Рішення

від 24.06.2024 по справі 160/8069/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2024 рокуСправа №160/8069/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С. розглянувши в письмовому провадженні у м. Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ БІЗНЕС КОНТРАКТ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

29.03.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ БІЗНЕС КОНТРАКТ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС України в Дніпропетровській області №00101540705 від 05.03.2024 року.

Позов обґрунтовано тим, що ГУ ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення № 00101540705 від 05.03.2024 року, яким Позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 652 127,50 грн. 00 коп., з яких: за податковими зобов`язаннями - 521 702,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 130 425,59 грн. ТОВ «ЕНЕРДЖІ-БІЗНЕС КОНТРАКТ» в повному обсязі не погоджується з висновками акту перевірки та прийнятим на підставі акту перевірки податкового повідомлення-рішення № 00101540705 від 05.03.2024 року, оскільки вони сформовані беї врахування фактичних обставин справи та норм податкового законодавства. Позивач зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення документи, які містять інформацію про зміст та обсяг здійснення господарських операцій. Реальність господарських операціях з придбання позивачем товарів у ТОВ «Будівельний Гіпермаркет» підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, та регістрами бухгалтерського обліку, а саме: податковими та видатковими накладними, банківськими виписками, картками рахунків 6851, 631, 361, з урахуванням того що позивач у повному обсязі розрахувався за придбані у зазначеного постачальника товари. При цьому, подальший рух придбаних позивачем у ТОВ «Будівельний Гіпермаркет» товарів, зокрема, його реалізація іншому суб`єкту господарювання та отримання доходу від його реалізації підтверджується наданими до перевірки документами. Зазначені обставини в їх сукупності вказують на наявність у позивача ділової мети придбання товарів у ТОВ «Будівельний Гіпермаркет». На момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до складу витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та до податкового кредиту, сплачених позивачем на користь ТОВ «Будівельний Гіпермаркет», а надані позивачем первинні бухгалтерські документи свідчать про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження формування витрат та податкового кредиту по операціях з вказаними контрагентами, які були предметом перевірки. Вирок щодо контрагента позивача було ухвалено аж в серпні 2023 року та зареєстровано в Єдиному реєстрі судових рішень 29.08.2023 року, вже після укладення та виконання нами договору поставки з ТОВ «Будівельний Гіпермаркет». На момент укладення договору поставки з ТОВ «Будівельний Гіпермаркет» 17 лютого 2023 року позивач жодним чином не міг дізнатись про наявність кримінального провадження відносно директора ТОВ «Будівельний Гіпермаркет». Позивач зазначає, що відповідачем не наведено доказів відсутності змін в активах позивача за його операціями з ТОВ «Будівельний Гіпермаркет»; відповідачем не надано належну оцінку платіжним документам, фінансовій звітності, іншим первинним документам, наданим до перевірки; заперечуючи щодо можливості отримання позивачем товарів від ТОВ «Будівельний Гіпермаркет», відповідачем під час перевірки не з`ясовано яким чином позивач надалі після придбання здійснив поставку товару, яка є за думкою відповідача нереальною, на користь ТОВ «ЕДС-ІНЖИН1РИНГ»; відповідачем не здійснено та не вказано в якості належного обґрунтування про проведення зустрічної звірки з ТОВ «Будівельний Гіпермаркет», в порядку п.73.3, п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, «Порядку проведення контролюючими органами зустрічних звірок», затверджених 27.12.2010 постановою Кабінету Міністрів України №1232; не з`ясовано обставини здійснення господарських операцій з поставки на користь позивача; відповідачем не обґрунтовано неможливість ТОВ «Будівельний Гіпермаркет» поставити позивачу товари, відсутності у цього суб`єкта господарювання основних засобів виробництва, достатніх трудових ресурсів; висновки про відсутність у постачальника позивача трудових та матеріальних ресурсів зроблено контролюючим органом на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак така податкова інформація носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки така інформація сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається відповідач. Позивач не повинен нести відповідальність за протиправні дії своїх контрагентів (які навіть не доведені відповідачем) при відсутності у нього умислу на вчинення таких дій. Наявність у Позивача умислу на вчинення протиправних дій у господарських операціях з контрагентом, зазначеним в Акті перевірки відповідачем не мотивовано. Відповідачем документально не доведено, що контрагента позивача знято з реєстрації як юридичну особу або у них анульовано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість на день складання первинних документів. Тобто, відповідачем не спростовано, що ТОВ «Будівельний Гіпермаркет» складено первинні документи за реально здійсненими господарськими операціями, які призводили до фактичного руху активів позивача; Відповідачем як під час перевірки, так і при розгляді Акту перевірки не надано належної оцінки витратам позивача, які підтверджуються наявними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, за періоди, оподаткування яких становить предмет спору по справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ БІЗНЕС КОНТРАКТ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 6753,91 грн. за позовні вимоги майнового характеру.

10 квітня 2024 року на виконання вимог ухвали від 05 квітня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ БІЗНЕС КОНТРАКТ» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви до якої додана платіжна інструкція в національній валюті від 10.04.2024 року №555 на суму 6753,91 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

10.05.2024 судом отримано відзив Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на позовну заяву, в якому відповідач з позовними вимогами позивача не погоджується та зазначає, що В ході проведення перевірки встановлено взаємовідносини з ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ ГІПЕРМАРКЕТ» за період лютий, березень 2023 року на загальну суму 3 130 750,62 грн., в т.ч. ПДВ 521 791,77 грн. З метою перевірки діяльності ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ ГІПЕРМАРКЕТ» була досліджена наявна податкова інформація та встановлено, що товариство зареєстроване Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 09.12.2020 №1002241020000096276. ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ ГІПЕРМАРКЕТ» здійснює придбання великої кількості ТМЦ, що мають різноманітні характеристики та потребують застосування особливих умов їх транспортування та зберігання. Проте, їх обсяги та властивості не відповідають матеріально-технічним та технологічнім можливостям ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ ГІПЕРМАРКЕТ». ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ ГІПЕРМАРКЕТ» не відповідає критеріям ризиковості. ГУ ДПС у Дніпропетровській області отримано вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.08.2023 року по справі №932/6993/23, відповідно до якого ОСОБА_1 (директор та засновник ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ ГІПЕРМАРКЕТ») було визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205-1. Дії ОСОБА_1 виразилися у створенні за винагороду суб`єкту підприємницької діяльності ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ ГІПЕРМАРКЕТ» з метою прикриття незаконної діяльності та призвело до того, що невстановлені особи отримали можливість здійснювати фінансово-господарські операції за межами податкового контролю від імені формального призначення засновника та директора, в порушення встановленого законодавством порядку. Оскільки вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.08.2023 року по справі №932/6993/23 ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ ГІПЕРМАРКЕТ» було встановлення порушення ч.2 ст. 205-1 КК України, а саме внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості вчинених за попередньою змовою групою осіб, то вбачається неможливим підтвердити правомірність віднесення сум до складу податкового кредиту та до складу валових витрат за 2022 рік по взаємовідносинам з даним контрагентом-постачальником. Наведена у вироку Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.08.2023 року інформація дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, злочинний умисел якого щодо внесення неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення реєстрації таких документів встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту та сум придбання до складу витрат є безпідставними. Згідно матеріалів досудового розслідування, ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ ГІПЕРМАРКЕТ» віднесено до категорії суб`єктів господарської діяльності з ознаками «фіктивності» та «ризикованості». Згідно відомостей аналітично-інформаційних баз даних встановлено, що в період 2022-2023 років, тобто період відображений ТОВ «РБС-ТЕХ» в податковій звітності проведених фінансово-господарських операцій з ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ ГІПЕРМАРКЕТ», відповідальною особою за фінансово-господарські операції ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ ГІПЕРМАРКЕТ» рахувався ОСОБА_1 , який жодним чином не мав відношення до здійснення діяльності від імені підприємства та не використовував реквізити ввіреного йому товариства, тим самим встановлено, що дані операції мали безтоварний характер та за рахунок яких службовими особами ТОВ «РБС-ТЕХ» безпідставно та протиправно сформовано об`єкт оподаткування та сформовано податкові зобов`язання з податку на додану вартість. В наданих під час проведення перевірки первинних документах зазначено, що з боку ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ ГІПЕРМАРКЕТ» підписантом виступав ОСОБА_1 , тобто особа котра зазначила, що не має жодного відношення до діяльності товариства. Таким чином, документи, які складені між ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ ГІПЕРМАРКЕТ» та ТОВ «ЕНЕРДЖІ-БІЗНЕС КОНТРАКТ» не відповідають чинному законодавству, носять формальний характер та не можуть підтверджувати факт здійснення будь-яких господарських операцій між вказаними підприємствами. Під час проведення перевірки позивачем не були надані товарно-транспортні накладні. Позивачем взагалі не був підтверджений факт отримання вантажу, а сама відсутність ТТН не дає можливості встановити адресу відправлення/отримання, що також може свідчити про фіктивність операцій у зв`язку з тим, що сторони або одна зі сторін господарської операції можуть не мати необхідних приміщень для зберігання вантажу. ТОВ «ЕНЕРДЖІ-БІЗНЕС КОНТРАКТ» було занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за період лютий-квітень 2023 року на суму 521 702 гри. Отже, доводи платника податків, наведені у позові, не спростовують самого факту встановлення зазначеного порушення та не є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.

15.05.2024 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якому позивач зазначає наступне. Відповідач стверджує, що ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ ГІПЕРМАРКЕТ» здійснює придбання великої кількості ТМЦ, що мають різноманітні характеристики та потребують застосування особливих умов їх транспортування та зберігання. Проте, їх обсяги та властивості не відповідають матеріально-технічним та технологічнім можливостям ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ ГІПЕРМАРКЕТ». В той же час, відповідач у відзиві сам зазначає, що згідно рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості від 12.08.2022 №30595 - ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ ГІПЕРМАРКЕТ» не відповідає критеріям ризиковості. Зі змісту вироку Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 29.08.2023 у справі № 932/6993/23 стосовно ОСОБА_1 (директора ТОВ «Будівельний Гіпермаркет») слідує, що вказаним вироком встановлено вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою СТАТТІ 205-1 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ, ЯКА НЕ Є ТОТОЖНОЮ СТАТТІ 205 КК УКРАЇНИ, НА ЯКУ ПОСИЛАЄТЬСЯ ВІДПОВІДАЧ У ВІДЗИВІ. На момент укладення договору поставки з ТОВ «Будівельний Гіпермаркет» 17 лютого 2023 року позивач жодним чином не міг дізнатись про наявність кримінального провадження відносно директора ТОВ «Будівельний Гіпермаркет». Відповідач у відзиві надає посилання на матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №72023000100000002 від 21.07.2023 року. Однак саме посилання на такі матеріали не можуть прийматись до уваги як докази. Жодних документів на підтвердження висновків податкового органу, які нібито містяться в матеріалах досудового розслідування відповідачем до матеріалів справи не надано.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, то позивач звертає увагу, що твердження відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних знайшло своє відображення лише у відзиві на позовну заяву. В Акті перевірки це не слугувало підставою для висновків Акту перевірки, про них взагалі не було жодної згадки. Наявність або відсутність ТТН та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції з придбання або продажу ТМЦ, якщо інші дані свідчать про рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків. Крім того, ТТН є доказом факту перевезення (переміщення) товару, тому є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватися видатковою накладною. Порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Тому невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Таким чином позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення № 00101540705 від 05.03.2024р. прийнято відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є неправомірним і підлягає скасуванню

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

На підставі наказу № 5299-п від 25.12.2023 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача за період діяльності з 01.01.2023 по 31.12.2023 року з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Будівельний Гіпермаркет» (код ЄДРПОУ 44066139).

Результати вищевказаної перевірки були оформлені актом №188/04-36-07-05/43251110 від 31.01.2024 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЕНЕРДЖІ-БІЗНЕС КОНТРАКТ» (код ЄДРПОУ 43251110) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Будівельний Гіпермаркет» (код ЄДРПОУ 44066139) за період діяльності з 01.01.2023 по 31.12.2023», за висновками якого Товариством були порушені, зокрема: вимоги пункту 44.1 статті 44, п. 198.1 п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за період лютий-квітень 2023 року, на суму 521 702,00 грн. Крім того, в описовій частині акту перевірки зазначено, що позивач не має права на включення до складу витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату у 2023 році, витрат від вартості придбаних товарів у ТОВ «Будівельний Гіпермаркет» на загальну суму 2 608 960,00 грн.

Не погодившись із вказаним актом перевірки, нами було подано до відповідача заперечення на Акт перевірки за вих. №0902/24-01 від 09.02.2024 року.

За результатом розгляду вказаних заперечень 13 березня 2024 року позивачем було отримано лист ГУ ДПС за № 13610/6/04-36-07-05 від 27.02.2024 року, в якому зазначено, що надані пояснення не спростовують наявність фактів порушення ТОВ «ЕНЕРДЖІ-БІЗНЕС КОНТРАКТ» норм чинного законодавства та у контролюючого органу відсутні правові підстави для прийняття рішення на користь платника податків, у зв`язку з чим висновки, викладені в акті перевірки № 188/04-36-07-05/43251110 від 31.01.2024 року, залишити без змін.

На підставі висновків вказаного акта перевірки ГУ ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення № 00101540705 від 05.03.2024 року, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 652 127,50 грн. 00 коп., з яких: за податковими зобов`язаннями - 521 702,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 130 425,59 грн.

Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення № 00101540705 від 05.03.2024 року протиправним, звернувся до суду з позовною заявою про його скасування.

Розглядаючи даний спір по суті заявлених позовних вимог та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 68 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України (далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до приписів пункту 21.1 статті 21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-ХІV (далі Закон №996) (тут і надалі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із частиною 2 статті 9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в п.1.2 розділу 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п.2.1 розділу 2 Положення).

Відповідно до пп. 2.14-2.16 розділу 2 Положення первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Первинні документи, що пройшли обробку, повинні мати відмітку, яка виключає можливість їх повторного використання: при ручній обробці - дату запису в регістр бухгалтерського обліку, а при обробці електронними та іншими засобами - відтиск штампу оператора, відповідального за їх обробку, або відмітку, придатну для її оброблення електронними засобами.

Як визначено у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами з наведеними контрагентами.

Поряд з цим, окрім мінімально необхідних згідно податкового законодавства документів суд має перевірити й інші документи та обставини, які мають підтвердити реальність виконання спірних операцій, що відображені в податковому обліку.

17 лютого 2023 року між ТОВ «Будівельний Гіпермаркет» (постачальник) та Позивачем в якості покупця було укладено Договір поставки № 17022023/- П, за яким ТОВ «Будівельний Гіпермаркет» (постачальник) зобов`язався передати ТОВ «ЕНЕРДЖІ- БІЗНЕС КОНТРАКТ» (покупець) у встановлений у договорі строк у власність Покупцеві товар, визначений п. 2.1 даного Договору, а Покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що кількість, найменування, асортимент (сортамент, номенклатура) товару, що поставляється за цим договором, визначаються в рахунках-фактурах Постачальника та/або видаткових накладних.

Умови поставки згідно п. 2.2 Договору - ЕХ5У (самовивіз) з адреси, вказаної Постачальником (згідно правил ІНКОТЕРМС).

Так, на виконання умов Договору Постачальником (ТОВ «Будівельний Гіпермаркет») було поставлено, а Покупцем (ТОВ «ЕНЕРДЖІ-БІЗНЕС КОНТРАКТ») отримано наступний товар:

20.02.2023 року за видатковою накладною № 145 отримано сонячні панелі LР182*182-М-54-МН у кількості 49 шт., на загальну суму 331 968,92 грн., в т.ч. ПДВ - 55 328,15 грн.

Вказаний Товар було оплачено позивачем на користь постачальника 28.02.2023 року за рахунком № 2802 від 28.02.2023 року. Надалі відмічені панелі було поставлено ТОВ «ЕДС-ІНЖИНІРИНГ» (код за ЄДРПОУ 38114069) згідно Договору поставки № 1610/20-1 від 16.10.2020 року за видатковою накладною № 8 від 20.02.2023 року. Згідно п. 2.2 Договору поставки № 1610/20-1 від 16.10.2020 року - Умови поставки: EXW (самовивіз) з адреси вантажовідправника, вказаної Постачальником (згідно правил ІНКОТЕРМС).

02.03.2023 року за видатковою накладною № 158 ТОВ «Будівельний Гіпермаркет» було поставлено позивачу сонячні панелі LР182*182-М-54-МН у кількості 72 шт. та сонячні панелі RISEN RSМ40-8-405М у кількості 49 шт., на загальну суму 819 760,00 грн., в т.ч. ПДВ - 136 626,67 грн. За Товар 08.03.2023 року ТОВ «ЕНЕРДЖІ- БІЗНЕС КОНТРАКТ» було внесено оплату на рахунок постачальника.

В подальшому вказані панелі було поставлено ТОВ «ЕДС-ІНЖИНІРИНГ» згідно Договору поставки № 1610/20-1 від 16.10.2020 року за видатковою накладною № 12 від 02.03.2023 року. Згідно п. 2.2 Договору поставки № 1610/20-1 від 16.10.2020 року - Умови поставки: EXW (самовивіз) з адреси вантажовідправника, вказаної Постачальником (згідно правил ІНКОТЕРМС).

07.03.2023 року за видатковою накладною № 162 ТОВ «Будівельний Гіпермаркет» було поставлено позивачеві сонячні панелі ТSМ-550DЕ19 у кількості 38 шт., на загальну суму 1 002 704,33 грн., в т.ч. ПДВ - 167 117,39 грн. 15.03.2023 року позивачем було внесено оплату на рахунок постачальника за отриманий товар.

Надалі вказані панелі було поставлено ТОВ «ЕДС-ІНЖИНІРИНГ» згідно Договору поставки № 1610/20-1 від 16.10.2020 року за видатковою накладною № 13 від 07.03.2023 року. Умови п. 2.2 Договору поставки № 1610/20-1 від 16.10.2020 року передбачають наступні умови поставки - EXW (самовивіз) з адреси вантажовідправника, вказаної Постачальником (згідно правил ІНКОТЕРМС.

08.03.2023 року за видатковою накладною № 165 ТОВ «Будівельний Гіпермаркет» було поставлено позивачу сонячні панелі ТSМ-550DЕ19 у кількості 37 шт., на загальну суму 976 317,37 грн., в т.ч. ПДВ - 162 719,56 грн. 15.03.2023 року позивач сплатив на рахунок постачальника вартість отриманого товару.

В подальшому вказані панелі було поставлено ТОВ «ЕДС-ІНЖИНІРИНГ» згідно Договору поставки №1610/20-1 від 16.10.2020 року за видатковою накладною №14 від 08.03.2023 року. Згідно п. 2.2 Договору поставки - Умови поставки: EXW (самовивіз) з адреси вантажовідправника, вказаної Постачальником (згідно правил ІНКОТЕРМС).

Операції постачання та взаєморозрахунків між Позивачем та ТОВ «Будівельний Гіпермаркет», а також між Позивачем та ТОВ «ЕДС-ІНЖИНІРИНГ» підтверджуються оборотно-сальдовими відомостями по рахункам 3711, 631, 6811, 361 та банківськими виписками за відповідний період.

Всі вищевказані документи, були надані відповідачу до перевірки разом з поясненнями листом за вих. № 2201/24 від 22.01.2024 року.

Докази протилежного у справі відсутні.

Реальність господарських операціях з придбання позивачем товарів у ТОВ «Будівельний Гіпермаркет» підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, та регістрами бухгалтерського обліку, а саме: податковими та видатковими накладними, банківськими виписками, картками рахунків 6851, 631, 361, з урахуванням того що позивач у повному обсязі розрахувався за придбані у зазначеного постачальника товари.

При цьому, подальший рух придбаних позивачем у ТОВ «Будівельний Гіпермаркет» товарів, зокрема, його реалізація іншому суб`єкту господарювання та отримання доходу від його реалізації підтверджується наданими до перевірки документами.

Крім того доказів того, що договір, укладений між позивачем та ТОВ «Будівельний Гіпермаркет» було визнано недійсним (фіктивним) відповідачем до суду не надано.

Також, в матеріалах справи відсутні докази встановлення контролюючим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Контролюючим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

За таких обставин, суд вважає, що на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до складу витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та до податкового кредиту, сплачених позивачем на користь ТОВ «Будівельний Гіпермаркет», а надані позивачем первинні бухгалтерські документи свідчать про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження формування витрат та податкового кредиту по операціях з вказаними контрагентами, які були предметом перевірки.

Щодо вироку суду стосовно контрагента позивача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 висловила наступну правову позицію стосовно проблеми правового регулювання щодо дефекту податкового повідомлення-рішення за наявності вироку суду, яким засуджено посадову особу контрагента за фіктивне підприємництво.

Станом на час прийняття Верховним Судом України правової позиції, викладеної у постанові від 01.12.2015 у справі № 826/15034/14 (№ 21-3788а15) Особлива частина Кримінального кодексу України містила склад злочину у сфері господарської діяльності - фіктивне підприємництво (стаття 205), що передбачав створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Отже, стаття 205 Кримінального кодексу України охоплювала лише дефекти створення/придбання юридичної особи і вказувала на мету діяльності - прикриття незаконної діяльності. Однак ця норма не вказувала на наслідки такої діяльності для третіх осіб - тих, які мали (свідомо чи несвідомо) господарські відносини з підприємством, створеним з метою прикриття незаконної діяльності. Наслідки для третіх осіб мають кваліфікуватися окремо за наявності відповідного складу злочину в їх діях.

Формулювання Верховного Суду України - «статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю» - не ґрунтується на чинних нормах матеріального права, оскільки статус у юридичному розумінні - це перелік прав та обов`язків певного суб`єкта. Водночас жоден нормативно-правовий акт в Україні не містив визначення статусу фіктивного підприємства.

Натомість єдина згадка про суб`єктів господарювання з ознаками фіктивності міститься у статті 55-1 «Фіктивна діяльність суб`єкта господарювання» Господарського кодексу України, згідно з якою правовим наслідком фіктивної діяльності суб`єкта господарювання є припинення такого суб`єкта.

Ця стаття та інші норми чинного законодавства не містять положень про автоматичну незаконність усіх вчинених таким підприємством господарських операцій.

Водночас стаття 55-1 ГК України передбачає, що однією з ознак фіктивності є провадження фінансово-господарської діяльності без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Отже, суб`єкт господарювання з ознаками фіктивності є правосуб`єктним, незважаючи на дефекти при його створенні чи мету діяльності, а це суперечить висновкам Верховного Суду України про те, що «господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку».

За практикою ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа «Серков проти України», заява № 39766/05, пункт 43).

Велика Палата Верховного Суду також підкреслила, що існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання на час виникнення спірних правовідносин порушує принцип правової визначеності.

З огляду на те, що Верховний Суд України помилково поширив на податкові правовідносини норму статті 205 КК України, що має інший предмет регулювання, Велика Палата Верховного Суду визнає необґрунтованим висновок Верховного Суду України про те, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв`язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що 25 вересня 2019 року набрав чинності Закон № 101-IX, яким виключено статтю 205 КК України.

З пояснювальної записки до проекту Закону № 101-IX від 29 серпня 2019 року можна встановити, на що була спрямована законодавча ініціатива. На обґрунтування необхідності прийняття вказаного Закону в пояснювальній записці вказувалося, зокрема, на те, що склалася поширена практика використання контролюючими органами матеріалів досудового розслідування та вироку суду у кримінальному провадженні за статтею 205 КК України для обґрунтування донарахування грошових зобов`язань платникам податків. Негативні тенденції у вирішенні податкових спорів були спровоковані поширеним хибним підходом судів до оцінки доказів, наданих контролюючими органами. Зокрема, щодо використання вироку суду у кримінальному провадженні за статтею 205 КК України слід зазначити, що склалася поширена негативна практика хибного використання таких вироків з метою надання твердженням контролюючого органу щодо нереальності операцій платника податку статусу фактів, що мають преюдиціальне значення. Тобто склалася ситуація, за якої судами при вирішенні податкових спорів не досліджувалися конкретні операції платника податку з його контрагентом, якого вироком суду у кримінальному провадженні було визнано винним у здійсненні фіктивного підприємництва. Натомість стверджувалося, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, і як наслідок, вирок суду слугував підставою для висновку про нереальність операцій платника податку з його контрагентом. Водночас вирок може слугувати підтвердженням нереальності операцій між платником податку та його контрагентом, тільки якщо він містить посилання саме на ці операції. Визнання вироком суду у кримінальному провадженні підприємства фіктивним не обов`язково означає, що всі його операції з усіма контрагентами були фіктивними за весь період його діяльності.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Таким чином, вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Отже, як зазначено в пояснювальній записці, прийняття Закону № 101-IX спрямоване на усунення практики застосування статті 205 КК України як інструменту зловживань та у спосіб, що не відповідає меті кримінальної відповідальності, та на гуманізацію кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків.

Вироком Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 29.08.2023 у справі № 932/6993/23 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України, тобто за внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості та призначено йому покарання, узгоджене сторонами в угоді про визнання винуватості від 28 липня 2023 року, у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на три роки.

Зі змісту вироку Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 29.08.2023 у справі № 932/6993/23 стосовно ОСОБА_1 (директора ТОВ «Будівельний Гіпермаркет») слідує, що вказаним вироком встановлено вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205-1 Кримінального кодексу України за кваліфікуючими обставинами - внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості, тоді як правові, господарські та комерційні відносини між ТОВ «Будівельний Гіпермаркет» і позивачем не досліджувались; позивач у зазначеному вироку не згадувався.

Окрім іншого, у наведеному Вироку взагалі не зазначається про наявність ознак фіктивного підприємництва щодо контрагентів ТОВ «Будівельний Гіпермаркет».

ТОВ «Будівельний Гіпермаркет» на момент укладення договору та оформлення первинних документів, як і позивач, були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками податку на додану вартість, податку на прибуток підприємства.

Також як в акті перевірки так і поданому відзиві відповідач зазначив, що згідно рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості від 12.08.2022 №30595 - ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ ГІПЕРМАРКЕТ» не відповідає критеріям ризиковості.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, то твердження відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних знайшло своє відображення лише у відзиві на позовну заяву. В Акті перевірки висновки та посилання на ТТН відсутні.

При цьому суд зазначає, що наявність або відсутність ТТН та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції з придбання або продажу ТМЦ, якщо інші дані свідчать про рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків. Крім того, ТТН є доказом факту перевезення (переміщення) товару, тому є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватися видатковою накладною. Порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Тому невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Крім того, суд звертає увагу на те, що принцип індивідуальної податкової відповідальності - один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України. Так, відповідно до статті 47 Податкового кодексу України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

У відповідності до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що свідчить про те, що, у разі коли контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо неплатника, а не інших осіб, у т.ч. його контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару (послуг) відповідних сум до складу податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічну правову позицію підтримано Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24.01.2018 у справі №824/942/13, від 14.03.2018 у справі №803/1198/16.

Більш того, згідно пп.4.1.2 - 4.1.4 ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: рівність усіх платників перед законом, недопущення будь- яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до абзацу 2 пункту 111.3 ст. 111 ПК України притягнення фізичної або юридичної особи до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, що передбачає встановлення контролюючими органами вини особи, не передбачає презумпції наявності вини фізичної особи чи посадових (службових) осіб юридичної особи у випадках притягнення фізичної особи чи посадових (службових) осіб юридичної особи до юридичної відповідальності інших видів та не звільняє від обов`язку її доведення в порядку, передбаченому законом.

Під час перевірки контролюючий орган не встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з контрагентами (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договорами.

Суд наголошує на тому, що відповідач має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, у рішенні ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами. Разом із цим, обов`язок суду обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення ЄСПЛ від 9 грудня 2009 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Суд, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС України в Дніпропетровській області №00101540705 від 05.03.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги, відповідно, - задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на положення вказаної статті та зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 9781,91 грн підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення цих коштів на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України в Дніпропетровській області.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ БІЗНЕС КОНТРАКТ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС України в Дніпропетровській області №00101540705 від 05.03.2024 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України в Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ БІЗНЕС КОНТРАКТ» (вул. Григорія Омельченко, буд. 36, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 43251110) судові витрати з оплати судового збору у сумі 9781 грн 91 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна