Постанова

від 07.08.2024 по справі 910/14545/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2024 р. Справа№ 910/14545/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,

представники сторін - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2024

у справі № 910/14545/23 (суддя Паламар П.І.)

за позовом ОСОБА_1

до 1) Закритого акціонерного товариства "Інститут хлібопродуктів"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Даліз-

фінанс"

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Емпаєр Стейт Україна"

про визнання права власності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ; апелянт) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства "Інститут хлібопродуктів" (надалі - відповідач-1; ЗАТ "Інститут хлібопродуктів") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Даліз-фінанс" (в подальшому - відповідач-2; ТОВ "Фондова компанія "Даліз-фінанс") про визнання права власності на цінні папери, зобов`язання відкрити рахунок у цінних паперах та зарахувати їх на такий рахунок.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником 2 306 932 шт. простих іменних акцій Закритого акціонерного товариства "Інститут хлібопродуктів" загальною договірною вартістю 2 303 932 грн., тому позивач, відповідно до вимог ст. 41 Конституції України, ст. 392 ЦК України, просив визнати за ним право власності на вищевказані цінні папери відповідача-1 та зобов`язати відповідача-2 відкрити йому рахунок у цінних паперах і зарахувати їх на такий рахунок.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 відкрито провадження у справі № 910/14545/23; залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Емпаєр Стейт Україна" (адреса: 04071, м. Київ, вул. Кожум`яцька, 20-А; ідентифікаційний код - 34714030) (по тексту - третя особа; ТОВ "Емпаєр Стейт Україна").

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 у справі № 910/14545/23 у позові ОСОБА_1 відмовлено повністю.

За висновками місцевого господарського суду, оскільки позивач не набув право власності на акції, про захист якого заявив вимоги, то у позові з цього приводу слід відмовити. Крім того, у зв`язку з відсутністю підстав для задоволення вимоги про визнання права власності, яка є основною, також не підлягають задоволенню вимоги про зобов`язання відкрити рахунок у цінних паперах та зарахувати їх на рахунок, які є похідними від неї.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 у справі № 910/14545/23 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, визнати за ОСОБА_1 право власності на цінні папери Закритого акціонерного товариства "Інститут хлібопродуктів" - акції прості іменні в кількості 2 306 932 шт., загальною вартістю 2 303 932,00 грн. та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Даліз-фінанс" відкрити ОСОБА_1 рахунок у цінних паперах та зарахувати такі цінні папери в кількості 2 306 932 шт., загальною вартістю 2 303 932,00 грн. на такий рахунок.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт, зазначає, що, на його думку, право власності переходить від відчужувача до набувача з моменту досягнення згоди між ними, індосамент був необхідним лише для здійснення прав за папером стосовно позивача, однак жодним чином не може вказувати про нікчемність укладення договору доручення та договору купівлі-продажу.

При цьому, поданим позовом ОСОБА_1 визнає право власності на цінні папери, що були йому передані, за якими він сплатив грошові кошти та якими має право володіти.

Похідне від права власності - безпосередньо реалізація інших прав за цінними паперами не досліджувалась судом першої інстанції, а тому позивач вважає протиправним оскаржуване рішення, в якому позивачу відмовлено у визнанні права власності на цінні папери.

Також ОСОБА_1 вказує, що місцевий господарський суд не надав жодної оцінки позовній вимозі, - зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фондова компанія «Даліз-фінанс» відкрити ОСОБА_1 рахунок у цінних паперах та зарахувати такі цінні папери в кількості 2 306 932 шт., загальною вартістю 2 303 932,00 грн. на такий рахунок.

Окремо апелянт зазначив, що судом першої інстанції було прийнято відзив відповідача-1, який позов визнав, однак місцевим господарським судом не виносилось ухвали щодо відмови у прийнятті заяви щодо визнання відповідачем позову, що свідчить про порушення норм процесуального права господарського судочинства.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2024 апеляційна скарга позивача у справі № 910/14545/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 у справі № 910/14545/23; розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 у справі № 910/14545/23 призначено на 06.05.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 у справі № 910/14545/23 призначено на 19.06.2024.

У судовому засідання 19.06.2024 судом оголошено перерву до 07.08.2024.

Представники учасників справи в судове засідання 07.08.2024 не з`явились. Про час та місце розгляду справи учасники справи були повідомлені належним чином, що підтверджується: розпискою представника позивача про обізнаність щодо дати судового засідання; поштовим повідомленням № 0600275041278 про вручення 09.07.20204 відповідачу-1 ухвали Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 про призначення дати судового засідання на 07.08.2024; довідкою від 02.07.2024 про доставку електронного документа на електронну адресу відповідача-2; поштовим повідомленням № 0600275041294 про відправку копії ухвали Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 про призначення дати судового засідання на 07.08.2024 на адресу третьої особи.

При цьому, з даних «Трекінг відправлення» з офіційного сайту АТ «Укрпошта» вбачається про невручення, станом на 11.07.2024, поштового відправлення № 0600275041294 під час доставки (адресат (ТОВ "Емпаєр Стейт Україна") відсутній).

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини п`ятої якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та відносини між ними визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 № 1071), надалі Правила надання послуг поштового зв`язку.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на прості та реєстровані. Реєстровані поштові відправлення поділяються на відправлення без оголошеної цінності (рекомендовані) та відправлення з оголошеною цінністю. Рекомендовані (реєстровані) листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з повідомленням про їх вручення згідно із законодавством (пункти 8, 15 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Адресат реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу інформується про надходження адресованого йому поштового відправлення, поштового переказу шляхом надсилання текстового повідомлення з використанням технічних засобів оператора поштового зв`язку, повідомленням, що підтримується засобами Інтернету, або повідомленням у паперовій формі за встановленою оператором поштового зв`язку формою (пункт 18 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв`язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв`язок», цих Правил (пункт 76 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду (пункт 83 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Системний аналіз ст. 242 ГПК України, п.п. 15, 83, 91, 99, 101 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близька за змістом позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19).

За таких обставин, апеляційний господарський суд вжив належних та необхідних заходів для повідомлення третьої особи про дату, час та місце проведення судового засідання, направляючи рекомендованою кореспонденцією ухвалу суду за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Також Північним апеляційним господарським судом враховано, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 була оприлюднена 28.06.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (адреса посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/119990384), тобто усі учасники справи, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до реєстру, мали можливість ознайомитися зі змістом вказаної ухвали.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Разом з цим, застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989) (аналогічне застосування прецедентної практики Європейського суду з прав людини викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 908/98/18; від 13.09.2019 у справі № 904/4105/18).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що третя особа була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, а неотримання поштової кореспонденції учасником справи не залежить від волевиявлення суду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, враховуючи те, що явка представників учасників справи обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань від учасників справи про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.

Також судова колегія вказує, що відзивів та пояснень на апеляційну скаргу від відповідачів та третьої особи на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходило, що відповідно до частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 15.01.2007 між Самолюком О.П. (Довіритель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Емпаєр Стейт Україна", як правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокер Хаус" (Повірений) було укладено договір доручення на купівлю цінних паперів № Б/2007/01/15-Д, згідно з яким Повірений зобов`язався від імені Довірителя укласти угоду на придбання цінних паперів - 2 306 932 шт. простих іменних акцій (код ISIN UA1006711006) Закритого акціонерного товариства "Інститут хлібопродуктів" загальною договірною вартістю 2 303 932 грн.

Так, 15.01.2007 між ОСОБА_1 (Покупець), від імені та в інтересах якого діяв Повірений, та Компанією з обмеженою відповідальністю Золтар Трейдінг (Zoltar Trading Limited) (Продавець; Компанія) було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № Б/2007/01/15-КП, згідно з яким Компанія продала Покупцю 2 306 932 шт. простих іменних акцій (код ISIN UA1006711006) Закритого акціонерного товариства "Інститут хлібопродуктів" загальною договірною вартістю 2 303 932 грн., форма випуску та існування цінних паперів - документарна, а Покупець, в свою чергу оплатив вартість придбаних акцій, що підтверджується актами: виконаних робіт та прийому-передачі цінних паперів, що є додатками до договору.

13.10.2021 позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Даліз-фінанс" з листом про відкриття йому рахунка у цінних паперах та зарахування придбаних раніше акцій на такий рахунок.

25.10.2021 відповідач-2 листом № 25/10-2 повідомив позивачу про неможливість відкриття рахунку у цінних паперах у зв`язку із виключенням 11 січня 2016 року Компанії з обмеженою відповідальністю Золтар Трейдінг (Zoltar Trading Limited) з реєстру компаній Республіки Кіпр.

За вказаних обставин позивач, посилаючись на те, що він є власником 2 306 932 шт. простих іменних акцій Закритого акціонерного товариства "Інститут хлібопродуктів" загальною договірною вартістю 2 303 932 грн. відповідно до вимог ст. 41 Конституції України та ст. 392 ЦК України, просив визнати за ним право власності на відповідні цінні папери та зобов`язати відповідача-2 відкрити йому рахунок у цінних паперах і зарахувати їх на такий рахунок.

Поряд із цим, з матеріалів справи вбачається, що 27.04.2020 наказом щодо забезпечення існування іменних цінних паперів, ЗАТ «Інститут хлібопродуктів» перейшов на бездокументарну форму випуску цінних паперів.

Наказ посвідчений генеральним директором - Харкевич-Гончаровою

Інною Михайлівною.

Центральним депозитарієм, який обслуговує випуск цінних паперів є ПАТ «Національний депозитарій України», депозитарна установа в яких емітент відкриває рахунки в цінних паперах власникам цінних паперів

є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фондова компанія «Даліз-Фінанс» (код ЄДРПОУ 33400984).

В Газеті «Фондовий ринок» випуск № 17(557) від 28 квітня 2020 року було опубліковане повідомлення про прийняття рішення про забезпечення існування іменних цінних паперів у бездокументарній формі.

Підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами в бездокументарній формі є обліковий запис на рахунку у цінних паперах власника в депозитарній установі, а документальним підтвердженням їх наявності на певний момент часу є виписка з цього рахунку в цінних паперах.

21 травня 2020 року між ТОВ "Фондова компанія "Даліз-фінанс" та Закритим акціонерним товариством «Інститут хлібопродуктів» був укладений договір про відкриття/обслуговування рахунків у цінних паперах власників № Д-01/20.

Згідно Акта приймання-передавання облікового реєстру власників іменних цінних паперів /переліку у електронному вигляді до Договору про відкриття / обслуговування рахунків у цінних паперах власників № Д-01/20 від 21 травня 2020 року, Емітент передав, а Депозитарна установа прийняла обліковий реєстр власників іменних цінних паперів/перелік станом на 12 жовтня 2013 року у електронному вигляді.

У відповідному переліку гр. ОСОБА_1 відсутній, про що акцентується відповідачем-1 у відзиві на позовну заяву.

Зворотнього матеріали справи не містять.

З огляду на вказані фактичні обставини судовою колегією вказується, що згідно ч. 1 ст. 194 ЦК України цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Відповідно ст. 3 Закону України " Про цінні папери та фондовий ринок" цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов`язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам. Цінні папери за порядком їх розміщення (видачі) поділяються на емісійні та неемісійні. Цінні папери за формою існування поділяються на документарні та бездокументарні. Цінні папери за формою випуску можуть бути на пред`явника, іменні або ордерні.

Згідно ст. 622 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Отже, право власності на товар за договором купівлі-продажу переходить в момент передачі речі (майна), якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 28 Закону Україну "Про господарські товариства" перехід та реалізація права власності на акції здійснюються відповідно до законодавства України.

Так, згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" іменні цінні папери, випущені в документарній формі (якщо умовами емісії спеціально не зазначено, що вони не підлягають передачі), передаються новому власнику шляхом повного індосаменту.

Індосамент - передавальний напис на ордерному цінному папері,

що посвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи. Індосант - фізична або юридична особа, яка є власником ордерного цінного паперу і вчиняє індосамент (ст. 1 Закону України " Про цінні папери та фондовий ринок").

Отже, на момент укладення правочину купівлі-продажу цінних паперів № Б/2007/01/15-КП від 15.01.2007 для переходу права власності на цінні папери було встановлено спеціальний правовий механізм передачі прав на них шляхом повного індосаменту, і з такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Наступні зміни до Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" (редакція чинна після 20 червня 2007 року) передбачала, що іменні цінні папери, випущені в документарній формі, передаються у порядку, встановленому для відступлення права вимоги (цесії).

Реєстр власників іменних цінних паперів - складений

реєстратором на певну дату список власників іменних цінних паперів

та номінальних утримувачів.

Після втрати чинності (11.04.2014) Законом України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" на підставі Закону України "Про депозитарну систему України" передбачено набуття і припинення прав на цінні папери і прав за цінними паперами шляхом фіксації відповідного факту в системі депозитарного обліку. Рахунок у цінних паперах депонента відкривається депозитарною установою на підставі договору про обслуговування рахунка в цінних паперах власнику цінних паперів, співвласникам цінних паперів або нотаріусу, на депозит яких внесено цінні папери, а також самій депозитарній установі (на підставі наказу керівника цієї депозитарної установи) або Національному банку України відповідно до законодавства.

Згідно ст. 197 ЦК України до особи, яка набула право на цінний папір, одночасно переходять у сукупності всі права, які ним посвідчуються (права за цінним папером).

Цінні папери за формою випуску (видачі) можуть бути на пред`явника, іменні або ордерні. Права на цінний папір та права за цінним папером, що існують у паперовій формі, належать: 1) пред`явникові цінного папера (цінний папір на пред`явника); 2) особі, зазначеній у цінному папері (іменний цінний папір); 3) особі, зазначеній у цінному папері, яка може сама реалізувати такі права або призначити своїм наказом іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір).

З матеріалів справи вбачається, що на момент придбання позивачем на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів № Б/2007/01/15-КП від 15.01.2007 акцій Закритого акціонерного товариства "Інститут хлібопродуктів" такі акції були у документарній формі, тобто не переведені у бездокументарну форму.

Про відсутність звернення позивача до відповідача-2 з приводу переведення станом на 2007 рік іменних акцій на його ім`я зазначається і ЗАТ "Інститут хлібопродуктів" у відзиві на позов.

За наведеного, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що для набуття позивачем права власності на іменні акції на підставі укладеного у січні 2007 року договору купівлі-продажу Продавець повинен був вчинити повний індосамент на ім`я Покупця, тобто фактично вчинити повідомлення (розпорядження) емітенту або реєстратору (зберігачу) його цінних паперів (нині - депозитарна установа) про необхідність внесення змін в реєстрі власників акцій, пов`язаних з відчуженням/придбанням цінних паперів.

Водночас, матеріали справи не містять доказів здійснення Продавцем необхідних дій, які зумовили б перехід до Покупця (позивача) прав на акції, що були предметом купівлі-продажу між ними відповідно до законодавства України.

За таких обставин, з огляду на підстави заявленого позивачем позову, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заявленої позивачем вимоги про визнання за ним права власності на відповідні цінні папери Закритого акціонерного товариства "Інститут хлібопродуктів", оскільки позивач не набув право власності на акції в розумінні вищенаведених нормативних приписів, що регулюють правовідносини, пов`язані з передачею (переходом) прав за цінними паперами.

З цих підстав колегією суддів відхиляються, як необґрунтовані, доводи апелянта щодо переходу права власності на акції від відчужувача до набувача виключно моментом досягнення між ними згоди.

Також, з огляду на зазначене, інші доводи апелянта у відповідній частині взяті до уваги апеляційним господарським судом однак вони не спростовують вищенаведені висновки.

В частині аргументів позивача про ненадання місцевим господарським судом жодної оцінки позовній вимозі про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фондова компанія «Даліз-фінанс» відкрити ОСОБА_1 рахунок у цінних паперах та зарахувати такі цінні папери в кількості 2 306 932 шт., загальною вартістю 2 303 932,00 грн. на такий рахунок, судовою колегією зазначається, що позаяк відповідні вимоги носять похідний характер від вимоги про визнання права власності на акції, яка є основною, зважаючи, що з цієї підстави судом першої інстанції і відмовлено у їх задоволенні, невмотивованими є твердження апелянта про наявність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Стосовно доводів позивача про те, що місцевим господарським судом не виносилось ухвали щодо відмови у прийнятті заяви щодо визнання відповідачем-1 позову, що свідчить про порушення норм процесуального права господарського судочинства, судова колегія вказує, що в силу положень пункту 1 частини другої статті 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до частини четвертої статті 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Втім, апеляційний господарський суд вважає, що оскільки незастосування судом першої інстанції приписів ч. 4 ст. 191 ГПК України щодо невинесення ухвали про відмову у прийнятті визнання відповідачем-1 позову не призвело до ухвалення неправильного по суті рішення у цій справі, неврахування місцевим господарським судом при вирішення цього спору правил ч. 4 ст. 191 ГПК України не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

За ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Так, подібні правові висновки в частині питання незастосування судом першої інстанції відповідних положень ч. 4 ст. 191 ГПК України викладені в постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 910/6513/20.

Тому, судом апеляційної інстанції відхиляються відповідні доводи апелянта, як підстави для скасування оскаржуваного рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За висновками колегії суддів, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 у справі № 910/14545/23 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.

В свою чергу, апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (позивача у справі).

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 у справі № 910/14545/23 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на ОСОБА_1 .

4. Справу № 910/14545/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 20.08.2024.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков