Ухвала

від 20.08.2024 по справі 607/13052/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про задоволення самовідводу

20.08.2024 Справа №607/13052/24 Провадження №2/607/2866/2024

м. Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Марциновська І.В., розглянувши заяву про самовідвід від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу «Тернопільське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі» про оплату вимушеного прогулу за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі,

УСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулась до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до Державного професійно-технічного навчального закладу «Тернопільське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі» (далі за текстом - ДПТНЗ «Тернопільське ВПУ ресторанного сервісу і торгівлі») про оплату вимушеного прогулу за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2024 головуючою суддею для розгляду вказаної справи визначена суддя Марциновська І.В.

19.08.2024 судова справа передана судді для розгляду.

19.08.2024 суддя Марциновська І.В., яка входить до складу суду, що здійснює розгляд даної заяви, до початку розгляду справи заявила про самовідвід від розгляду цієї справи.

Заява мотивована тим, що, як вбачається з матеріалів цивільної справи, позивач працювала на посаді заступника директора з навчальної роботи ДПТНЗ «Тернопільське ВПУ ресторанного сервісу і торгівлі». Наказом директора ДПТНЗ «Тернопільське ВПУ ресторанного сервісу і торгівлі» № 43-к від 17.08.2021 позивач звільнена з даної посади у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.11.2022 позивач поновлена на посаді заступника директора з навчальної роботи ДПТНЗ «Тернопільське ВПУ ресторанного сервісу і торгівлі», а також стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішення в частині поновлення на посаді допущене до негайного виконання. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 28.03.2023 дане рішення суду першої інстанції залишене без змін.

Разом з тим станом на даний час рішення суду не виконане та наказ про поновлення позивача на посаді заступника директора з навчальної роботи ДПТНЗ «Тернопільське ВПУ ресторанного сервісу і торгівлі» відповідачем не виданий.

За таких підстав позивач просить стягнути з ДПТНЗ «Тернопільське ВПУ ресторанного сервісу і торгівлі» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 11.10.2023 до 13.06.2023 у сумі 210814,56 грн.

Разом з тим головуючою суддею Марциновською І.В. здійснювався розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу «Тернопільське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду і відшкодування моральної шкоди (справа № 607/19710/23). Так, під час розгляду цієї справи встановлювались обставини щодо того ж предмету позову, а саме про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду і відшкодування моральної шкоди, однак за інший період часу.

У справі № 607/19710/23 суд встановив, що відповідач не довів належними та достатніми доказами, що невиконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.11.2022 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора з навчальної роботи ДПТНЗ «Тернопільське ВПУ ресторанного сервісу і торгівлі» має місце з підстав, незалежних від волі відповідача, та що відповідач вжив усіх можливих заходів для виконання даного судового рішення.

На противагу цьому позивач довела, що має місце затримка виконання судового рішення роботодавцем, що у свою чергу є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримання виконання рішення суду.

Разом з тим у даній цивільній справі відповідач, заперечуючи проти вимог позивача, покликається на наявність обставин, які, на думку відповідача, свідчать про неможливість виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді не з вини відповідача. Зокрема, відповідач вказав, що зі змісту судових рішень у справі про поновлення позивача вбачається, що зміни до штатного розпису ДПТНЗ «Тернопільське ВПУ ресторанного сервісу і торгівлі» повинно погоджувати управління освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації, а не управління освіти і науки Тернопільської міської ради. За таких обставин відповідач 18.04.2023 направив до Департаменту освіти і науки Тернопільської обласної військової адміністрації на погодження штатний розпис із введенням раніше займаної позивачем та скороченої на даний час посади. Однак департамент направив відповідачу відповідь про те, що затвердження такого штатного розпису не належить до повноважень Департаменту освіти і науки Тернопільської обласної військової адміністрації. Також відповідач скерував запит до Міністерства освіти і науки України та отримав відповідь, що погодження такого штатного розпису віднесене до компетенції міської ради міста. Відповідач вживав усіх можливих заходів для скасування, роз`яснення чи перегляду рішення суду, однак такі заходи позитивних результатів не дали. Так само і під час примусового виконання рішення суду державним виконавцем позивач на посаді поновлена не була через неможливість виконання такого рішення у спосіб, який зазначений у самому рішенні.

Слід зазначити, що такі ж доводи відповідач наводив і у цивільній справі № 607/19710/23, в якій головуючою суддею Марциновською І.В. відхилені указані доводи відповідача та прийняте рішення на користь позивача.

Указане дає підстави дійти висновку, що суддею Марциновською І.В. фактично сформована думка щодо обставин, які підлягають встановленню під час розгляду даної цивільної справи, що, у свою чергу, у стороннього спостерігача може викликати сумнів у неупередженості судді.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Дослідивши зміст заяви про самовідвід та матеріали цивільної справи, що стосуються даної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви з огляду на таке.

Частина 1 ст. 34 ЦПК України визначає, що цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у ст. 36 ЦПК України.

Так, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді (ч. 1 ст. 36 ЦПК України).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Відповідно до вимог ст. 8 Кодексу суддівської етики суддя повинен здійснювати судочинство в межах та порядку, визначених процесуальним законом.

Зазначені в заяві про самовідвід обставини дають підстави дійти висновку, що у судді ОСОБА_2 вже сформована думка щодо обставин, які підлягають доказуванню під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду і відшкодування моральної шкоди, що, у свою чергу, у стороннього спостерігача може викликати сумнів у неупередженості судді під час розгляду даної цивільної справи.

За таких підстав з метою забезпечення права учасників справи на справедливий розгляд справи безстороннім судом доходжу висновку, що заява головуючої судді Марциновської І.В. про самовідвід від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу «Тернопільське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі» про оплату вимушеного прогулу за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ЦПК України у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.

Керуючись ст. 33, 34, 36, 39, 40, 41, 258-261, 353 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву судді Марциновської І.В. про самовідвід задовольнити повністю.

Відвести суддю Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Марциновську Ірину Вікторівну від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу «Тернопільське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі» про оплату вимушеного прогулу за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі (справа № 607/13052/24; провадження № 2/607/2866/2024).

Справу передати до канцелярії Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області для повторного визначення судді у порядку, встановленому статею 33 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Марциновська