Постанова

від 27.11.2024 по справі п/320/1214/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № П/320/1214/20 Суддя (судді) першої інстанції: Скрипка І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коротких А.Ю.,

суддів Сорочка Є.О.,

Єгорової Н.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Імпорт» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Люкс Імпорт» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Київська митниця звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Люкс Імпорт» є юридичною особою, зареєстроване 17.04.2018 року, його місцезнаходження - 02094, м. Київ, Дніпровський район, вулиця Краківська, будинок 15/17; основний вид діяльності - 46.44 Оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення.

Так, 23.05.2018 року ТОВ «Люкс Імпорт» (покупець) уклало контракт №LUX-230518 (а.с. 15-21) із компанією «B.V. Koninklijke Nederlandsche Glasfabriek Leerdam», Нідерланди (продавець).

За умовами цього контракту продавець продав, а покупець купив посуд та декоративні вироби зі скла у відповідності до інвойсів до контракту (п. 1.1 контракту). Платежі по контракту здійснюються у безготівковому порядку на рахунок Продавця на умовах 100% передплати чи з відтермінуванням платежу на строк, вказаний у інвойсах (рахунках-фактурах) до контракту (п. 3.1. контракту).

Також у контракті закріплено, що компанія «B.V. Koninklijke Nederlandsche Glasfabriek Leerdam» реалізує свою продукцію під торговими марками «Libbey Leerdam», «Royal Leerdam» та «Crisa».

З додаткової угоди від 17.09.2018 року №1 до названого контракту №LUX-230518 (а.с.21) вбачається, що продавець направляє разом із товаром, який поставляється з країн, які не входять до Європейського Союзу, наступні документи: інвойс (рахунок-фактура), пакувальний лист, транспортну накладну. Перелік документів може змінюватися за домовленістю сторін.

За умовами інвойсу №19406839 RI від 22.08.2019 року оплата проводиться протягом 60 днів з дати виставлення інвойсу (а.с.50-52).

Так, у жовтні 2019 року товариством на підставі названого контракту, відповідно до інвойсу №19406839 RI від 22.08.2019 року, ввезено на територію України товари (посуд) та 09.10.2019 року до Київської митниці подано електронну митну декларацію (ЕМД) №UA125040/2019/221269, у якій для митного оформлення задекларовано товар (посуд столовий та посудини для пиття).

Митна вартість товару зазначена у 15089,56 доларів США на умовах поставки FOB MX ALTAMIRA.

Митна вартість товару визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).

На підтвердження митної вартості товару, разом із митною декларацією, до митного органу подано наступні документи (що стверджувалось позивачем і підтверджується наявними у матеріалах справи доказами): рахунок-фактура (інвойс) №19406839 RI від 22.08.2019 року (а.с.50-53); коносамент №MTY0019428 від 30.08.2018 року (а.с.55); автотранспортна-накладна №5734 від 08.10.2019 року; декларація про походження товару №19406839 від 22.08.2019 року (а.с.56); рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №7929 від 06.10.2019 року (а.с.148); зовнішньоекономічний контракт від 23.05.2018 року №LUX-23052018 (а.с.15-21); договір про надання послуг №3008/19 від 30.08.2019 року; договір (контракт) про перевезення №SC/AF-009647 від 03.08.2018 року (а.с.59-64).

11.10.2019 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000606/2 та застосовано резервний метод визначення митної вартості (а.с.28,32); також видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125040/2019/00083 (а.с.33-34).

В названому рішенні про коригування митної вартості зазначено, що документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари. Такі твердження обумовлені констатацією відсутності подання експортної декларації, відсутністю документів щодо страхування, відсутністю замовлення на морське перевезення, відсутністю банківських документів про оплату перевезення, відсутністю даних про оплату за торговельні марки та ліцензійні договори (а.с.28).

Скоригована Київською митницею митна вартість товару базувалася на інформації про вартість товару, що імпортувався за іншими митними деклараціями від 30.07.2019 року №UA125220/2019/710664 (товар №1 - 2,7194 доларів США/кг) та від 30.09.2019 року №UA125110/2019/418973 (товар №2 - 3,3580 доларів США/кг).

Також, у рішенні №UA125000/2019/000606/2 зазначено наступний перелік додаткових документів, за умови надання яких митна вартість може бути визнана: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявка, акт виконаних робіт, банківські документи тощо); якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; копію митної декларації країни відправлення; договір із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (а.с.28).

23.10.2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс Імпорт» подано письмові пояснення та такі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів: копію договору на транспортно-експедиторське обслуговування №SC/AF-009647 від 03.08.2018 року (а.с.59-64); копію заявки №SMTY0019428 від 13.08.2019 року на організацію перевезення та експедирування вантажів (а.с.65-66); копію рахунку на оплату №7929 від 06.10.2019 року (а.с.67); копію довідки про вартість перевезення до митного кордону України від 06.10.2019 року (а.с.58); копію акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №12882 від 11.10.2019 року; копію додаткової угоди №1 від 17.09.2018 року (а.с.21); копію пакувального листа від 17.08.2019 року (а.с.48-53); копію листа постачальника компанії «B.V. Koninklijke Nederlandsche Glasfabriek Leerdam» від 01.05.2018 року (а.с.23); копію прайс-листа продавця (а.с.24).

Як видно з платіжного доручення №136 від 28.10.2019 року (а.с.68), оплату за морське перевезення згідно рахунку №7929 від 06.10.2019 року здійснено 28.10.2019 року; а 04.11.2019 року проведено оплату за транспортно-експедиційні послуги згідно рахунку від 11.10.2019 року (платіжне доручення №139 - а.с.76).

04.11.2019 року Київська митниця надала відповідь за результатами розгляду додаткових документів товариства (а.с.40-46), вказала, що надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Зазначено наступне: перевізні документи щодо підтвердження вартості доставки товару містять інформацію щодо вартості морського фрахту по маршруту ALTAMIRA, Мексика - порт Yuzhny, Україна, зовнішньоекономічним контрактом і додатковою угодою не визначено, які саме складові включені до ціни товару, тому відсутнє документальне підтвердження включення до митної вартості товарів витрат пов`язаних із доставкою від вантажовідправника (Монтеррей) до порту завантаження (ALTAMIRA), таких як навантаження, вивантаження, доставка та обробка товарів; не подано банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури; не підтверджено витрат за використання торговельної марки «Crisa»; прайс-лист не підтверджує об`єктивно та достовірно заявлену митну вартість, оскільки такий документ не від виробника товару, а від покупця «B.V. Koninklijke Nederlandsche Glasfabriek Leerdam»; не надано додаткові документи, зазначені у графі 33 рішення про коригування митної вартості, за умови надання яких митна вартість може бути визнана (банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до рахунку-фактури, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, копію митної декларації країни відправлення, договір із третіми особами, пов`язаний із договором про поставку товару, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами договору, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини).

Позивач, не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, звернувся з даним позовом до суду та надав суду пояснення (які відображено і у заяві про підтвердження митної вартості), про те, що у частині транспортних (перевізних) документів товариство уклало договір на транспортно-експедиторське обслуговування із ТОВ «ДСВ Логістика» №SC/AF-009647 від 03.08.2018 року, на виконання якого позивач подав експедитору заявку №SMTY0019428 від 13.08.2019 року на організацію перевезення та експедирування вантажів, 11.10.2019 року сторонами підписано акт здачі-приймання робіт №12882, станом на 21.11.2019 року проведена оплата у повному обсязі.

Звертав увагу на відображену у договорі домовленість оформлення саме заявки, а не замовлення; щодо страхування зазначив, що оскільки умовами поставки визначено FOB Incoterms 2010, що означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження, при цьому ні покупець, ні продавець не зобов`язані здійснювати страхування товару, тому товариство «Люкс Імпорт» не здійснювало страхування товару; стосовно надання експортної декларації країни-відправлення зазначили, що відповідно до додаткової угоди №1 до контракту у цьому випадку експортна декларація не входить до переліку документів, які направляються разом з товаром.

Звертав увагу, що експортна декларація ЕХ-1 є митним документом, що підтверджує експорт товарів з країн Європейського Союзу, а предметом поставки був товар, який вироблений і поставлений з Мексики; щодо договорів із третіми особами, пов`язаними з контрактом від 23.05.2018 року №LUX-230518, у тому числі ліцензійних договорів і оплати за ними, пояснив, що роялті та інші ліцензійні платежі включаються до митної вартості лише тоді, коли покупець сплачує їх як умову продажу оцінюваних товарів. Оскільки таких умов не передбачалося у контракті позивач не укладав договорів із третіми особам, які пов`язані із договором поставки у спірному випадку, тому відсутні рахунки про здійснення відповідних платежів. Стосовно поставки ідентичних товарів повідомив, що відповідно до того ж контракту від 23.05.2018 року №LUX-230518 у листопаді 2018 року поставляли повністю ідентичний товар; стосовно подання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості вказав про отримання листа-підтвердження від компанії «B.V. Koninklijke Nederlandsche Glasfabriek Leerdam» про знаходження виробництва скляного посуду у Мексиці і здійснення його дочірньою компанією «Crisa Libbey Mexico S. de R.L. de C.V.», а також прайс-листа із зазначенням цін на товар.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються міжнародними договорами, Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

В силу вимог статті 257 цього Кодексу декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Положеннями статей 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 54 Митного кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За приписами статті 58 Митного кодексу метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

За змістом статті 53 МК України одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами частини п`ятої статті 53 Митного кодексу забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства.

Таким чином законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Крім цього, відповідно до частини шостої статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За положеннями частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

В силу положень частин восьмої та дев`ятої статті 55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.

За нормами статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; мінімальної митної вартості; довільної чи фіктивної вартості.

Водночас приписи МК України зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у достовірності заявленої митної вартості товарів, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.01.2023 року у справі №813/713/18, від 096.09.2022 року у справі №826/2187/16, від 21.05.2021 року у справі №820/307/17 та інших.

Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни), письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити ці складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Судом першої інстанції було встановлено, що приводом для витребування від декларанта додаткових документів слугував висновок митного органу про подання документів із митною декларацією не у повному обсязі, наявність розбіжностей та непідтвердження числових значень складових митної вартості

Так, із оскаржуваного рішення митного органу, відповіді про відмову у задоволенні заяви про підтвердження митної вартості та відзиву Київської митниці на позовну заяву вбачається, що фактично висновок про відсутність у документах, поданих до митного оформлення і у подальшому для підтвердження митної вартості, всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, відповідач пов`язує з відсутністю експортної декларації країни відправлення, відсутністю документів стосовно страхування товарів, відсутністю прайс-листа виробника товару, а також відсутністю замовлення на перевезення, відсутністю договорів із третіми особами і нездійснення оплати послуг перевезення протягом трьох днів з дати виставлення рахунку.

З цього приводу колегія суддів зазначає таке.

Як було зазначено вище, у відповідності до умов додаткової угоди №1 від 17.09.2018 року до контракту від 23.05.2018 року №LUX-230518 продавець направляє разом із товаром, який поставляється з країн, які не входять до Європейського Союзу, наступні документи: інвойс (рахунок-фактура), пакувальний лист, транспортну накладну. Тобто наявність експортної декларації країни відправлення при поставці продукції з Мексики сторонами договору не передбачалась.

Крім того, експортна декларація ЕХ-1 - це митний документ, що підтверджує експорт товарів з країн Європейського Союзу, законність вивезення продукції з країни-експортера і ввезення в країну-імпортер. Відповідно до умов Інкотермс 2010 експортну декларацію може оформляти продавець чи покупець продукції. Товар у досліджуваному випадку за інвойсом №19406839 RI від 22.08.2019 року до контракту, був вироблений та поставлявся з Мексики, а не з країн Європейського Союзу.

Як вбачається з листа Європейської Комісії до Держмитслужби щодо експортних декларацій країни відправлення від 27.03.2008 року, експортна декларація - документ, необхідний при вивезенні товарів з країн Європейського Союзу у відповідності до вимог митного законодавства. Експортна декларація не має на меті підтвердження вартості товару, а є документом, який необхідний для вивезення товару лише з країни експортера Європейського Союзу.

Отже, вимога про подання експортної декларації у досліджуваному випадку є безпідставною.

Щодо прайс-листа, як вбачається з листа (а.с.23) від 01.05.2018 року, компанія «B.V. Koninklijke Nederlandsche Glasfabriek Leerdam» підтверджує, що виробництво скляного посуду, що знаходиться у Мексиці, належить до її дочірньої компанії «Crisa Libbey Mexico S. de R.L. de C.V.». Такий документ подавався товариством відповідачу. Також позивачем надався митному органу і прайс-лист «B.V. Koninklijke Nederlandsche Glasfabriek Leerdam» (а.с.24), дійсний для країн Східної Європи на період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року на умовах поставки FOB, Altamira, Mexico.

Тому доводи відповідача про відсутність прайс-листа саме виробника товару, зважаючи на те, що «Crisa Libbey Mexico S. de R.L. de C.V.» є дочірньою компанією контрагента позивача компанії «B.V. Koninklijke Nederlandsche Glasfabriek Leerdam» є необґрунтованими та не приймаються до уваги.

Стосовно страхування колегія суддів зауважує, що згідно Інкотермс в редакції 2010 року FOB (саме на таких умовах здійснювалася поставка у досліджуваному випадку) - термін Інкотермс, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати, ушкодження товару повинен нести покупець. Як пояснив позивач, товариство «Люкс Імпорт» не здійснювало страхування товару, як не здійснював його і продавець. При цьому, положення умов контракту і умови поставки не зобов`язували сторін проводити відповідне страхування. Крім того, як видно із довідки про вартість перевезення до митного кордону від 06.10.2019 року, витрати на страхування товару позивачем - відсутні. У зв`язку із цим, відповідач необґрунтовано не врахував доводи товариства про відсутність витрат на страхування товару.

Щодо документів на підтвердження витрат на транспортування колегія суддів звертає увагу, що ТОВ «Люкс Імпорт» надавалися митному органу договір транспортного-експедиторського обслуговування, заявка на організацію перевезення та експедирування вантажів та акт здачі приймання-робіт. Зі змісту договору на транспортне експедирування видно необхідність подання заявки, яка надавалася митному органу позивачем, а не замовлення, як про це стверджує відповідач. Також в матеріалах справи наявне платіжне доручення від 04.11.2019 року про проведення оплати за транспортно-експедиційні послуги за відповідним рахунком. При цьому, проведення оплати у визначеному розмірі, однак із простроченням зазначених у договорі строків, саме по собі не може бути підставою неврахування відповідних документів на підтвердження вартості витрат на перевезення.

Також колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про необхідність надання договорів із третіми особами (в тому числі ліцензійних договорів), пов`язаних із контрактом від 23.05.2018 року, оскільки будь-яких умов щодо укладання таких договорів, як і доказів їх існування - не було.

З аналізу спірного рішення висновується, що митний орган не дослідив змісту поданих до митного оформлення документів, не надав їм належної оцінки, також не провів аналізу і поданих у межах 80-денного строку з моменту випуску товару у вільний обіг документів.

У зв`язку з викладеним відповідач не довів неможливості застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору. Крім того, відповідач не довів належними та достатніми доказами правомірність відмови у визнанні заявленої митної вартості за наслідками подання відповідної заяви із документами у межах 80-денного строку з моменту випуску товару у вільний обіг.

Більше того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Люкс імпорт» у листопаді 2018 року вже поставляло подібні товари до тих, що були предметом поставки у випадку, який розглядається, однак митний орган не врахував цього при винесенні рішення про коригування митної вартості.

До того ж, митний орган не довів і неможливості застосування попередніх методів для визначення митної вартості, зважаючи на наявність інформації про митні оформлення аналогічних товарів, у зв`язку із чим безпідставно визначив таку вартість за резервним методом.

Отже, митний орган безпідставно проігнорував відомості про складові числового значення заявленої митної вартості, що містились у наданих позивачем як із митною декларацією, так і у подальшому у межах 80-денного строку з моменту випуску товару у вільний обіг документах, та вдався до оцінки числового значення вартості товарів за резервним методом.

За змістом частини сьомої статті 54 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відтак, зважаючи на все вищезазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс Імпорт» надано до митного оформлення документи, які містять інформацію про товар та його ціну, та давали митному органу підстави для визначення митної вартості за основним методом, у зв`язку із чим оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 11.10.2019 року №UA125000/2019/000606/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів від №UA125040/2019/00083 є протиправними та підлягають скасуванню.

Більше того, відповідач не довів належними та достатніми доказами правомірність відмови у визнанні заявленої митної вартості за наслідками подання відповідних заяв із документами у межах 80-денного строку з моменту випуску товару у вільний обіг.

Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Сорочко Є.О.

Єгорова Н.М.