Ухвала

від 16.08.2024 по справі 399/261/24

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

16 серпня 2024 року м. Кропивницький

справа № 399/261/24

провадження № 22-ц/4809/1390/24

Суддя Кропивницького апеляційного суду Дьомич Л.М., розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 04 червня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Онуфріївська селищна рада, Міністерство оборони України, державний нотаріус Онуфріївської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Оніщенко Алла Анатоліївна про встановлення факту, що має юридичне значення,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 04 червня 2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено; встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу з грудня 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Міністерство оборони України оскаржило його в апеляційному порядку.

Подана скаржником апеляційна скарга підлягає залишенню без руху за наступного.

За вимогамип.2ч.4ст.356ЦПК Українидо апеляційноїскарги додаються копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положеньст. 43цього Кодексу.

Відповідно до ч. 7 ст. 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Згідно зп.29Положення пропорядок функціонуванняокремих підсистемЄдиної судовоїінформаційно телекомунікаційної системи,у разіподання досуду документівв електроннійформі учасникзобов`язанийу випадках,визначених процесуальнимзаконодавством,надати доказнадсилання іншимучасникам справикопій поданихдо судудокументів.У випадку,коли іншийучасник справивідповідно довнесених ідентифікаційнихданих пронього маєзареєстрований Електроннийкабінет,функціонал Електронногосуду вавтоматичному режимінадає судута учасникусправи доказнадсилання доЕлектронних кабінетівінших учасниківсправи поданихдо судудокументів. В іншому випадку засобами Електронного суду користувача інформують про відсутність в іншого учасника справи зареєстрованого Електронного кабінету.

З викладеного вбачається, що належним доказом направлення апеляційної скарги до електронного кабінету іншого учасника справи є квитанція про доставку документів користувачу. У випадку ж відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінет, таким доказом є опис вкладення до листа у паперовій формі.

Всупереч наведеному, до поданої в електронній формі через електронний кабінет апеляційної скарги скаржником не додано доказів надсилання її копії та копій доданих матеріалів заявниці ОСОБА_1 та заінтересованій особі державному нотаріусу Онуфріївської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Оніщенко Аллі Анатоліївні.

Необхідно зауважити, що скаржником до апеляційної скарги додана квитанція № 1499331 від 07 серпня 2024 року, яка засвідчує доставку апеляційної скарги з додатками до електронного кабінету представника заявниці у суді першої інстанції, чого процесуальним законом не вимагається.

Крім того, у п. 3 ч. 4 ст. 356 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», далі - Закон).

Відповідно до пп. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону за подання заяви у справах окремого провадження фізичною особою сплачується судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для фізичних осіб.

У пп. 6 п. 1 ч. 2ст. 4 Законупередбачено, що за подання апеляційної скарги на рішення суду підлягає сплаті судовий збір за ставкою, яка складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви, скарги.

Апеляційним судом враховано, що за змістом ч. 3 ст. 4 Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Виходячи із викладеного та враховуючи розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений станом на 01 січня 2024 року, за подання скаржником апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає сплаті судовий збір у сумі 726,72 грн: 3028,00 грн х 0,2 х 150% х 0,8 = 726,72 грн.

Однак,доказів сплатисудового зборуу встановленихзаконом порядкуі розміріскаржником доапеляційного судуне надано.

Натомість, у апеляційній скарзі заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до прийняття судового рішення у справі на підставі ст. 8 Закону та ч. 1 ст. 133 КАС України. Клопотання обґрунтоване тим, що скаржник через майновий стан немає змоги здійснити оплату судового збору, оскільки пріоритетним напрямком фінансування є напрямок, пов`язаний з виконанням першочергових завдань щодо укріплення обороноздатності держави, протидії російській загрозі, а також створення матеріально-технічної бази для лікування, реабілітації та оздоровлення військовослужбовців, які приймають безпосередню участь в обороні держави від російської агресії.

У вирішенні питання наявності підстав для відстрочення скаржнику сплати судового збору за поданою апеляційною скаргою, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 136 ЦПК України суд,враховуючи майновийстан сторони,може своєюухвалою відстрочитиабо розстрочитисплату судовогозбору навизначений строку порядку,передбаченому законом,але небільше якдо ухваленнясудового рішенняу справі. Якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть сплачені, заява відповідно дост. 257цього Кодексу залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли сплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення.

Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване ст. 8 Закону, норма якої є спеціальною.

Як убачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

З аналізуст. 8 Закону чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в ст. 5, або у справах із предметом спору, не охопленим ст. 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених ст. 8 Закону, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у п. 3 ч.1 ст. 8 Закону, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.

При цьому, як виснувала Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18, із системного аналізу змісту норм ст. 8 Закону убачається, що положення п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п. 3 ч.1 ст. 8 Законуможуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких єзахист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Водночас у нормах процесуальних кодексів відсилання до норм Закону передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору.

За висновком Великої Палати Верховного Суду у згаданій вище постанові, це означає, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату.

Разом з тим, з викладеного вбачається, що у питанні відстрочення сплати судового збору юридичною особою посилання останньої на положення ст. 8 Закону є безпідставним.

Також є необґрунтованим посилання скаржника на норми КАС України, оскільки дана справа розглянута судом першої інстанції у порядку цивільного судочинства.

Крім того, необхідно врахувати, що у силу вимог ч. 1 ст. 81 ПК України, особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Отже, для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають обставини наявності такої фінансової можливості у заявника на момент ухвалення судового рішення у справі судом апеляційної інстанції.

Однак, окрім самого посилання на неможливість сплати судового збору, подані скаржником до суду апеляційної інстанції матеріали не містять жодного підтверджуючого відповідні доводи доказу.

Викладене наразі виключає можливість відстрочення судом сплати судового збору за поданою скаржником апеляційною скаргою.

Відповідно до ч. 2 ст. 357 ЦПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановленихст. 356цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно доч. 6ст. 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положенняст. 185цього Кодексу.

На підставі викладеного, апеляційна скарга Міністерства оборони України підлягає залишенню без руху.

Керуючись ст.ст. 185, 356, 357 ЦПК України, суддя,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 04 червня 2024 року, - залишити без руху.

Запропонувати скаржнику у десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали надати до апеляційного суду:

- належні докази надсилання копії апеляційної скарги з доданими документами заявниці та заінтересованій особі;

- докази сплати судового збору у сумі 726,72 грн за реквізитами, розміщеними на офіційному сайті Кропивницького апеляційного суду

або

- обґрунтовану заяву на підставі ст. 136 ЦПК України, а також докази на підтвердження відповідних доводів.

У разі невиконання у встановлений апеляційним судом строк вимог щодо усунення недоліків апеляційної скарги, апеляційна скарга буде визнана неподаною та повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Кропивницького

апеляційного суду Л. М. Дьомич