Рішення

від 19.08.2024 по справі 344/1609/24

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/1609/24

Провадження № 2/352/328/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2024 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Олійника М. Ю.

за участю:

секретаря судового засідання Кукули О.С.

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідачів Шкаленко Є.В.

Клочка О.В.

Наконечної А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Акціонерного товариства «Універсал Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» про визнання кредитного договору неукладеним та зобов`язання вилучити інформацію з кредитної історії,

В С Т А Н О В И В :

1.Короткий виклад позицій сторін.

ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», Акціонерного товариства «Універсал Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» про визнання кредитних договорів неукладеними та зобов`язання вчинити дії. В обґрунтування підстав позову зазначила, що 30 листопада 2023 року на належний їй номер мольного телефону НОМЕР_1 зателефонувала невідома особа, представившись працівником мобільного оператора, повідомила, що з метою попередження блокування номеру необхідно ввести конкретну комбінацію цифр та повідомити код надісланий в СМС повідомленні. Після здійснення нею вказаних дій, номер мобільного телефону був заблокований. Згодом позивач дізналася, що невідомі особи від її імені оформили кредити в установі «Швидкогроші» в розмірі 11000 грн та в АТ «Універсал Банк» в розмірі 78000 грн., перерахувавши кредитні кошти на невідомі їй рахунки та зняли кошти в банкоматах. У зв`язку із цим вона негайно звернулася до відділення поліції із заявою про злочин, за якою 08 грудня 2023 року було зареєстровано кримінальне провадження в ЄРДР за №12023091010003737 за ст.190 КК України. Позивач наполягає на тому, що ніколи не укладала вказані кредитні договори, кредитних коштів за цими договорами не отримувала та умови договорів їй невідомі. Із підстав викладеного, з метою захисту порушеного права просила суд:

-визнати неукладеним кредитний договір від 30 листопада 2023 року №30.11.2023-100003521, між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»;

-визнати неукладеним кредитний договір від 27 жовтня 2023 року №26205340237269, між нею та Акціонерним товариством «Універсал Банк»;

-зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» виключити інформацію про неї за кредитним договором від 30 листопада 2023 року №30.11.2023-100003521;

-зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» виключити інформацію про неї за кредитним договором від 27 жовтня 2023 року №26205340237269.

19 березня 2024 року від відповідача ТОВ «Споживчий центр» до суду надійшов відзив на позов, в кому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову. Відзив мотивований тим, що договір, від 30 листопада 2023 року №30.11.2023-100003521, між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», був підписаний одноразовим ідентифікатором, у відповідності до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 207 УК України. Грошові кошти були перераховані ОСОБА_5 на додану нею в особистому кабінеті картку. В ході оформлення договору позивача було належним чином ідентифіковано в інформаційно-телекомунікаційній системі. Позивач в позові не навела одних підстав для визнання договору недійсним або нікчемним (т. 1 а.с. 90 - 129).

25 березня 2024 року від відповідача АТ «Універсал банк» до суду надійшов відзив на позов, в якому вказано, що 27 жовтня 2023 року позивач особисто підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг до якої долучила копію паспорта. Вказаний договір є договором приєднання, при укладенні якого були витримані вимоги ст.ст. 203, 1054 ЦК України. Позивач своїми власними діями сприяла втраті та незаконному використанню фінансового номера шляхом передання інформації, яка дає змогу ідентифікувати платіжні операції третім особам. Позивач безвідповідально віднеслася до своїх прав та обов`язків для збереження своїх персональних даних, платіжної картки та фінансового номеру телефону, що в подальшому призвело до втрати коштів. Сам по собі факт визнання позивача потерпілої в рамках кримінального провадження не може свідчити про встановлення будь-яких фактів. Враховуючи викладене, представник відповідача просив суд відмовити в задоволення позову (т.1 а.с. 174-261).

Відповідно до письмових пояснень представника відповідача ТОВ «Українське бюро кредитних історій» від 18 березня 2024 року, позовні вимоги в частині зобов`язання виключити інформацію про кредитні договори задоволенню не підлягають, оскільки належних доказів для визнання договорів недійсними або нікчемними позивачем не надано (т. 2 а.с. 60-71).

У відповіді на відзив від 24 березня 2024 року представник позивача вказав, що у справі відсутня письмова згода позивача на передачу її персональних даних для формування кредитної історії (т. 1 а.с. 159-165).

2.Процесуальні рішення у справі.

Ухвалою від 27 лютого 2014 року позовна заява була залишена без руху, для усунення недоліків.

Ухвалою від 04 березня 2024 року суд відкрив спрощене провадження у справі.

Ухвалою від 25 березня 2024 року суд здійснив перехід від спрощеного до загального позовного провадження.

Ухвалами від 01 квітня 2024 року суд задовольнив клопотання представника позивача та представника відповідача про участь в розгляді справи в режимі відеоконференція.

Ухвалою від 04 квітня 2024 року суд відмовив в задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів, а також судом була оголошена перерва до 18 квітня 2024 року.

Ухвалою від 18 квітня 2024 року суд відмовив в задоволенні клопотання представника позивача про забезпечення позову.

Ухвалою від 05 червня 2024 року суд закрив підготовче провадження і призначив справу до судового розгляду по суті.

19 серпня 2024 року суд постанови ухвалу, якою провадження у справі закрив, в частині позовних вимог про визнання неукладеним кредитного договору від 30 листопада 2023 року №30.11.2023-100003521, між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» виключити інформацію про ОСОБА_5 за кредитним договором від 30 листопада 2023 року №30.11.2023-100003521.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засідання просила задовольнити позов та додатково пояснила, що 30 листопада 2023 року на телефон ОСОБА_5 зателефонували особи, які шахрайським чином збільшили кредитний ліміт і зняли готівку, без відома ОСОБА_5 . Враховуючи відсутність волевиявлення ОСОБА_5 на збільшення кредитного ліміту, просила визнати договір від 23 жовтня 2023 року неукладеним, а також виключити з кредитної історії про вказаний договір.

Представник відповідача ТОВ «Споживчий центр» Шкаленко Є.В. просив вирішити позов на розсуд суду, оскільки від позовних вимог щодо ТОВ «Споживчий центр» позивач відмовилася.

Представник відповідача АТ «Універсал Банк» Клочко О.В. просив суд відмовити в задоволенні позову, оскільки позивач не довела, що укладення відповідного договору про надання банківських послуг відбулося без її волевиявлення. Окрім того, просив звернути увагу, що кожна особа, яка користується електронними засобами розрахунків зобов`язана не розголошувати свої персональні данні. До того ж наголосив на тому, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, а саме визнання договору неукладеним.

Представник відповідача ТОВ «Українське бюро кредитних історій» Наконечна А.В. в судовому засідання просила відмовити в позові, оскільки для виключення відомостей з кредитної історії необхідні чіткі підстави, а на теперішній час договір від 23 жовтня 2023 року є чинним, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

3.Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що 27 жовтня 2023 року ОСОБА_5 в електронній формі була підписана анкета-заява про приєднання до договору про надання банківських послуг з Акціонерним товариством «Універсал Банк». У вказаній анкеті-заяві вказано, що вона разом з Умовами і правилами обслуговування АТ «Універсал-Банк» складають Договір про надання банківських послуг (т. 1 а.с. 181).

Згідно з пунктом 4 Анкети-заяви, ОСОБА_5 засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідними йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладння електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення дій згідно з Договором.

Відповідно до паспорту споживчого кредиту загальні витрати за кредитом - 36668,07, виходячи з суми кредитного ліміту 100 000 грн; реальна річна процентна ставка - 44,26 % (т. 1 а.с. 183-184).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитом від 27.10.2023, укладеного між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_5 станом на 06.03.2024 складає 68504,86 грн (т. 1 а.с. 185).

У виписці про рух коштів по картці ОСОБА_5 відображено зняття готівки у період з 23 жовтня 2023 року по 01 березня 2024 року (т. 1 а.с. 186-187).

Згідно із заявою про вчинене кримінальне правопорушення від 01 грудня 2023 року, ОСОБА_5 звернулася до поліції із заявою про вчинення щодо неї шахрайських дій 30 листопада 2023 року (т. 1 а.с. 32).

08 грудня 2023 року відомості про вчинене кримінальне правопорушення за частиною 4 статті 190 КК України за заявою ОСОБА_6 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023091010003737 (т. 1 а.с. 31).

4.Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині 3 статті 203 ЦК України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина 3 статті 215 ЦК України).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електрону комерцію»).

Згідно з частиною 5 статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Статтею 12 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Оспорюваний договір від 30 листопада 2023 року про надання кредиту підписаний від імені позивача за допомогою одноразового ідентифікатора (Е 424), тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи апеляційної скарги у цій частині.

Так само, відбулося підписання анкети-заяви від 27 жовтня 203 року в мобільному застосунку «Monobank». Під час кожної маніпуляції клієнта у мобільному додатку та обрання ним тієї чи іншої опції із дією натискання його дії підтверджується згенерований за його згодою електронним підписом, який прирівнюється до власноручного.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, позивачем таких не надано.

Посилання представника позивача на встановлені в ході досудового розслідування кримінального провадження обставини перебування мобільного телефону з якого здійснювався вхід в мобільний застосунок та зняття готівки відбулося в іншій області, не приймається судом, оскільки Закон України «Про платіжні послуги» покладає на кожного користувача обов`язок не розголошувати індивідуальну інформацію, негайно повідомляти про втрату платіжного інструменту, а до того часу користувач несе ризик можливих збитків.

Окрім того, суд звертає увагу, що позивач ОСОБА_5 фактично не оспорює факт підписання нею анкети-заяви про надання банківських послуг від 27 жовтня 2023 року, проте нею не визнається факт її згоди на збільшення кредитного ліміту та зняття готівки.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність факту укладення ОСОБА_5 відповідного договору від 27 жовтня 2023 року в електронній формі.

Водночас, суд окремо звертає увагу на обраний позивачем спосіб захисту.

Так, за змістом статей 15 і 16ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Відтак, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову в частині визнання договору неукладеним, оскільки визнання кредитного договору неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом.

Стосовно частини позовних вимог про зобов`язання вилучити інформацію з кредитної історії, суд звертає увагу на таке:

Так, позивач посилалася в позові на безпідставність розміщення ТОВ «Українське бюро кредитних історій» відомостей про кредитну історію ОСОБА_5 за договором від 27 жовтня 2023 року, у зв`язку з чим просила суд зобов`язати виключити відповідну інформацію з бази ТОВ «Українське бюро кредитних історій».

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» кредитна історія - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов`язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» передбачено, що джерелами формування кредитних історій є, зокрема, відомості, що надаються Користувачем до Бюро за письмовою згодою суб`єкта кредитної історії відповідно до цього Закону.

Згідно із частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» інформація для формування кредитної історії надається Користувачем до Бюро лише в разі наявності письмової згоди юридичної або фізичної особи, яка уклала кредитний правочин з Користувачем. Користувач у разі укладення кредитного правочину та отримання письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації щодо нього надає до Бюро інформацію про себе, що ідентифікує його як Користувача; про суб`єкта кредитної історії, яка визначена пунктами 1, 2 частини 1 статті 7 цього Закону.

У частині 3 статті 9 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» зазначено, що користувач має право відмовитися від укладання кредитного правочину або укласти кредитний правочин на умовах, що враховують ризики від укладання кредитного правочину, у разі відмови суб`єкта кредитної історії надати згоду на доступ до його кредитної історії та/або на передачу інформації до Бюро про кредитний правочин з Користувачем.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 10 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» Бюро вилучає з кредитної історії всю інформацію, що міститься у кредитній історії, у разі відсутності письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації про нього.

Водночас, в п. 8 Запевнень клієнта до Договору про надання банківських послуг монобанк від 27.10.2023, міститься згода ОСОБА_5 на опрацювання, передачу та оприлюднення Банком до бюро кредитних історій інформації про неї (т. 1 а.с. 182-183).

Відповідно, відсутні підстави вважати, що суб`єкт кредитної історії ОСОБА_5 не надала згоду на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації щодо неї.

Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання вилучити інформацію з кредитної історії

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, ст. 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України,

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_5 до Акціонерного товариства «Універсал Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» про визнання кредитного договору неукладеним та зобов`язання вилучити інформацію з кредитної історії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_5 , і.н. НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачі:

Акціонерне товариство «Універсал Банк», ЄРДПОУ 3335211, адреса: м. Київ, вул Автозаводська, 54/19;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», ЄРДПОУ 33546706, адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1-д.

Дата складання повного судового рішення - 20 серпня 2024 року.

Суддя Максим ОЛІЙНИК