Рішення

від 08.08.2024 по справі 579/986/24

КРОЛЕВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 579/986/24

2/579/289/24

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 серпня 2024 року Кролевецький районний суд Сумської області

в складі головуючого судді - Придатка В.М.,

за участі секретаря - Клишкової Ю.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув містіКролевець справуза позовом Акціонерного товаристваСумиобленерго вособі ФіліїКонотопський районелектричних мереждо ОСОБА_2 про відшкодування завданої шкоди,-

в с т а н о в и в:

АТ Сумиобленерго, місцезнаходження: 40035, м.Суми, вул.І.Сірка, буд.7, в особі Філії Конотопський район електричних мереж, місцезнаходження: 41606, Сумська область, м.Конотоп, вул. Б.Хмельницького, 151А, в особі представника позивача Міщенко Т.М.. АДРЕСА_1 , звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , в якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 матеріальні збитки в сумі 4868 грн. 90 коп., з тих підстав, що відповідач в добровільному порядку не відшкодувала заподіяні неї збитки.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 9 травня 2021 року о 08:10 год на автомобільній дорозі Кролевець-Артюхове водій ОСОБА_2 керувала автомобілем AUDI Q7 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , при цьому не вибрала безпечної швидкості руху, не впоралась з керуванням, в результаті чого здійснила наїзд на перешкоду (електроопору), що призвело до механічних пошкоджень транспортного засобу та електроопори, чим порушила п.п. 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Постановою суду від 02.06.2021 року (справа № 579/975/21) ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 340 грн.

Посилаючись на норми Постанови КабінетуМіністрів України№ 1357від 26.07.1999року «Прозатвердження Правилкористування електричноюенергією» та ст..27 Закону України «Про електроенергетику» № 2706-VI від 23.06.2005 року, а також на те, що відповідачу 18 червня та 12 липня 2021 року направлялися вимоги про сплату нарахованої шкоди, а 14.09.2023 року та 11.04.2024 року претензії на суму 4868,90 грн, які результатів не дали, позивач просив задовольнити позов.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином шляхом направлення судових повісток за її зареєстрованим місцем проживання, проте, поштова кореспонденція повернулася без вручення.

Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 по справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) та Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження № 12-109гс19); від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18).

Відповідно до частини 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явились в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, суд вважає, що відповідачка не з`явилася в судове засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомила, про час і місце судового засідання була повідомлена належним чином відповідно до положень пункту 4 частини 8 статті 128 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі викладеного, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачки та, зі згоди позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статті 280 Цивільного процесуального кодексу України.

Вислухавши пояснення сторін, показання свідків та дослідивши письмові докази, суд приходить до такого висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 9 травня 2021 року о 08:10 год на автомобільній дорозі Кролевець-Артюхове водій ОСОБА_2 керувала автомобілем AUDI Q7 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , при цьому не вибрала безпечної швидкості руху, не впоралась з керуванням, в результаті чого здійснила наїзд на перешкоду (електроопору), що призвело до механічних пошкоджень транспортного засобу та електроопори, чим порушила п.п. 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Постановою суду від 02.06.2021 року (справа № 579/975/21) ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 340 грн.(а.с.17).

Протягом травня 2021 року, точного часу встановити не вдалось, у зв`язку з ненаданням відповідних документів, залізобетонний підкос електроопори №42 було замінено працівниками філії «Конотопський район електричних мереж» АТ «Сумиобленерго», про що була складена відповідна документація, а саме Акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2021 року (а.с.20-21).

На підтвердження стану електроопор, в тому числі підкоса опори №42 позивачем надано паспорт повітряної лінії електропередачі 10кВ «ПЛ-10кВ ф - Хрещатик» (а.с.44-47), згідно з яким станом на 28.02.2017 року зауважень по опорі №42 не було виявлено.

Позивач листами від 18 червня та 12 липня 2021 року направляв вимоги про сплату нарахованої шкоди, а 14.09.2023 року та 11.04.2024 року звертався до відповідачки з претензіями на суму 4868,90 грн (а.с.22-25).

Норми правового інституту відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями за змістом поділяють на ті, що включають загальні правила та застосовуються до всіх зобов`язань, із заподіяння шкоди, у тому числі передбачених ст..1166 ЦК України, та на ті, що містять правила для певних випадків завдання та відшкодування шкоди. Остання група норм регулює спеціальні види зобов`язань із завдання шкоди, у тому числі зобов`язання із завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки (ст.ст.1187-1188 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст.386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, якщо вона не доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як роз`яснено у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна особі і майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто діє презумпція вини завдавача шкоди.

Згідно ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, ..., що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.... Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Як зазначено в п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 4 від 01 березня 2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч. 2ст.1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст.1187 ЦК України, п.1 ч. 2 ст.1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складаються з судового збору.

Керуючись ст.ст. 1166, 1167, 1187 ЦК України, ст. ст.4,5,12,13,76-81,137,139,141,258,259,263- 265,268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позовну заяву Акціонерного товаристваСумиобленерго /місцезнаходження:40035,м.Суми,вулиця І.Сірка,буд.7,код ЄДРПОУ23293513/в особіФілії Конотопськийрайон електричнихмереж/місцезнаходження: 41606, м.Конотоп Сумської області, вул.Б.Хмельницького, буд.151А, код ЄДРПОУ 37785192/ до ОСОБА_2 /код зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 / про відшкодування завданої шкоди, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Сумиобленерго в особі Філії Конотопський район електричних мереж /р/р IBAN: НОМЕР_3 в АБ «Укргазбанк»/ матеріальні збитки у сумі 4868 (чотири тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн. 90 коп. та судові витрати за сплату судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Повне рішення суду виготовлено 19 серпня 2024 року.

Суддя В. М. Придатко