Рішення

від 13.09.2024 по справі 120/10811/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 вересня 2024 р. Справа № 120/10811/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Дмитришеної Р.М.,

за участі секретаря судового засідання: Коваль О.В.,

представника позивача: Оверковського К.В.,

представника відповідача: Бойка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов

ВСТАНОВИВ:

У Вінницький окружний адміністративний суд 15.08.2024 звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов від 03.07.2024 про відкриття виконавчого провадження та від 03.07.2024 про стягнення з позивача виконавчого збору.

15.08.2024 представник позивача подав заяву про забезпечення позову.

Ухвалою від 19.08.2024 у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою від 20.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін з урахуванням особливостей, визначених ст. 287 КАС України. Встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву та витребувано належним чином завірені копії матеріалів виконавчих проваджень № 29817749 та № 75445992.

26.08.2024 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову. Зокрема зазначив, що на примусовому виконанні у Відділі перебуває зведене виконавче провадження № 37377298 з примусового виконання виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на користь стягувачів, до складу якого також входило виконавче провадження № 29817749 з виконання виконавчого листа № 2-1916-2011, виданого Ленінським районним судом м. Вінниці від 02.11.2011, про: "Стягнути з фінансового поручителя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , на користь публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії у м. Вінниці в рахунок погашення заборгованості за зобов?язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоремсервіс" по кредитному договору №7404K30 від 09.08.2007 року в сумі 6 025 002 (шість мільйонів двадцять п`ять тисяч дві) гривні 22 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії у м. Вінниці судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок".

Представник відповідача зауважив, що в ході примусового виконання зведеного виконавчого провадження № 37377298 (до складу якого входило виконавче провадження № 29817749) державним виконавцем проведено ряд виконавчих дій, спрямованих на повне фактичне виконання рішення суду.

Згідно із пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Відтак, представник зауважив, що вимога позивача щодо визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2024 №75445992 не підлягає задоволенню, оскільки обов`язок вчинення зазначеної виконавчої дії прямо передбачений пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Щодо постанови про стягнення виконавчого збору, представник відповідача зазначив наступне.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснення дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до виконання виконавчого документу самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Представник відповідача вважає, що твердження позивача про виконання ним рішення суду добровільно не мають належного тому обґрунтування, оскільки позивач не надав доказів, що підтверджують виконання боржником виконавчого документу до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто до 11.11.2011.

Підсумовуючи, представник відповідача зазначив, що державним виконавцем при винесені постанови про стягнення виконавчого збору № 29817749 дотримано вимоги Закону, а тому підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні.

26.08.2024 представник відповідача подав клопотання про відмову в поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та залишення позовної заяви без розгляду (а.с. 146-147).

В судовому засіданні, призначеному на 02.09.2024, було оголошено перерву з метою ознайомлення представника позивача із матеріалами виконавчого провадження.

10.09.2024 представник позивача подав заперечення на клопотання про відмову в поновленні строку (а.с. 146-147).

11.09.2024 представник позивача подав додаткові пояснення у справі та вказав про відсутність доказів отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.11.2011.

11.09.2024 представник позивача подав заперечення на відзив, у яких спростовує доводи відповідача, зазначені у відзиві.

В судовому засіданні 11.09.2024 суд поставив на розгляд клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою від 11.09.2024 у задоволенні клопотання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду відмовлено.

В судовому засідання учасники справи підтримали свої вимоги та заперечення, що викладені в заявах по суті.

Представник позивача щодо заявлених вимог вказав, що спірні постави від 03.07.2024 підлягають скасуванню з підстав того, що вони суперечать чинному законодавству. Спершу, представник позивача вказав, що застосування суми виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суперечить положенням Конституції України в частині зворотньої дії в часі нормативно-правового акту. Внесені зміни до положень ст. 27 Закону №1404-УІІІ погіршили становище боржника.

Крім того, представник позивача вказав, що заборгованість позивач погасив самостійно, а не в зв`язку із проведенням примусового виконання. В матеріалах виконавчого провадження відсутні докази, що виконавча служба перераховувала кошти із своїх рахунків на рахунки стягувачу. На думку представника, виконавчий збір як винагорода має стягуватися пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми на користь стягувача.

Представник відповідача з приводу доводів представника позивача заперечив зазначивши, що визначення суми виконавчого збору у розмірі 10 відсотків визначалася за чинними положеннями Закону України "Про виконавче провадження". Добровільне виконання виконавчого листа могло бути за умови, що боржник погасив суму у встановлений строк. Зокрема, у строк встановлений державним виконавцем до 17.11.20211 відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.11.2011. З приводу доводів представника позивача, що позивач не отримував цієї постанови, то представник відповідача вказав, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 11.11.2011 направлена ОСОБА_1 на його поштову адресу. Проте, кореспонденція була повернута поштовим відділенням. Разом з тим, у матеріалах виконавчого провадження міститься заява боржника від 30.11.2011 в якій останній зазначив, що 29.11.2011 він її отримав від банку. Відтак, з огляду на це, у боржника був семиденний строк виконати рішення суду в добровільному порядку. Проте, примусове виконання тривало з 2011 та закінчилось у липні 2024. За цей період державний виконавець здійснив ряд виконавчих дій, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження. Окремо, представник відповідача звертав увагу суду, що з 2014 в зв`язку зі змінами в чинному законодавстві борг за виконавчим листом стягувався із заробітної плати боржника на підставі постанови державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату.

Щодо визначеного розміру виконавчого збору у десять відсотків, то представник відповідача вказав, що цей розмір визначений положеннями Закону, і цей вид збору є не правом державного виконавця, а обов`язком.

В судовому засіданні 11.09.2024 оголошено перерву до 13.09.2024.

13.09.2024 представник відповідача надав додаткові пояснення з приводу визначеної суми виконавчого збору у розмірі 436 416,05 грн. Додатково заявив про долучення до матеріалів справи заяву ОСОБА_1 від 30.11.2011.

Суд, з урахуванням думки іншого представника, долучив письмові пояснення та заяву.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи сторін, встановив наступне.

На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебував виконавчий лист № 2-1916-2011, виданий 02.11.2011 Ленінським районним судом м. Вінниці, про стягнення з фінансового поручителя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , на користь публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії у м. Вінниці в рахунок погашення заборгованості за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоремсервіс" по кредитному договору № 7404К30 від 09.08.2007 року в сумі 6 025 002 (шість мільйонів двадцять п`ять тисяч дві) гривні 22 копійки. Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства "Державний експортно імпортний банк України" в особі філії у м. Вінниці судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок.

03.07.2024 по виконавчому провадженню №29817749 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойком Сергієм Володимировичем, при примусовому виконанні виконавчого провадження з виконання виконавчого документу: виконавчий лист № 2-1916-2011, виданий 02.11.2011 Ленінським районним судом м. Вінниці, була винесена постанова про стягнення виконавчого збору в розмірі 436 416,05 грн.

03.07.2024 державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №75445992 по стягненню з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 436416,05 грн.

Відповідно до листа представника АТ "Укрексімбанк", станом на 27.06.2024 заборгованість ОСОБА_1 перед Стягувачем за рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 02.11.2011 відсутня у зв`язку із її погашенням у повному обсязі в частині невиконаних зобов`язань ТОВ "Енергоремсервіс" по кредитному договору від 09.08.2007 № 7404К30 (а.с. 22).

Позивач вважає, що заборгованість перед АТ "Укрексімбанк" була погашена у повному обсязі самостійно, а не в зв`язку із проведення примусового виконання. Дій щодо фактичного стягнення заборгованості з ОСОБА_1 відділом ДВС не проводилося.

Відтак, оскаржені постанови є протиправними та підлягають скасуванню, тому позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі Закон № 1404-VIII).

Відповідно до ст. 1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню підлягають, зокрема, виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою статті 26 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (ч. 1 ст. 27 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті Закону № 1404-VIII y редакції, чинній до 28 серпня 2018 року, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Частиною другої статті 27 Закону № 1404-VIII в редакції станом на час виникнення спірних відносин, яка після 28 серпня 2018 року змін не зазнавала, закріплено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Згідно із ч. 9 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII y разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання розпочинається з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Проте, якщо під час виконавчого провадження буде встановлено, що рішення суду виконано до його відкриття, виконавче провадження закривається, а виконавчий збір не стягується.

Аналогічну за змістом правову позицію Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вже неодноразово висловлював у постановах 23.01.2019 у справі № 703/1086/17, від 20.02.2019 у справі № 712/5014/17, від 13.02.2019 у справі № 295/13991/16-а.

З урахуванням редакцій Закону № 1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості позивача, база обрахунку виконавчого збору змінювалась, а саме: в період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018 року - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

За обставин справи, державним виконавцем в силу приписів ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" була винесена постанова про стягнення з позивача виконавчого збору від 03.07.2024 № 29817749 у розмірі 10 % від суми, що підлягає примусовому стягненню. Зі змісту постанови слідує, що залишок нестягненої суми виконавчого збору по виконавчому провадженню № 29817749 станом на 03.07.2024 становить 436 416,05 грн.

Оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2024 № 75445992 винесена на підставі постанови про стягнення виконавчого збору 03.07.2024 № 29817749.

Позивач вважає, що до даних правовідносин має застосовуватись ст. 27 Закону № 1404 у редакції, яка була чинна до 28.08.2018, зокрема вважає, що розмір виконавчого збору обраховується як 10 % від фактично стягнутої суми.

Однак, суд не погоджується із такими твердженнями позивача та зазначає, що ч. 2 ст. 27 Закону № 1404-VIII щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута за виконавчим документом, діяла до 28 серпня 2018 року, а Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" № 2475-VIII від 03 липня 2018 року, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, у частині другій статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" слова "фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом" замінено словами "підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів".

Отже, після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми, яка підлягає стягненню.

Аналогічна правова позиція була наведена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 16 лютого 2023 року у справі № 160/1389/22, в якій також зазначено, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.

Також, у постанові від 31.03.2021 у справі № 803/1541/16 Верховний Суд дійшов наступних висновків: у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності. Якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

Суд зауважує, що до 05 жовтня 2016 року правовідносини щодо здійснення виконавчих дій регулювались Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження", а з 05 жовтня 2016 року набув чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження".

Пунктом 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII передбачено, що рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 7 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Зі змісту розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII слідує, що положення попереднього Закону № 606-ХІV застосовуються не щодо всього виконавчого провадження, а лише щодо тих виконавчих дій, які в межах виконавчого провадження були розпочаті в період дії цього Закону, а тому підлягають і завершенню в порядку Закону № 606-XIV. Водночас кожна окрема виконавча дія, яка оформлюється, у тому числі, шляхом винесення відповідної постанови державного виконавця, повинна бути вчинена відповідно до того закону, в період дії якого вона розпочата.

Відтак, з огляду на те, що постанова про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 29817749 (як окрема процесуальна дія) винесена державним виконавцем 03.07.2024, тобто в період дії Закону № 1404-VIII, то приймаючи таку постанову, державний виконавець повинен був керуватися положеннями Закону № 1404-VIII (у редакції, чинній на дату винесення оскаржуваної постанови).

Таким чином, державний виконавець правомірно визначив суми виконавчого збору у розмірі 10 % суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчими документами, застосувавши таким чином фактично Закон № 1404-VIII у редакції Закону № 2475-VIII та прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови від 03.07.2024 № 29817749 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 436416,05 грн.

В судовому засіданні представник позивача вказав, що виконавчий збір є винагородою державного виконавця за вчинення виконавчих дій.

Однак, суд не погоджується з вказаним аргументом, оскільки, аналізуючи частину п`яту та шосту статті 26, частини першу - четверту статті 27 Закону № 1404-VIII в редакції Закону № 2475-VIII Верховний Суд (постанова від 28 квітня 2020 року в справі № 480/3452/19) зазначив, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

На думку представника позивача, заборгованість перед АТ "Укрексімбанк" ОСОБА_1 була погашена у повному обсязі самостійно, а не в зв`язку із проведенням примусового виконання, дії щодо фактичного стягнення заборгованості з позивача відділом ДВС не проводилися.

Оцінюючи вказаний аргумент, суд зауважує, що у своєму відзиві відповідач зазначив, що в ході примусового виконання зведеного виконавчого провадження №37377298 (до складу якого входило виконавче провадження № 29817749) державним виконавцем проведено ряд виконавчих дій, спрямованих на повне фактичне виконання рішення суду, в тому числі:

11.11.2011 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 29817749, відповідно до якої боржнику надано строк для добровільного виконання до 17.11.2011 включно.

21.11.2011 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно боржника.

При перевірці майнового стану боржника, встановлено, що за ОСОБА_1 зареєстровано транспортний засіб марки Porsche Cayenne, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

В зв`язку з відсутністю інформації щодо місця знаходження зазначеного автомобіля, державним виконавцем винесена постанова про розшук: майна боржника № 28036555.

Згідно повідомлення Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області № 2262 від 07.03.2013, ОСОБА_1 документований 09.01.2007 паспортом громадянина України для тимчасових поїздок за кордон серії НОМЕР_2 та 29.03.2013 державним виконавцем направлено до Вінницького міського суду Вінницької області подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1

29.09.2014 державним виконавцем винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату боржника, який перебуває у трудових правовідносинах із Консорціумом "ГРУПА КОМПАНІЙ ЕНЕРГОБУД", код 38445239, м. Вінниця, вул. Козицького 51/1, в результаті чого, із заробітної плати боржника здійснювалися щомісячні відрахування в рахунок погашення заборгованості згідно з виконавчими документами.

На підставі відомостей КП ВМБТІ встановлено, що за боржником зареєстровано частки будинку, розташованого по АДРЕСА_2 .

В зв`язку з відсутністю доступу до майна боржника, 20.01.2015 державним виконавцем направлено до Вінницького міського суду Вінницької області подання про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла боржника; а саме до будинковолодіння АДРЕСА_2 .

30.01.2015 державним виконавцем проведено опис та арешт майна боржника, про що складений акт опису і арешту майна боржника, а саме частин будинку АДРЕСА_2 . Відповідальним зберігачем описаного й арештованого майна призначено ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою Асоціації ОСН м. Вінниці «Слов?янка» встановлено, що у будинку АДРЕСА_2 зареєстровані боржник, його дружина ОСОБА_2 та малолітній син ОСОБА_3 , 2004 року народження.

З метою повного та фактичного виконання рішення суду, керуючись ст. 11 Закону, п. 4.5.9 Інструкції з організації примусового виконання рішень, 03.02.2015 державний виконавець звернувся в Службу у справах дітей Вінницької міської ради з листом про надання дозволу на примусову реалізацію нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , а саме частин будинку АДРЕСА_2 , в якому зареєстрований малолітній ОСОБА_3 , 2004 року народження.

Згідно з витягом з рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 809 від 16.04.2015, Відділом відмовлено у наданні дозволу на реалізацію у примусовому порядку частин будинку АДРЕСА_2 , право користування яким має малолітня дитина ОСОБА_3 , 2004 року народження.

На виконання рішення Апеляційного суду Вінницької області від 14.04.2015 по справі № 127/9536/14-ц, 28.04.2015 державним виконавцем винесено постанову про зняття арешту з майна боржника, згідно з яким знято арешт з автомобіля марки Porsche Cayenne, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

28.04.2015 державним виконавцем винесено постанову про припинення розшуку майна боржника, згідно з якою припинено розшук автомобіля марки Porsche Cayenne, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

В ході перевірки майнового стану боржника встановлено, що за боржником на праві власності зареєстрований транспортний засіб Volkswagen Passat 1.6, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

В зв`язку з відсутністю інформації щодо місця знаходження зазначеного автомобіля, 05.01.2016 державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, боржник ОСОБА_1 є учасником товариств та володіє частками учасника товариств.

10.05.2019 державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника, згідно з якою накладений арешт на частку учасника товариства (боржника - ОСОБА_1 ), в юридичних особах.

14.05.2019 державним виконавцем проведений опис та арешт майна боржника за адресою: АДРЕСА_2 .

З метою визначення ринкової вартості описаного й арештованого майна боржника, 06.04.2020 державним виконавцем винесена постанова про призначення суб?єкта оціночної діяльності - суб?єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

27.06.2019 державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника, згідно з якою накладений арешт на все майно боржника.

11.07.2019 державним виконавцем направлено до Вінницького міського суду Вінницької області подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 .

В зв?язку з тим, що передане на реалізацію Вінницькій філії ДП «СЕТАМ» рухоме майно боржника не реалізувалось, стягувачам по зведеному виконавчому провадженні № 37377298 направлений лист державного виконавця № 8225/02.1-25/8 від 12.09.2019 про залишення за собою нереалізованого майна боржника в рахунок часткового погашення боргу.

Згідно з відомостями ДЗК встановлено, що за боржником зареєстрована земельна ділянка площею 0,1 га, кадастровий номер 0524384800:03:000:0391, цільове призначення для індивідуального садівництва, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Тульчинський район, Михайлівська сільська рада, про що винесена постанова про опис та арешт майна боржника. Відповідальним зберігачем описаного й арештованого майна призначено представника за довіреністю ОСОБА_1 - Швайко О.В.

З метою визначення ринкової вартості описаного й арештованого майна боржника, 06.04.2020 державним виконавцем винесена постанова про призначення суб?єкта оціночної діяльності - суб?єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

За результатами визначення вартості майна, 26.05.2020 до Вінницької філії ДП «СЕТАМ» направлений пакет документів та заявку на реалізацію вищезазначеної земельної ділянки боржника.

В зв?язку з тим, що передана на реалізацію Вінницькій філії ДП «СЕТАМ» земельна ділянка боржника не реалізувалась, стягувачам по зведеному виконавчому провадженні № 37377298 направлений лист державного виконавця № 7412/2.3-22/8 від 21.08.2020 про залишення за собою нереалізованого майна боржника в рахунок часткового погашення боргу.

Згідно з актом про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 26.08.2020 земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 0524384800:03:000:0391 передано в рахунок часткового погашення боргу в розмірі 42140,00 грн стягувачу - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Про передачу нереалізованого майна боржника стягувачу державним виконавцем також винесена постанова про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 26.08.2020.

19.09.2023 державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника, згідно з якою накладений арешт на кошти боржника, що містяться на відкритих рахунках боржника.

03.10.2023 державним виконавцем, на підставі заяви ОСОБА_1 від 02.10.2023, винесена постанова про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій.

Згідно з довідкою Асоціації ОСН м. Вінниці «Слов?янка» від 04.06.2024 встановлено, що у будинку АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З метою визначення ринкової вартості описаного й арештованого майна боржника; а саме частин будинку АДРЕСА_2 , 07.06.2024 державним виконавцем винесена постанова про призначення суб?єкта оціночної діяльності - суб?єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Згідно з відомостями ДЗК встановлено, що за боржником зареєстрована земельна ділянка, площею 0,0446 га, кадастровий номер 0510136600:02:048:0053, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

11.06.2024 державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника, згідно з якою накладений арешт на земельну ділянку площею 0,0446 га, кадастровий номер 0510136600:02:048:0053, а також державним виконавцем проведений опис та арешт майна боржника, про що винесена постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. Відповідальним зберігачем описаного й арештованого майна призначено ОСОБА_4 .

Відтак, в період з моменту винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження № 29817749 від 11.11.2011, державним виконавцем вчинено низку виконавчих дій та винесено ряд процесуальних документів, що й призвело до фактичного виконання рішення суду.

Разом з цим, суд зауважує, що відповідно до вимог статті 28 Закону № 606-XIV (в редакції, чинній станом на момент відкриття ВП № 29817749 від 11.11.2011), у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема, шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Тобто виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Норми Закону № 1404-VIII (у редакції Закону № 2475-VIII) також не встановлюють залежності між прийняттям постанови про стягнення виконавчого збору та обставинами вчинення державним виконавцем дій по здійсненню примусового стягнення з боржника в межах виконавчого провадження. Більше того, на це вказує і та обставина, що розмір виконавчого збору законодавчо поставлений у залежність від суми, що підлягає примусовому стягненню, а не від суми, яка є фактично стягнутою в межах виконавчого провадження.

Висновки аналогічного змісту щодо застосування ч. 2 ст. 27 Закону № 1404-VIII (у редакції Закону № 2475-VIII) викладено в постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 420/1373/19 та від 20.11.2019 у справі № 480/1558/19, згідно з якими фактичне виконання судового рішення, крім випадку такого виконання до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень не є обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору.

Отже, суд дійшов висновку про безпідставність доводів представника позивача про те, що частина друга статті 27 Закону № 1404-VIII (у редакції Закону № 2475-VIII) збільшила відповідальність позивача та погіршила його стан, оскільки як на час відкриття виконавчого провадження (11.11.2011), так і на час винесення постанови про стягнення виконавчого збору (03.07.2024) відповідальність позивача як боржника була однаковою, зокрема база обрахунку виконавчого збору в обох випадках становила 10 відсотків суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом.

Такий висновок закріплений у постанові Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 380/5266/23.

Щодо доводів позивача про неналежне вручення йому постанови про відкриття виконавчого провадження № 29817749, оскільки за правилами, визначеними ст. 31 Закону № 606-XIV, що підлягали застосуванню на час винесення цієї постанови, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення, суд зазначає, що із матеріалів виконавчого провадження встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження надсилалася позивачу у встановленому законом порядку, однак рекомендоване повідомлення про вручення повернулося без вручення.

Разом з цим, в матеріалах виконавчого провадження міститься лист ОСОБА_1 від 30.11.2011, у якому зазначено, що постанову про відкриття виконавчого провадження позивач отримав 29.11.2011, відтак позивач був обізнаний про відкрите виконавче провадження та про можливість добровільного виконання.

Стосовно посилань позивача, що в матеріалах провадження відсутній розрахунок нарахування виконавчого збору, суд зазначає наступне.

Пункт 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачає, що за виконавчим документом про стягнення аліментів у разі, якщо розмір заборгованості боржника перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, державний виконавець зобов`язаний нарахувати виконавчий збір із суми заборгованості зі сплати аліментів.

Розрахунок нарахування виконавчого збору (додаток 17) обчислюється державним виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження та долучається до матеріалів виконавчого провадження.

Виконавчий збір нараховується із суми заборгованості, визначеної у розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.

Надалі у разі прострочення боржником щомісячного аліментного платежу нарахування виконавчого збору здійснюється державним виконавцем щомісяця.

Зміст Додатку 17 передбачає, що розрахунок нарахування виконавчого збору здійснюється на підставі сукупного розміру заборгованості зі сплати аліментів/розмір простроченого щомісячного аліментного платежу.

Відтак, розрахунок нарахування виконавчого збору проводиться державним виконавцем при виконанні рішення суду про стягнення аліментів та жодним чином не відноситься до категорії виконавчих документів про стягнення чітко визначеної судовим рішенням суми коштів.

Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відмову в задоволені позову.

Враховуючи, що у задоволенні вимог відмовлено, підстави для присудження в користь позивача понесених при розгляді справи судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

За змістом положень абз. 2 ч. 1 ст. 295 КАС України якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 )

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального упраління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ - 43315602, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028)

СуддяДмитришена Руслана Миколаївна