Постанова

від 08.01.2025 по справі 560/8436/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/8436/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

08 січня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької митниці на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС-ПАК» до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКС-ПАК» звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів від 29.01.2024 №UA400000/2024/000017/2.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.08.2024 позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.08.2024 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що при аналізі поданих позивачем до митного оформлення документів, митним органом виявлено розбіжності та неточності, що викликало обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення складових митної вартості товару та їх числових значень. Надані додатково документи не дали змоги здійснити перевірку правильності проведення декларантом розрахунку митної вартості товару, відтак декларантом не підтверджено, у встановленому МК України порядку, заявлений рівень митної вартості товарів.

Так, банківські платіжні документи не містять печаток та підписів платника, передбачених формою даних документів; сума сплати за товар не відповідає вартості товару у рахунку, специфікації тощо; банківські платіжні документи датовані раніше специфікації, рахунку-проформи, рахунку-фактури, а отже не стосуються даної партії товару; прайс-лист виданий не виробником, а посередником, відомості на печатці та бланку щодо фірми відрізняються; інформація викладена в листі декларанта щодо поставки товару за прямим контрактом суперечить відомостям митної декларації; копія митної декларації країни відправлення не містить відомостей щодо вартості товарів, при цьому інші відомості наявні.

Митну вартість визначено за резервним методом, за основу для визначення митної вартості при прийнятті оскаржуваного рішення взято раніше визнані (визначені) митними органами митні вартості за митною декларацією, за якою товар максимально відповідає за фізичними характеристиками, обсягом, походженням та часом митного оформлення.

Позивач не подав відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2024, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 25.05.2023 між компанією Wilfried Heinzei AG і Wieslaw Paszkowski (Відень, Австрія) (далі - продавець) і ТОВ МАКС-ПАК (далі - покупець) укладено контракт купівлі-продажу №25-05/23, відповідно до якого продавець продає, а покупець приймає та оплачує товар папір та картон, згідно з інвойсами та проформою оплати (специфікаціями), відповідно до умов контракту та Генеральних правил торгівлі папером і картоном.

Виробником товарів, що поставляються за цим контрактом є Zellstoff Pols AG - Starkraft.

Відповідно до п.1.2 контракту товар поставляється партіями. Найменування товару, формат, грамматура, ціна, умови та обсяги поставки визначаються в залежності від потреб покупця і вказуються в заявках, направлених продавцю та відображаються в Специфікаціях (додатки до договору), які оформляються для кожної поставки. Технічні умови (додатки до договору) є невід`ємною частиною контракту.

Згідно з пунктом 2.2 даного контракту поставка продукції здійснюється відповідно до ІНКОТЕРМС 2020 на умовах, погоджених сторонами та зазначених у прикладених Специфікаціях та проформах інвойс, які є невід`ємною частиною контракту.

Пунктом 3.1 контракту визначено, що ціни на товар вставлюються за 1 тонну нетто в євро, на кожну поставку і вказуються в Специфікаціях та супровідних документах, які є невід`ємною частиною контракту.

Згідно п. 4.1 контракту оплата продукції здійснюється відповідно до виставлених рахунків - проформи або комерційних інвойсів у євро, у повному обсязі шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок у банку продавця в термін, вказаний в Івойсах та Специфікаціях, які є невід`ємною частиною контракту.

29.01.2024 на митний пост Хмельницький Хмельницької митниці Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКС-ПАК" подало для митного оформлення електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №24UA400040002480U2 для розмитнення товару поставленого компанією Wilfried Heinzei AG по контракту №25-05/23 від 25.05.2023 фактурною вартістю 23 435,52 євро.

Митну вартість було заявлено декларантом за першим (основним) методом визначення митної вартості (графа 43 МД), яка в даному випадку відповідала фактурній вартості в розмірі 23 435,52 євро. (графа 22 МД).

До митної декларації товариством були надані, зокрема, копії таких документів: рахунок-фактура (інвойс) №44144743/1078652 від 25.01.2024; автотранспортна накладна №2024/0630004162/1 від 25.01.2024; декларація про походження товару №44144743/1078652 від 25.01.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару №MUR 31 від 19.12.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару №MUR 32 від 27.12.2023; довідка про транспортні витрати від 25.01.2024; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 06.01.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №25-05/23 від 25.05.2023; специфікація №1 від 25.01.2024; договір про надання послуг митного брокера №50/1 від 01.08.2017; договір (контракт) про перевезення №2201 від 22.01.2024; заявка на перевезення №1 від 22.01.2024; копія митної декларації країни відправлення №24AT700300ENHCQ222 від 25.01.2024.

Відповідач надіслав ТОВ "МАКС-ПАК" повідомлення, в якому зазначив про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, зі складанням відповідного переліку: 1) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включенні у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 4) якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Позивачем додатково надано копію рахунку на перевезення №34 від 29.01.2024, копію проформи-інвойсу №44144743/1078652 від 25.01.2024 та копію платіжної інструкції №MUR 33 від 26.01.2024.

Відповідач надіслав товариству повідомлення, в якому зазначив, що для підтвердження правильності визначення митної вартості товару необхідно протягом 10 календарних днів надати такі документи: 1) договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про оплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних з виконанням договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-лист) виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивачем додатково надано прайс-лист виробника від 06.01.2024 та сертифікат якості товару.

За результатами перевірки поданої митної декларації відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 29.01.2024 №UA400000/2024/000017/2 та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2024/000053 з посиланням на неподання до митного оформлення документів, які підтверджують числове значення складових митної вартості у відповідності до вимог п.3 ст.53 Митного кодексу України.

Підставою прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості відповідачем зазначено, що подані згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо числового значення складових митної вартості товарів. Зокрема:

- В ДМВ зазначено, що метод 1 неприйнятний для застосування, оскільки немає повного пакету документів для підтвердження числового значення складових митної вартості. При цьому декларантом застосовано перший метод визначення митної вартості.

- Банківські платіжні документи не містять печаток та підписів, передбачених формою даних документів .

- Сума сплати за товар не відповідає вартості товару у рахунку, специфікації тощо.

- Банківські платіжні документи датовані раніше, як специфікація, рахунок-проформа, рахунок-фактура, отже не стосуються даної партії товару. Таким чином, до митного оформлення не подано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, що суперечить положенням інвойсу та частині 2 статті 53 МКУ.

- Прайс-лист лист виданий не виробником, а посередником, крім того відомості на печатці та бланку щодо фірми відрізняються.

- Копія МД країни відправлення не містить відомостей щодо вартості товарів, при цьому інші відомості наявні.

- В листі декларанта зазначено, що товар поставляється по прямому контракту, що суперечить відомостям у МД.

У відповідності до статті VII ГАТТ, є підстави вважати, що інвойс, який подався до митного оформлення не містить достовірної інформації щодо дійсної вартості товару, оскільки митні оформлення подібних товарів здійснюються за рівнем митної вартості від 1,34 дол. США / кг. При цьому товари поставляються в рамках прямого контракту, тоді як згідно даної МД в рамках посередницького контракту. Також, під час митного оформлення ідентичних товарів декларантом самостійно коригувався рівень митної вартості.

Отже документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті.

Джерелом числового значення митної вартості товару №1 є МД від 02.06.2023 №UA100060412089U0, згідно якої за рівнем митної вартості 1,34 дол. США / кг здійснено митне оформлення подібних товарів. Коригування на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови тощо відсутні в зв`язку з відсутністю інформації про вплив їх на рівень митної вартості.

Позивач не погодився із рішенням Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів від 29.01.2024 №UA400000/2024/000017/2 та звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявності у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості товарів, що декларувалися ТОВ "МАКС-ПАК". Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Відповідно до статті 49 МК України митна вартість товарів які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частинами 4 та 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною 1 та 2 статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зазначене відповідає правовій позиції викладеній Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14.

Міжнародні правила митної оцінки товарів визначені в багатосторонній Угоді про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, до якої приєдналася Україна.

Відповідно до Генеральної угоди про тарифи й торгівлю первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість", визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

При цьому, основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17, від 24.10.2019 у справі № 815/7158/15.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 15.02.2024 у справі № 815/5838/17 перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України. Декларант під час митного оформлення імпортованого товару зобов`язаний надати такі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з основним методом (ціною договору). Повноваження контрольного органу витребувати додаткові документи стосується лише тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх документів, визначених статтею 53 цього Кодексу.

У постанові від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.001625 Верховний Суд зауважив, що Митний орган у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Водночас наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Саме на митний орган покладено обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їхньої перевірки на підставі наданих декларантом документів, зокрема, надання яких може усунути сумніви в достовірності цих відомостей, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей.

У постанові від 20.03.2020 у справі № 480/4423/18 Верховний Суд зазначив, що неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, не призводить до негативних правових наслідків. Неподання таких документів може зумовити відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та коригування митної вартості товарів, якщо в контрольного органу будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Встановлено, що до митного оформлення надано платіжні інструкції в іноземній валюті №MUR 31 від 19.12.2023, №MUR 32 від 27.12.2023 та №MUR 33 від 26.01.2024, які містять посилання на контракт, зазначено дату операції, суму операції в євро та найменування банку відправника і банку отримувача, є код відправлення, тощо.

Відомостей того, що такі документи є фіктивними, недійсними, не встановлено.

Відповідно до підпункту 13 пункту 14 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 25.08.2022 №189), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за №910/15601, платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: підпис(и) (власноручний(і)/електронний(і)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації.

Згідно із пунктом 19 додатку до Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №163, платіжна інструкція засвідчується підписами (власноручним(ими) / електронним(ими)) уповноваженого працівника надавача платіжних послуг, який оформив платіжну інструкцію, та працівника, на якого покладено функції контролера. У разі перерахування коштів на рахунки отримувачів (фізичних та юридичних осіб), які відкриті в іншого надавача платіжних послуг, платіжна інструкція засвідчується підписом(ами) (власноручним(ими) / електронним(ими)) уповноваженого(их) працівника(ів) надавача платіжних послуг, визначеного(их) внутрішніми документами надавача платіжних послуг.

Таким чином, відсутність у вказаних платіжних інструкціях печаток та підписів відповідних посадових осіб банківської установи, що здійснювала платіж, відмітка цієї банківської установи про проведення банківської операції, передбачені постановою правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, обґрунтовується тим, що указані платіжні доручення подавались через Міжнародну систему грошових переказів SWIFT, тому на ці електронні розрахункові документи накладались електронні підписи відповідних осіб, тоді як відповідні печатки та підписи на платіжних документах відповідно до Положення №216 проставляються у разі його подання не в електронному вигляді.

До того ж, чинним законодавством не передбачено проставлення банківської печатки на SWIFT повідомленні.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.04.2018 у справі №815/329/17, фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахуванням додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №420/18880/21.

Отже, надані платіжні документи є належними та допустимими доказами факту оплати вартості товару за контрактом, а висновок відповідача про те, що банківські платіжні документи не містять печаток та підписів, передбачених формою даних документів, є безпідставним.

Відповідно до інвойсу №44144743/1078652 від 25.01.2024 та специфікації №1 від 25.01.2024 компанія Wilfried Heinzei AG поставила ТОВ «МАКС-ПАК» товар на суму 23 435,52 євро.

Наданими митному органу платіжними документами №MUR 31 від 19.12.2023 на суму на суму 10 000 євро, №MUR 32 від 27.12.2023 на суму 10 000 євро та №MUR 33 від 26.01.2024 на суму 2 408,12 євро підтверджено оплату на загальну суму 22 408,12 євро.

Актом звірки взаємних розрахунків за період грудень 2023 року - січень 2024 року між ТОВ «МАКС-ПАК» та компанією Wilfried Heinzei AG підтверджується, що обсяг сум поставок відповідає фактично сплаченим сумам.

Маючи переплату на користь компанії Wilfried Heinzei AG в розмірі 1027,40 євро, ТОВ «МАКС-ПАК» за укладеним контрактом купівлі-продажу №25-05/23 від 25.05.2023, комерційним інвойсом №44144743/1078652 від 25.01.2024 та специфікацією №1 від 25.01.2024, сплатило фактично суму в розмірі 22 408,12 євро, яка становить різницю між сумою поставки 23 435,52 євро та сумою переплати 1027,40 євро, що належним чином пояснює, той факт, що сума оплати згідно платіжних інструкцій №MUR 31 від 19.12.2023, №MUR 32 від 27.12.2023 та №MUR 33 від 26.01.2024 не відповідає вартості товару у рахунку, специфікації тощо.

Відтак, доводи митного органу про те, що сума сплати за товар не відповідає вартості товару у рахунку, специфікації тощо, також є безпідставними.

Як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції, створення проформи-інвойс є договором, обов`язковим до виконання, але ціна та обсяги, умови можуть відрізнятись від початкових та можуть коригуватися до остаточного варіанта. Відповідно до положень Митного кодексу України проформа-інвойс не є документом, що підтверджує митну вартість.

Специфікацією, рахунком-проформи, так і рахунком-фактурою передбачена 100% передоплата. Тобто умови повної попередньої оплати партії товару до моменту відвантаження - виконані покупцем платіжними інструкціями №MUR 31 від 19.12.2023, №MUR 32 від 27.12.2023, переплата в сумі в розмірі 1027,40 євро підтверджена наданим актом взаєморозрахунків між ТОВ «МАКС-ПАК» та компанією Wilfried Heinzei AG.

Після остаточного узгодження партії товару було складено комерційний інвойс №44144743/1078652 від 25.01.2024 нa суму 23 435,52 євро, у зв`язку з чим платіжним документом №MUR 33 від 26.01.2024 ТОВ МАКС-ПАК доплатило постачальнику залишок 2 408,12 євро.

Тому, доводи митного органу про те, що банківські платіжні документи датовані раніше специфікації, рахунку-проформи, рахунку-фактури, а отже не стосуються даної партії товару, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції.

В спростування твердження відповідача про те, що надано прайс-лист, який виданий не виробником, а посередником, відомості на печатці та бланку щодо фірми відрізняються, позивач зауважив, що Heinzei Group являє собою групу компаній з штаб-квартирою у Відні, до складу, якої входить, зокрема, Wilfried Heinzei AG - компанія, що збуває целюлозу та папір, виробник целюлози та паперу, саме тому на бланку прайс-листа від 06.01.2024 міститься найменування компанії Heinzel Group, а проставлено печатку Wilfried Heinzelj AG.

Тому, Heinzei Group не будучи виробником, при постачанні товару за укладеним контрактом надає власні прайс-листи, зокрема, на користь ТОВ «МАКС-ПАК» було надано прайс-лист від 06.01.2024, який був наданий митному органу.

При цьому, як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції, розбіжності щодо власника товару в наданих позивачем документах не впливають на визначення митної вартості товару за першим методом, оскільки вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 у справі № 815/1780/17 зауважив, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) прайслиста, який продавець може оформлювати в довільній формі та на власний розсуд. Тому будь-які сумніви в правильності складання прайслиста не повинні впливати на висновок митного органу про необхідність коригування митної вартості товару.

Факт того, що ТОВ МАКС-ПАК згідно умов контракту купівлі-продажу №25-05/23 від 25.05.2023 придбано у компанії Wilfried Heinzei AG товар, виробником якого є Zellstoff Pols AG, а компанії Zellstoff Pols AG, так і Wilfried Heinzei AG входять до групи компаній Heihzelj Group, свідчить про те, що такий товар постачався без залучення посередників, а також спростовує доводи відповідача про відповідну суперечність відомостей митної декларації та листа декларанта.

Доводи відповідача, що копія митної декларації країни відправлення не містить відомостей щодо вартості товарів, при цьому інші відомості наявні, вірно відхилені судом першої інстанції.

Так, відповідно до частини другої статті 53 МК України експортна декларація не є основним документом, що підтверджує митну вартість.

Фактично експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації.

У постанові від 15 лютого 2024 року у справі № 815/5838/17 Верховний Суд зауважив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України. Декларант під час митного оформлення імпортованого товару зобов`язаний надати такі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з основним методом (ціною договору). Повноваження контрольного органу витребувати додаткові документи стосується лише тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

За змістом постанови Верховного Суду від 14.01.2020 у справі №813/1350/14 позивач не відповідає за заповнення митної декларації країни відправлення, яка оформляється у відповідності до законодавства іноземної держави, та внесення до неї відповідної інформації.

З урахуванням наведеного у сукупності апеляційний суд зауважує, що наявні у матеріалах справи документи достатні для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару та дозволяють визначити митну вартість товару за ціною договору, а доводи відповідача не свідчать про заниження такої вартості.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 55 МК України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.

При цьому у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

Отже, із системного аналізу наведених приписів слідує, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Аналогічні висновки містятьсяу постановах Верховного Суду від 27.07.2018 у справі № 809/1174/17, від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а, від 29.09.2020 у справі №160/9473/19, від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020, від 13.01.2022 у справі № 520/11061/2020.

Коригуючи митну вартість товару, відповідач за основу взяв числове значення митної вартості іншого товару, що визначене в іншій митній декларації без порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару вартість якого врахована відповідачем, що не дає можливості пересвідчитися у правильності визначення такої митної вартості відповідачем.

Таким чином, суд вважає необґрунтованим визначення відповідачем митної вартості ввезеного позивачем товару виходячи із митної вартості товару, що зазначена у митній декларації від 02.06.2023 №UA100060412089U0.

З урахуванням наведеного у сукупності апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність та необхідність скасування рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів від 29.01.2024 №UA400000/2024/000017/2.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Хмельницької митниці залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.