Рішення

від 19.08.2024 по справі 560/8436/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/8436/24

РІШЕННЯ

іменем України

19 серпня 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МАКС-ПАК" до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати прийняте Хмельницькою митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 29.01.2024 №UA400000/2024/000017/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачу було надано весь перелік документів, які підтверджують митну вартість товару. Проте всупереч положенням законодавства ним прийняте незаконне рішення, за яким завищено вартість товару.

Зокрема, на думку позивача, відповідач протиправно вказує, що:

- банківські платіжні документи не містять печаток та підписів платника, передбачених формою даних документів;

- сума сплати за товар не відповідає вартості товару у рахунку, специфікації тощо;

- банківські платіжні документи датовані раніше специфікації, рахунку-проформи, рахунку-фактури, а отже не стосуються даної партії товару;

- прайс-лист виданий не виробником, а посередником, відомості на печатці та бланку щодо фірми відрізняються;

- інформація викладена в листі декларанта щодо поставки товару за прямим контрактом суперечить відомостям митної декларації;

- копія митної декларації країни відправлення не містить відомостей щодо вартості товарів, при цьому інші відомості наявні.

Разом з тим позивач вважає, що ці твердження є помилковими з огляду на наступне.

Так, при митному оформленні товару відповідачем не враховано, що проведення розрахунків по контракту №25-05/23 від 25.05.2023 відбувалось через систему SWIFT. При ініціюванні SWIFT-переказу платіжне доручення підписується простим електронним підписом клієнта, який підтверджується ОТП-паролем та прирівнюється до підпису клієнта.

Також позивач вказує на те, що дійсно, відповідно до інвойсу №44144743/1078652 від 25.01.2024 та специфікації №1 від 25.01.2024 компанія Wilfried Heinzei AG поставила TOB МАКС-ПАК товар на суму 23 435,52 євро, тоді як наданими відповідачу платіжними документами підтверджено оплату на загальну суму 22 408,12 євро. Однак, як зазначає позивач, вказана обставина не свідчить про не проведення товариством з обмеженою відповідальністю "МАКС-ПАК" оплати у повному обсязі, оскільки по контракту №25-05/23 від 25.05.2023 поставка товару не була разовою і при здійсненні оплати за попередні поставки у позивача рахувалася переплата на суму 1027,40 євро.

Партію поставки товару, за якою проводилося спірне митне оформлення, попередньо було складено проформу-інвойс №1078652 від 14.12.2023 на поставку товару по контракту №25-05/23 від 25.05.2023 на суму 22 440,00 євро. Платіжними документами №MUR 31 від 19.12.2023 та №MUR 32 від 27.12.2023 проведено оплату за товар на суму 20 000,00 євро. Після остаточного узгодження партії товару було складено комерційний інвойс №44144743/1078652 від 25.01.2024 нa суму 23 435,52 євро, у зв`язку з чим платіжним документом №MUR 33 від 26.01.2024 ТОВ МАКС-ПАК доплатило постачальнику залишок 2408,12 євро (з урахуванням-переплати на суму 1027,40 євро).

Щодо висновку відповідача про те, що прайс-лист виданий не виробником, а посередником, відомості на печатці та бланку щодо фірми відрізняються, то позивач звертає увагу суду на те, Heinzei Group являє собою групу компаній з штаб-квартирою у Відні, до складу, якої входить, зокрема, Wilfried Heinzei AG - компанія, що збуває целюлозу та папір, виробник целюлози та паперу, саме тому на бланку прайс-листа від 06.01.2024 міститься найменування компанії Heinzel Group, а проставлено печатку Wilfried Heinzelj AG.

Згідно умов зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу №25-05/23 від 25.05.2023 ТОВ МАКС-ПАК придбало товар у компанії Wilfried Heinzei AG. При цьому, в контракті чітко зазначено, що виробником товарів, що поставляються, є Zellstoff Pols AG.

Як Zellstoff Pols AG, так і Wilfried Heinzei AG входять до групи компаній Heihzelj Group. Таким чином, товар, щодо якого проводилося митне оформлення, постачався за прямим контрактом, тобто від безпосереднього виробника без залучення посередників.

На переконання позивача, посилання відповідача на те, що копія митної декларації країни відправлення не містить відомостей щодо вартості товарів, при цьому інші відомості наявні є необґрунтованим, оскільки митна декларація країни відправлення не міститься в переліку документів, визначеному ч. 2 ст.53 МК України. А відтак, митний орган не мав права аналізувати декларацію країни відправлення на предмет підтвердження митної вартості товару.

Ухвалою суду відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач подав відзив на позов, згідно якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що документи, подані на виконання ч.2-3 ст.53 МКУ, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Зазначає, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів за митною декларацією від 29.01.2024 №24UA400040002480U2 у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо дійсної вартості товару, оскільки заявлений рівень митної вартості товару (-1,1776 дол.США/кг) не відповідав мінімальному рівню, за яким здійснювалось митне оформлення крафт-паперу раніше іншими митницями (-1,34 дол.США/кг).

Подані під час митного оформлення позивачем платіжні інструкції в іноземній валюті №MUR 31 від 19.12.2023 та №MUR 32 від 27.12.2023 не містять печаток та підписів. При цьому, електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа. Відсутність будь-яких підписів (в тому числі/або електронних), печаток, дати виконання банківської операції ставить під сумнів оформлення, приймання та виконання такого платіжного документа банківською установою.

Відповідач також вказує на те, що до митного оформлення надано банківські платіжні документи №MUR 31 від 19.12.2023 на суму 10 000 євро, №MUR 32 від 27.12.2023 на суму 10 000 євро та №MUR 33 від 26.01.2024 на суму 2 408,12 євро, що разом в сумі складає 22 408 євро. Водночас, згідно поданої специфікації - 23 435,52 євро.

Крім того, акт звірки взаєморозрахунків за період грудень 2023 року - січень 2024 року між ТОВ "МАКС-ПАК" та компанією Wilfried Heinzei AG під час митного оформлення ТОВ "МАКС-ПАК" подано не було.

Банківські платіжні документи №MUR 31 від 19.12.2023 та №MUR 32 від 27.12.2023 датовані раніше, як специфікація №1 від 25.01.2024, рахунок-проформа №44144743/1078652 від 25.01.2024, рахунок-фактура, отже не стосуються даної партії товару. Таким чином, до митного оформлення не подано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, що суперечить положенням інвойсу та частині 2 статті 53 МКУ.

Також відповідач зазначив, що в листі декларанта вказано, що товар поставляється по "прямому контракту", тоді як згідно поданої митної декларації в рамках посередницького контракту.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій вказує, що митний орган не виконав свого обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

У наданих платіжних документах SWIFT міститься посилання на контракт, зазначено дату операції, суму операції в доларах США та найменування банку відправника і банку отримувача, є код відправлення тощо. При цьому чинним законодавством не передбачено проставлення банківської печатки на SWIFT повідомленні.

Також позивач вказує, що надав відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч.2 ст.53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що підставою для винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості була виключно наявність розбіжностей, які не було спростовано декларантом під час митного контролю, а також відсутність інформації про включення окремих складових до митної вартості товару, про що відповідно зазначено в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Звертає увагу суду, що подані до митного оформлення документи не містять усіх визначених частиною 10 статті 58 МК України числових значень складових митної вартості, а саме витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

25.05.2023 між компанією Wilfried Heinzei AG і Wieslaw Paszkowski (Відень, Австрія) (далі - продавець) і товариством з обмеженою відповідальністю МАКС-ПАК (далі - покупець) укладено контракт купівлі-продажу №25-05/23, відповідно до якого продавець продає, а покупець приймає та оплачує товарпапір та картон, згідно з інвойсами та проформою оплати (специфікаціями), відповідно до умов контракту та Генеральних правил торгівлі папером і картоном.

Виробником товарів, що поставляються за цим контрактом є Zellstoff Pols AG - Starkraft.

Відповідно до п.1.2 контракту товар поставляється партіями. Найменування товару, формат, грамматура, ціна, умови та обсяги поставки визначаються в залежності від потреб покупця і вказуються в заявках, направлених продавцю та відображаються в Специфікаціях (додатки до договору), які оформляються для кожної поставки. Технічні умови (додатки до договору) є невід`ємною частиною контракту.

Згідно з пунктом 2.2 даного контракту поставка продукції здійснюється відповідно до ІНКОТЕРМС 2020 на умовах, погоджених сторонами та зазначених у прикладених Специфікаціях та проформах інвойс, які є невід`ємною частиною контракту.

Пунктом 3.1 контракту визначено, що ціни на товар вставлюються за 1 тонну нетто в євро, на кожну поставку і вказуються в Специфікаціях та супровідних документах, які є невід`ємною частиною контракту.

Згідно п. 4.1 контракту оплата продукції здійснюється відповідно до виставлених рахунків - проформи або комерційних інвойсів у євро, у повному обсязі шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок у банку продавця в термін, вказаний в Івойсах та Сецифікаціях, які є невід`ємною частиною контракту.

29.01.2024 на митний пост Хмельницький Хмельницької митниці (надалі - відповідач, митний орган) товариство з обмеженою відповідальністю "МАКС-ПАК" подало для митного оформлення електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №24UA400040002480U2 для розмитнення товару поставленого компанією Wilfried Heinzei AG по контракту №25-05/23 від 25.05.2023 фактурною вартістю 23 435,52 євро.

Митну вартість було заявлено декларантом за першим (основним) методом визначення митної вартості (графа 43 МД), яка в даному випадку відповідала фактурній вартості в розмірі 23 435,52 євро. (графа 22 МД).

До вищевказаної митної декларації товариством були надані, зокрема, копії таких документів:

- рахунок-фактура (інвойс) №44144743/1078652 від 25.01.2024;

- автотранспортна накладна №2024/0630004162/1 від 25.01.2024;

- декларація про походження товару №44144743/1078652 від 25.01.2024;

- банківський платіжний документ, що стосується товару №MUR 31 від 19.12.2023;

- банківський платіжний документ, що стосується товару №MUR 32 від 27.12.2023;

- довідка про транспортні витрати від 25.01.2024;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 06.01.2024;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №25-05/23 від 25.05.2023;

- специфікація №1 від 25.01.2024;

- договір про надання послуг митного брокера №50/1 від 01.08.2017;

- договір (контракт) про перевезення №2201 від 22.01.2024;

- заявка на перевезення №1 від 22.01.2024;

- копія митної декларації країни відправлення №24AT700300ENHCQ222 від 25.01.2024.

Відповідач надіслав товариству повідомлення, в якому зазначив про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, зі складанням відповідного переліку: 1) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включенні у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 4) якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Позивачем було додатково надано копію рахунку на перевезення №34 від 29.01.2024, копію проформи-інвойсу №44144743/1078652 від 25.01.2024 та копію платіжної інструкції №MUR 33 від 26.01.2024.

Відповідач надіслав товариству повідомлення, в якому зазначив, що для підтвердження правильності визначення митної вартості товару необхідно протягом 10 календарних днів надати такі документи: 1) договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про оплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних з виконанням договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейкуранти (прийс-лист) виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивачем було додатково надано прайс-лист виробника від 06.01.2024 та сертифікат якості товару.

За результатами перевірки поданої митної декларації відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 29.01.2024 №UA400000/2024/000017/2 та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2024/000053 з посиланням на неподання до митного оформлення документів, які підтверджують числове значення складових митної вартості у відповідності до вимог п.3 ст.53 МКУ.

Підставою прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості відповідачем зазначено, що подані згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо числового значення складових митної вартості товарів. Зокрема:

- В ДМВ зазначено, що метод 1 неприйнятний для застосування, оскільки немає повного пакету документів для підтвердження числового значення складових митної вартості. При цьому декларантом застосовано перший метод визначення митної вартості.

- Банківські платіжні документи не містять печаток та підписів, передбачених формою даних документів .

- Сума сплати за товар не відповідає вартості товару у рахунку, специфікації тощо.

- Банківські платіжні документи датовані раніше, як специфікація, рахунок-проформа, рахунок-фактура, отже не стосуються даної партії товару.

Таким чином, до митного оформлення не подано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, що суперечить положенням інвойсу та частині 2 статті 53 МКУ.

- Прайс-лист лист виданий не виробником, а посередником, крім того відомості на печатці та бланку щодо фірми відрізняються.

- Копія МД країни відправлення не містить відомостей щодо вартості товарів, при цьому інші відомості наявні.

- В листі декларанта зазначено, що товар поставляється по прямому контракту, що суперечить відомостям у МД.

У відповідності до статті VII ГАТТ, є підстави вважати, що інвойс, який подався до митного оформлення не містить достовірної інформації щодо дійсної вартості товару, оскільки митні оформлення подібних товарів здійснюються за рівнем митної вартості від 1,34 дол.США/кг. При цьому товари поставляються в рамках прямого контракту, тоді як згідно даної МД в рамках посередницького контракту. Також, під час митного оформлення ідентичних товарів декларантом самостійно коригувався рівень митної вартості.

Отже документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті.

Відповідно до ч. 2 та ч.3 статті 53 МКУ, окрім зазначених вище документів для підтвердження числового значення митної вартості товарів необхідно протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи на товари.

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом),

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

6) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів.

У відповідь декларантом надано документи, які не спростовують розбіжності не підтверджують включення усіх складових митної вартості та повідомлено про неможливість подання додаткових документів.

Згідно частини 6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Враховуючи, що використані декларантом метод та відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, відповідно до пп.2, 3 статті 58 МК України застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МК України.

Було проведено процедуру консультації та встановлено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару та обраний метод її визначення не відповідають наявній у митного органу інформації про вартість товару, відповідно митна вартість буде визначена за другорядним методом відповідно до вимог ст. 60 МК України. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 МК України) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні товари, що були оформлені у митному відношенні.

Джерелом числового значення митної вартості товару №1 є МД від 02.06.2023 №UA100060412089U0, згідно якої за рівнем митної вартості 1.34 дол.США/кг здійснено митне оформлення подібних товарів. Коригування на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови тощо відсутні в зв`язку з відсутністю інформації про вплив їх на рівень митної вартості.

В результаті консультації представнику імпортера роз`яснено, що згідно з п.3 ст.52 МК України він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом, у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МК України в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст. 55 МК України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митна вартість товарів які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями частин 4 та 5 статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 5 ст. 54 МК України визначено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постанові Верховного Суду від 17 червня 2022 року у справі № 826/11710/17.

Суд враховує, що позивач надав всі документи за переліком, визначеним частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які містили числові показники ціни товару.

Також суд звертає увагу на те, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Щодо висновку відповідача про те, що банківські платіжні документи не містять печаток та підписів, передбачених формою даних документів, то суд вважає його безпідставним з врахуванням такого.

До митного оформлення надано платіжні інструкції в іноземній валюті №MUR 31 від 19.12.2023, №MUR 32 від 27.12.2023 та №MUR 33 від 26.01.2024, які містять посилання на контракт, зазначено дату операції, суму операції в євро та найменування банку відправника і банку отримувача, є код відправлення, тощо.

Жодних відомостей того, що такі документи є фіктивними, недійсними, не встановлено.

При цьому, при електронній ідентифікації клієнта банком, за допомогою кваліфікованого електронного підпису, його підпис на платіжних документах не вимагається.

Відповідно до підпункту 13 пункту 14 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 25.08.2022 №189), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за №910/15601, платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації.

Згідно з пунктом 19 додатку до Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №163, платіжна інструкція засвідчується підписами [власноручним(ими)/електронним(ими)] уповноваженого працівника надавача платіжних послуг, який оформив платіжну інструкцію, та працівника, на якого покладено функції контролера. У разі перерахування коштів на рахунки отримувачів (фізичних та юридичних осіб), які відкриті в іншого надавача платіжних послуг, платіжна інструкція засвідчується підписом(ами) [власноручним(ими)/електронним(ими)] уповноваженого(их) працівника(ів) надавача платіжних послуг, визначеного(их) внутрішніми документами надавача платіжних послуг.

Отже, відсутність у вказаних платіжних інструкціях печаток та підписів відповідних посадових осіб банківської установи, що здійснювала платіж, відмітка цієї банківської установи про проведення банківської операції, передбачені постановою правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, обґрунтовується тим, що указані платіжні доручення подавались через Міжнародну систему грошових переказів SWIFT, тому на ці електронні розрахункові документи накладались електронні підписи відповідних осіб, тоді як відповідні печатки та підписи на платіжних документах відповідно до Положення №216 проставляються у разі його подання не в електронному вигляді.

Крім того, чинним законодавством не передбачено проставлення банківської печатки на SWIFT повідомленні.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.04.2018 у справі №815/329/17, фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахуванням додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №420/18880/21.

Отже, надані платіжні документи є належними та допустимими доказами факту оплати вартості товару за контрактом.

Щодо доводів митного органу про те, що сума сплати за товар не відповідає вартості товару у рахунку, специфікації тощо, суд зазначає наступне.

Відповідно до інвойсу №44144743/1078652 від 25.01.2024 та специфікації №1 від 25.01.2024 компанія Wilfried Heinzei AG поставила ТОВ «МАКС-ПАК» товар на суму 23 435,52 євро.

Наданими митному органу платіжними документами №MUR 31 від 19.12.2023 на суму на суму 10 000 євро, №MUR 32 від 27.12.2023 на суму 10 000 євро та №MUR 33 від 26.01.2024 на суму 2 408,12 євро підтверджено оплату на загальну суму 22 408,12 євро.

Суд враховує, що актом звірки взаємних розрахунків за період грудень 2023 року - січень 2024 року між ТОВ«МАКС-ПАК» та компанією Wilfried Heinzei AG підтверджується, що обсяг сум поставок відповідає фактично сплаченим сумам.

Маючи переплату на користь компанії Wilfried Heinzei AG в розмірі 1027,40 євро, ТОВ«МАКС-ПАК» за укладеним контрактом купівлі-продажу №25-05/23 від 25.05.2023, комерційним інвойсом №44144743/1078652 від 25.01.2024 та специфікацією №1 від 25.01.2024, сплатило фактично суму в розмірі 22408,12 євро, яка становить різницю між сумою поставки 23 435,52 євро та сумою переплати 1027,40 євро, що належним чином пояснює, той факт, що сума оплати згідно платіжних інструкцій №MUR 31 від 19.12.2023, №MUR 32 від 27.12.2023 та №MUR 33 від 26.01.2024 не відповідає вартості товару у рахунку, специфікації тощо.

Щодо доводів митного органу про те, що банківські платіжні документи датовані раніше специфікації, рахунку-проформи, рахунку-фактури, а отже не стосуються даної партії товару, суд зазначає наступне.

Створення проформи-інвойс є договором, обов`язковим до виконання, але ціна та обсяги, умови можуть відрізнятись від початкових та можуть коригуватися до остаточного варіанта. Відповідно до положень Митного кодексу України проформа-інвойс не є документом, що підтверджує митну вартість.

Також як специфікацією, рахунком-проформи, так і рахунком-фактурою передбачена 100% передоплата. Тобто умови повної попередньої оплати партії товару до моменту відвантаження - виконані покупцем платіжними інструкціями №MUR 31 від 19.12.2023, №MUR 32 від 27.12.2023, переплата в сумі в розмірі 1027,40 євро підтверджена наданим актом взаєморозрахунків між ТОВ«МАКС-ПАК» та компанією Wilfried Heinzei AG.

Після остаточного узгодження партії товару було складено комерційний інвойс №44144743/1078652 від 25.01.2024 нa суму 23 435,52 євро., у зв`язку з чим платіжним документом №MUR 33 від 26.01.2024 ТОВ МАКС-ПАК доплатило постачальнику залишок 2 408,12 євро.

Щодо твердження відповідача про те, щонадано прайс-лист, який виданий не виробником, а посередником, відомості на печатці та бланку щодо фірми відрізняються, позивач зауважив, що Heinzei Group являє собою групу компаній з штаб-квартирою у Відні, до складу, якої входить, зокрема, Wilfried Heinzei AG - компанія, що збуває целюлозу та папір, виробник целюлози та паперу, саме тому на бланку прайс-листа від 06.01.2024 міститься найменування компанії Heinzel Group, а проставлено печатку Wilfried Heinzelj AG.

Таким чином, Heinzei Group не будучи виробником, при постачанні товару за укладеним контрактом надає власні прайс-листи, зокрема, на користь ТОВ«МАКС-ПАК»було надано прайс-лист від 06.01.2024, який був наданий митному органу.

При цьому, суд зазначає, що розбіжності щодо власника товару в наданих позивачем документах не впливають на визначення митної вартості товару за першим методом (за ціною договору), оскільки вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Стосовно твердження відповідача, що копія митної декларації країни відправлення не містить відомостей щодо вартості товарів, при цьому інші відомості наявні, то суд зазначає що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації.

В розумінні частини другоїстатті 53 МК Україниекспортна декларація не є основним документом, що підтверджує митну вартість.

Крім того, позивач не відповідає за заповнення митної декларації країни відправлення, яка оформляється у відповідності до законодавства іноземної держави, та внесення до неї відповідної інформації.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі №813/1350/14.

Суд зазначає, що відповідач, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування.

Щодо доводів відповідача про те, що у листі декларанта зазначено, що товар поставляється за прямим контрактом, що суперечить відомостям митної декларації, суд зауважує, що товар згідно умов контракту купівлі-продажу №25-05/23 від 25.05.2023 придбано ТОВ МАКС-ПАК у компанії Wilfried Heinzei AG. При цьому, в контракті чітко зазначено, що виробником товарів, що поставляються, є Zellstoff Pols AG.

Як Zellstoff Pols AG, так і Wilfried Heinzei AG входять до групи компаній Heihzelj Group. Таким чином, товар, щодо якого проводилося митне оформлення, постачався за прямим контрактом, тобто від безпосереднього виробника без залучення посередників.

Отже, надані позивачем документи містять чітку інформацію про товар та його ціну і не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач при подачі документів надав всі необхідні та достатні документи, що дають змогу визначити всі складові митної вартості товару, та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Таким чином, відповідачем безпідставно визначено митну вартість товару із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

З урахуванням наведеного, оскаржуване рішення необхідно визнати протиправними та скасувати.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028 грн., тому ці витрати слід присудити на його користь.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "МАКС-ПАК" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA400000/2024/000017/2 від 29.01.2024.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МАКС-ПАК" 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 19 серпня 2024 року

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКС-ПАК" (вул. Свободи, 19, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29001 , код ЄДРПОУ - 41431582) Відповідач:Хмельницька митниця (вул. Пілотська, 2, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29010 , код ЄДРПОУ - 43997560)

Головуючий суддя Д.А. Божук