Рішення

від 15.08.2024 по справі 908/1475/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/103/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2024 справа № 908/1475/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/1475/24

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю АМС 2021 (пр. Слобожанський, буд. 35, м. Дніпро, 49083)

до відповідача приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод (вул. Залізнична, буд. 2, м. Запоріжжя, 69095)

про стягнення 24640,51 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю АМС 2021 звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод про стягнення 24640,51 грн., які складаються з: 23376,60 грн. основного боргу по оплаті за поставлений товар на підставі видаткової накладної № 73 від 26.05.2023, 678,24 грн. 3% річних та 585,67 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання ПрАТ Запорізький електровозоремонтний завод обов`язку щодо оплати вартості поставленого на підставі видаткової накладної № 73 від 26.05.2023 товару. Станом на час подання позову заборгованість за договором складає 24640,51 грн., що є підставою для застосування до відповідача відповідальності у вигляді 3% річних та інфляційних втрат. Посилаючись на приписи ст.ст. 265, 526, 612, 625, 692, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України, позивач просив позов задовольнити.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2024 справу № 908/1475/24 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 21.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1475/24, присвоєно справі номер провадження 18/103/24, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1475/24; відповідачу запропоновано надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 12.06.2024, відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.

Оскільки у позивача та відповідача наявні зареєстровані електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (підсистема Електронний суд), обмін документами з ними здійснювався в підсистемі Електронний суд.

Від відповідача 11.06.2024 судом отримано клопотання про закриття провадження у справі та приєднання доказів, в якому відповідач повідомив про сплату 10.06.2024 основного боргу за видатковою накладною № 73 від 26.05.2023. Відповідач просив закрити провадження у справі в частині стягнення 23376,60 грн. у зв`язку з відсутністю предмету спору, приєднати платіжну інструкцію № 5505 від 10.06.2024 до матеріалів справи та повернути судовий збір за клопотанням позивача.

Клопотання подано відповідачем в межах визначеного судом процесуального строку, тому приймається судом до розгляду. Докази приєднуються до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи за № 908/1475/24 дозволяють здійснити її розгляд по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя з початку військової агресії РФ по теперішній час, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, рішення прийнято без його проголошення 15.08.2024.

ВСТАНОВИВ:

На підставі усної домовленості, товариством з обмеженою відповідальністю АМС 2021 (постачальником, позивачем у справі) направлено електронною поштою приватному акціонерному товариству Запорізький електровозоремонтний завод (покупцю, відповідачу у справі) рахунок на оплату № 252 від 24.05.2023 на суму 23376,60 грн. з ПДВ. У вказаному рахунку зазначено, що оплата цього рахунку означає погодження з умовами поставки товарів.

На підставі видаткової накладної № 73 від 26.05.2023 відповідачу поставлено товар (анод цинковий Ц-0 10х200х600 мм) на загальну суму 23376,60 грн. з ПДВ.

Видаткова накладна підписана представником відповідача без зауважень.

Позивачем зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 24 від 26.05.2023, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної.

У зв`язку з відсутністю оплати вартості отриманого товару позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 2 від 22.11.2023 про сплату боргу. Вказана претензія відповідачем отримана 24.11.2023.

Доказів надання відповіді на претензію матеріали справи не містять.

Як вказує позивач, відповідачем вартість отриманого товару не сплачено, що стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до приписів ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом пунктів 2, 4 зазначеної статті, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 205 Цивільного кодексу України визначено:

1. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

2. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

3. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 Цивільного кодексу України закріплює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як випливає з матеріалів справи, на підставі рахунку та двосторонньо підписаної видаткової накладної між позивачем та відповідачем склалися господарські відносини, у розумінні ст. 202 ЦК України, що породили взаємні обов`язки, а саме обов`язки позивача полягають у поставці товару відповідачеві, а обов`язки відповідача - у прийнятті товару та його оплаті.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними вважаються умови, які є необхідними і достатніми для укладення договору. Перелік істотних умов безпосередньо залежить від виду конкретного договору.

В даному випадку, у рахунку та видатковій накладній містяться назва продукції, одиниця виміру, кількість, ціна та вартість товару, тобто всі відомості, які необхідні для укладення договору купівлі-продажу.

Таким чином, суд відзначає, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов`язки, аналогічні зобов`язанням за договором купівлі-продажу. Ці дії згідно ст.ст. 11, 655, 692 ЦК України є підставою виникнення у відповідача обов`язку сплатити заборгованість за отриманий у позивача товар.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В даному випадку ані законом, ані письмовими документами інше не встановлено. Факт отримання товару за наведеною видатковою накладною підтверджений матеріалами справи.

Договір купівлі-продажу є оплатним при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві ціну речі, яка обумовлена договором, двосторонньо зобов`язуючим це обумовлює взаємне виникнення у кожної із сторін прав та обов`язків: продавець зобов`язаний передати покупцеві певну річ, але вправі вимагати за це сплати певної ціни, а покупець, в свою чергу, зобов`язаний сплатити ціну, але вправі вимагати передачі йому проданої речі, а також консенсуальним, оскільки права та обов`язки сторін виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами.

Таким чином, виходячи із правової природи договору купівлі-продажу, з моменту отримання товару у покупця одночасно виникає зустрічне зобов`язання по оплаті переданого товару.

Обставини справи свідчать, що фактично між позивачем та відповідачем виникли взаємні обов`язки на підставі усної домовленості про поставку товару (купівлі-продажу) згідно двосторонньо підписаної видаткової накладної. Отже, з моменту підписання покупцем цієї видаткової накладної та отримання вказаного в ній товару у покупця виникло зобов`язання по сплаті ціни переданого йому товару.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксують факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунку за отриманий товар.

Долучена до матеріалі справи видаткова накладна, на підставі якої виникла заборгованість відповідача, підписана з боку покупця без зауважень.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання та передав відповідачу товар на загальну суму 23376,60 грн. Вартість товару відповідач не оплатив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за отриманий від позивача за видатковою накладною товар, яка станом на момент звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі становила 23376,60 грн.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем вартості отриманого товару є доведеним.

З огляду на викладені обставини, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 23376,60 грн. заявлена обґрунтовано.

Відповідачем надано докази погашення заборгованості згідно платіжної інструкції №5505 від 10.06.2024 на суму 23376,60 грн.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження по справі в частині стягнення 23376,60 грн. основного боргу слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Крім зазначеної вимоги про стягнення суми основного боргу позивач просив стягнути з відповідача 678,24 грн. 3% річних та 585,67 грн. інфляційних втрат.

Відповідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд звертає увагу, що позивач визначив строк оплати за поставлений товар з 27.05.2023.

Рахунком № 252 від 24.05.2023 та видатковою накладною не визначено строку оплати товару.

Разом з тим, враховуючи норми ст. 692 ЦК України, згідно з якими обов`язок покупця щодо оплати товару визначений з прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, та відсутність заперечень відповідача щодо визначеного позивачем строку нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд погоджується з доводами позивача, що строк оплати за поставлений товар є таким, що настав 27.05.2023. Відповідно, період прострочення виконання зобов`язання починається з 28.05.2023.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за визначений ним період з 28.05.2023 по 14.05.2024, суд встановив, що за заявлений позивачем період до стягнення з відповідача підлягають стягненню 678,24 грн. 3% річних, як і визначено позивачем.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз`яснення:

- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;

- якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;

- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений ним період з 28.05.2023 по 14.05.2024, суд встановив, що за заявлений позивачем період сума інфляційних втрат складає 633,60 грн. З огляду на відсутність у суду повноважень виходити за межі заявлених позовних вимог, вимога про стягнення інфляційних втрат задовольняється у визначеній позивачем сумі 585,67 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов`язання по оплаті отриманого товару після його прийняття, не надав.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 678,24 грн. 3% річних та 585,67 грн. інфляційних втрат. В частині стягнення 23376,60 грн. основного боргу провадження у справі закривається на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 296,78 грн. судового збору.

Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету судового збору.

Статтею 7 Закону України Про судовий збір передбачені умови повернення судового збору, зокрема сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

При зверненні з позовом до суду ТОВ АМС 2021 сплачено за платіжною інструкцією № 1740 від 09.05.2024 судовий збір в розмірі 3028,00 грн. Вказана сума судового збору зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується відповідною випискою суду. Дата надходження виписки до суду 13.05.2024.

Частиною 1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлений на рівні 3028,00 грн.

У відповідності до п.п. 1-2 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Одночасно, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Беручи до уваги викладене, враховуючи, що заявлено вимоги майнового характеру, у розумінні Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання означеного позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 2422,40 грн. (3028,00 грн. х 0,8).

З даного слідує, що позивач сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено. Сума зайво сплаченого судового збору складає 605,60 грн.

Отже, сума зайво сплаченого ТОВ АМС 2021 судового збору в розмірі 605,60 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету - за наявності відповідного клопотання позивача.

Позиція суду щодо необхідності розрахунку судового збору із застосуванням пониженого коефіцієнту узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.

Також, оскільки із розглянутих судом вимог про стягнення з відповідача 24640,51 грн., провадження по справі в частині стягнення 23376,60 грн. основного боргу судом закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку із відсутністю предмету спору, то, відповідно, судовий збір із суми 23376,60 грн., що складає 2125,62 грн., сплачений ТОВ АМС 2021 за платіжною інструкцією № 1740 від 09.05.2024 на суму 3028,00 грн., підлягає поверненню позивачу в порядку п. 5 ч. 1, ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір з Державного бюджету України, за наявності відповідного клопотання позивача.

Всього позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 2731,22 грн. судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 42, 46, 74, 76-80, 123, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький титано-магнієвий комбінат (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 18; ідентифікаційний код 38983006) на користь товариства з обмеженою відповідальністю АМС 2021 (пр. Слобожанський, буд. 35, м. Дніпро, 49083; ідентифікаційний код 44594888) 678,24 грн. (шістсот сімдесят вісім грн. 24 коп.) 3% річних, 585,67 грн. (п`ятсот вісімдесят п`ять грн. 67 коп.) інфляційних втрат та 296,78 грн. (двісті дев`яносто шість грн. 78 коп.) судового збору. Видати наказ.

3.В частині стягнення 23376,60 грн. основного збору провадження у справі закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 20.08.2024.

Суддя В.В. Левкут