Постанова

від 14.08.2024 по справі 924/39/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 року Справа № 924/39/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Мельников О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26 березня 2024 року по справі №924/39/24 (суддя Заверуха С.В.)

час та місце ухвалення рішення: 26 березня 2024 року; м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1; вступна і резолютивна частина проголошена о 11:20 год; повний текст рішення складено 26 березня 2024 року

за позовом Першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою у спірних правовідносинах

Хмельницької міської ради

до Приватного підприємства "Пектораль - 1"

про стягнення 5 541 283 грн збитків

за участю представників сторін:

від Органу прокуратури - Гіліс І.В.;

від Позивача - Демчук Л.Г.;

від Відповідача - Керницька О.В..

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури (надалі Прокурор) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою у спірних правовідносинах Хмельницької міської ради (надалі Позивач) звернувся до приватного підприємства "Пектораль - 1" (надалі Відповідач) про стягнення 5541283 грн збитків, завданих неналежним виконанням умов договору оренди землі від 10 веерсня 2023 року №123-01-2013/242760 (надалі - Договір; том 1, а.с. 38-39).

В обгрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що про зміну цільового використання земельної ділянки Відповідач не повідомив Позивача та відповідні зміни до Договору, які в цілому впливають на розмір орендної плати, не вніс, чим заподіяв збитки місцевому бюджету у вигляді недоотриманої орендної плати. При цьому звернуто увагу на те, що у разі зміни функціонального використання земельної ділянки або її частини (зміна функціонального використання приміщень, будівель, споруд) в межах цільового призначення земельної ділянки, визначеної Договором, орендар, не пізніше місячного терміну з моменту настання вказаної події, зобов`язаний надати в управління земельних ресурсів та земельної реформи, містобудування та земельних ресурсів відповідні підтверджуючі документи для проведення уточнюючого розрахунку орендної плати за земельну ділянку. Однак, внаслідок протиправної поведінки Відповідача, як вважає Прокурор, зміни до Договору не були внесені та розмір орендної плати не переглянуто. На думку Прокурора, за таких умов, Відповідач з 25 липня 2016 року повинен сплачувати орендну плату із врахуванням коефіцієнта 8,0 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 26 березня 2024 року в задоволенні позову відмовлено (том 1, а.с. 182-187).

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які би засвідчували намагання сторін Договору внести у порядку (встановленому законом та Договором) необхідні, на думку Прокурора, зміни до істотних умов вказаного договору, які би мали наслідком збільшення розміру орендної плати за період з 1 січня 2020 року по 12 червня 2023 року до розмірів, визначених Прокурором у його розрахунку.

Крім того, суд першої інстанції вказав, що відсутні докази на підтвердження того, що сторони Договору чи Прокурор у порядку, визначеному законом (і, зокрема, статтею 651 Цивільного кодексу України), звертались до суду щодо внесення відповідних змін до означеного договору, які би могли запобігти недоотриманню місцевим бюджетом коштів у сумі 5541283 грн за період з 1 січня 2020 року по 12 червня 2023 року.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

З огляду на те, що у суду відсутні підстави вважати, що Відповідачем сплачувалась орендна плата у недостатньому розмірі, зважаючи на зміст істотних умов договору оренди землі, беручи до уваги при цьому відсутність доказів на підтвердження того, що сторони Договору чи Прокурор у порядку, визначеному законом (і, зокрема, статтею 651 Цивільного кодексу України) в судовому порядку вирішували питання щодо внесення відповідних змін до означеного Договору, які би могли запобігти недоотриманню місцевим бюджетом коштів у визначеній прокурором сумі - 5541283 грн за період з 1 січня 2020 року по 12 червня 2023 року, місцевим господарським судом зазначено про недоведеність тієї обставини, що Відповідач, сплачуючи орендну плату у визначеному Договором розмірі, діяв неправомірно. З даного суд виснував, відсутність повного складу цивільного правопорушення, що за його позиції виключає можливість задоволення позову про стягнення збитків.

За таких обставин, місцевий господарський суд виснував, що у суду відсутні підстави вважати, що Відповідачем сплачувалась орендна плата у недостатньому розмірі, зважаючи на зміст істотних умов договору оренди землі від (зокрема, в частині розміру орендної плати) протягом дії вказаного договору (зокрема, в період з 1 січня 2020 року по 12 червня 2023 року, за який Прокурором заявлено до стягнення 5541283 грн збитків). При цьому, за наявності заборгованості саме за умовами означеного договору, чинними протягом його дії, орендна плата може бути стягнута в судовому порядку.

Місцевий господарський суд вказав, що саме Позивач розробляє, затверджує місцевий бюджет і наділений повноваженнями контролю за виконанням бюджету. Констатував, що завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності, вказавши, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців міста Хмельницького. З даного судом першої інстанції зроблено висновки, що Позивач є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, а тому є належним позивачем у цій справі.

Зважаючи на викладене та з огляду на те, що Прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, то суд першої інстанції виснував, що Прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі Позивача.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Прокурор звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 1, а.с. 203-209), в якій, з підстав, висвітлених в ній, просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу Прокурор вказує про те, що використання Відповідачем земельної ділянки всупереч її цільовому призначенню - це протиправні дії, які тривають у часі, існують на момент звернення до суду та ухвалення рішень судами першої та апеляційної інстанцій.

Прокурор зазначає, що незважаючи на подання Відповідачем у 2016 році декларацій про готовність до експлуатації об`ктів торгівлі, направлення листів Позивачем від 19 червня 2018 року за №1734/01-15, від 14 лютого 2019 року за №553/02-15 про необхідність подання на ім`я міського голови звернень щодо внесення змін до договору та зміни коду КВЦПЗ земельної ділянки з 02.03 - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку на 03.10 - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, необхідні документи подані не були та відповідні зміни до Договору не внесені та розмір орендної плати не переглянуто. Внаслідок чого територіальна громада міста за твердженнями Прокурора увесь цей час отримує орендну плату у розмірі, яка в 10 раз менша, визначеної законодавством.

Прокурор в апеляційній скарзі також зазначає, що Позивач з 25 липня 2016 року повинен сплачувати орендну плату із врахуванням коефіцієнта 8,0 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, вказуючи, що для визначення розміру належного до сплати орендної плати Відповідачем враховані значно нижчих показники, зокрема коефіцієнт 0,7, а не 2,5 при розрахунку нормативної грошової оцінки та 3 і 4 відсотки, замість 8, встановлених рішенням органу місцевого самоврядування.

Прокурор в апеляційній скарзі вказав, що внаслідок нецільового використання земельної ділянки та неповідомлення Позивачем про будівництво торгівельно - розважального комплексу «Квартал» замість 23-ох поверхового житлового будинку Відповідачем відповідні зміни в частині розміру нормативно - грошової оцінки та орендної плати не внесено, внаслідок чого місцевий бюджет та територіальна громада міста за цей період недоотримала орендну плату.

Апелянт зазначає, що будь-яких доказів звернення до Позивача та надання відповідних документів з метою зміни умов Договору з урахуванням будівництва торгово - розважального центру «Квартал» Відповідачем не надано і що пояснення в частині використання земельної ділянки за цільовим призначенням, оскільки воно здійснюється в межах даної категорії земель суперечать вищенаведеним нормам законодавства та актуальній судовій практиці.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 травня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на рішення Господарського суду Хмельницької області по справі №924/39/24 та запропоновано Позивачу та Відповідачу в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати до канцелярії суду відзив на заяву з доказами його (доданих до нього документів) надсилання Прокурора в порядку частини 2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

20 травня 2024 року через підсистему «Електронний суд» Північно-західного апеляційного господарського суду від Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (том 2, а.с. 2-19), в котрому, Відповідач заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, Відповідач вказав, що об`єкти нерухомості, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 6810100000:01:003:0177 за адресою м. Хмельницький, вул. Кам`янецька, 17 відповідають вимогам плану зонування м. Хмельницького. При цьому, у випадку, якщо б при розгляді клопотання Відповідача про зміну цільового призначення Позивач дійшов би до висновку про невідповідність зміни цільового призначення фактичному цільовому призначенню, органом місцевого самоврядування було б відмовлено у прийнятті відповідного рішення. Також Відповідач вказав, що твердження Прокурора про те, що при зміні цільового призначення земельної ділянки рішенням сесії ХМР від 26 червня 2019 року №75 підлягав факт використання її для обслуговування торгівельного центру (відповідно до декларації про готовність №ХМ142161761006), що мало б наслідком зміну цільового призначення на код 03.07 (Будівлі торгівлі) є на переконання Відповідча недоцільним, оскільки: окрім будівлі торгового центру, на земельній ділянці з кадастровим номером 6810100000:01:003:0177 наявні інші об`єкти нерухомості - торгового-офісний центр з спортивно-розважальним дитячим комплексом та паркінгом; торгового-офісний центр з спортивно-оздоровчим комплексом та закладами громадського харчування; торговий центр з закладами громадського харчування, що унеможливлює зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:01:003:0177 на код( 03.07); Будівлі торгівлі; земельній ділянці з кадастровим номером 6810100000:01:003:0177 було присвоєно цільове призначення код 03.15 (Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови) у відповідності до її фактичного цільового призначення, оскільки на вказаній земельній ділянці наявні різні об`єкти нерухомості з різним функціональним призначенням, і що сторонами дотримано вимоги, зазначені у Типовому договорі. Констатує, що у Типовому договорі не визначено підстав відшкодування збитків орендодавцю, заподіяних унаслідок невиконання орендарем зобов`язань та що вказане і не передбачено у Договорі. Згідно з пункту 12 Типового договору, розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки (орендованих земельних ділянок) не з вини орендаря, що підтверджено документами; зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки (земельних ділянок) державної та комунальної власності; в інших випадках, передбачених законом. Розмір орендної плати за земельні ділянки державної та/або комунальної власності, які передані в оренду за результатами земельних торгів, не може переглядатися у бік зменшення. Зазначає, що згідно з пунктом 13 Договору розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом. Відповідач зауважує, що а ні Типовим договором, ні Договором не передбачено перегляд орендної плати у випадку будівництва об`єктів нерухомого майна, здачі їх в експлуатацію, зміни функціонального використання будівель розташованих на орендованій земельній ділянці. Наголошує, що Договором не передбачено обов`язку орендаря повідомлення орендодавця щодо зміни функціонального використання будівель розташованих на орендованій земельній ділянці.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13 червня 2024 року проведення підготовчих дій закінчено, а розгляд апеляційної скарги призначено на 19 червня 2024 року об 15:00 год..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 червня 2024 року в справі №924/39/24 задоволено заяву представника Відповідача про участь в судовому режимі, забезпечено представнику Відповідача участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 червня 2024 року, з підстав. наведених у даній ухвалі, розгляд апеляційної скарги відкладено на 14 серпня 2024 року об 15:20 год.. Викликано для участі в наступному судовому засіданні уповноваженого представника Позивача для надання пояснень. Забезпечено представнику Відповідача участь в судовому засіданні по справі №924/39/24 призначеному на 14 серпня 2024 року о 15:20 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

9 липня 2024 року через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі, в котрих зазначено, що згода Позивача на зведення торгівельних центрів, який розміщений у центральній частині міста Хмельницького, відсутня та що обов`язок додержуватися режиму використання земель відповідно до цільового призначення встановлено пунктом 31 Договору. Відповідно до долучених до відзиву декларацій про початок виконання будівельних робіт від 9 грудня 2015 року за № ХМ 083153440915, № ХМ 083153440967, № ХМ 082153440933 вид запроектованого будівництва - нове, його код згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 1230.1 (будівлі торгівельні - торгові центри, універмаги, магазини). Заявник вказує, що у преамбулах додаткових угод про внесення змін до Договору зазначено про те, що Позивач та Відповідач уклали додаткову угоду згідно рішення дев`ятнадцятої сесії міської ради від 29 серпня 2012 року №64, пунктами 2.4, 2.7 якого встановлено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюється під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії, а також відповідно до фактичного функціонального використання приміщень, будівель, споруд, розташованих на ній, про що орендар має вказати у своїй заяві (клопотанні) щодо передачі в оренду земельної ділянок.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 5 серпня 2024 року клопотання Позивача про участь в судовому засіданні задоволено, розгляд справи призначено на 14 серпня 2024 року об 15:20 в режимі відеоконференції у залі судових засіданнях № 2 та у приміщенні Господарського суду Хмельницької області.

14 серпня 2024 року через підсистему «Електронний суд» від Відповідача надійшли письмові пояснення в яких Відповідач вказав, що рішенням тридцять другої сесії Позивача №75 від 26 червня 2019 року вирішено змінити код КВЦПЗ земельної ділянки по вул. Кам`янецькій, 17, площею 6716 м.кв. кадастровий номер 6810100000:01:003:0177 з « 02.03-для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку» на « 03.15-для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови» відповідно до поданого клопотання Відповідача. У зв`язку із вищевказаним, між Позивачем та Відповідачем укладено Додаткову угоду №385/02 від 8 жовтня 2019 року, відповідно до якої було: пункт 5 викладено в новій редакції: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:01:003:0177 станом на 21 серпня 2019 року становить 5 913 076 грн»; пункт 9 викладено в новій редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі відповідно до статті 22 Закону України «Про оренду землі» та в розмірі 184 056 грн 31 коп. в рік, що становить 3 відсотки під будівництво 23-х поверхового 245-ти квартирного житлового будинку, 8 відсотків під будівництво торгово-комерційного комплексу, 4 відсотки під будівництво паркінгу від нормативної грошової оцінки земельної ділянки». Також, було викладено пункт 16 Договору в новій редакції, зокрема «Цільове призначення земельної ділянки згідно КВЦПЗ для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (03.15), категорія земель землі житлової та громадської забудови».

В судовому засіданні від 19 червня та 14 серпня 2024 року, Прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги. Прокурор зазначив, що незважаючи на подання Відповідачем у 2016 році декларацій про готовність до експлуатації об`ктів торгівлі, направлення листів Позивачем від 19 червня 2018 року за №1734/01-15, від 14 лютого 2019 року за №553/02-15 про необхідність подання на ім`я міського голови звернень щодо внесення змін до Договору та зміни коду КВЦПЗ земельної ділянки з 02.03 - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку на 03.10 - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, необхідні документи подані не були та відповідні зміни до Договору не внесені та розмір орендної плати не переглянуто, внаслідок чого територіальна громада міста увесь цей час отримує орендну плату у розмірі, яка в 10 раз менша, визначеної законодавством. Прокурор зазначає, що Позивач з 25 липня 2016 року повинен сплачувати орендну плату із врахуванням коефіцієнта 8,0 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Таким чином, як зазначив Прокурор, для визначення розміру належного до сплати орендної плати Відповідачем враховані значно нижчі показники, зокрема коефіцієнт 0,7, а не 2,5 при розрахунку нормативної грошової оцінки та 3 і 4 відсотки, замість 8, встановлених рішенням органу місцевого самоврядування. Прокурор зазначив, що будь-яких доказів звернення до Позивача та надання відповідних документів з метою зміни умов Договору з урахуванням будівництва торгово - розважального центру «Квартал» Відповідачем не надано.

В судовому засіданні від 19 червня та 14 серпня 2024 року, яке проведено в режимі відеоконференції, представник Відповідача заперечила проти доводів апеляційної скарги, просила рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник Відповідача вказала, що об`єкти нерухомості, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 6810100000:01:003:0177 за адресою м. Хмельницький, вул. Кам`янецька, 17 відповідають вимогам плану зонування м. Хмельницького. На думку представника, якщо б при розгляді клопотання Відповідача про зміну цільового призначення Позивач дійшов б до висновку про невідповідність зміни цільового призначення фактичному цільовому призначенню, органом місцевого самоврядування було б відмовлено у прийнятті відповідного рішення. Констатував, що Прокурор зазначає, що у Типовому договорі не визначено підстав відшкодування збитків орендодавцю, заподіяних унаслідок невиконання орендарем зобов`язань. Зазначив, що вказане і не передбачено у Договорі. Згідно з пункту 12 Типового договору, розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки (орендованих земельних ділянок) не з вини орендаря, що підтверджено документами; зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки (земельних ділянок) державної та комунальної власності; в інших випадках, передбачених законом. Розмір орендної плати за земельні ділянки державної та/або комунальної власності, які передані в оренду за результатами земельних торгів, не може переглядатися у бік зменшення. Вказав, що згідно з пунктом 13 Договору розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом. Враховуючи вказане представник Відповідача зауважує, що а ні Типовим договором, а ні Договором не передбачено перегляд орендної плати у випадку будівництва об`єктів нерухомого майна, здачі їх в експлуатацію, зміни функціонального використання будівель розташованих на орендованій земельній ділянці та що Договором не передбачено обов`язку орендаря повідомлення орендодавця щодо зміни функціонального використання будівель розташованих на орендованій земельній ділянці.

В судовому засіданні від 14 серпня 2024 року, яке проведено в режимі відеоконференції, представник Позивач просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги підтримавши доводи апеляційної скарги Прокурора.

Заслухавши пояснення Прокурора, представників Позивача та Відповідача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, відзивів на апеляційну скаргу, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Прокурора слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

10 вересня 2013 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір (том 1, а.с. 38-39).

Відповідно до пункту 1 Договору, Позивач надав, а Відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку на підставі рішення двадцять п`ятої сесії міської ради від 12 червня 2013 року №49 із земель житлової та громадської забудови, яка знаходиться в м. Хмельницький по вул. Кам`янецька, 17.

Згідно з пунктами 2, 3, 5 Договору: в оренду передана земельна ділянка загальною площею 6716 кв.м.; на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна три капітальні нежитлові будівлі, а також інші об`єкти інфраструктури проїзди, проходи площею 6454 кв.м., в т.ч. охоронна зона ЛЕП площею 382 кв.м.; нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2 137 655 грн.

Пунктом 8 Договору визначено, що Договір укладено на 10 років до 12 червня 2023 року з можливістю його поновлення на новий строк.

Пунктами 9,10 Договору передбачено, що орендна плата вноситься Відповідачем у грошові формі відповідно до статті 22 Закону України «Про оренду землі» та розмірі 66 538 грн 79 коп. в рік, що становить 3 відсотки під будівництво житлового будинку, 8 відсотків під будівництво торгово-комерційного комплексу, 4 відсотки під будівництво паркінгу від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження її дії.

Згідно з пунктом 13 Договору розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених Договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Відповідача, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пунктів 15,16 Договору земельна ділянка передається в оренду під будівництво 23-х поверхового 245-ти квартирного житлового будинку та торгово-комерційного комплексу з паркінгом. Цільове призначення земельної ділянки землі житлової та громадської забудови.

За пунктом 21 Договору, Позивач у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов?язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв?язується у судовому порядку.

У відповідності до пунктів 24, 25 Договору, Відповідач має право на відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання Позивачем зобов`язань, передбачених цим Договором. Збитками вважаються: фактичні втрати, яких Відповідач зазнав у зв?язку з невиконанням або неналежним виконанням умов Договору Позивачем, а також витрати, які Відповідач здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права; доходи, які Позивач міг би реально отримати в разі належного виконання Відповідачем умов Договору. Розмір фактичних витрат Відповідача визначається на підставі документально підтверджених даних.

Пунктами 28, 31 Договору визначено, що Позивач має право вимагати від Відповідача використання земельної ділянки за цільовим призначенням, а обов`язком Відповідача є додержання режиму використання земель відповідно до цільового призначення.

Додатковою угодою від 26 липня 2016 року № 1290/02 змінено розмір орендної плати з урахуванням збільшення розміру нормативної грошової оцінки. Невід`ємною частиною Договору, є, у тому числі, витяг з технічної документації та розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Додатковою угодою від 8 жовтня 2019 року №385/02 збільшено розмір нормативної грошової оцінки та, відповідно, орендної плати, та змінено цільове призначення земельної ділянки, пункт 16 Договору викладено в новій редакції, відповідно до якої цільове призначення земельної ділянки згідно КВЦПЗ - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (03.15), категорія земель - землі житлової та громадської забудови.

Пункт 9 Договору викладено в наступній редакції: «Орендна плата вноситься Відповідачем у грошовій формі відповідно до статті 22 Закону України «Про оренду землі» в розмірі 184 056 грн 31 коп. в рік, що становить 3,0 відсотки під будівництво 23-х поверхового 245 - ти квартирного житлового будинку, 8,0 відсотків під будівництво, 4,0 відсотки під будівництво паркінгу від нормативної грошової оцінки земельної ділянки».

Невід`ємною частиною додаткової угоди, є, у тому числі, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №32-22-0.33-1827/116-19 від 21 серпня 2019 року та розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, грошова оцінка яких проведена станом на 21 серпня 2019 року, під будівництво 23-х поверхового 245-ти квартирного житлового будинку та торгово - комерційного центру, грошова оцінка яких проведена на 21 серпня 2019 року, витяг з рішення тридцять другої сесії міської ради від 26 червня 2019 року №75.

Як вбачається із вказаного розрахунку, розмір орендної плати визначено наступним чином: за площу 6509,82 кв.м - 3% від нормативної грошової оцінки (житлова забудова), 137,68 кв.м - 8,0 % від нормативної грошової оцінки та 68,5 кв.м - 4,0 % від нормативної грошової оцінки.

Як зазначив Прокурор, відповідно до пунктів 2.4, 2.7 рішення дев`ятнадцятої сесії Позивача від 29 серпня 2012 №64 обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюється під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії, а також відповідно до фактичного функціонального використання приміщень, будівель, споруд, розташованих на ній, про що орендар має вказати у своїй заяві (клопотанні) щодо передачі в оренду земельної ділянки. У разі зміни функціонального використання земельної ділянки або її частини (зміна функціонального використання приміщень, будівель, споруд) в межах цільового призначення земельної ділянки, визначеної договором оренди землі, орендар, не пізніше місячного терміну з моменту настання вказаної події, зобов`язаний надати в управління земельних ресурсів та земельної реформи, містобудування та земельних ресурсів відповідні підтверджуючі документи для проведення уточнюючого розрахунку орендної плати за земельну ділянку.

Згідно із пунктом 10 додатку до рішення Позивача від 29 серпня 2012 року №64 для розміщення, будівництва та обслуговування магазину, кафе, інтернет-кафе, бару, ресторану, інших об`єктів торгівлі та закладів ресторанного типу та прибудов до них встановлено 8 відсотків від нормативної грошової оцінки при розрахунку розміру орендної плати.

24 червня 2016 року Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності №ХМ143161761025, відповідно до якої: 1. Інформація про об`єкт: Торгово-офісний центр з спортивно оздоровчим комплексом та закладами громадського харчування за адресою м. Хмельницький, вул. Кам`янецька, 17;2. Інформація про замовника: Відповідач, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул.Кам`янецька, 17, код ЄДРПОУ 3817420; 11. Інформація про дозвільні документи: Декларація про початок виконання будівельних робіт від 9 грудня 2015 року, номер документа ХМ 083153440857; 13. Інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою: Договір оренди землі №123-01-2013/2427603 від 10 вересня 2013 року; кадастровий номер 6810100000:01:003:0177.

Прокурор звернувся до Позивача з інформацією про порушення прав територіальної громади Відповідачем, зокрема, листами від 10 лютого 2023 року №15/1-45 вих-23, 30 березня 2023 року за №15/1-105 вих-23, 12 травня 2023 року за №15/1-156 вих-23, 22 вересня 2023 року №15/1-323 вих - 23, 13 жовтня 2023 року №15/1-343 вих-23.

Листом від 19 червня 2023 року за №15/1-205 вих-23 Прокурор також повідомив Позивача про порушення його прав та попросив повідомити, чи будуть ним вживатись заходи претензійно-правового характеру щодо захисту інтересів територіальної громади міста шляхом стягнення недоотриманих коштів орендної плати за користування земельною ділянкою.

За результатами розгляду зазначеного листа Позивач листом від 23 червня 2023 року повідомив про те, що на даний час відсутні встановлені земельним законодавством підстави та належні документи для проведення розрахунку належного до сплати відповідно до вимог чинного законодавства розміру орендної плати та для подання нею позову до суду.

19 грудня 2023 року Прокурор направив до Позивача лист №15/1-7507вих-23, в якому повідомив, що встановлено підстави для представництва інтересів держави в особі Позивача шляхом пред`явлення позову та про подання зазначеної заяви до суду.

Колегія суддів констатує, що статтею 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З урахуванням меж розгляду справи судом апеляційної інстанції, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд здійснює перегляд справи за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За результатами дослідження підставності звернення Прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі Позивача місцевим господарським судом встановлено, що, звертаючись до суду з даним позовом, Прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 Господарського процесуального кодексу України визначив у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, що свідчить про підставність звернення Прокурора в інтересах держави в особі Позивача.

Однак, апеляційна скарга та доводи відзиву на апеляційну скаргу не містять доводів щодо заперечення обставин підставності звернення Прокурора в інтересах держави в особі Позивача.

Як зазначалось вище, предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення збитків, завданих неналежним виконанням Договору.

Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частин першої, другої, четвертої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Можна зробити висновок, що за загальними правилами договори укладаються сторонами цивільних правовідносин, різновидами яких є правовідносини, які виникають з договорів оренди землі, на принципах рівності сторін, свободи договору та урахування обов`язкових вимог щодо такого виду договорів та зазначенням його істотних умов і у відповідній формі.

Визначення договору оренди землі містить стаття 792 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

У статті 13 Закону України «Про оренду землі» вказано, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У частині першій статті 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Разом з тим, згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов`язковий платіж, що його орендар вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку й орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, орендна плата за користування землею комунальної власності за своїм правовим статусом є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцю, а також це і загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку.

Подвійний статус орендної плати зумовлює ту обставину, що при визначенні її розміру, окрім норм цивільного, земельного законодавства та Закону України «Про оренду землі» необхідно враховувати і вимоги ПК України. За змістом статті 1 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно з підпунктом 14.1.125 статті 14 ПК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За правилами частини п`ятої статті 5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».

Частинами першою, другою статті 20 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація; дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Порядок затвердження технічної документації з оцінки земель визначений статтею 23 Закону України «Про оцінку земель». Згідно із частиною першою цієї статті технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою; протягом місяця з дня надходження технічної документації відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Відповідно до частини третьої цієї статті витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Частиною четвертою вказаної статті врегульовано, що рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 ПК України.

Плата за землю справляється на підставі положень розділу XII ПК України.

Відповідно пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пунктом 271.1 статті 271 ПК України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XII ПК України, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

У пункті 288.1 статті 288 ПК України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Такі висновки підтверджуються і пунктом 10 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220, у якому вказано, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням (без урахування) індексації. Тобто при передачі в оренду земель, які перебувають у приватній власності, обчислення орендної плати з урахуванням чи без урахування індексації віднесено до розсуду сторін договору та досягнення ними відповідної згоди.

Однак, обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії. Тобто в Типовому договорі безальтернативно зазначено про обчислення орендної плати за земельні ділянки державної чи комунальної власності виключно з урахуванням коефіцієнтів індексації, а сторони договору обмежені у визначенні оцінки земельної ділянки обов`язком враховувати вказаний коефіцієнт індексації.

При цьому в пункті 5 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220 зі змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 1724 від 13 грудня 2006 року, № 780 від 03 вересня 2008 року, № 843 від 23 листопада 2016 року, № 890 від 22 листопада 2017 року та № 650 від 22 липня 2020 року, передбачено обов`язкове зазначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки (земельних ділянок) на дату укладення договору, оскільки вказаний показник як складова орендної плати є істотною умовою договору оренди. Крім того, цей показник обраховується, у свою чергу, з урахуванням певних характеристик земельної ділянки, відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213, що має наслідком можливість оспорювання сторонами як дотримання порядку, так і величину такої оцінки.

Проаналізувавши вказані норми права, можна зробити висновок, що при визначенні розміру орендної плати, у випадку передачі в оренду земель комунальної власності, має враховуватися нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства, а річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, однак і не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.

Колегією суддів відзначається, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які би засвідчували намагання сторін Договору внести у порядку (встановленому законом та пунктами 9, 10 Договором) необхідні, на думку Прокурора, зміни до істотних умов вказаного Договору, які би мали наслідком збільшення розміру орендної плати за період з 1 січня 2020 року по 12 червня 2023 року до розмірів, визначених Прокурором у його розрахунку.

Крім того, відсутні докази на підтвердження того, що сторони Договору чи Прокурор у порядку, визначеному законом (і, зокрема, статтею 651 Цивільного кодексу України), звертались до суду щодо внесення відповідних змін до означеного Договору, які би могли запобігти недоотриманню місцевим бюджетом коштів у сумі 5541283 грн за період з 1 січня 2020 року по 12 червня 2023 року.

При цьому, Прокурор вважає, що саме Відповідач мав би ініціювати питання внесення змін в частині збільшення орендної плати до діючого Договору, при цьому Прокурор залишає поза увагою зміст пунктів 9 та 10 Договору, якими чітко визначено порядок та підстави внесення змін до Договору.

В той же час, Прокурор залишає поза увагою й те, що саме Позивач є учасником спірних правовідносин, зокрема видавав відповідні дозвільні документи на будівництво об`єктів нерухомого майна, приймав рішення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, а отже достеменно знав про наявність об`єктів нерухомості на наданій в оренду земельній ділянці. Окрім того, саме Позивач (який і одержує орендну плату) через відповідні контролюючі органи здійснює розрахунок орендної плати та проводить відповідну перевірку

Поміж тим, пунктами 9, 10 Договору передбачено, що орендна плата вноситься Відповідачем у грошові формі відповідно до статті 22 Закону України «Про оренду землі» та розмірі 66 538 грн 79 коп. в рік, що становить 3 відсотки під будівництво житлового будинку, 8 відсотків під будівництво торгово-комерційного комплексу, 4 відсотки під будівництво паркінгу від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов Договору чи продовження її дії.

В подальшому, пункт 9 Договору викладено в наступній редакції: «Орендна плата вноситься Відповідачем у грошовій формі відповідно до статті 22 Закону України «Про оренду землі» в розмірі 184 056 грн 31 коп. в рік, що становить 3,0 відсотки під будівництво 23-х поверхового 245 - ти квартирного житлового будинку, 8,0 відсотків під будівництво, 4,0 відсотки під будівництво паркінгу від нормативної грошової оцінки земельної ділянки».

Відтак, з даного вбачається, розподілення у відсотковому співвідношенні розміру сплати орендної плати в межах цільового призначення земельної ділянки у відповідності до класифікації видів цільового призначення земель.

Поміж тим, жодним із пунктів Договору не встановлено зобов`язання саме Відповідача ініціювати внесення змін до Договору в разі зміни нормативно грошової оцінки земель внаслідок зміни цільового призначення земельної ділянки, при цьому, аналізуючи практику вбачається, що позивачами по таких справах виступають органи місцевого самоврядування - орендодавці земельних ділянок. Відповідно без волі та згоди Позивача не могло б відбутися будь-якої зміни цільового призначення земельної ділянки та затвердження нової нормативно грошової оцінки такої земельної ділянки.

Окрім того, Позивач листом від 23 червня 2023 року повідомив про те, що на даний час відсутні встановлені земельним законодавством підстави та належні документи для проведення розрахунку належного до сплати відповідно до вимог чинного законодавства розміру орендної плати та для подання нею позову до суду.

Також, Позивач листом від 13 квітня 2023 року повідомив, що згідно рішення 28-ї сесії міської ради від 30 жовтня 2013 року №24 пункт 2.8 рішення 19-ї сесії від 29 серпня 2012 року №64, який передбачав застосування коефіцієнту кратності 12 у випадку неповідомлення орендарем про зміну функціонального використання приміщень, будівель, споруд, розташованих на орендованій земельній ділянці, втратив чинність.

Водночас, за змістом статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

За таких обставин, відсутні обгрунтовані підстави вважати, що Відповідачем сплачувалась орендна плата у недостатньому розмірі, зважаючи на зміст істотних умов Договору (зокрема, в частині відсотковому розподіленні розміру орендної плати) протягом дії вказаного Договору.

Поряд з тим, частинами 1 та 2 статті 14 Господарського процесуального кодексу передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Позовом у процесуальному розумінні є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає предмет і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підстави позову становлять ті обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, вказуючи при цьому на докази, що стверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

В свою чергу, на суд покладений обов`язок перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Отже, предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Відтак дослідженню підлягає зміст позовної заяви на предмет того, чи посилався Позивач в обґрунтування позовних вимог та чи була ця обставина підставою позову, на документальне не підтвердження та не обґрунтовання наявність підстав для підвищення ціни за одиницю товару з моменту його укладення й до моменту виникнення необхідності внесення змін (укладення додаткових угод).

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги Прокурор стверджує, що з 25 липня 2016 року Відповідач повинен був сплачувати орендну плату в іншому, підвищеному розмірі, проте, як зазначає Прокурор, внаслідок протиправної поведінки Відповідача, зміни до Договору не були внесені та розмір орендної плати не переглянуто, а відтак за позиції Прокурора, за період з 1 січня 2020 року по 12 червня 2023 року місцевий бюджет недоотримав кошти в сумі 5541283 грн. Дане на переконання Прокурора є підставою для стягнення збитків за неналежне виконання умов Договору.

В той же час, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що Прокурором не долучено до матеріалів справи належних та допустимих доказів, котрі б вказували на порушення Відповідачем умов Договору, навпаки ж в матеріалах справи містяться докази, які засвідчують відсутність заборгованості та своєчасну сплату орендної плати Позивачем (том 1, а.с. 52-55).

За таких обставин суд приходить до висновку, що Відповідачем сплачувалась орендна плата у достатньому розмірі, зважаючи на зміст істотних умов Договору оренди землі, беручи до уваги при цьому відсутність доказів на підтвердження того, що сторони Договору чи Прокурор (Позивач) у порядку, визначеному законом (і, зокрема, статтею 651 Цивільного кодексу України) в судовому порядку вирішували питання щодо внесення відповідних змін до означеного Договору, які би могли запобігти недоотриманню місцевим бюджетом коштів у визначеній Прокурором сумі (5541283 грн) за період з 1 січня 2020 року по 12 червня 2023 року. Водночас з даного вбачається недоведеність Прокурором тієї обставини, що Відповідач, сплачуючи орендну плату у визначеному Договором розмірі, діяв неправомірно. Таким чином колегія сду (як і суд першої інстанції), відсутності повного складу цивільного правопорушення, що в свою чергу виключає можливість задоволення позову про стягнення збитків.

Суд констатує, що згідно з частиною 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зважаючи на зміст позовної вимоги та підстави, якими Прокурор їх обгрунтовує, колегія суду встановлює правову природу заявлених до стягнення збитків зумовлених ніби-то невиконанням умов Договору.

Так, статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки, суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).

Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Колегія суду виходить з того, що причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Отже, заявляючи до стягнення збитки, Прокурор повинен був, окрім наявності всіх чотирьох елементів, чітко визначити у чому вони (збитки) полягають у розмінні статті 22 Цивільного кодексу України, статей 224 та 225 Господарського кодексу України.

В той же час, ураховуючи положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Необхідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

При цьому, зважаючи на обставини якими Прокурор обгрунтовує свої позовні вимоги та зважаючи на методику розрахунку заявлених Прокурором до стягнення збитків як розмір недоотриманої орендної плати, за наявності доведення заборгованості саме на підставі означеного Договору, чинними протягом його дії, орендна плата може бути стягнута в судовому порядку.

Водночас, у частині 1 статті 614 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Таким чином, виною є невжиття особою всіх заходів, що залежать від такої особи, для належного виконання зобов`язання.

Умисел як форма вини включає елемент усвідомлення та наміру. Дії особи вважаються такими, що вчинені з умислом, якщо вона усвідомлювала протиправність своєї поведінки та бажала або свідомо допускала настання шкоди (збитків).

До того ж, положеннями статті 617 Цивільного кодексу України регламентовано, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відтак, враховуючи не доведення Прокурором обставин неналежного виконання Відповідачем умов Договору, зважаючи на все вищевстановлене в даній постанові в площинні відсутності обставини, котрі вказують на наявність усіх елементів складу правопорушення, що надавало б суду апеляційної інстанції право застосувати таку міру відповідальності як стягнення збитків, завданих саме неналежним виконанням умов Договору, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та необґрунтованими доводи Прокурора про порушення Відповідачем умов Договору.

Усе описане вище на переконання колегія суддів вказує на те, що Позивач не підтвердив належними та допустимими доказами підставність своїх позовних вимог та порушення прав держави, за захистом якого він звернувся до суду з даним позовом. Дане є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог Прокурора в особі Позивача щодо стягнення 5541283 грн збитків, завданих неналежним виконанням умов Договору.

З врахуванням серйозності та важливості основного доводу Прокурора щодо завдання державі збитків зумовлених неналежним виконанням умов Договору щодо використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, Північно-західний апеляційний господарський суд повно, всебічно та об`єктивно дослідив всі доводи та докази Прокурора, Позивача, Відповідача, як вищевказані, так і інші, наведені у позові та апеляційній скарзі, як кожний окремо, так і, головне, у їх комплексі та сукупності на підтвердження чи непідтвердження стягнення збитків.

Доводи наведені Прокурором в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи та усім вищеописаним в даній судовій постанові та не спростовують обгрунтування ним судового рішення.

З огляду на усе вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Прокурора в особі Позивача щодо стягнення збитків.

Дане вчинено і місцевим господарським судом, а відтак апеляційний господарський суд залишає оспорюване рішення без змін з огляду на його законність і обгрунтованість, а також те, що при прийнятті даної постанови, Північно західним апеляційним господарським судом не встановлено обставин, що б вказували на необхідність скасування даного рішення (в розумінні частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відтак, виносячи дану судову постанову та враховуючи те, що апеляційним господарським судом залишено без задоволення апеляційну скаргу Прокурора, апеляційний господарський суд, відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, залишає судовий збір за розгляд апеляційної скарги за Прокурором.

Керуючись статтями 129, 269, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26 березня 2024 року по справі №924/39/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 26 березня 2024 року по справі №924/39/24 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Справу №924/39/24 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови виготовлено 20 серпня 2024 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Маціщук А.В.