Рішення

від 19.08.2024 по справі 464/1606/24

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/1606/24

пр.№ 2/464/852/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2024 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого судді Дулебка Н.І.,

за участі: секретаря судового засідання Шманько О.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача Подолинської А.М., Марчука Б.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу,

встановив:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, поданим представником ОСОБА_1 , до відповідача Комунального некомерційного підприємства Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня» (КНП СМР «Самбірська центральна лікарня») про визнання протиправним та скасування наказу КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» від 05.02.2024 №14-к про звільненням ОСОБА_2 з посади завідувача наркологічним відділенням, лікаря-нарколога КНП СМР «Самбірська ЦЛ» з 05.02.2024 у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України; поновлення на посаді завідувача наркологічним відділенням, лікаря-нарколога КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» з 06.02.2024; зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.02.2024 по дату ухвалення судом рішення про поновлення на роботі. В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що позивач ОСОБА_2 обіймав посаду завідувача наркологічним відділенням, лікаря-нарколога КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» та наказом головного лікаря КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» від 05.02.2024 №14-к звільнений у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Вважає зазначений наказ незаконним і таким, що підлягає скасуванню. Зокрема, рішенням виконавчого комітету Самбірської міської ради від 14.12.2022 №237 «Про затвердження структури та штатного розпису комунального некомерційного підприємства Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня» затверджено структуру та штатний розпис КНП Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня». Відповідно до вищевказаного рішення в структурі Самбірської центральної лікарні передбачено, серед інших, наркологічне відділення, а також затверджено штатну чисельність такого відділення у кількості 17 штатних одиниць. Рішенням виконавчого комітету Самбірської міської ради №65 від 05.05.2023 ухвалено внести зміни в рішення виконавчого комітету Самбірської міської ради від 14.12.2022 №237 «Про затвердження структури та штатного розпису КНП СМР «Самбірська центральна лікарня», зокрема, ліквідувати наркологічне відділення, виключити таке із структури КНП СМР «Самбірська центральна лікарня», провести вивільнення працівників відповідно до вимог чинного законодавства. Крім цього,рішенням виконавчогокомітету Самбірськоїміської ради№66від 05.05.2023ухвалено внестизміни врішення виконавчогокомітету Самбірськоїміської ради№237від 14.12.2022,зокрема,створити психіатричневідділення на21,5штатних одиницьзгідно здодатку 2;включити вструктуру КНПСМР «Самбірськацентральна лікарня»психіатричне відділення;включити вштатний розписмедичного персоналуКНП СМР«Самбірська центральналікарня» врозділі«Стаціонар» Психіатричне відділення (кількість посад 21,5). Отже, враховуючи наведене, скорочення чисельності та/або штату працівників у КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» не відбулось, а натомість відбулось збільшення кількості штатних одиниць лікарні. Ліквідація структурного підрозділу юридичної особи зі створенням чи без створення іншого структурного підрозділу не є ліквідацією або реорганізацією юридичної особи, а свідчить лише про зміну внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи. На відміну від ліквідації чи реорганізації юридичної особи ця обставина може бути підставою для звільнення працівників цього структурного підрозділу згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України виключно з підстав скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку з такими змінами при умові дотримання власником вимог ч. 2 ст. 40, ст. 42, 43, 49-2 КЗпП України. Таким чином, зміни в організації виробництва і праці, які відбулись у КНП СМР «Самбірська ЦЛ», що полягали в ліквідації наркологічного відділення та створенні психіатричного відділення, не передбачали скорочення чисельності/штату працівників лікарні, а відтак звільнення позивача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з підстав скорочення чисельності та штату працівників КНП СМР «Самбірська центральна лікарня, як зазначено в оскаржуваному наказі, не відповідає вимогам законодавства. Окрім цього, при реалізації процедури звільнення позивача відповідачем порушено обов`язок щодо його працевлаштування. Так, у штат психіатричного відділення було введено посаду завідуючого відділенням, лікаря-психіатра, яка була аналогічна посаді, яку на той час обіймав позивач завідуючий наркологічним відділенням, лікар-нарколог. Згідно із положеннями наказу МОЗ від 29.03.2002 №117 завідувач структурного підрозділу закладу охорони здоров`я повинен відповідати наступним кваліфікаційним вимогам: вища освіта другого (магістерського) рівня у галузі знань «Охорона здоров`я», проходження інтернатури за однією з лікарських спеціальностей з наступною спеціалізацією за профілем структурного підрозділу, стаж роботи за фахом не менше 3 років. Однак в.о. завідувача психіатричним відділенням лікарні було призначено ОСОБА_3 , яка не має лікарської категорії та працювала на посаді лікаря дещо більше двох років до призначення. При цьому, освітній рівень позивача, спеціалізація за двома профілями «психіатрія» та «наркологія», досвід роботи (загальний лікарський стаж за фахом 40 років) повністю відповідали кваліфікаційним вимогам, встановленим для цієї посади. Проте головний лікар КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» нововведену посаду позивачу не запропонував, незважаючи на те, що посада завідувача наркологічним відділенням, лікаря-нарколога підлягала скороченню. Після того, як позивачу вручили попередження від 05.12.2023 про скорочення посади, яку він обіймав, а також перелік вакантних посад від 03.12.2023, 07.12.2023 він звернувся до головного лікаря КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» з заявою про переведення/призначення його на посаду завідувача психіатричним відділенням, лікаря-психіатра лікарні з урахуванням долучених 05.12.2023 документів про підтвердження спеціальності за спеціалізацією «Психіатрія», однак відповіді не отримав. Заява позивача від 11.12.2023 про надання відповіді на попереднє звернення також залишилась без реагування. З листа Департаменту охорони здоров`я ЛОДА від 25.01.2024 №22-138/04-26/2-24 позивачу стало відомо, що безпосередньо перед врученням йому попередження про скорочення посади, наказом головного лікаря КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» від 27.11.2023 №132-к ОСОБА_3 було переведено на іншу посаду, а на посаду завідувача психіатричним відділенням, лікаря-психіатра лікарні з 01.12.2023 призначено лікаря ОСОБА_4 . Відповідно до усталеної практики Верховного Суду у випадку фактичного скорочення займаної працівником посади йому має бути запропонована рівноцінна посада, передбачена новим штатним розписом, а в разі, якщо на таку посаду претендують також інші працівники, роботодавець зобов`язаний провести порівняльний аналіз продуктивності їхньої праці і кваліфікації з метою визначення працівника, який має переважне право на залишення на роботі, як це передбачено частиною першою статті 42 КЗпП України. Однак, вказані вимоги чинного законодавства відповідач не виконав, не запропонував позивачу, який був єдиною кандидатурою, що відповідала необхідним кваліфікаційним вимогам та мав найвищий серед інших кандидатів рівень продуктивності праці, посаду, передбачену новим штатним розписом, а наявні вакансії заповнив без проведення аналізу продуктивності праці і кваліфікації працівників, з яким зобов`язаний був ознайомити усіх претендентів на посади. Незважаючи на ці порушення, відповідач прийняв оскаржуваний наказ про звільнення позивача, формально надав йому для ознайомлення перелік вакантних посад, датований 03.12.2023, як і перелік, наданий при врученні попередження, чим порушив гарантоване чинним законодавством право позивача на працю. З урахуванням викладеного, поновлення прав позивача, порушених внаслідок незаконного звільнення відбудеться у разі скасування незаконного наказу про звільнення із одночасним поновленням на роботі на посаді, з якої останній був звільнений з дня, наступного за днем звільнення. Як випливає з оскаржуваного наказу, позивача звільнено з роботи 05.02.2024, який вважається останнім днем роботи, а відтак поновлення позивача на посаді необхідно проводити з 06.02.2024. За наведених обставин, середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає розрахунку за період з моменту незаконного звільнення і до дня ухвалення судом рішення про поновлення на роботі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву та відповіді на відзив від 03.04.2024 (а.с. 149-153). Зокрема, відповідно до Положення про психіатричне відділення КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» відділення надає спеціалізовану лікувальну допомогу пацієнтам з діагнозами F-10-F-19 «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин», та інші (п.1.4. Положення). При цьому, розлади психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин до створення психіатричного відділення лікувались у наркологічному відділенні КНП СМР «Самбірська центральна лікарня». Вказані обставини не заперечуються і відповідачем. Враховуючи наведене, по суті відбулось перепрофілювання наркологічного відділення у психіатричне зі збільшенням штату працівників та кількості медичних послуг в межах надання лікарями психіатричної допомоги. Відповідно до змісту відзиву відповідач не запропонував позивачу посаду завідувача психіатричним відділенням, лікаря-психіатра, оскільки останній не відповідав кваліфікаційним вимогам: освітній рівень за спеціальністю «Психіатрія»; трирічний фаховий стаж роботи. Разом з тим, освітній рівень позивача (що відповідає магістерському рівню, напрям «психіатрія»), спеціалізація за двома профілями «психіатрія» та «наркологія», та досвід роботи (загальний лікарський стаж за фахом 40 років) повністю відповідали кваліфікаційним вимогам, встановленим для такої посади. Представник відповідача у відзиві зазначає не лише неправдиві відомості про відсутність у позивача освітнього рівня за спеціальністю «Психіатрія», а й наводить неправильну інформацію про відсутність у позивача стажу роботи за фахом, що не відповідає дійсності та підтверджується дипломом, посвідченням про проходження інтернатури і записами у трудовій книжці позивача. МОЗ встановлено кваліфікаційну вимогу для призначення на посаду завідувача відділенням стаж роботи за фахом не менше 3 років, а не стаж роботи за спеціальністю, як зазначає представник відповідача. У відзиві на позовну заяву представник відповідача визнав, що нововведена посада не пропонувалась позивачу з огляду на невідповідність його кваліфікаційнім вимогам. Отже, відповідач мав реальну можливість запропонувати її позивачу, однак цього не зробив з огляду на помилкові висновки щодо відсутності у позивача освіти та відповідного стажу роботи. При цьому, відповідач у зв`язку із «виробничою необхідністю» призначив на посаду завідувача психіатричним відділенням лікарні ОСОБА_3 , що обґрунтував пропозиціями засідання медичної ради від 08.06.2023. Згідно з п. 11 наказу МПП України від 22.02.2007 №120 «Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників» особи, які не мають відповідного стажу роботи, встановлених кваліфікаційними вимогами, але мають практичний досвід та успішно виконують у повному обсязі покладені на них завдання та обов`язки, можуть бути, як виняток, залишені на займаній посаді або призначені на відповідні посади за рекомендацією атестаційної комісії (в даному випадку медичної ради). Позивач, на відміну від ОСОБА_3 , відповідав кваліфікаційним вимогам, які МОЗ затвердило для зайняття посади завідувача відділенням лікарні, однак відповідач не вжив заходів щодо працевлаштування позивача на посаду у новоствореному психіатричному відділенні. Просила суд позов задовольнити.

Представники відповідача КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» Подолинська А.М., ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях (а.с. 87-92, 114-123, 158-160). Зокрема, зазначили, що позивачем не взято до уваги те, що у відповідача проведено зміни в організації виробництва і праці, та доказом цього є наказ від 13.09.2023 №194. Провести зміни в організації виробництва і праці відповідача зобов?язували положення Закону України від 01.07.2022 №2847- ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення надання медичної допомоги». Таким чином, КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» повинна була здійснювати статутну діяльність (надання медичних послуг) в спроможній мережі в межах госпітального округу як кластерна лікарня та прагнула розширити спектр надання допомоги населенню. Відповідачем було розроблено середньостроковий план розвитку КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» на 2023-2025 роки, в якому зазначено про планування реорганізацію наркологічного відділення в психіатричне відділення згідно з постановою Кабінету Міністрів України №174 від 28.02.2023. Звільнення позивача відбулося на підставі п.1 ст. 40 К3пП України у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, а не через реорганізацію, ліквідацію, скорочення чисельності та штату працівників, чи скороченням структурного підрозділу, який був виведений зі структури відповідача в зв?язку з тим, що таке відділення (наркологія) не входить до Переліку закладів охорони здоров?я спроможної мережі госпітального округу у Львівській області від 27.07.2023 №577/0/5-23-ВА, та в зв?язку з неможливим укладенням договору з Національною службою здоров?я України. В наказі №14-к від 05.02.2014 про звільнення позивача та трудовій книжці не повністю відображено п. 1 ст. 40 КЗпП України. Щодо посилання позивача на той факт, що він має переважне право на працевлаштування, є безпідставним, оскільки існує переважне право на залишення на роботі та такі поняття не є тотожними. Переважне право на залишення на роботі враховується лише тоді, коли проводиться скорочення однорідних професій та посад. Щодо обов?язку відповідача працевлаштувати позивача на рівнозначну посаду, яка передбачена новим штатним розписом, то такий обов?язок вважається виконаним, якщо працівнику одночасно з попередженням про звільнення в зв?язку зі змінами в організації виробництва і праці пропонується робота на всіх вакантних посадах, які наявні в штатному розписі, як на момент попередження, так і протягом двох місяців перед звільненням. Позивач не заперечив той факт, що йому пропонували вакантні посади згідно з додатком №1 протягом двох місяців. В день звільнення позивача був складений акт в присутності начальника відділу кадрів ОСОБА_7 , юрисконсульта ОСОБА_8 та інспектора з кадрів ОСОБА_9 про те, що завідувач наркологічного відділення ОСОБА_2 відмовляється від усіх запропонованих посад в КНП СМР «Самбірська ЦЛ» згідно з додатком №1 від 03.12.2023. На виконання рішення виконавчого комітету Самбірської міської ради за №66 від 05.05.2023 та у зв?язку з вимогами закону головним лікарем ОСОБА_6 . КНП СМР «Самбірська ЦЛ» видано наказ від 08.05.2023 №91 «Про створення психіатричного відділення». За виробничою необхідністю за наказом головного лікаря від 09.06.2023 №73-к ОСОБА_3 , лікаря-нарколога наркологічного відділення, лікаря-психіатра КДВ, призначено на посаду завідувача психіатричним відділенням на 1.0 ст. з 14.06.2023 по 30.11.2023, позаяк лікар-психіатр вищої категорії ОСОБА_4 на підставі розпорядження Самбірської районної військової адміністрації №20-ВА від 05.05.2023 та наказу КНП СМР «Самбірська ЦЛ» №89 від 08.05.2023 був включений в склад комісії ВЛК ТРЦК. На час призначення завідувача психіатричного відділення позивачу не запропоновано зазначену посаду, оскільки останній не відповідав вимогам, встановленим Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників охорони здоров?я, затверджений наказом Міністерства охорони здоров?я України від 29 березня 2002 року №117, а саме: відсутність освітнього рівня за спеціальністю «Психіатрія»; ??відсутність трирічного фахового стажу роботи (жодного робочого дня за фахом «Психіатрія»). За наказом головного лікаря від 27.11.2023, п.2 та п.3 №132-к ОСОБА_3 переведено на 0.5 ст. лікаря-психіатра психіатричного відділення та 0.5 ст. лікаря-психіатра дільничого КДВ з 01.12.2023, а ОСОБА_4 , лікаря-психіатра вищої категорії психіатричного відділення, переведено на посаду завідувача психіатричним відділенням з 01.12.2023. На підставі наведеного вважає, що позов є безпідставним та необґрунтованим, оскільки позивачем не враховано положення Закону України від 01.07.2022р. №2374-IX та постанови Кабінету Міністрів України від 28.11.2023 № 174. Відповідачем повністю дотримано процедуру, а саме: ?видано головним лікарем КНП СМР «СЦЛ» наказ від 13.09.2023 №194 про проведення ліквідації наркологічного відділення із 100% скороченням штату та чисельності працівників, в якому було зазначено підстави змін в організації виробництва і праці у відповідача; надіслано лист (повідомлення) №738 від 13.09.2023 голові профкому працівників про те, що буде проведено ліквідацію наркологічного відділення. 05.12.2023, тобто за два місяці до скорочення посади завідувача наркологічним відділенням, позивача повідомлено про наступне звільнення з займаної посади; запропоновано позивачу згідно з додатком №1 від 03.12.2023 усі вакантні посади в КНП СМР «СЦЛ», від роботи на яких позивач відмовився; профспілковим комітетом КНП СМР «Самбірська ЦІ» від 12.01.2024 надано згоду на скорочення посади завідувача наркологічним відділенням та та у разі його відмови від запропонованих йому посад надано згоду на звільнення відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України та ч. 2 ст. 40, ч. 1 ст. 43 КЗпП України; відповідачем видано наказ від 05.02.2024 №14 про припинення трудового договору у зв?язку зі скороченням чисельності та штату працівників згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України та виплатили вихідну допомогу в розмірі середнього місячного заробітку. Крім цього, зазначили, що кваліфікаційні вимоги лікаря-нарколога передбачують спеціалізацію «Наркологія , а лікаря-психіатра спеціалізацію «Психіатрія» та за таких обставин лікар-нарколог не має законних підстав очолювати психіатричне відділення. Представник відповідача ОСОБА_7 , яка працює на посаді начальника відділу кадрів, додатково зазначила, що дату друку переліку вакантних посад, які пропонувались ОСОБА_2 на момент попередження про звільнення та на момент звільнення, яку в обох випадках зазначено як 03.12.2023, у переліку вакантних посад, що пропонувався на момент звільнення відображено помилково, а саме замість 05.02.2024 вказано 03.12.2023. Просили суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши поясненняучасників розгляду,дослідивши таоцінивши доказиу справів їхсукупності, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що рішенням виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області від 05.05.2023 №65 внесено зміни в рішення виконавчого комітету Самбірської міської ради від 14.12.2022 №237 «Про затвердження структури та штатного розпису комунального некомерційного підприємства Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня», зокрема, вирішено ліквідувати наркологічне відділення на 20 наркологічних ліжок та 17 штатних одиниць, виключити із структури КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» Наркологічне відділення, виключити із штатного розпису медичного персоналу КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» «Стаціонар» Наркологічне відділення, вивільнення працівників провести відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 71-74).

Крім цього, рішенням виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області від 05.05.2023 №66 внесено зміни в рішення виконавчого комітету Самбірської міської ради від 14.12.2022 №237 «Про затвердження структури та штатного розпису комунального некомерційного підприємства Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня», а саме, вирішено створити психіатричне відділення на двадцять ліжок та 21,5 штатних одиниць згідно з додатку 1, включити в структуру КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» Психіатричне відділення, включити в штатний розпис медичного персоналу КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» «Стаціонар» Психіатричне відділення (а.с. 75-76).

Також встановлено, що ОСОБА_2 звертався до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Самбірської міської ради про визнання протипраним та скасування рішення від 05.05.2023 року №65 "Про внесення змін в рішення виконавчого комітету Самбірської міської ради від 14.12.2022 року №237 "Про затвердження структури та штатного розпису комунального некомерційного підприємства Самбірської міської ради "Самбірська центральна лікарня". Підставою позову, на думку позивача, було протиправне прийняте рішення всупереч вимогам Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", Кодексу законів про працю України та Основ охорони здоров`я.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2023 задоволено заяву представника ОСОБА_2 забезпечено вищевказаний позов до подання позовної заяви та зупинено дію рішення Виконавчого комітету Самбірської міської ради від 05.05.2023 року №65 «Про внесення змін в рішення виконавчого комітету Самбірської міської ради від 14.12.2022 року №237 «Про затвердження структури та штатного розпису комунального некомерційного підприємства Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня» до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Однак постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2023 вищевказану ухвалу з питань вжиття заходів забезпечення позову скасовано та прийнято постанову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.

В подальшому, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 за клопотанням представника позивача адміністративний позов ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Самбірської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Комунального некомерційного підприємства Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня», про визнання протиправними дій та скасування рішення залишено без розгляду.

Наказом головного лікаря КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» №91 від 08.05.2023 на виконання рішення виконавчого комітету Самбірської міської ради №66 від 05.05.2022 та у зв`язку з виробничою необхідністю створено психіатричне відділення на 20 ліжок та 21,5 штатних одиниць, включено в структуру КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» психіатричне відділення (а.с. 51-52).

Як видно з вищевказаного наказу, встановлено чисельність працівників новоствореного структурного підрозділу в кількості 21,5 штатних одиниць, серед яких, включено посаду завідувача відділенням, лікар-психіатр 1 ст., лікар-психіатр 0,5 ст.

На підставі наказу КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» №194 від 13.09.2023 проведено ліквідацію наркологічного відділення зі 100% скороченням штату та чисельності працівників 17 штатних одиниць (а.с. 98).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 працював у КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» на посаді завідувача наркологічним відділенням, лікаря-нарколога КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» та наказом №14-к від 05.02.2024 звільнений із займаної посади у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 19 ).

На підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненніпрацівників увипадках змінв організаціївиробництва іпраці враховуєтьсяпереважне правона залишенняна роботі,передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Згідно ч. 2 ст. 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до матеріалів справи, завідувача наркологічного відділення, лікаря-нарколога ОСОБА_2 05.12.2023 попереджено про наступне звільнення із займаної посади після закінчення двомісячного терміну з моменту одержання попередження. Одночасно останньому запропоновано вакантні посади, які на той час були наявні час у КНП Самбірської міськоїради «Самбірська центральна лікарня» згідно з додатком №1 (а.с. 17-18).

05.12.2023 ОСОБА_2 звернувся до головного лікаря КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» з заявою щодо долучення до особової справи належним чином засвідченої копії сертифікату від 30.11.2023 №127927 та посвідчення про проходження підвищення кваліфікації до диплому серії НОМЕР_1 . Крім цього, 07.12.2023 ОСОБА_2 звернувся до головного лікаря з заявою про переведення/призначення його на посаду завідувача психіатричним відділенням, лікаря-психіатра КНП СМР «Самбірська центральна лікарня», у зв`язку з ліквідацією наркологічного відділення КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» та виведення з штату лікарні посади завідуючого наркологічного відділення лікаря-нарколога КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» (а.с. 21-25).

Однак згідно з Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників Випуск 78 «Охорона здоров`я», затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29.03.2002 №117, кваліфікаційні вимоги начальника (завідувача, керівника) структурного підрозділу закладу охорони здоров`я: вища освіта другого (магістерського) рівня у галузі знань «Охорона здоров`я», проходження інтернатури за однією з лікарських спеціальностей з наступною спеціалізацією за профілем структурного підрозділу; стаж роботи за фахом не менше 3 років (а.с. 161-165).

Таким чином, переведення/призначення ОСОБА_2 на посаду завідувача психіатричним відділенням, лікаря-психіатра КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» було неможливим у зв`язку з невідповідністю вищевказаним кваліфікаційним вимогам.

05.02.2024 начальником відділу кадрів Бухній М., юрисконсультом Подолинською А. та старшим інспектором з кадрів Худзей М. складено акт про те, що завідувач наркоголічного відділення лікар-нарколог ОСОБА_2 відмовився від переведення на іншу посаду, запропоновану йому згідно з додатку №1 до наказу №194 від 13.09.2023 (а.с. 95).

При цьому, станом на момент звільнення позивачу було повторно запропоновано вакантні посади, наявні станом на цей час (а.с. 20, 104). Твердження позивача про те, що станом на момент звільнення йому було запропоновано той самий перелік посад, який пропонувався 03.12.2023, є безпідставним, що підтверджується датою, відображеною технічним пристроєм, яким зроблено фотокопію, яку представником позивача долучено до позовної заяви (а.с. 20). Аналогічна дата та спосіб нанесення такої наявний також і на копії наказу про звільнення від 05.02.2024 (а.с. 19). Крім цього, перелік вакантних посад станом на момент попередження про звільнення та на час звільнення відрізняється (а.с. 18 та а.с. 20, 104). Таким чином, дата друку, яка в обох випадках зазначена як 03.12.2023, на переконання суду, у переліку вакантних посад, що пропонувався на момент звільнення (а.с. 20, 104), відображено помилково.

Відповідно до витягу з наказу КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» від 09.06.2023 №73-к ОСОБА_3 лікаря-нарколога наркологічного відділення, лікаря-нарколога наркологічного кабінету КДВ, лікаря-психіатра кабінету попереднього психіатричного огляду у зв`язку з виробничою необхідністю переведено на посаду завідувача психіатричним відділенням на 1,0 ст. з 14.06.2023 по 30.11.2023, позаяк лікар-психіатр вищої категорії ОСОБА_10 на підставі наказу №9 від 08.05.2023 включений в склад комісії ВЛК ТРЦК та надати їй сумісництво 0,5 ст. лікаря-нарколога дільничного наркологічного кабінету КДВ. (а.с. 105).

Із витягу з наказу КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» №132-к від 27.11.2023 встановлено, що ОСОБА_4 , лікаря-психіатра психіатричного відділення, лікаря-психіатра дільничого КДВ переведено на 1,0 ст. завідувача психіатричним відділенням, лікаря психіатра з 01.12.2023 (а.с. 106 ).

Згідно з витягом з наказу засідання профспілкового комітету КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» від 12.01.2024 №2, після проведення обговорення постановлено надати згоду на скорочення посади завідувача наркологічним відділенням КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» у зв`язку з ліквідацією такого відділення, повторно запропонувати ОСОБА_2 вакантні посади, що були на той час, у разі відмови звільнити відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 108).

Встановлено, що відповідачем позивачу запропоновано наявні вакантні посади на момент попередження про звільнення та безпосередньо перед звільненням, від яких останній відмовився, а інші вакантні посади у період часу з моменту попередження позивача про звільнення, які б він міг обіймати з урахування його освіти, кваліфікації та досвіду роботи, були відсутні.

При цьому, на момент попередження про наступне звільнення та на момент звільнення посада завідувача психіатричним відділенням лікаря-психіатра КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» також не була вакантною.

Крім цього, з аналізу статей 40, 42, 49-1 КЗпП України випливає, що в процесі працевлаштування осіб, які підлягають звільненню у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, на вакантні посади і робочі місця, не діють правила про перевагу на залишені на роботі, встановлені ст. 42 КЗпП України. За умови звільнення на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці жодних переваг на працевлаштування або переведення на іншу посаду немає, тобто переважне право на залишення на роботі не тотожне праву на працевлаштування на нову посаду.

Відповідно до наказу КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» №14-к від 05.02.2024 позивача ОСОБА_2 звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників. Відповідний запис на підставі зазначеного наказу був внесений у трудову книжку ОСОБА_2 (а.с. 70).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

В ході судового розгляду встановлено, що скорочення чисельності та/або штату працівників у КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» не відбулось, натомість створено психіатричне відділення зі збільшенням кількості штатних одиниць. Ліквідація структурного підрозділу юридичної особи зі створенням чи без створення іншого структурного підрозділу не є ліквідацією або реорганізацією юридичної особи, а свідчить про зміну в організації виробництва і праці.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що наказ відповідача №14-к від 05.02.2024 про звільнення позивача є протиправним в частині формулювання причини звільнення, яке необхідно змінити та вважати останнього звільненим у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

У зв`язку з цим, достатніх підстав для поновлення ОСОБА_2 на роботі не встановлено.

Крім цього, зважаючи на те, що неправильне формулювання причини звільнення не перешкоджало працевлаштуванню працівника (а.с. 177), підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.

Враховуючи наведене, позовні вимоги необхідно задовольнити частково.

Керуючись статтями 2, 81, 89, 247, 263 265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Наказ Комунального некомерційного підприємства Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня» №14-к від 05.02.2024 про звільнення ОСОБА_2 з посади завідувача наркологічним відділенням, лікаря-нарколога Комунального некомерційного підприємства Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня» визнати протиправним в частині формулювання причини звільнення.

Змінити формулювання причини звільнення та вважати ОСОБА_2 звільненим з посади завідувача наркологічним відділенням, лікаря-нарколога Комунального некомерційного підприємства Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня» у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 19.08.2024.

Головуючий Назарій ДУЛЕБКО