Ухвала

від 19.08.2024 по справі 120/10811/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

м. Вінниця

19 серпня 2024 р. Справа № 120/10811/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни, розглянувши письмово заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

ВСТАНОВИВ:

У Вінницький окружний адміністративний суд звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 через представника до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови.

Одночасно із позовною заявою представник позивача подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні №75445992 на підставі виконавчого документа - постанови про стягнення з боржника виконавчого збору №29817749 від 03.07.2024, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Беручи до уваги те, що матеріалів заяви достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Визначаючись щодо заяви про забезпечення позову, суд керується такими мотивами.

Інститут забезпечення позову регламентовано статтями 150 - 153 Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову під час здійснення адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч. 2 ст. 150 КАС України).

Обґрунтовуючи підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову заявник зазначає, що 03.07.2024 по ВП №29817749 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойком Сергієм Володимировичем, при примусовому виконанні виконавчого провадження з виконання виконавчого документу: виконавчий лист № 2-1916-2011 виданий 02.11.2011 Ленінський районний суд м. Вінниці було винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 436416,05 грн.

Проте, представник позивача вважає, що прийняття постанови про стягнення виконавчого збору від 03.07.2024 в ВП №29817749 в розмірі 436416,05 грн є незаконним, оскільки, заборгованість перед АТ "Укрексімбанк" була погашена у повному обсязі самостійно, а не в зв`язку із проведенням примусового виконання.

Дій щодо фактичного стягнення заборгованості з ОСОБА_1 відділом ДВС не проводилося.

Відповідно до листа АТ "Укрексімбанк" встановлено, що станом на 27.06.2024 заборгованість ОСОБА_1 перед стягувачем за рішенням суду відсутня у зв`язку із її погашенням у повному обсязі в частині невиконаних зобов`язань ТОВ "Енергоремсервіс" по кредитному договору № 7404К30 від 09.08.2007.

Представник позивача вказав, що з огляду на те, що стягнення з позивача суми виконавчого збору може відбутись до прийняття рішення судом, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, та тягне за собою наслідки, передбачені Законом України "Про виконавче провадження".

Надаючи оцінку аргументам заяви про забезпечення позову щодо ймовірних наслідків для позивача, суд зазначає наступне.

Забезпечення позову - це надання заявнику (позивачеві) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом (відповідний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 року в справі № 826/14951/18).

Відтак, у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків оскаржуваного рішення (дій чи бездіяльності) відповідача і лише у виняткових випадках за клопотанням позивача чи з власної ініціативи постановити ухвалу про забезпечення позову.

При цьому, позов, згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України, може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно ч. 2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.04. 2019 року в справі № 826/10936/18 (провадження № К/9901/728/19).

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, наслідків заборони відповідачу приймати рішення чи здійснювати певні дії.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Статтею 27 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

З аналізу вказаних норм Закону № 1404-VIII слідує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Суд зауважує, що застосування заходів шляхом зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, що передбачено п. 5 ч. 1 ст. 151 КАС України, є необґрунтованим, оскільки постанова про стягнення з боржника виконавчого збору №29817749 від 03.07.2024 не є такою, за якою стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправним, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених, оспорюваних прав або інтересів особи, за захистом яких вона звернулась або має намір звернутися до суду.

Однак, заявником не надано до суду разом із заявою про забезпечення позову жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити повернення стягнутих коштів, виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Суд зазначає, що з огляду на виниклі між сторонами спірні правовідносини, предмет спору, а також позовні вимоги якими є визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, у даному випадку судом наразі не може бути надана оцінка/висновок щодо протиправності спірної постанови, оскільки встановлення ознак її протиправності без розгляду справи по суті є неприпустимим.

Також, суд зазначає що факт оскарження виконавчого документа в судовому порядку ще не свідчить про існування реальної загрози не виконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову, та подання такого позову до суду не є безумовною підставою для задоволення судом заяви про забезпечення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, відтак, в задоволенні заяви представника позивача слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову відмовити.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна