-3187/09/11 з ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 на користь банку стягнуто заборгованість за кредитним договором № 15.62-00/08 КІ від 27 червня 2008 року в розмірі 2 694 575,15 грн.

02 квітня 2010 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання зазначеного судового рішення. Станом на момент розгляду справи виконавче провадження не закінчено. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2019 року та постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Щедріної В. від 22 липня 2020 року замінено стягувача у виконавчому провадженні ВАТ «ВТБ Банк» на правонаступника - ТОВ «Фінансова компанія «Поліс».

У вересні 2011 року ОСОБА_2 звертався до суду з позовом про визнання недійсним договору іпотеки від 27 червня 2008 року у задоволенні якого рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 січня 2012 року, яке залишене без змін рішенням Апеляційного суду Харківської області від 18 липня 2012 року відмовлено.

Постановою Господарського суду Харківської області від 08 липня 2014 року у справі № 922/2459/14 визнано Повне товариство «Євтушенко і Ко» банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29 вересня 2014 року у справі № 922/2459/14 нежитлова будівля літ. «С-2» загальною площею 1 476,5 кв.м., розташована по АДРЕСА_1 включена до ліквідаційної маси банкрута Повне товариство «Євтушенко і Ко».

На підставі зазначеної вище ухвали скасовані записи про іпотеку та заборону, що встановлені на нерухомому майні згідно договору іпотеки.

У подальшому зазначену нежитлову будівлю реалізовано на відкритих торгах у формі аукціону, переможцем став ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом від 01 жовтня 2014 року, виданим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Макушевою Н. В. за № 1213.

Постановою Вищого господарського суду України від 25 лютого 2015 року у справі № 922/2459/14 скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 29 вересня 2014 року про включення до ліквідаційної маси боржника майнових активів засновників Повного товариства «Євтушенко і Ко» та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2014 року, провадження у справі про банкрутство - припинено. У мотивувальній частині постанови зазначено, що у зв`язку з припиненням провадження у справі про банкрутство втрачають силу всі без винятку процесуальні документи, прийняті у даній справі.

02 листопада 2015 року ОСОБА_5 передав спірне майно у статутний фонд ТОВ «Кепітал-Естейт», що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 19 листопада 2015 року № 47987778 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 47989573.

18 листопада 2015 року ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» уклала з ПАТ «ВТБ Банк» договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 21 МБ, на підставі якого придбав права вимоги до ОСОБА_1 за вказаним вище кредитним договором. 26 лютого 2016 року укладено додаткову угоду № 4 до цього договору.

12 травня 2016 року на підставі договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Тишко І. Ю. за реєстровим № 861, ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» придбав права іпотекодержателя за вказаним вище договором іпотеки з ОСОБА_1 .

Постановою Харківського апеляційного суду від 13 травня 2021 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року, у справі № 639/5409/18 задоволено позов ОСОБА_2 , визнано недійсними відкриті торги у формі аукціону від 24 вересня 2014 року з продажу на товарній біржі «Ресурс-інформ» нежитлової будівлі літ. «С-2» за адресою: АДРЕСА_1 , визнано недійсним свідоцтво про право власності на будівлю, видане 01 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Макушевою Н. В. на ім`я ОСОБА_5 , витребувано будівлю з незаконного володіння ТОВ «Кепітал-Естейт».

16 грудня 2021 року проведено поділ нежитлової будівлі на дві групи нежитлових приміщень: 1-го поверху № 1-16 у нежитловій будівлі літ. «С-2» загальною площею 741,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2539859063120, та нежитлових приміщень 2-го поверху № 1-39 у нежитловій будівлі літ. «С-2» загальною площею 734,8 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2539885163120, право власності на які зареєстровано за ТОВ «Кепітал Естейт» на підставі свідоцтва про право власності, висновку про поділ предмета іпотеки, технічного паспорту, серія та номер: б/н, виданий 02 липня 2021 року, видавник: ТОВ «Пріма-КР».

31 січня 2022 року право власності на зазначені нежитлові приміщення на підставі рішень Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 січня 2020 року та постанови Харківського апеляційного суду від 13 травня 2021 року зареєстровано за ОСОБА_2

ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» зверталося до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Машкової С. Л. за отриманням дубліката іпотечного договору від 27 червня 2008 року, однак йому відмовлено. Постановою Полтавського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року задоволено позов ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» до приватного нотаріуса харківського міського нотаріального округу Машкової С. Л.; визнано незаконною та скасовано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 132/2-31 від 22 грудня 2020 року, зобов`язано приватного нотаріуса видати товариству дублікат іпотечного договору № 15.62-00/08-ДІ від 27 червня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С. Л. та зареєстрований у реєстрі за № 1855.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Спірні правовідносини стосуються захисту прав нового кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, який був відчужений на користь третіх осіб у період відсутності в державних реєстрах запису про обтяження майна іпотекою.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом (стаття 1 Закону України «Про іпотеку»).

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Рішенням Конституційного Суду України від 14 липня 2020 року № 8-р/2020 у справі № 3-67/2019(1457/19) за конституційною скаргою ОСОБА_4 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку», та зазначено, що «іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки. Тобто іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Зазначений вид забезпечення виконання зобов`язання передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання та запобігання негативним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов`язання. У разі порушення боржником свого зобов`язання до особи, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов`язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки. Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов`язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки.

[…] Отже, положення частини першої статті 23 Закону № 898 не порушують розумного балансу між правами та інтересами іпотекодержателя (кредитора) і іпотекодавця (набувача іпотечного майна). До того ж факт обізнаності набувача іпотечного майна щодо перебування нерухомого майна в іпотеці не має істотного значення, адже відчуження предмета іпотеки іпотекодавцем за згодою або без згоди іпотекодержателя жодним чином не припиняє іпотеки. Водночас набувач іпотечного майна, до відома якого не доведено інформацію про те, що нерухоме майно є предметом іпотеки, володіє достатніми засобами юридичного захисту, передбаченими чинним законодавством України, у разі порушення його конституційного права власності, а також вимог закону при вчиненні правочину».

Забезпечення виконання зобов`язання іпотекою гарантує право кредитора одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, зокрема в позасудовому порядку, переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 922/2416/17 зроблено висновок, що:

- виключення відомостей про право іпотеки з відповідного державного реєстру не впливає на чинність іпотеки. Іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі;

- запис про іпотеку не може бути відновлений із моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя;

- за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяження особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають;

- у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишилася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду в разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя;

- у справі з належною вимогою (зокрема, про визнання прав іпотекодержателя) суд має враховувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек зазначених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.

У справі про визнання права іпотекодержателя позивач не позбавлений права доводити недобросовісність кінцевого набувача предмета іпотеки.

При вирішенні спорів щодо прав на нерухоме майно необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного з порушенням закону, оскільки від цього може залежати, зокрема, чинність чи припинення іпотеки.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «Поліс» посилалося на те, що Товариство 18 листопада 2015 року та 27 червня 2016 року на підставі договорів про відступлення прав вимоги придбав у банку права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором та іпотечним договором від 27 червня 2008 року, предметом якого є спірне майно.

Указував на те, що спірне майно - предмет іпотеки, спочатку було продано ОСОБА_5 з прилюдних торгів в межах процедури банкрутства Повного товариства «Євтушенко і Ко», а потім передано до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепітал Естейт», після чого поділено на дві групи нежитлових приміщень, та в подальшому право власності на нього зареєстроване за ОСОБА_2 , який оскаржив прилюдні торги з продажу майна і витребував це майно на свою користь. У межах процедури банкрутства, яка в подальшому припинена судовим рішенням, зі спірного майна зняті обтяження.

Зазначив про те, що договір іпотеки між банком та ОСОБА_1 від 27 червня 2008 року дотепер є чинним, не припинив свою дію, а основне зобов`язання за кредитом залишається невиконаним.

Апеляційний суд ухвалюючи рішення про відмову в позові, керувався тим, що відсутні підстави для визнання за ТОВ ФК «Поліс» права іпотекодержателя щодо спірного майна, у зв`язку із тим, що доказів того, що позивач звертався до державного реєстратора з вимогами щодо нового внесення записів про іпотеку і відповідні обтяження щодо спірного майна та отримав відмову у вчиненні таких дій, матеріали справи не містять. Апеляційний суд вважав, що посилання позивача на те, що його права як нового іпотекодержателя порушені, та він позбавлений можливості реалізувати право звернення стягнення на предмет іпотеки, є безпідставними.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Так, вирішуючи спір апеляційний суд не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пункті 9.8 постанови від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20), відповідно до яких у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.

У зв`язку з чим висновки апеляційного суду про те, що позивач не звертався до державного реєстратора з вимогами щодо нового внесення записів про іпотеку і відповідні обтяження щодо спірного майна та не отримав відмову у вчиненні таких дій, є помилковими та такими, які прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Крім того, суд не врахував, що запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту є належним та відповідає актуальній практиці Верховного Суду.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що постанову апеляційного суду ухвалено без належного встановлення обставин справи, необхідних для правильного вирішення справи, а отже, не можна вважати такою, що відповідає вимогам закону.

Ураховуючи викладене, доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження.

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, то апеляційному суду під час нового розгляду справи слід перевірити наведені обставини.

Отже, судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку із наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за наслідками касаційного розгляду справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, питання розподілу судових витрат касаційний суд не вирішує.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» задовольнити частково.

ПостановуХарківського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов