Номер провадження: 11-кп/813/2079/24
Справа № 522/10516/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.08.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 кизи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 24.07.2024 року про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою у кримінальному провадженні №22023230000000258 від 15.05.2023 року, -
установив
Зміст оскарженого судового рішення
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24.07.2024 року було задоволено клопотання прокурора та відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.5 ст. 111-1 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», терміном на 60 днів до 21.09.2024 року.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду обвинувачена ОСОБА_6 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою змінити запобіжний захід на більш м`який у вигляді нічного домашнього арешту.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що стороною обвинувачення не було доведено наявності ризиків у кримінальному провадженні. Також зазначає, що не має намірів переховуватись чи впливати на свідків. Зазначає про необхідність звернення до лікарів за станом здоров`я.
Позиція учасників апеляційного розгляду в судовому засіданні
В судове засідання апеляційного суду учасники провадження не з`явились, не зважаючи на своєчасне та належне сповіщення про дату, час та місце апеляційного розгляду.
Обвинувачена ОСОБА_6 , яка наразі утримується під вартою, не висловила бажання приймати участь у розгляді скарги особисто.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Апеляційний суд звертає увагу що клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін не надходило, у зв`язку із чим, апеляційний суд вважає за можливе, апеляційний розгляд провести за відсутності сторін кримінального провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України апеляційний розгляд проведено за відсутності учасників кримінального провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів.
Мотиви апеляційного суду
Згідно з положеннями ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч.1 ст.370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, з зазначених матеріалів вбачається, що в провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження №22023230000000258від 15.05.2023року відносно ОСОБА_6 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28 ч.2 ст.111-1 КК України, за кваліфікуючими ознаками колабораційна діяльність, а саме участь громадянина України у проведенні незаконного референдуму на тимчасово окупованій території, вчинена за попередньою змовою групою осіб.
На думку апеляційного суду, розглядаючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції виконав вимоги ст.ст. 199, 331 КПК України та прийняв обґрунтоване рішення про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є таким, який застосовується у виключних випадках, тобто, коли застосування більш м`якого запобіжного заходу може завадити виконанню завдання кримінального провадження.
З наданих апеляційному суду матеріалів вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 28 ч.2 ст.111-1 КК України, яке, відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.
При цьому, апеляційний суд наголошує, що обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28 ч.2 ст.111-1 КК України, на даній стадії, зокрема при розгляді апеляційного провадження на ухвалу суду про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не перевіряється.
Відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України, питання про встановлення вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй злочину, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення.
Згідно, ч.6 ст.176 КПК під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначенийпунктом 5частини першої цієї статті.
Тобто законодавцем визначено, що під час дії воєнного стану до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст.111-1 КК України, за наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК, застосовується запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до ч.4 ст.183 КПК суд має право не визначати розмір застави, оскільки вказаною нормою закону передбачено, щопід час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст.109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
За наведених обставин, враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28 ч.2 ст.111-1 КК України, місцевий суд одночасно із продовженням строку тримання під вартою дійшов обґрунтованого висновку не визначати розмір застави.
Колегія суддів наголошує, що колегія суддів на даній стадії не вправі вдаватися у кримінально-правову кваліфікацію інкримінованих обвинуваченій дій та давати оцінку обґрунтованості обвинувачення, оскільки остаточна оцінка доведеності обвинувачення у відповідності до вимог закону, буде дана лише за наслідками судового розгляду справи в суді першої інстанції, за результатами повного дослідження всіх доказів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість застосування до обвинуваченої більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, з огляду на те, що раніше існуючі та доведені ризики не знизились і не відпали, оскільки обвинувачена не може не розуміти тяжкість інкримінованого їй злочину, та можливого призначення в майбутньому суворого покарання, у разі доведеності її вини за результатами розгляду кримінального провадження.
Наведені в оскарженій ухвалі обставини, на думку апеляційного суду, в достатній мірі підтверджують існування ризику можливих спроб переховування обвинуваченого від суду, в тому числі і з урахуванням позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії», Суд зазначив: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Обставини даного кримінального провадження, характер вчинення кримінального правопорушення, в тому числі і дані про особу обвинуваченої, на думку апеляційного суду, дають достатні підстави припускати, що остання може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Апеляційний суд вважає, що в даному кримінальному провадженні існує реальний ризик можливого переховування обвинуваченої від суду.
Обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу обвинуваченого, дають достатні підстави припускати, що остання може здійснити спроби впливу на свідків в даному кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.
При цьому, колегія суддів визнає неспроможними доводи обвинуваченої щодо відсутності ризику її незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, оскільки покази тих осіб, які на даний час недопитані та яких можливо необхідно буде додатково допитати, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого судового розгляду. Перебуваючи на свободі, обвинувачена може здійснювати незаконний вплив на свідків, схиляючи його до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
Доводи обвинуваченої про відсутність підтвердження існування ризиків апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачена може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченою зазначених дій.
Апеляційний суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що обвинувачена обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченої кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченої та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченій, виходячи з вимог ст.ст. 177, 178, 183 КПК, в тому числі і з огляду на правову кваліфікацію інкримінованих останній дій, а тому вважає, що зміна запобіжного заходу обвинуваченій на більш м`який, з великою вірогідністю, не зможе запобігти ризикам можливого переховування чи впливу на свідків в даному кримінальному провадженні, що унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, та в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК.
Доводи обвинуваченої про неврахування судом першої інстанції даних її особу, наявності місця проживання та соціальних зв`язків, зокрема, наявність доньки, колегія суддів визнає неспроможними, оскільки вказані обставини не нівелюють можливості вчинення обвинуваченою дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, що судом не взято до уваги наявність у обвинуваченої хронічних захворювань, апеляційний суд зазначає про таке.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в слідчому ізоляторі організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я.
Положеннями наказу Міністерства юстиції України № 460/5 від 18.03.2013 року «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України», наказу Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України № 239/5/104 від 10.02.2012 року «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту» визначено, що медична частина забезпечує надання первинної лікувально-профілактичної допомоги ув`язненим і засудженим.
Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку. Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
Таким чином, лікування обвинуваченої у разі наявності у неї захворювань можливо в умовах ДУ «Одеській слідчий ізолятор» та не може слугувати підставою неможливості застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Разом з тим, обвинуваченою не додано до апеляційної скарги доказів того, що вона зверталась за медичною допомогою, та їй було відмовлено у наданні такої, або така допомога, якої вона потребує в умовах лікувального закладу вказаного типу не може бути наданою. Також не надано доказів незадовільного стану здоров`я обвинуваченої, який на теперішній час унеможливлює її перебування під вартою.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як судом першої інстанції, так і колегією суддів, не встановлено. Стороною захисту, в свою чергу, також не надано суду будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого під вартою.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання обвинуваченої під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.331 КПК, а сторона захисту не позбавлена можливості надати суду документи на підтвердження доводів щодо неможливості подальшого утримання під вартою, або зміни обставин, які свідчать про нівелювання врахованих раніше ризиків.
Відповідно до положень п. 1) ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого, які б були підставою для скасування оскарженої ухвали та зміни запобіжного заходу на більш м`який.
З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченої та скасування ухвали суду першої інстанції.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 197, 199, 331, 376, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК, апеляційний суд -
ухвалив
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 24.07.2024 року про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою у кримінальному проваджені №22023230000000258 від 15.05.2023 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
Суд | Одеський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 08.08.2024 |
Оприлюднено | 21.08.2024 |
Номер документу | 121078364 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Злочини проти основ національної безпеки України Колабораційна діяльність |
Кримінальне
Одеський апеляційний суд
Кравець Ю. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні