Постанова

від 27.01.2025 по справі 464/1606/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/1606/24 Головуючий у 1 інстанції: Дулебко Н. І.

Провадження № 22-ц/811/2843/24 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючої судді: Мікуш Ю.Р.,

суддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.,

секретар Іванова О.О.

з участю: представника позивача-адвоката Мехеда Н.В., представників відповідача Подолинської А.М., Марчука Б.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу №464/1606/24 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Мехеда Наталії Вадимівни на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 13 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 доКомунального некомерційного підприємства Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, поданим представником ОСОБА_2 , до відповідачаКомунального некомерційного підприємства Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня» (КНП СМР «Самбірська центральна лікарня») про визнання протиправним та скасування наказу КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» від 05.02.2024 №14-к про звільненням ОСОБА_1 з посади завідувача наркологічним відділенням, лікаря-нарколога КНП СМР «Самбірська ЦЛ» з 05.02.2024 у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України; поновлення на посаді завідувача наркологічним відділенням, лікаря-нарколога КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» з 06.02.2024; зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.02.2024 по дату ухвалення судом рішення про поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що позивач ОСОБА_1 обіймав посаду завідувача наркологічним відділенням, лікаря-нарколога КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» та наказом головного лікаря КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» від 05.02.2024 №14-к звільнений у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Вважає зазначений наказ незаконним і таким, що підлягає скасуванню.Зокрема, рішенням виконавчого комітету Самбірської міської ради від 14.12.2022 №237 «Про затвердження структури та штатного розпису комунального некомерційного підприємства Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня» затверджено структуру та штатний розпис КНП Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня». Відповідно до вищевказаного рішення в структурі Самбірської центральної лікарні передбачено, серед інших, наркологічне відділення, а також затверджено штатну чисельність такого відділення у кількості 17 штатних одиниць. Рішенням виконавчого комітету Самбірської міської ради №65 від 05.05.2023 ухвалено внести зміни в рішення виконавчого комітету Самбірської міської ради від 14.12.2022 №237 «Про затвердження структури та штатного розпису КНП СМР «Самбірська центральна лікарня», зокрема, ліквідувати наркологічне відділення, виключити таке із структури КНП СМР «Самбірська центральна лікарня», провести вивільнення працівників відповідно до вимог чинного законодавства. Крімцього, рішенням виконавчого комітету Самбірської міської ради №66 від 05.05.2023 ухвалено внести зміни в рішення виконавчого комітету Самбірської міської ради №237 від 14.12.2022, зокрема, створити психіатричне відділення на 21,5 штатних одиниць згідно з додатку 2; включити в структуру КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» психіатричне відділення; включити в штатний розпис медичного персоналу КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» в розділі«Стаціонар» Психіатричне відділення (кількість посад 21,5). Отже, враховуючи наведене, скорочення чисельності та/або штату працівників у КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» не відбулось, а натомість відбулось збільшення кількості штатних одиниць лікарні. Ліквідація структурного підрозділу юридичної особи зі створенням чи без створення іншого структурного підрозділу не є ліквідацією або реорганізацією юридичної особи, а свідчить лише про зміну внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи. На відміну від ліквідації чи реорганізації юридичної особи ця обставина може бути підставою для звільнення працівників цього структурного підрозділу згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України виключно з підстав скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку з такими змінами при умові дотримання власником вимог ч. 2 ст. 40, ст. 42, 43, 49-2 КЗпП України.Таким чином, зміни в організації виробництва і праці, які відбулись у КНП СМР «Самбірська ЦЛ», що полягали в ліквідації наркологічного відділення та створенні психіатричного відділення, не передбачали скорочення чисельності/штату працівників лікарні, а відтак звільнення позивача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з підстав скорочення чисельності та штату працівників КНП СМР «Самбірська центральна лікарня, як зазначено в оскаржуваному наказі, не відповідає вимогам законодавства. Окрім цього, при реалізації процедури звільнення позивача відповідачем порушено обов`язок щодо його працевлаштування. Так, у штат психіатричного відділення було введено посаду завідуючого відділенням, лікаря-психіатра, яка була аналогічна посаді, яку на той час обіймав позивач завідуючий наркологічним відділенням, лікар-нарколог. Згідно із положеннями наказу МОЗ від 29.03.2002 №117 завідувач структурного підрозділу закладу охорони здоров`я повинен відповідати наступним кваліфікаційним вимогам: вища освіта другого (магістерського) рівня у галузі знань «Охорона здоров`я», проходження інтернатури за однією з лікарських спеціальностей з наступною спеціалізацією за профілем структурного підрозділу, стаж роботи за фахом не менше 3 років. Однак в.о. завідувача психіатричним відділенням лікарні було призначено Горик Г.М., яка не має лікарської категорії та працювала на посаді лікаря дещо більше двох років до призначення. При цьому, освітній рівень позивача, спеціалізація за двома профілями «психіатрія» та «наркологія», досвід роботи (загальний лікарський стаж за фахом 40 років) повністю відповідали кваліфікаційним вимогам, встановленим для цієї посади. Проте головний лікар КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» нововведену посаду позивачу не запропонував, незважаючи на те, що посада завідувача наркологічним відділенням, лікаря-нарколога підлягала скороченню. Після того, як позивачу вручили попередження від 05.12.2023 про скорочення посади, яку він обіймав, а також перелік вакантних посад від 03.12.2023, 07.12.2023 він звернувся до головного лікаря КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» з заявою про переведення/призначення його на посаду завідувача психіатричним відділенням, лікаря-психіатра лікарні з урахуванням долучених 05.12.2023 документів про підтвердження спеціальності за спеціалізацією «Психіатрія», однак відповіді не отримав. Заява позивача від 11.12.2023 про надання відповіді на попереднє звернення також залишилась без реагування. З листа Департаменту охорони здоров`я ЛОДА від 25.01.2024 №22-138/04-26/2-24 позивачу стало відомо, що безпосередньо перед врученням йому попередження про скорочення посади, наказом головного лікаря КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» від 27.11.2023 №132-к ОСОБА_3 було переведено на іншу посаду, а на посаду завідувача психіатричним відділенням, лікаря-психіатра лікарні з 01.12.2023 призначено лікаря ОСОБА_4 . Відповідно до усталеної практики Верховного Суду у випадку фактичного скорочення займаної працівником посади йому має бути запропонована рівноцінна посада, передбачена новим штатним розписом, а в разі, якщо на таку посаду претендують також інші працівники, роботодавець зобов`язаний провести порівняльний аналіз продуктивності їхньої праці і кваліфікації з метою визначення працівника, який має переважне право на залишення на роботі, як це передбачено частиною першою статті 42 КЗпП України. Однак, вказані вимоги чинного законодавства відповідач не виконав, не запропонував позивачу, який був єдиною кандидатурою, що відповідала необхідним кваліфікаційним вимогам та мав найвищий серед інших кандидатів рівень продуктивності праці, посаду, передбачену новим штатним розписом, а наявні вакансії заповнив без проведення аналізу продуктивності праці і кваліфікації працівників, з яким зобов`язаний був ознайомити усіх претендентів на посади. Незважаючи на ці порушення, відповідач прийняв оскаржуваний наказ про звільнення позивача, формально надав йому для ознайомлення перелік вакантних посад, датований 03.12.2023, як і перелік, наданий при врученні попередження, чим порушив гарантоване чинним законодавством право позивача на працю. З урахуванням викладеного, поновлення прав позивача, порушених внаслідок незаконного звільнення відбудеться у разі скасування незаконного наказу про звільнення із одночасним поновленням на роботі на посаді, з якої останній був звільнений з дня, наступного за днем звільнення. Як випливає з оскаржуваного наказу, позивача звільнено з роботи 05.02.2024, який вважається останнім днем роботи, а відтак поновлення позивача на посаді необхідно проводити з 06.02.2024. За наведених обставин, середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає розрахунку за період з моменту незаконного звільнення і до дня ухвалення судом рішення про поновлення на роботі.

Оскаржуваним рішенням суду позов задоволено частково.

Наказ Комунального некомерційного підприємства Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня» №14-к від 05.02.2024 про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача наркологічним відділенням, лікаря-нарколога Комунального некомерційного підприємства Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня» визнати протиправним в частині формулювання причини звільнення.

Змінити формулювання причини звільнення та вважати ОСОБА_1 звільненим з посади завідувача наркологічним відділенням, лікаря-нарколога Комунального некомерційного підприємства Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня» у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення оскаржила представник позивача-адвокат Мехеда Н.В. В апеляційній скарзі зазначає, що вважає висновки суду необгрунтованими, такими, що суперечать матеріалам справи. Стверджує, що суд дійшов помилкового висновку, що позивач був законно звільнений у зв`язку з змінами в організації виробництва і праці. Зазначає, що ліквідація структурного підрозділу юридичної особи зі створенням чи без створення іншого структурного підрозділу не є ліквідацією чи реорганізацією юридичної особи, а свідчить лише про зміну внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи. На відміну від ліквідації чи реорганізації юридичної особи ця обставина може бути підставою для звільнення працівників цього структурного підрозділу згідно з п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України виключно з підстав скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку з такими змінами при умові дотримання власником вимог ч.2 ст.40,ст.42,43,492 КЗпП України. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 липня 2012 року у справі №6-65цс12 і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відсутупати від цих висновків. Отже , оскільки змін в організації виробнитцтва і праці , які відбулись у КНП СМР «Самбірська ЦЛ», які втілились у ліквідації наркологічного відділення та своренні психіатричного відділення , не передбачали скорочення чисельності /штату працівників лікарні , суд першої інстанції дійшов неправильних висновків про законність звільнення позивача у зв`язку з змінами в організаційій структурі відповідача. Додатковим підтвердженням незаконності такого звільнення є те, що фактично новостворене пчихіатричне відділення повністю включило в себе функції ліквідованого наркологічного відділення . При цьому, згідно з нормами чинного законодавства, наркологічна спеціалізація базується на психіатричній спеціальності. Відповідач не виконав вимоги чинного законодавства щодо врахування переважного права позивача на залишення на роботі, зокрема не запропонував позивачу , який був єдиною кандидатурою ,яка відповідала всім кваліфікаційним вимогам та мав найвищий серед всіх кандидатів рівень продуктивності праці, посаду, передбачену новим штатним розписом , а наявні вакансії заповнив без проведення аналізу продуктивності праці і кваліфікації працівників , з яким зобов`язаний був ознайомити всіх претендентів на посади. Стверджує, що по суті відбулось перепрофілювання наркологічного відділення у психіатричне із збільшенням штату працівників і збільшенням кількості медичних послуг в межах надання лікарями психіатричної допомоги, відтак вважає звільнення незаконним. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення,яким позов задовольнити в повному обсязі.

Директор КНП Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня» Богдан Марчук подав відзив на апеляційну скаргу підписаний електронним підписом. У відзиві зазначає, що вважає рішення суду законним та обгрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною. Зазначає, що процедура звільнення ОСОБА_1 не була порушена, оскільки посада завідувача психіатричним відділенням на яку позивач претендує не була вакантною на момент його попередження про звільнення та на момент самого звільнення. Стверджує, що відповідачем належно виконано вимоги ч.2 ст.40 та ч.3 ст.49-2 КЗпП України щодо працевлащтування працівника. Просить рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача адвоката Мехеда Н.В. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу представників відповідача Подолинської А.М., Марчука Б.А., перевіривши матеріали справи, законність та обгрунтованість оскаржуваного рішеня, апеляційний суд дійшов висновку, що підстав для задволення апеляційної скарги немає.

Судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 працював у КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» на посаді завідувача наркологічним відділенням, лікаря-нарколога КНП СМР «Самбірська центральна лікарня», що стверджується копією трудової книжки.

Рішенням виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області від 05.05.2023 №65 внесено зміни в рішення виконавчого комітету Самбірської міської ради від 14.12.2022 №237 «Про затвердження структури та штатного розпису комунального некомерційного підприємства Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня», зокрема, вирішено ліквідувати наркологічне відділення на 20 наркологічних ліжок та 17 штатних одиниць, виключити із структури КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» Наркологічне відділення, виключити із штатного розпису медичного персоналу КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» «Стаціонар» Наркологічне відділення, вивільнення працівників провести відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 71-74).

Рішенням виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області від 05.05.2023 №66 внесено зміни в рішення виконавчого комітету Самбірської міської ради від 14.12.2022 №237 «Про затвердження структури та штатного розпису комунального некомерційного підприємства Самбірської міської ради «Самбірська центральна лікарня», а саме, вирішено створити психіатричне відділення на двадцять ліжок та 21,5 штатних одиниць згідно з додатку 1, включити в структуру КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» Психіатричне відділення, включити в штатний розпис медичного персоналу КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» «Стаціонар» Психіатричне відділення (а.с. 75-76).

Наказом головного лікаря КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» №91 від 08.05.2023 на виконання рішення виконавчого комітету Самбірської міської ради №66 від 05.05.2022 та у зв`язку з виробничою необхідністю створено психіатричне відділення на 20 ліжок та 21,5 штатних одиниць, включено в структуру КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» психіатричне відділення. Встановлено чисельність працівників новоствореного структурного підрозділу в кількості 21,5 штатних одиниць, серед яких, включено посаду завідувача відділенням, лікар-психіатр 1 ст., лікар-психіатр 0,5 ст. (а.с. 51-52).

Відповідно до витягу з наказу КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» від 09.06.2023 №73-к ОСОБА_3 лікаря-нарколога наркологічного відділення, лікаря-нарколога наркологічного кабінету КДВ, лікаря-психіатра кабінету попереднього психіатричного огляду у зв`язку з виробничою необхідністю переведено на посаду завідувача психіатричним відділенням на 1,0 ст. з 14.06.2023 по 30.11.2023, позаяк лікар-психіатр вищої категорії ОСОБА_4 на підставі наказу №9 від 08.05.2023 включений в склад комісії ВЛК ТРЦК та надати їй сумісництво 0,5 ст. лікаря-нарколога дільничного наркологічного кабінету КДВ. (а.с. 105).

На підставі наказу КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» №194 від 13.09.2023 проведено ліквідацію наркологічного відділення зі 100% скороченням штату та чисельності працівників 17 штатних одиниць (а.с. 98).

Із витягу з наказу КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» №132-к від 27.11.2023 встановлено, що ОСОБА_4 , лікаря-психіатра психіатричного відділення, лікаря-психіатра дільничого КДВ переведено на 1,0 ст. завідувача психіатричним відділенням, лікаря психіатра з 01.12.2023 (а.с. 106 ).

05 грудня 2023 року завідувача наркологічного відділення, лікаря-нарколога ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення із займаної посади після закінчення двомісячного терміну з моменту одержання попередження.Одночасно останньому запропоновано вакантні посади, які на той час були наявні час у КНПСамбірської міської ради«Самбірська центральна лікарня» згідно з додатком №1 (а.с. 17-18).

05.12.2023 ОСОБА_1 звернувся до головного лікаря КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» з заявою щодо долучення до особової справи належним чином засвідченої копії сертифікату від 30.11.2023 №127927 та посвідчення про проходження підвищення кваліфікації до диплому серії НОМЕР_1 .

07.12.2023 ОСОБА_1 звернувся до головного лікаря з заявою про переведення/призначення його на посаду завідувача психіатричним відділенням, лікаря-психіатра КНП СМР «Самбірська центральна лікарня», у зв`язку з ліквідацією наркологічного відділення КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» та виведення з штату лікарні посади завідуючого наркологічного відділення лікаря-нарколога КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» (а.с. 21-25).

Згідно з витягом з наказу засідання профспілкового комітету КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» від 12.01.2024 №2, після проведення обговорення постановлено надати згоду на скорочення посади завідувача наркологічним відділенням КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» у зв`язку з ліквідацією такого відділення, повторно запропонувати ОСОБА_1 вакантні посади, що були на той час, у разі відмови звільнити відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 108).

05.02.2024 начальником відділу кадрів ОСОБА_5 , юрисконсультом Подолинською А. та старшим інспектором з кадрів Худзей М. складено акт про те, що завідувач наркоголічного відділення лікар-нарколог ОСОБА_1 відмовився від переведення на іншу посаду, запропоновану йому згідно з додатку №1 (а.с. 95).

Зазначене підтверджує,що станомнамомент попередженняпро звільнення та повторно на момент звільнення позивачу було запропоновано вакантні посади станом на цей час, від яких останній відмовився.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що переведення/призначення ОСОБА_1 на посаду завідувача психіатричним відділенням, лікаря-психіатра КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» було неможливим у зв`язку з невідповідністю кваліфікаційним вимогам. Крім цього, на момент попередження про наступне звільнення та на момент звільнення позивача, посада завідувача психіатричним відділенням лікаря-психіатра КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» не була вакантною.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що скорочення чисельності та/або штату працівників у КНП СМР «Самбірська центральна лікарня» не відбулось, оскільки було створено психіатричне відділення зі збільшенням кількості штатних одиниць, що свідчить про зміну в організації виробництва і праці, тому суд дійшов висновку, що наказ відповідача №14-к від 05.02.2024 про звільнення позивача є протиправним в частині формулювання причини звільнення, яке необхідно змінити та вважати останнього звільнениму зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Апеляційний суд повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно доп.1ч.1ст.40Кодексу Законівпро працюУкраїни трудовийдоговір,укладений наневизначений строк,а такожстроковий трудовийдоговір дозакінчення строкуйого чинностіможуть бутирозірвані роботодавцемлише увипадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього ж Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Зміна в організації виробництва і праці, наслідком якої є скорочення штату або чисельності працівників, означає, що посада, яку раніше обіймав працівник, виводиться із штатного розпису.

За правилами частин першої-третьої статті 49 2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Якщо вивільнення є масовим, відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Положеннями частини першої статті 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

У пункті 19постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»роз`яснено, що під час розгляду спорів про звільнення за пунктом 1статті 40 КЗпП Українисуди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про подальше вивільнення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28серпня 2024року у справі №641/1334/23 висловлено правовий висновок, що виходячи із системного аналізу пункту 1 частини першої та частини другої статті 40, частини другої статті 49-2 КЗпП України з метою забезпечення цієї гарантії на власника або уповноважений ним орган при звільненні працівника у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці покладається обов`язок при попередженні працівника про таке звільнення одночасно запропонувати йому наявні вакантні посади. Тобто законодавець встановив принцип одночасності попередження про наступне вивільнення та пропонування наявних вакантних посад для забезпечення гарантії права громадян на сприяння у збереженні роботи.

За приписами частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, власник вважається таким, що належно виконав свій обов`язок щодо сприяння у збереженні роботи працівника, який підлягає звільненню у зв`язку із скороченням штату, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Такий обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з`явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення.

Суд першої інстанції правильно встановив, що відповідачем дотриманий порядок звільнення позивача з роботи, оскільки йому були запропоновані ваканті посади як на час попередження про наступне звільнення так і на час звільнення від яких позивач відмовився, а посада завідувача новоствореного психіатричного відділення на яку претендує позивач на час його попередження про звільнення - 05.12.2023 року вже не була вакантною, оскільки з 01.12.2023 року на неї був призначений лікар психіатр вищої категорії ОСОБА_4 .

Крім цього, судом першої інстанції всебічно досліджено, що станом на час призначення завідувачем психіатричного відділення лікаря психіатра ОСОБА_4 , позивач не відповідав вимогам встановлених довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників випуск №78 охорони здоров`я затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29.03.2002 року № 117, а саме у нього не було кваліфікації за спеціальністю «Психіатрія» та відсутній трирічний фаховий стаж роботи за фахом «Психіатрія».

Посилання в апеляційній скарзі на те, що освітній рівень позивача, спеціалізація за двома профілями «психіатрія» та «наркологія», досвід роботи (загальний лікарський стаж за фахом 40 років) повністю відповідали кваліфікаційним вимогам, встановленим для цієї посади є безпідставним, оскільки підвищення кваліфікації за спеціалізацію «Психіатрія» позивач отримав лише 30 листопада 2023 року та про наявність такої повідомив керівництво лікарні 05 грудня 2023 року, разом з тим наказ про призначення на посаду завідувача психіатричним відділенням лікар`я психіатра ОСОБА_4 був виданий 27 листопада 2023 року.

Дослідивши копію трудової книжи позивача, судом апеляційної інстанції встановлено, що у нього відсутній стаж роботи на посаді лікаря психіатра.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_3 також не мала стажу за фахом три роки, однак була відповідачем призначена на посаду завідувача психіатричним відділенням, суд не приймає до уваги, у зв`язку з тим, що лікар психіатр ОСОБА_3 була призначена тимчасово, а саме до 01.12.2023 року зважаючи на те, що лікар психіатр ОСОБА_4 до вказаного періоду виконував обов`язки у ВЛК РТЦК відповідно до розпорядження Самбірської районної військової адімінстрації №20-ВА від 05.05.2023 року та наказу КНП СМР «Самбірська ЦЛ№89 . Суд звертає увагу, що засідання медичної ради на якому лікарю ОСОБА_6 було запропоновано очолити психіатричне відділення відбувалося 08 червня 2023 року, разом з тим позивач розпочав навчання з підвищення кваліфікації за спеціалізацією «Психіатрія» лише 01 травня 2023 року та йому присвоєно звання лікар`я спеціаліста за спеціальністю «Психіатрія» 30.11.2023 року. Тобто на час вирішення питання про призначення завідувача психіатричного відділення кваліфікація позивача не відповідала встановленим вимогам та у нього був відсутній відповідний стаж роботи, а тому зазначена посада жодним чином не могла бути йому запропонована.

Наведене свідчить, що відповідачем повністю дотримані норми трудового законодавства при звільненні позивача з роботи, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для поновлення позивача на роботі та відповідно стягнення середнього заробітку.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно дост.375 Цивільногопроцесуального кодексуУкраїни суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1; 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Мехеда Наталії Вадимівни залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 13 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 06 лютого 2025 року.

Головуюча суддя Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк