Ухвала

від 19.08.2024 по справі 403/391/24

УСТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №403/391/24 провадження № 2-з/403/13/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2024 року с-ще Устинівка

Суддя Устинівськогорайонного судуКіровоградської областіАтаманова С.Ю.,діючи відімені суду,розглянувши заяву ОСОБА_1 прозабезпечення позову,подану довідкриття провадженняу справіза позовом ОСОБА_1 додиректора комунального некомерційного підприємства «Устинівська лікарня» Устинівської селищної ради Резніка Василя Васильовича про визнання дій протиправними, скасування наказу та зобовязання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

07 серпня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до директора комунального некомерційного підприємства «Устинівська лікарня» Устинівської селищної ради (далі - КНП «Устинівська лікарня» Устинівської селищної ради) ОСОБА_2 про: 1) визнання протиправними дій відповідача по створенню штучної ситуації для оголошення простою інфекційного відділення КНП «Устинівська лікарня» Устинівської селищної ради; 2) визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 19 липня 2024 року №40-Зв; 3) зобовязання відповідача поновити роботу інфекційного відділення КНП «Устинівська лікарня» Устинівської селищної ради та забезпечити його належне функціонування по наданню медичних послуг; 4) зобовязання відповідача оплатити працівникам інфекційного відділення період з 22 липня 2024 року по дату поновлення роботи даного відділення в розмірі, встановленомупостановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2023 року №28.

Ухвалою судді від 12 серпня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху для виконання вимог ч.3 ст.175, ч.4 ст.177 ЦПК України.

16 серпня 2024 року позивачем ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій вона прохає суд вжити передбачені п.п.2, 4 ч.1 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову до ухвалення судом рішення по справі шляхом: 1) заборони директору КНП «Устинівська лікарня» Устинівської селищної ради вчиняти будь-які дії спрямовані на скорочення працівників інфекційного відділення чи посад даного відділення згідно штатного розпису; 2) заборони директору КНП «Устинівська лікарня» Устинівської селищної ради вчиняти будь-які дії спрямовані на внесення змін до структури підприємства з метою ліквідації інфекційного відділення КНП «Устинівська лікарня» Устинівської селищної ради; 3) заборони відділу соціального захисту та охорони здоровя населення Устинівської селищної ради вчиняти будь-які дії спрямовані на внесення змін до структури КНП «Устинівська лікарня» Устинівської селищної ради з метою ліквідації інфекційного відділення КНП «Устинівська лікарня» Устинівської селищної ради та 4) заборони Устинівській селищній раді вчиняти будь-які дії, спрямовані на внесення змін до структури КНП «Устинівська лікарня» Устинівської селищної ради з метою ліквідації інфекційного відділення КНП «Устинівська лікарня» Устинівської селищної ради.

До заяви про забезпечення позову доданий документ, що підтверджує сплату позивачем ОСОБА_1 судового збору у встановленому законом розмірі.

Згідно правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №308/8567/20 від 14 червня 2021 року, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обовязку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову.

З огляду на викладене, враховуючи принцип правової визначеності, на забезпечення якого спрямовані процесуальні норми, та зміст ч.1 ст.153 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (далі - Постанови від 22 грудня 2006 року №9) заява ОСОБА_1 про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

При вирішенні питання про наявність підстав для забезпечення позову суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або законних інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду

Відповідно до п.п.2, 4 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 зазначено про те, що конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими повязується застосування певного виду забезпечення позову (правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №320/3560/18).

Крім того, звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову, позивач серед іншого, повинен обґрунтувати наявність звязку між конкретним заходом забезпечення і предметом позовної вимоги; взаємоповязаність заходу забезпечення з обставиною утруднення виконання чи невиконання рішення суду, а саме, що обраний спосіб забезпечення спроможний запобігти відповідним утрудненням; імовірність утруднення виконання рішення або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів - саме з урахуванням предмета позову і неможливість виконання позовних вимог у випадку їх задоволення, тощо. Обовязок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2020 року у справі №910/16505/19).

Згідно з розясненнями, викладеними в п.п.1, 4 Постанови від 22 грудня 2006 року №9, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, які беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Зі змісту заяви про забезпечення позову суддею встановлено, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову обгрунтовується позивачем можливістю вручення їй попередження про скорочення та в подальшому можливістю проведення скорочення одразу після такого вручення відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», а також вирішенням судом під час розгляду справи №403/391/24 питання законності чи протиправності вчинення будь-яких дій, спрямованих на скорочення працівників інфекційного відділення, на підставі визнання дій відповідача ОСОБА_2 протиправними чи правомірними.

Подібне зазначення позивачем підстав для забезпечення позову без обгрунтування обставин, зазначених у наведених вищепостановах Верховного Суду, не відповідає засадам доказування, передбаченим ст.ст.76, 77 ЦПК України.

З огляду на викладене, саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість ускладнення виконання або невиконання рішення суду без наведення відповідного обгрунтування не є достатньою підставою для задоволення судом відповідної заяви.

Будь-яких посилань на докази, які б підтверджували наявність фактичних обставин, якими обумовлюється необхідність застосування зазначених позивачем заходів забезпечення позову - заборони відповідачу вчиняти дії, спрямовані на скорочення працівників інфекційного відділення чи посад даного відділення згідно штатного розпису, внесення змін до структури підприємства з метою ліквідації інфекційного відділення КНП «Устинівська лікарня» Устинівської селищної ради, а також заборони вчинення дій (внесення змін до структури КНП «Устинівська лікарня» Устинівської селищної ради з метою ліквідації інфекційного відділення) особами, які не є учасниками справи (відділом соціального захисту та охорони здоров`я населення Устинівської селищної ради та Устинівською селищною радою) у поданій ОСОБА_1 заяві про забезпечення позову зазначено не було, як і не було надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності цих обставин, що свідчить про недоведеність позивачем наявності зв`язку між конкретно визначеними нею заходами забезпечення і предметом позову (визнання дій протиправними, скасування наказу та зобовязання вчинити дії).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелєєнко проти України» (заява №11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. При цьому, слід зазначити, що вказана позивачем в заяві про забезпечення позову така умова для його забезпечення як «протиправність дій директора КНП «Устинівська лікарня» Устинівської селищної ради, спрямована на створення штучної ситуації для оголошення простою інфекційного відділення даного КНП, видання протиправного наказу від 19 липня 2024 року №40 та порушення трудових прав працівників інфекційного відділення» відсутня на дату подання заяви про забезпечення позову та може бути встановлена судом тільки під час судового розгляду на підставі зясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності, як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного звязку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, у разі забезпечення позову у спосіб, визначений позивачем ОСОБА_1 , дана обставина фактично буде свідчити про надання судом правової оцінки діям відповідача до розгляду цивільної справи по суті, що не відповідає завданням цивільного судочинства та інституту забезпечення позову.

Натомість інша, зазначена позивачем ОСОБА_1 підстава забезпечення позову - вирішення судом під час розгляду справи №403/391/24 питання законності чи протиправності вчинення будь-яких дій, спрямованих на скорочення працівників інфекційного відділення, на підставі визнання дій відповідача ОСОБА_2 протиправними чи правомірними, не входить до предмета спору у цій справі та не охоплюється змістом позовних вимог ОСОБА_1 ..

З огляду на викладене, обрані позивачем заходи забезпечення позову, з урахуванням відсутності будь-яких доказів наявності фактичних обставин, що обумовлюють їх застосування, не можуть свідчити про домірність даних заходів забезпечення позову (їх відповідність вимогам, на забезпечення яких вони застосовуються), внаслідок чого суд приходить до висновку про неспівмірність обраних позивачем заходів позовним вимогам, а тому заява про забезпечення позову, з урахуванням відсутності в ній належного обгрунтування взаємоповязаності обраних позивачем заходів забезпечення з обставинами утруднення виконання чи невиконання майбутнього рішення суду та самої імовірності такого утруднення в разі невжиття відповідного забезпечення, виходячи з предмета позову, задоволенню не підлягає.

Крім того, за змістом ч.2 ст.3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених ч.3 ст.32 та ст.103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 03 травня 2022 року у справі №317/183/19 зміна істотних умов праці, пердбачена частиною 3 статті 32 КЗпП, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку із зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП. Зміна істотних умов праці передбачає, що працівник продовжить роботу за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але у нових умовах праці.

Отже, зазначена позивачем ОСОБА_1 підстава вжиття заходів забезпечення позову - можливе вручення їй попередження про скорочення та в подальшому можливе проведення скорочення одразу після такого вручення відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не відповідає змісту даної правової норми та не підтверджена наявністю фактичних обставин, з якими повязується застосування обраного нею виду забезпечення позову.

Відповідно до положень п.6 ч.1ст.3 Цивільного кодексу України до загальних засад цивільного законодавства належить справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, враховуючи, що під час вирішення питання про забезпечення позову судом не досліджується обгрунтованість самого позову і розгляд заяви про забезпечення позову не повинен порушувати принципи змагальності і рівності процесуальних прав сторін, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем ОСОБА_1 наявності підстав для забезпечення позову, передбачених ч.2 ст.149 ЦПК України, та того, що зазначені нею види забезпечення позову - заборона вчиняти певні дії та заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору, знаходяться у необхідному (обовязковому) правовому звязку із позовними вимогами, а тому у забезпеченні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.149, 150, 153, 258, 260, 353, 354 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони: 1) директору КНП «Устинівська лікарня» Устинівської селищної ради вчиняти будь-які дії спрямовані на скорочення працівників інфекційного відділення чи посад даного відділення згідно штатного розпису; 2) директору КНП «Устинівська лікарня» Устинівської селищної ради вчиняти будь-які дії спрямовані на внесення змін до структури підприємства з метою ліквідації інфекційного відділення КНП «Устинівська лікарня» Устинівської селищної ради; 3) відділу соціального захисту та охорони здоровя населенняУстинівської селищноїради вчинятибудь-якідії спрямованіна внесеннязмін доструктури КНП«Устинівська лікарня»Устинівської селищноїради зметою ліквідаціїінфекційного відділенняКНП «Устинівськалікарня» Устинівськоїселищної радита 4)Устинівській селищнійраді вчинятибудь-якідії,спрямовані навнесення зміндо структуриКНП «Устинівськалікарня» Устинівськоїселищної радиз метоюліквідації інфекційноговідділення КНП«Устинівська лікарня»Устинівської селищноїради,- відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення) апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому даної ухвали суду.

Суддя С.Ю.Атаманова