Ухвала

від 20.08.2024 по справі 639/5006/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа№ 639/5006/24

Провадження№ 2-о/639/151/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2024року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі судді Борисенка О.О.,

розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Пенсійний фонд України, про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив:

19.08.2024 до Жовтневого районного суду м. Харкова надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа Пенсійний фонд України, в якій заявник просить вважати його поновленим на роботі на посаді інженера-конструктора ІІ категорії СКБ Відкритого акціонерного товариства «Харківський завод тракторних самохідних шасі» (код за ЄРДПОУ 00235944) з 01.10.1999 по 18.02.2000, і встановити це як факт, що має юридичне значення.

Заявник вказує, що встановлення цього факту необхідно йому для реалізації права на отримання пенсії за віком після досягнення ним віку 63 роки.

Розглянувши надані матеріали, суд доходить висновку про наявність правових підстав щодо відмови у відкритті провадження у справі за заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1ст. 293 ЦПК Україниокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно зі ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в частині першій якої визначено перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, а частиною другою цієї ж статті встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно доПостанови Пленуму Верховного суду України за № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»роз`яснено, що суд вправі розглядати справи про встановлення юридичних фактів, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян та встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі№ 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Отже, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 рокуу справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі№ 643/6447/19/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20.

Заявник у своїй заяві посилається на неправильність (не точність) запису в його трудовій книжці, який зроблений адміністрацією підприємства в якому він працював більше двадцяти років тому. Також він стверджує, що зазначене підприємство є ліквідованим і не має правонаступника, а тому не має іншого встановленого законом суб`єкта, який має право вносити відповідні зміни до трудової книжки.

Суд критично ставиться до таких аргументів з огляду на таке.

Відповідно до пунктів 2.6, 2.8 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29 липня 1993 року № 58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.

Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності, - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

За змістом ч.2ст.315ЦПК України,у судовомупорядку можутьбути встановленітакож іншіфакти,від якихзалежить виникнення,зміна абоприпинення особистихчи майновихправ фізичнихосіб,якщо закономне визначеноіншого порядкуїх встановлення.

Тобто, чинним законодавством передбачений інший порядок встановлення юридичного факту, про встановлення якого просить заявник. Якщо ВАТ «Харківський завод тракторних самохідних шасі», який, як зазначає заявник, є правонаступником підприємства, яке зробило неправильний запис у трудову книжку - АП «Харківський завод тракторних самохідних шасі», ліквідоване та в нього відсутній правонаступник, для внесення виправлень до трудової книжки заявнику належить звернутися до вищестоящої організації, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності до архівної установи.

Матеріали заяви не містять відомостей про те, що до пред`явлення заяви про встановлення факту заявник звертався до відповідних організацій та установ, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови.

Суд також зазначає, що не може перебирати на себе функції інших спеціальних суб`єктів, якщо ці функції є їх дискреційними повноваженнями (внесення змін до трудової книжки тощо).

За змістом ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Згідно зп.1ч.1ст.186ЦПК України суддя відмовляєу відкриттіпровадження усправі,якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 186, 260, 261, 315 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Пенсійний фонд України, про встановлення факту, що має юридичне значення.

Роз`яснити заявнику, що внесення виправлень до трудової книжки провадиться у позасудовому порядку.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повна ухвала складена 20.08.2024.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя Олександр БОРИСЕНКО