Постанова

від 19.08.2024 по справі 360/764/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 360/764/23

провадження № К/990/14241/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А.,

суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,

розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 03.01.2024 (суддя Кисіль С.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2024 (колегія суддів у складі судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г.) у справі №360/764/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

I. РУХ СПРАВИ

1. У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області стосовно невиплати пенсії ОСОБА_1 з 29.05.2018 на особистий банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «Приватбанк»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 , у тому числі суму недоотриманої пенсії на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 , який відкрито в АТ КБ «Приватбанк», з 29.05.2018.

2. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 03.01.2024, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2024, позовну заяву повернуто.

3. Не погодившись з ухвалою та постановою судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 оскаржив їх у касаційному порядку і просив скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області.

5. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20.12.2019, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2020, у справі №360/4850/19 визнано протиправним та скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 13.06.2019 №343/Ф-8/2019 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , зобов`язано управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 29.05.2018 та виплатити заборгованість з пенсії з цієї дати.

6. На виконання цього рішення відповідачем призначено пенсію позивачу у квітні 2020 року з 29.05.2018, але пенсію з 29.05.2018 позивач не отримував.

7. Позивач відкрив в АТ «ПриватБанк» поточний рахунок № НОМЕР_1 , реквізити якого були передані відповідачу з метою виплати заборгованості разом із заявою від 16.11.2018 про призначення пенсії позивачу.

8. Відповідач у листі від 08.05.2020 №6829/03-22 повідомив позивача, що йому поновлено виплату пенсії за віком з 29.05.2018 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і для проведення виплати пенсії необхідно надати дійсний паспорт, оскільки термін дії поданого паспорту закінчився 29.04.2019. Здійснити виплату з 29.05.2018 неможливо у зв`язку з невідповідністю заяви про виплату пенсії через банківський рахунок від ОСОБА_1 до вимог постанови Правління Національного банку України від 28.12.2018 №162 «Про запровадження міжнародного номера банківського рахунку IBAN в Україні».

9. Представник позивача 14.05.2020 направив відповідачу оригінал заяви ОСОБА_1 про перерахування пенсії на банківський рахунок з реквізитами (IBAN) та просив належні йому суми пенсії перераховувати на визначений ним банківський рахунок.

10. З метою виконання рішення суду у справі №360/4850/19 представники позивача 19.01.2021 звернулись до виконавчої служби з оригіналом виконавчого листа від 17.04.2020.

11. Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) 25.01.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №64280152 щодо зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 29.05.2018 та виплатити заборгованість з пенсії з цієї дати.

12. Виконавчою службою 19.03.2021 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №64280152 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом), яку отримано позивачем 31.03.2021.

13. Позивач 30.04.2021 звернувся до відповідача із заявою про виплату йому пенсії. У відповіді відповідача від 07.05.2021 №251-251/М-02/8-1216/21 на цю заяву зазначено, що рішенням управління від 24.04.2020 №121630003170 було призначено пенсію за віком ОСОБА_1 з 29.05.2018 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV. Оскільки не було дотримано вимог діючого законодавства, а саме заяви про відкритий картковий рахунок на ім`я ОСОБА_1 надіслані на адресу представника управління поштовим зв`язком (вхід. 684/Ф-5 від 18.12.2018 та вхід. 22/8 від 19.05.2020), поточна пенсійна виплата за травень 2020 року у сумі 1638,00 грн та заборгованість за період з 29.05.2018 по 30.04.2020 у сумі 35169,87 грн були нараховані на поштові виплатні відомості. Станом на травень 2021 року пенсійні виплати продовжують нараховуватися на виплатні відомості пошти, розмір заборгованості за період з 29.05.2018 по 31.05.2021 складає 57619,87 грн. Для вирішення зазначеного питання пропонують звернутися до відділення АТ КБ «Приватбанк» з метою інформування установи щодо необхідності надання заяви про відкритий картковий рахунок уповноваженою особою до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області.

14. Позивач 08.08.2021 направив відповідачу апостильовану та нотаріально засвідчену заяву від 18.05.2021 про перерахування пенсії на його особовий поточний банківський рахунок у Жовтневому Регіональному управлінні/філії ПриватБанку у форматі IBAN № НОМЕР_1 .

15. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15.09.2021 у справі № 360/4850/19 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №360/4850/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про зобов`язання призначити пенсію за віком.

16. Представник позивача 09.09.2021 і 02.11.2021 звертався до суду з клопотанням про здійснення заходів судового контролю за виконанням судового рішення від 20.12.2019 у справі №360/4850/19. Однак, обидві заяви були повернуті без розгляду по суті.

17. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 у справі №360/4850/19 повернуто без розгляду заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №360/4850/19.

18. Представник позивача 15.12.2021 направив відповідачу запит стосовно інформації по пенсійній справі позивача, на який 12.02.2022 отримав від відповідача лист від 12.01.2022 №1200-0202-8/1919, в якому відповідач відмовив виплачувати пенсійні кошти позивача на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 , оскільки заявником не надавалася заява про відкриття карткового рахунку в установі банку у способи, передбачені Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596. На виконання вищевказаного рішення суду у квітні 2020 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області призначено пенсію за віком ОСОБА_1 з 29.05.2018.

19. Листом від 12.01.2022 №1200-0202-8/1919 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зазначило, що заборгованість було розраховано за період з 29.05.2018 по 30.04.2019, тобто по дату закінчення терміну дії паспорта ОСОБА_1 (29.04.2019). Оскільки заявником не надавалася заява про відкриття карткового рахунку в установі банку, у способи передбачені Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596, пенсійні кошти нараховувалися на виплатні відомості через поштове відділення. Оскільки ОСОБА_1 . пенсію не отримано, Луганським державним приватним акціонерним товариством «Укрпошта» було повернуто кошти на рахунок Пенсійного фонду України. На теперішній час виплату пенсії призупинено.

20. Позивач, вважаючи, що йому протиправно не виплачено відповідачем належну йому пенсію, звернувся до суду з цим позовом 12.07.2023 через підсистему «Електронний суд».

21. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

22. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2023 апеляційну скаргу позивача задоволено, скасовано ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 у цій справі, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

23. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, запропоновано представнику позивача протягом 10-ти (десяти) календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску строку звернення до суду та доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду; належним чином завіреної копії паспорта громадянина України позивача; оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 858,88 грн.

24. Від представника позивача 29.12.2023 через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано повідомлення про усунення недоліків позовної заяви, клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою, документ про сплату судового збору у розмірі 858,88 грн.

25. В клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до суду представник позивача просить вважати строк звернення до суду непропущеним з підстав того, що строк не підлягає застосуванню, оскільки предметом спору є стягнення пенсії, порушення є тривалим та не усунене по теперішній час.

26. Луганський окружний адміністративний суд ухвалою від 03.01.2024, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2024, визнав неповажними причини пропуску позивачем строку та повернув позовну заяву позивачу.

IІI. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

27. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду, а наведені позивачем в заяві про поновлення строку звернення до суду обставини, зокрема щодо звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області не є тими обставинами, які об`єктивно унеможливлювали звернення до суду із цим позовом в межах встановленого строку.

28. Суди зазначили, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Отримання позивачем листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

29. Стосовно доводів позивача про триваюче правопорушення, яка виразилось у формі не вчинення дій (дії) відповідачем, яку він зобов`язаний був вчинити, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що зазначене не змінює моменту, з якого він повинен був дізнатись про порушення своїх прав та, відповідно, міг звернутися до суду з адміністративним позовом.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

30. Підставами касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій скаржник визначає положення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до яких підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

31. Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на те, що суди, вирішуючи питання поновлення строку звернення до суду, не врахували висновків, сформульованих Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 у справі №815/1226/18, Верховним Судом у постанові від 18.01.2023 у справі №160/6211/21 щодо: незастосування положень статей 99, 100 КАС України до спорів, які виникли у зв`язку з поновленням виплат раніше призначених (нарахованих) пенсій; неврахування, в порушення вимог статті 90 КАС України, поважності причин пропуску строку звернення до суду, зокрема, що позивач неодноразово звертався до Пенсійного фонду України з проханням надати відповідь стосовно невиплати йому пенсії, до органів виконавчої служби стосовно невиконання рішення суду, що позбавило його можливості своєчасно звернутися до суду із цим позовом; застосування строків, визначених, зокрема, статтею 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статтею 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

32. Скаржник доводить, що не проведення йому виплати пенсії відбулося з вини держави в особі відповідача і поновлення йому виплати пенсії має проводитись без обмеження будь-яким строком.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

33. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, виходить з такого.

34. Частиною четвертою статті 328 КАС України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

35. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

36. Положення статті 2, частини четвертої статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

37. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Луганського окружного адміністративного суду від 03.01.2024 та постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2024 не відповідають, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є прийнятні з огляду на таке.

38. В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

39. Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

40. Конституція України містить не тільки норми прямої дії, але й принципи та цінності, а суд має, насамперед, захищати конституційні права та свободи особи; у разі виникнення ситуації, за якої потрібно обрати пріоритет (вузька інтерпретація норми, що призводить до одного результату, або розширене тлумачення, що тягне за собою більш ефективний захист конституційних прав і свобод та узгоджується повною мірою з положеннями Конституції та законів України) - варто робити вибір на користь останнього з дотриманням балансу суспільних та приватних інтересів.

41. Частиною третьою статті 25 Конституції України регламентовано, що Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

42. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

43. Пенсії відповідають ознакам такої категорії як власність, а тому її протиправне позбавлення буде порушенням гарантій, передбачених частиною четвертою статті 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

44. Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб`єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку, якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.

45. З огляду на висновки Конституційного Суду України, що міститься у Рішенні від 15.10.2013 №8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" і у рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів дійшла до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.

46. Неможливість обмеження шестимісячним строком обов`язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного права на соціальний захист підтверджується також встановленим статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України трирічним строком позовної давності, який означає строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У протилежному випадку обов`язок громадянина, зокрема, у формі майнового зобов`язання перед державою підлягав б судовому захисту протягом 3 років, а такий же обов`язок держави перед громадянином - 6 місяцями.

47. Як зазначено у пункті 2.8 Рішення Конституційного Суду України від 05.07.2023 у справі №5-р(ІІ)/2023, відповідно до принципу верховенства права (правовладдя) законодавець може обмежувати конституційні права людини і громадянина за дотримання умов, визначених Конституцією України; установлення обмеження прав людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що воно є домірним (пропорційним) та суспільно потрібним (друге речення абзацу шостого підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.10.2009 № 26-рп/2009); обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, їх має встановлювати виключно Конституція і закони України, вони мають відповідати легітимній меті, бути обумовленими суспільною потребою досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке юридичне регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним утручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісного змісту такого права (абзац третій підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01.06.2016 № 2-рп/2016).

48. Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

49. Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

50. Згідно з частинами першою, другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

51. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

52. Разом з тим, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом визначеного процесуальним законом строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

53. Причина пропуску строку, за загальним правилом, може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) обставина виникла протягом строку, який встановлений законом або судом; 4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

54. Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом або судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановлений законом або судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

55. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 16.09.2021 у справі №560/5412/20, від 01.06.2022 у справі №460/100/21, від 29.03.2023 у справі №380/10073/20, від 04.07.2023 у справі №620/4707/22, від 20.07.2023 у справі №420/8355/22.

56. Проте колегія суддів вважає помилковим застосування судами попередніх інстанцій шестимісячного строку звернення до суду, встановленого статтею 122 КАС України, виходячи із такого.

57. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов`язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом.

58. Пенсія призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу та розміру заробітної плати, яку вона отримувала, та відповідно до відрахувань до спеціального фонду один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас пенсія стає «нарахованою» в момент призначення пенсії і залишається такою («нарахованою») до її чергової зміни.

59. Відповідно до статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

60. Своєю чергою, спеціальне законодавство у сфері соціального захисту, а саме стаття 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

61. Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб`єкт владних повноважень або суд у випадку визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб`єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.

62. У триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до особи у правовідносинах, що виникають у сфері реалізації права громадян на соціальний захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).

63. Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.

64. Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків, якщо інше прямо не передбачено законом.

65. При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.

66. Як вбачається з матеріалів справи, протягом усього часу позивач вживав заходів до вирішення спору, в тому числі в позасудовому порядку, а тому не втрачав інтересу, за захистом якого звернувся до суду з цим позовом.

67. Однак, в порушення наведених положень Конституції та КАС України, суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання про пропуск позивачем строку звернення з позовом до суду та повернення позовної заяви позивачу, не звернули увагу на позовні вимоги позивача, які стосувались протиправності дій відповідача щодо невиплати раніше нарахованої йому пенсії, які тривають на час звернення позивача до суду з цим позовом, суди не надали оцінку доводам позивача про причини пропуску ним строку звернення до суду, зокрема, його неодноразовим зверненням до відповідача з проханням надати інформацію щодо підстав невиплати йому нарахованої пенсії, навіть за рішенням суду.

68. З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, статей 122, 123 КАС України та неврахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, призвело до передчасного повернення позовної заяви ОСОБА_1 .

69. Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

70. З огляду на вищевикладене, касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Луганського окружного адміністративного суду від 03.01.2024 та постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2024 - скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

71. Оскільки колегія суддів направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають розподілу.

Керуючись статтями 341, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 03.01.2024 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2024 у справі №360/764/23 скасувати.

Справу №360/764/23 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб