Рішення

від 19.08.2024 по справі 420/6932/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6932/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Дробченко К.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ІНТЕРБУД» (місцезнаходження: 65044, Одеська обл., м. Одеса, ПРОСП. Шевченка, буд. 2, оф. 345; код ЄДРПОУ 24084266) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №3711/15-32-07-08-23 від 07.06.2022 року,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ІНТЕРБУД» (місцезнаходження: 65044, Одеська обл., м. Одеса, ПРОСП. Шевченка, буд. 2, оф. 345; код ЄДРПОУ 24084266) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №3711/15-32-07-08-23 від 07.06.2022 року.

Ухвалою від 20.05.2024 року Одеським окружним адміністративним судом провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

03.06.2024 року (вх. №ЕС/22440/24) представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою від 16.07.2024 року у задоволенні заяви про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено, а позовну заяву залишено без руху.

23.07.2024 року (вх. №ЕС/30250/24) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою від 19.08.2024 року продовжено розгляд справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами перевірки складено акт, висновки якого базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості у періоді, який перевірявся, та, відповідно, донарахування податкових зобов`язань та покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству.

Відповідач своїми правом на подання відзиву не скористався. Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки, відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі електронним листом 20.05.2024 року.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ІНТЕРБУД» Одеському окружному адміністративному суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Промислово-будівельна компанія Інтербуд зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та займається наступними видами діяльності за КВЕД: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний).

Наказом Головного управління ДПС в Одеській області від 28.01.2022р. №239-п призначено документальну позапланову перевірку ТОВ Промислово-будівельна компанія Інтербуд з питань дотримання вимог валютного законодавства за контрактом від 01.06.2020р. №ІТВ01/06/20 за період з 01.06.2020р. по дату закінчення перевірки.

У період з 31.01.2022р. по 04.02.2022р.дкпосадовою особою Головного управління ДПС в Одеській області, на підставі направлення від 28.01.2022р. №713/15-32-07-08-16, наказу від 28.01.2022р. №239-п, відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20, пп.78.1.1. п.7.1 ст.78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову перевірку ТОВ Промислово-будівельна компанія Інтербуд з питань дотримання вимог валютного законодавства за контрактом від 01.06.2020р. №ІТВ01/06/20 за період з 01.06.2020р. по дату закінчення перевірки, за результатом проведення якої складено акт перевірки №2312/15-32-07-08-16.

Вищезазначеним актом перевірки встановлено порушення TOB Промислово-будівельна компанія Інтербуд п.п.1,2 ст.13 Закону України Про валюту і валютні операції та п.21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019р. №5 при здійсненні зовнішньоекономічної операції на суму 20000 доларів США за період з 07.07.2021р. по 04.02.2021р. за договором від 01.06.2020р. №ІТВ0І/06/20, укладеним з нерезидентом AGROLOV - LEVICE s.o.r (Чеська Республіка) та встановлена прострочена дебіторська заборгованість 20000 доларів США за договором від 01.06.2020р. №ITB0І/06/20 укладеним з нерезидентом AGROLOV - LEVICE s.o.r (Чеська Республіка).

На підставі вищезазначеного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.06.2022р. №3711/15-32-07-08-23, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 346660,18грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі -ПК України).

Згідно змісту ст. 62 ПК України, одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені п.п.41.1.1 п. 41.1 ст. 41 цього Кодексу, мають право, зокрема проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України, встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Відповідно до норм п. п.14.1. 39 п. 14.1 ст.14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

За нормами п. п.14.1.162 п. 14. 1 ст. 14 ПК України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

2. Спірні правовідносини також врегульовані Законом України "Про валюту і валютні операції" (далі Закон №2473-VIII), Положенням про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженим постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5 (далі Положення ) та Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №7 (далі - Інструкція).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 2473-VIII, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів та встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно з нормами ч. 3 ст. 13 Закону №2473-VIII, у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше, встановленого НБУ граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Згідно п. 21 Розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ № 5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Згідно вимог ч.5 ст. 13 Закону № 2473-VIII, порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Згідно з ч. 8 ст. 13 Закону № 2473-VIII, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.

Органами валютного нагляду відповідно до цього Закону, є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами з валютного законодавства.

3. Згідно з п. п. 2 п. 6 Інструкції Банк згідно з цією Інструкцією здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків за операцією резидента з імпорту товарів, якщо на дату оплати резидентом товару, а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - на дату здійснення банком платежу на користь нерезидента (дату списання коштів з рахунку банку) нерезидентом не була здійснена поставка за операцією з імпорту товару з оформленням типів МД, зазначених у підпункті 3 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, та відображенням інформації про таке оформлення у реєстрі МД, або документів, зазначених у підпунктах 3, 4 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, або в банку немає інформації про здійснення поставки за такою операцією.

Відповідно до п. п. 2 п. 7 Інструкції банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) - за операціями з імпорту товарів.

Датою здійснення платежу на користь нерезидента - постачальника товару вважається дата здійснення банком платежу на користь нерезидента - постачальника товару, якщо оплата зобов`язань резидента за операцією з імпорту товару здійснюється за рахунок коштів, отриманих від банку на підставі кредитного договору без зарахування цих коштів на поточний рахунок такого резидента в банку.

За приписами п. 8 Інструкції банк для здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів самостійно визначає систему заходів (включаючи фіксацію цих операцій з дотриманням принципів актуальності, достовірності та інформативності).

Згідно із п.п. 3 п. 9 Інструкції банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків, зокрема: у разі імпорту продукції, яка ввозиться в Україну, після отримання інформації з реєстру МД про здійснення поставки за імпортною операцією з оформленням МД типу IM- 40 "Імпорт", IM-41 "Реімпорт", IM-51 "Переробка на митній території", IM-72 "Безмитна торгівля", IM-75". Відмова на користь держави", IM-76 "Знищення або руйнування" (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або після пред`явлення резидентом документа (крім МД), який використовується для митного оформлення продукції (якщо на продукцію, що імпортується, згідно із законодавством України не оформляється МД).

4. За змістом ч. 2 та 7 ст. 11 Закону № 2473-VIII, валютний нагляд здійснюється агентами валютного нагляду з метою встановлення відповідності здійснюваних валютних операцій валютному законодавству з урахуванням ризик-орієнтованого підходу. Банки як уповноважені установи - агенти валютного нагляду під час проведення ними валютних операцій здійснюють безпосередній нагляд за виконанням вимог валютного законодавства резидентами (крім інших уповноважених установ) та нерезидентами, що здійснюють валютні операції через ці уповноважені установи.

Відповідно до ч. 11 ст. 11 Закону № 2473-VIII, у разі виявлення агентом валютного нагляду порушення суб`єктом валютної операції валютного законодавства агент валютного нагляду запобігає проведенню такої валютної операції та інформує про таку валютну операцію орган валютного нагляду у порядку, встановленому Національним банком України.

Згідно з п. п. 1 п. 25 Інструкції, Банк відповідно до Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 13 листопада 2018 року №120, надає Національному банку інформацію про виявлені факти ненадходження в установлені Національним банком граничні строки розрахунків або строки, визначені у висновках, грошових коштів, товарів (або не завершення у граничні строки розрахунків імпортних операцій резидентів без увезення продукції на територію України), уключаючи такі факти за власними операціями банку.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЗУ «Про валюту і валютні операції», Національний банк України має право встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цього Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Відповідно до статей 6, 7, 7-1, 15, 28, 30, 33, 44, 45, 46, 48, 56, 71 Закону України «Про Національний банк України», ст. 99 Конституції України, статей 2, 6, 9, 12, 13, 16 ЗУ «Про валюту і валютні операції», Правління Національного банку України постановою №5 від 02.07.2019 року затвердило «Положення про заходи та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті».

Згідно з п.п. 21, 23 Положення, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів з дня митного оформлення продукції.

Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного пунктом 21 розділу ІІ цього Положення, з урахуванням вимог пункту 22 розділу ІІ цього Положення, у повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 22 розділу ІІ цього Положення стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів піддягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.

Відповідно ч. 5 ст. 13 «Про валюту і валютні операції», порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Згідно ст. 255 Митного кодексу України, митне оформлення завершується в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред`явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

Строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей виключно у разі:

1) виконання митних формальностей поза місцем розташування митного органу відповідно до статті 247 цього Кодексу;

2) підтвердженого письмово бажання декларанта або уповноваженої ним особи подати відповідно до цього Кодексу додаткові документи чи відомості про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару;

3) проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до заявленого митного режиму за тимчасовою митною декларацією згідно з цим Кодексом;

4) виявлення порушень митних правил, якщо товари не випускаються відповідно до частини шостої цієї статті;

5) зупинення митного оформлення відповідно до Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції";

6) подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 цього Кодексу в межах передбаченого нею строку, перебіг якого припиняється з моменту отримання митницею (митним постом) таких документів чи письмової відмови декларанта або уповноваженої ним особи у їх наданні;

7) призупинення митного оформлення відповідно до статей 399 і 400 цього Кодексу.

Відповідно ч. 5 ст. 255 Митного кодексу України, митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Так, під час проведення митного оформлення було складено протокол про порушення митних правил №1064/30500/20 від 21.07.2020 року, згідно якого під час проведення митного контролю та митного огляду виявлену часткову невідповідність фактично наявного товару відомостям, заявленим в товаросупровідних документах. У зв`язку з цим було вилучено товари (лісоматеріали розпиляні вздовж з деревини тропічних дерев. Зазначений вантаж слідував по МД типу ЕК 10АА №ПА500130/2020/222734 від 17.07.2020 року Листом від 22.07.2020 року №7.7-20-05/19/6679.

Товар за МД типу ЕК 10АА №ПА500130/2020/222734 від 17.07.2020 року не випускався за межі митної території та не був поставлений покупцеві.

Таким чином, у зв`язку з тим, що було виявлено порушення митних правил, митне оформлення продукції, що експортувався, не здійснювалось, а тому строк проведення розрахунків передбачений ст. 13 ЗУ «Про валюту і валютні операції», не настав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України в Одеській області №3711/15-32-07-08-23 від 07.06.2022 року.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ІНТЕРБУД» (місцезнаходження: 65044, Одеська обл., м. Одеса, ПРОСП. Шевченка, буд. 2, оф. 345; код ЄДРПОУ 24084266) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №3711/15-32-07-08-23 від 07.06.2022 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №3711/15-32-07-08-23 від 07.06.2022 року.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 19.08.2024 року.

СуддяО.М. Тарасишина