Рішення

від 19.08.2024 по справі п/320/1214/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2024 року справа №П/320/1214/20

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Імпорт» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

у лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Люкс Імпорт» (ТОВ «Люкс Імпорт», товариство) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби.

Просили суд: визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 11.10.2019 № UA125000/2019/000606/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125040/2019/00083.

Ухвалою суду від 20.07.2020 (суддя Харченко С.В.) відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.

На підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду 19.03.2024 проведено повторний автоматизований розподіл вказаної справи у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку.

Внаслідок автоматизованого розподілу матеріали справи були передані для розгляду судді Скрипці І.М.

Ухвалою судді Скрипки І.М. від 03.04.2024 цю справу прийняти до свого провадження, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Також замінено сторону відповідача Київську митницю ДФС (код ЄДРПОУ: 39470947; 08307, Київська область, м. Бориспіль, міжнародний аеропорт «Бориспіль») на правонаступника - Київську митницю (код ЄДРПОУ ВП: 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8-А).

В обґрунтування позовних вимог товариство зазначило, що при митному оформленні товарів, які ввозились на територію України, їх митна вартість визначалась за основним методом - ціною договору (контракту), відповідні відомості заявлялися у декларації митної вартості, до якої додавалися усі необхідні документи для підтвердження ціни. Вказали, що митний орган відповідних документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу. Наголошували, що і у подальшому надали відповідачу усі необхідні і достатні для визначення митної вартості товарів за основним методом.

Відповідач у відзиві просив відмовити у задоволенні позову. Зазначили, що у межах спірних відносин усі дії та рішення посадових осіб митного органу є аргументованими, відповідають та засновані на вимогах законодавства з питань державної митної справи. Також вказали, що документи, надані до митного оформлення, не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містили розбіжності. Звертали увагу, що вимоги про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості виконані не повністю. Стверджували правомірність дій митного органу та оскаржуваного рішення про коригування митної вартості і картки відмови у прийнятті митної декларації.

У відповіді на відзив товариство «Люкс Імпорт» підкреслювало, що подані декларантом основні та додаткові документи містили належні, об`єктивні та достовірні відомості про числові складові заявленої митної вартості та були подані у обсязі необхідному для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Люкс Імпорт» є юридичною особою, зареєстроване 17.04.2018, його місцезнаходження 02094, м. Київ, Дніпровський район, вулиця Краківська, будинок 15/17; основний вид діяльності 46.44 Оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення.

Так, 23.05.2018 року ТОВ «Люкс Імпорт» (покупець) уклало контракт №LUX-230518 (а.с. 15-21) із компанією «B.V. Koninklijke Nederlandsche Glasfabriek Leerdam», Нідерланди (продавець).

За умовами цього контракту продавець продав, а покупець купив посуд та декоративні вироби зі скла у відповідності до інвойсів до контракту (п. 1.1 контракту). Платежі по контракту здійснюються у безготівковому порядку на рахунок Продавця на умовах 100% передплати чи з відтермінуванням платежу на строк, вказаний у інвойсах (рахунках-фактурах) до контракту (п. 3.1. контракту).

Також у контракті закріплено, що компанія «B.V. Koninklijke Nederlandsche Glasfabriek Leerdam» реалізує свою продукцію під торговими марками «Libbey Leerdam», «Royal Leerdam» та «Crisa».

Як видно з додаткової угоди від 17.09.2018 №1 до названого контракту №LUX-230518 (а.с.21), продавець направляє разом із товаром, який поставляється з країн, які не входять до Європейського Союзу, наступні документи: інвойс (рахунок-фактура), пакувальний лист, транспортну накладну. Перелік документів може змінюватися за домовленістю сторін.

За умовами інвойсу №19406839 RI від 22.08.2019 оплата проводиться протягом 60 днів з дати виставлення інвойсу (а.с.50-52).

Так, у жовтні 2019 року товариством на підставі названого контракту, відповідно до інвойсу №19406839 RI від 22.08.2019, ввезено на територію України товари (посуд) та 09.10.2019 до Київської митниці подано електронну митну декларацію (ЕМД) № UA125040/2019/221269, у якій для митного оформлення задекларовано товар (посуд столовий та посудини для пиття).

Митна вартість товару зазначена у 15089,56 доларів США на умовах поставки FOB MX ALTAMIRA.

Митна вартість товару визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).

На підтвердження митної вартості товару, разом із митною декларацією, до митного органу подано наступні документи (що стверджувалось позивачем і підтверджується наявними у матеріалах справи доказами):

- рахунок-фактура (інвойс) № 19406839 RI від 22.08.2019 (а.с.50-53);

- коносамент № MTY0019428 від 30.08.2018 (а.с.55);

- автотранспортна-накладна № 5734 від 08.10.2019;

- декларація про походження товару № 19406839 від 22.08.2019 (а.с.56);

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №7929 від 06.10.2019 (а.с.148);

- зовнішньоекономічний контракт від 23.05.2018 № LUX-23052018 (а.с.15-21);

- договір про надання послуг № 3008/19 від 30.08.2019;

- договір (контракт) про перевезення № SC/AF-009647 від 03.08.2018 (а.с.59-64).

11.10.2019 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA125000/2019/000606/2 та застосовано резервний метод визначення митної вартості (а.с.28,32); також видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125040/2019/00083 (а.с.33-34).

В названому рішенні про коригування митної вартості зазначено, що документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари. Такі твердження обумовлені констатацією відсутності подання експортної декларації, відсутністю документів щодо страхування, відсутністю замовлення на морське перевезення, відсутністю банківських документів про оплату перевезення, відсутністю даних про оплату за торговельні марки та ліцензійні договори (а.с.28).

Скоригована Київською митницею митна вартість товару базувалася на інформації про вартість товару, що імпортувався за іншими митними деклараціями від 30.07.2019 № UA125220/2019/710664 (товар №1 2,7194 доларів США/кг) та від 30.09.2019 № UA125110/2019/418973 (товар №2 3,3580 доларів США/кг).

Також, у рішенні № UA125000/2019/000606/2 зазначено наступний перелік додаткових документів, за умови надання яких митна вартість може бути визнана: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявка, акт виконаних робіт, банківські документи тощо); якщо здійснювалося страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; копію митної декларації країни відправлення; договір із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (а.с.28).

23.10.2019 товариством «Люкс Імпорт» подано письмові пояснення та такі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів:

- копію договору на транспортно-експедиторське обслуговування №SC/AF-009647 від 03.08.2018 (а.с.59-64);

- копію заявки №SMTY0019428 від 13.08.2019 на організацію перевезення та експедирування вантажів (а.с.65-66);

- копію рахунку на оплату №7929 від 06.10.2019 (а.с.67);

- копію довідки про вартість перевезення до митного кордону України від 06.10.2019 (а.с.58);

- копію акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №12882 від 11.10.2019;

- копію додаткової угоди №1 від 17.09.2018 (а.с.21);

- копію пакувального листа від17.08.2019 (а.с.48-53);

- копію листа постачальника компанії «B.V. Koninklijke Nederlandsche Glasfabriek Leerdam» від 01.05.2018 (а.с.23);

- копію прайс-листа продавця (а.с.24).

Як видно з платіжного доручення №136 від 28.10.2019 (а.с.68), оплату за морське перевезення згідно рахунку №7929 від 06.10.2019 здійснено 28.10.2019; а 04.11.2019 проведено оплату за транспортно-експедиційні послуги згідно рахунку від 11.10.2019 (платіжне доручення №139 - а.с.76).

04.11.2019 Київська митниця надала відповідь за результатами розгляду додаткових документів товариства (а.с.40-46), вказала, що надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Зазначено наступне: перевізні документи щодо підтвердження вартості доставки товару містять інформацію щодо вартості морського фрахту по маршруту ALTAMIRA, Мексика порт Yuzhny, Україна, зовнішньоекономічним контрактом і додатковою угодою не визначено, які саме складові включені до ціни товару, тому відсутнє документальне підтвердження включення до митної вартості товарів витрат пов`язаних із доставкою від вантажовідправника (Монтеррей) до порту завантаження (ALTAMIRA), таких як навантаження, вивантаження, доставка та обробка товарів; не подано банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури; не підтверджено витрат за використання торговельної марки «Crisa»; прайс-лист не підтверджує об`єктивно та достовірно заявлену митну вартість, оскільки такий документ не від виробника товару, а від покупця «B.V. Koninklijke Nederlandsche Glasfabriek Leerdam»; не надано додаткові документи, зазначені у графі 33 рішення про коригування митної вартості, за умови надання яких митна вартість може бути визнана (банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до рахунку-фактури, за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, копію митної декларації країни відправлення, договір із третіми особами, пов`язаний із договором про поставку товару, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами договору, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини).

У свою чергу, позивач надав суду пояснення (які відображено і у заяві про підтвердження митної вартості), про те, що у частині транспортних (перевізних) документів товариство уклало договір на транспортно-експедиторське обслуговування із ТОВ «ДСВ Логістика» № SC/AF-009647 від 03.08.2018, на виконання якого позивач подав експедитору заявку №SMTY0019428 від 13.08.2019 на організацію перевезення та експедирування вантажів, 11.10.2019 сторонами підписано акт здачі-приймання робіт №12882, станом на 21.11.2019 проведена оплата у повному обсязі, звертав увагу на відображену у договорі домовленість оформлення саме заявки, а не замовлення; щодо страхування зазначили, що оскільки умовами поставки визначено FOB Incoterms 2010, що означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження, при цьому ні покупець, ні продавець не зобов`язані здійснювати страхування товару, тому товариство «Люкс Імпорт» не здійснювало страхування товару; стосовно надання експортної декларації країни-відправлення зазначили, що відповідно до додаткової угоди №1 до контракту у цьому випадку експортна декларація не входить до переліку документів, які направляються разом і з товаром, звертали увагу, що експортна декларація ЕХ-1 є митним документом, що підтверджує експорт товарів з країн Європейського Союзу, а предметом поставки був товар, який вироблений і поставлений з Мексики; щодо договорів із третіми особами, пов`язаними з контрактом від 23.05.2018 №LUX-230518, у тому числі ліцензійних договорів і оплати за ними, пояснили що роялті та інші ліцензійні платежі включаються до митної вартості лише тоді, коли покупець сплачує їх як умову продажу оцінюваних товарів, оскільки таких умов не передбачалося у контракті, а також так як позивач не укладав договорів із третіми особам, які пов`язані із договором поставки у спірному випадку, тому відсутні рахунки про здійснення відповідних платежів; стосовно поставки ідентичних товарів повідомили, що відповідно до того ж контракту від 23.05.2018 №LUX-230518 у листопаді 2018 року поставляли повністю ідентичний товар; стосовно подання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості, вказали про отримання листа-підтвердження від компанії «B.V. Koninklijke Nederlandsche Glasfabriek Leerdam» про знаходження виробництва скляного посуду у Мексиці і здійснення його дочірньою компанією «Crisa Libbey Mexico S. de R.L. de C.V.», а також прайс-листа із зазначенням цін на товар.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого (норми права застосовуються у редакції на час виникнення спірних відносин).

За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України (МК України, Митний кодекс), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

За положеннями частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (частина третя статті 318 МК України).

За змістом частини першої статті 248 Митного кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

У силу вимог статті 257 цього Кодексу декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

За положеннями статей 49, 50 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 54 Митного кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За приписами статті 58 Митного кодексу метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

За змістом статті 53 МК України одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами частини п`ятої статті 53 Митного кодексу забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства.

Таким чином законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Крім цього, відповідно до частини шостої статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За положеннями частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У силу положень частин восьмої та дев`ятої статті 55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.

За нормами статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; мінімальної митної вартості; довільної чи фіктивної вартості.

Водночас приписи МК України зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у достовірності заявленої митної вартості товарів, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.01.2023 року у справі №813/713/18, від 096.09.2022 у справі №826/2187/16, від 21.05.2021 у справі №820/307/17 та інших.

Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни), письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити ці складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Як встановлено судом, приводом для витребування від декларанта додаткових документів, слугував висновок митного органу про подання документів із митною декларацією не у повному обсязі, наявність розбіжностей та непідтвердження числових значень складових митної вартості

Так, із оскаржуваного рішення митного органу, відповіді про відмову у задоволенні заяви про підтвердження митної вартості та відзиву Київської митниці на позовну заяву убачається, що фактично висновок про відсутність у документах, поданих до митного оформлення і у подальшому для підтвердження митної вартості, всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, відповідач пов`язує з відсутністю експортної декларації країни відправлення, відсутністю документів стосовно страхування товарів, відсутністю прайс-листа виробника товару, а також відсутністю замовлення на перевезення, відсутністю договорів із третіми особами і нездійснення оплати послуг перевезення протягом трьох днів з дати виставлення рахунку.

З цього приводу, суд зазначає наступне.

Так, як вже зазначалося вище, у відповідності до умов додаткової угоди №1 від 17.09.2018 до контракту від 23.05.2018 №LUX-230518 продавець направляє разом із товаром, який поставляється з країн, які не входять до Європейського Союзу, наступні документи: інвойс (рахунок-фактура), пакувальний лист, транспортну накладну. Тобто наявність експортної декларації країни відправлення при поставці продукції з Мексики сторонами договору не передбачалась.

Крім того, експортна декларація ЕХ-1 - це митний документ, що підтверджує експорт товарів з країн Європейського Союзу, законність вивезення продукції з країни-експортера і ввезення в країну-імпортер. Відповідно до умов Інкотермс 2010 експортну декларацію може оформляти продавець чи покупець продукції. Товар у досліджуваному випадку за інвойсом №19406839 RI від 22.08.2019 до контракту, був вироблений та поставлявся з Мексики, а не з країн Європейського Союзу.

Як вбачається з листа Європейської Комісії до Держмитслужби щодо експортних декларацій країни відправлення від 27.03.2008 року, експортна декларація - документ, необхідний при вивезенні товарів з країн Європейського Союзу у відповідності до вимог митного законодавства. Експортна декларація не має на меті підтвердження вартості товару, а є документом, який необхідний для вивезення товару лише з країни експортера Європейського Союзу.

Отже, вимога про подання експортної декларації у досліджуваному випадку є безпідставною.

Стосовно прайс-листа, суд зазначає таке.

Як видно з листа (а.с.23) від 01.05.2018, компанія «B.V. Koninklijke Nederlandsche Glasfabriek Leerdam» підтверджує, що виробництво скляного посуду, що знаходиться у Мексиці, належить до її дочірньої компанії «Crisa Libbey Mexico S. de R.L. de C.V.». Такий документ подавався товариством відповідачу. Також позивачем надався митному органу і прайс-лист «B.V. Koninklijke Nederlandsche Glasfabriek Leerdam» (а.с.24), дійсний для країн Східної Європи на період з 01.01.2019 по 31.12.2019 на умовах поставки FOB, Altamira, Mexico. Тому доводи відповідача про відсутніть прайс-листа саме виробника товару, зважаючи на те, що «Crisa Libbey Mexico S. de R.L. de C.V.» є дочірньою компанією контрагента позивача компанії «B.V. Koninklijke Nederlandsche Glasfabriek Leerdam» є необґрунтованими і відхиляються судом.

Стосовно страхування, суд вказує наступне.

Згідно Інкотермс в редакції 2010 року FOB (саме на таких умовах здійснювалася поставка у досліджуваному випадку) - термін Інкотермс, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати, ушкодження товару повинен нести покупець. Як пояснив позивач, товариство «Люкс Імпорт» не здійснювало страхування товару, як не здійснював його і продавець. При цьому, положення умов контракту і умови поставки не зобов`язували сторін проводити відповідне страхування. Крім того, як видно із довідки про вартість перевезення до митного кордону від 06.10.2019, витрати на страхування товару позивачем відсутні. У зв`язку із цим, відповідач необґрунтовано не врахував доводи товариства про відсутність витрат на страхування товару.

Щодо документів на підтвердження витрат на транспортування.

Товариством «Люкс Імпорт» надавалися митному органу договір транспортного-експедиторського обслуговування, заявка на організацію перевезення та експедирування вантажів та акт здачі приймання-робіт. Зі змісту договору на транспортне експедирування видно необхідність подання заявки, яка надавалася митному органу позивачем, а не замовлення, як про це стверджує відповідач. Також в матеріалах справи наявне платіжне доручення від 04.11.2019 про проведення оплати за транспортно-експедиційні послуги за відповідним рахунком. При цьому, проведення оплати у визначеному розмірі, однак із простроченням зазначених у договорі строків, саме по собі не може бути підставою неврахування відповідних документів на підтвердження вартості витрат на перевезення.

Так само суд відхиляє доводи відповідача про необхідність надання договорів із третіми особами (в тому числі ліцензійних договорів), пов`язаних із контрактом від 23.05.2018, оскільки будь-яких умов щодо укладання таких договорів, як і доказів їх існування не було.

Зі змісту спірного рішення слідує, що митний орган не дослідив змісту поданих до митного оформлення документів, не надав належної оцінки їм, також не провів аналізу і поданих у межах 80-денного строку з моменту випуску товару у вільний обіг документів.

У зв`язку із викладеним, відповідач не довів неможливості застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору. Крім того, відповідач не довів належними та достатніми доказами правомірність відмови у визнанні заявленої митної вартості за наслідками подання відповідної заяви із документами у межах 80-денного строку з моменту випуску товару у вільний обіг.

Суд також звертає увагу, що товариство «Люкс імпорт» у листопаді 2018 року вже поставляло подібні товари до тих, що були предметом поставки у випадку, який розглядається, однак митний орган не врахував цього при винесенні рішення про коригування митної вартості.

У той же час, митний орган не довів і неможливості застосування попередніх методів для визначення митної вартості, зважаючи на наявність інформації про митні оформлення аналогічних товарів, у зв`язку із чим безпідставно визначив таку вартість за резервним методом.

Отже митний орган безпідставно проігнорував відомості про складові числового значення заявленої митної вартості, що містились у наданих позивачем як із митною декларацією, так і у подальшому у межах 80-денного строку з моменту випуску товару у вільний обіг документах, та вдався до оцінки числового значення вартості товарів за резервним методом.

За змістом частини сьомої статті 54 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що товариством «Люкс Імпорт» надано до митного оформлення документи, які містять інформацію про товар та його ціну, та давали митному органу підстави для визначення митної вартості за основним методом, у зв`язку із чим оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 11.10.2019 № UA125000/2019/000606/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів від № UA125040/2019/00083 є протиправними та підлягають скасуванню.

Також суд приходить до висновку, що відповідач не довів належними та достатніми доказами правомірність відмови у визнанні заявленої митної вартості за наслідками подання відповідних заяв із документами у межах 80-денного строку з моменту випуску товару у вільний обіг.

Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

За нормами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Із урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

За змістом частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з платіжного доручення №ПН288 від 08.07.2020, позивачем сплачено судовий збір у сумі 4529,32 грн.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 4529,32 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб`єкта владних повноважень, який прийняв оскаржуване рішення.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 11.10.2019 № UA125000/2019/000606/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125040/2019/00083.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Імпорт» (код ЄДРПОУ 42072465, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вулиця Краківська, будинок 15/17) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ ВП: 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Гавела Вацлава, буд. 8-А) судовий збір у розмірі 4529,32 (чотири тисячі п`ятсот двадцять дев`ять гривень 32 копійки) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.