Повістка

від 09.09.2024 по справі 908/1475/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/103/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2024 Справа № 908/1475/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

розглянувши без виклику учасників справи заяву (вих. № б/н від 26.08.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю АМС 2021 про ухвалення додаткового рішення та матеріали справи № 908/1475/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АМС 2021 (пр. Слобожанський, буд. 35, м. Дніпро, 49083)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод (вул. Залізнична, буд. 2, м. Запоріжжя, 69095)

про стягнення 24640,51 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області (суддя Левкут В.В.) від 15.08.2024 у справі № 908/1475/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Запорізький титано-магнієвий комбінат (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 18; ідентифікаційний код 38983006) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АМС 2021 (пр. Слобожанський, буд. 35, м. Дніпро, 49083; ідентифікаційний код 44594888) 678,24 грн. (шістсот сімдесят вісім грн. 24 коп.) 3% річних, 585,67 грн. (п`ятсот вісімдесят п`ять грн. 67 коп.) інфляційних втрат та 296,78 грн. (двісті дев`яносто шість грн. 78 коп.) судового збору. В частині стягнення 23376,60 грн. основного збору провадження у справі закрито.

27.08.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю АМС 2021 через систему Електронний суд (сформовано в системі 26.08.2024) надійшла заява (вих. № б/н від 26.08.2024) про ухвалення додаткового рішення в справі № 908/1475/24, згідно якої просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2024, враховуючи перебуванням судді Левкут В.В. у відпустці, заяву визначено для розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою суду від 29.08.2024 заяву прийнято до розгляду суддею Ярешко О.В. Встановлено відповідачу строк до 03.09.2024 для подання заперечення на заяву позивача з доказами, що підтверджують надіслання (надання) заперечення і доданих до нього доказів позивачу.

У вказаній ухвалі судом зазначено, що останнім днем строку розгляду даної заяви є 09.09.2024.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи, що матеріали справи є достатніми, справа № 908/1475/24 розглядалася судом за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, судове засідання з розгляду заяви не призначалося, частиною 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України визначені строки для ухвалення додаткового рішення, судом 09.09.2024 ухвалено додаткове судове рішення в цій справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом заяви за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

02.09.2024 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про залишення заяви без розгляду.

Клопотання мотивовано тим, що позивач пропустив строк на подання доказів щодо розміру понесених судових витрат, встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України, а саме: протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Рішення суду в справі № 908/1475/24 ухвалено 15.08.2024. Позивачем заява про ухвалення додаткового рішення сформована в Електронному суді 26.08.2024 та доставлена до Електронного суду 27.08.2024. За таких обставин, заява позивача про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу та відповідні докази у справі подані поза межами процесуальних строків. Позивач помилково вважає, що п`ятиденний строк подання доказів щодо стягнення витрат на правничу допомогу обчислюється з моменту отримання ним судового рішення, так як це суперечить ч. 8 ст. 129 ГПК України (строк подання доказів обчислюється з дати ухвалення судового рішення). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 922/376/20. Позивачем не було заявлено будь-яких клопотань у відповідності до ст. 119 ГПК України щодо поновлення або продовження процесуальних строків.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Розгляд справи № 908/1475/24 здійснювався судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відтак, оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.

Водночас у даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 922/376/20 на що звернув увагу також і відповідач.

За приписами ч. 5 ст. 240 ГПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення від 15.08.2024 у справі № 908/1475/24, як слідує з його тексту, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 20.08.2024.

Отже, п`ятиденний строк, встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат спливав 26.08.2024 (з урахуванням вихідних днів).

Заява (вих. № б/н від 26.08.2024) ТОВ АМС 2021 про ухвалення додаткового рішення в справі № 908/1475/24, до якої долучені докази щодо розміру понесених судових витрат, сформована позивачем в системі Електронний суд 26.08.2024 та зареєстрована судом 27.08.2024.

Отже, докази щодо розміру понесених судових витрат подані позивачем у встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України строк, та у суду відсутня підстава для залишення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення без розгляду.

Таким чином, у задоволенні клопотання відповідача про залишення заяви без розгляду судом відмовляється в зв`язку з його процесуальною необґрунтованістю.

Статтею 162 ГПК України визначено, що позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

З дотриманням вказаних приписів процесуального законодавства, позивачем у позовній заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, до якого входять витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. У прохальній частині позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу.

Докази щодо понесення таких витрат подані позивачем після ухвалення судового рішення в цій справі протягом п`яти днів.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач заявив про свій намір щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, докази щодо понесення таких витрат були подані в установлений законодавством строк.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правничої допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правничої допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 зазначеного Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Позивачем надано до матеріалів справи копію договору про надання правничої допомоги від 07.09.2022 № 224, укладеного між ТОВ АМС 2021 (клієнт за договором) та Адвокатським об`єднанням СМАРТ ЮРИСТ (Адвокатське об`єднання за договором), предметом якого є зобов`язання Адвокатського об`єднання за дорученням клієнта надання правничої допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, та зобов`язання клієнта оплачувати правничу допомогу та витрати, необхідні для виконання його доручень (пункти 1.1, 2.2.3, 2.2.4). Відповідно до цього договору, Адвокатське об`єднання представляє інтереси клієнта та веде від імені клієнта господарські справи в судах господарської юрисдикції (п. 3.1.4). Згідно п. 3.6, адвокати Адвокатського об`єднання, які надають правничу допомогу клієнта в обсязі і на умовах, передбачених договором: Соколов Д.І., Циганок Р.О. Відповідно п.п. 4.1, 4.2, надання правничої допомоги оплачується в розмірах і на умовах, встановлених додатком до цього договору; приймання-передача наданих послуг щомісячно оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг.

Додатком від 14.05.2024 № 4 до цього договору сторони визначили зобов`язання Адвокатського об`єднання надати наступні послуги з надання правової допомоги клієнту: підготовка та подача до Господарського суду Запорізької області позовної заяви до ПрАТ «ЗЕРЗ» про стягнення суми боргу за поставлений товар, що включає: аналіз отриманих від клієнта документів; надання правової кваліфікації обставин справи; визначення нормативно-правової підстави вимоги; моніторинг судових рішень; визначення судової практики застосування правових норм для визначення правової позиції; підготовка позовної заяви до ПрАТ «ЗЕРЗ» про стягнення суми боргу за поставлений товар; подача до Господарського суду Запорізької області позовної заяви до ПрАТ «ЗЕРЗ» про стягнення суми боргу за поставлений товар; супровід адвокатами Адвокатського об`єднання у Господарському суді Запорізької області справи за позовом клієнта до ПрАТ «ЗЕРЗ» про стягнення суми боргу за поставлений товар. Вартість послуги визначена в сумі 5000,00 грн. без ПДВ.

Відповідно п. 3 цього додатку, клієнт оплачує надані послуги з правничої допомоги на підставі рахунку на оплату після набрання законної сили рішення суду першої інстанції.

22.08.2024 року між Адвокатським об`єднанням та позивачем підписано акт приймання-передачі наданих послуг № 4, яким сторони засвідчили виконання Адвокатським об`єднанням та отримання позивачем наведеної вище правничої допомоги в справі № 908/1475/24 на загальну суму 5000,00 грн. Адвокатським об`єднанням виписано позивачу рахунок на оплату № 402 від 22.08.2024 на суму 5000,00 грн.

У матеріалах справи наявна копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ № 1286271 від 15.08.2024, виданого позивачу на підставі договору № 224 від 07.09.2022 Адвокатським об`єднанням СМАРТ ЮРИСТ (адвокат Циганок Р.О.), копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Циганок Р.О.

Адвокатським об`єднанням СМАРТ ЮРИСТ складено 22.08.2024 Звіт про надану правничу допомогу, який погоджено позивачем. Згідно Звіту, Адвокатським об`єднанням на виконання додатку № 4 від 14.05.2024 надано наступні послуги з правничої допомоги ТОВ АМС 2021: підготовлено та подано до Господарського суду Запорізької області позовну заяву до ПрАТ «ЗЕРЗ» про стягнення суми боргу за поставлений товар, та супроводження за даним позовом справи № 908/1475/24, яка розглядається Господарським судом Запорізької області. На даному етапі справи було зроблено: здійснено аналіз отриманих від клієнта документів 1 год.; надано правову кваліфікацію обставин справи 30 хв.; визначено нормативно-правові підстави вимоги 30 хв.; здійснено моніторинг судових рішень 30 хв.; визначено судову практику застосування правових норм для визначення правової позиції 30 хв.; підготовлено позовну заяву до ПрАТ «ЗЕРЗ» про стягнення суми боргу за поставлений товар 5 год.; подано до Господарського суду Запорізької області позовну заяву до ПрАТ «ЗЕРЗ» про стягнення суми боргу за поставлений товар. Витрачено часу: 08 год. 00 хв.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно в кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited" проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

02.09.2024 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшло заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення. У задоволенні заяви просив відмовити повністю в зв`язку з її необґрунтованістю. Вважає, що заява подана позивачем поза межами встановлених ч. 8 ст. 129 ГПК України процесуальних строків. Ціна позову в справі склала 24640,51 грн., а витрати на правову допомогу заявлені в сумі 5000,00 грн., що складає більше 20% ціни позову. З урахуванням поведінки відповідача під час розгляду справи (основний борг сплачено повністю), справа не є складною, розмір позовних вимог є невеликим, розмір витрат на правову допомогу є явно завищеним та неспівмірним зі складністю справи та підлягає зменшенню. Звернув увагу, що термін «правова допомога» законодавчо замінений на термін «правнича допомога» у Конституції України та процесуальних кодексах. У цей же час позивачем заявлено відшкодування витрат саме на правову допомогу, що не відповідає ст.ст. 123, 126 ГПК України. У додатку № 4 від 14.05.2024 не зазначено, про який саме борг йде мова, підстави позову та іншу інформацію, за які можливо ідентифікувати майбутній предмет спору та підстави позову. В рахунку на оплату № 402 від 22.08.2022 зазначено, що підлягають оплаті послуги, що передбачені додатком № 4 від 14.05.2023 у розмірі 5000 грн. У матеріалах справи відсутній додаток № 4 від 14.05.2023. Щодо Звіту про надану правничу допомогу від 22.08.2024 відзначає, що здійснення аналізу отриманих документів, які надані клієнтом, надання правової кваліфікації обставинам справи, визначенні підстав вимоги, здійснення моніторингу судових рішень, визначення судової практики застосування правових норм, за своєю суттю не можуть бути віднесені до правничої допомоги як окрема послуга, а входять до складу послуги підготовка позовної заяви. З урахуванням наведеного, такі витрати не підлягають відшкодуванню. У додатку № 4 від 14.05.2024 до договору на правничу допомогу зазначено, що у вартість послуг включається супровід адвокатами Адвокатського об`єднання у Господарському суді Запорізької області справи за позовом клієнта до ПрАТ «ЗЕРЗ». Відповідно до Звіту про надану правничу допомогу від 22.08.2024 року, така послуга як «супровід адвокатами Адвокатського об`єднання у Господарському суді Запорізької області справи за позовом клієнта до ПрАТ «ЗЕРЗ» відсутня, але вартість послуг залишилася незмінною у 5000 грн. Щодо включення до складу судових витрат послуг по подачі позовної зави, то вважає, що такі витрати не мають юридичного характеру та не відносяться до правничої допомоги, а тому такі витрати не підлягають відшкодуванню, більш того документи були подані до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС. Вважає, що за вказаних обставин позивач не довів належними і допустимими доказами, в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, понесення судових витрат на правову допомогу в розмірі 5000 грн.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 року № 910/13071/19 вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Суд зазначає, що сторонами в договорі № 224 від 07.09.2022, з урахуванням додатку № 4 від 14.05.2024, визначено розмір гонорару (вартість послуг) за надання правничої допомоги в фіксованій сумі 5000,00 грн. та конкретизовано, які саме послуги надається Адвокатським об`єднанням. Тобто, сума гонорару не залежить від надання/не надання конкретної послуги, визначено, що послуга полягає в підготовці та подачі до суду позовної заяви до ПрАТ «ЗЕРЗ» та супроводу адвокатами у суді справи.

Що включає в себе послуга супроводу адвокатами у суді справи в додатку № 4 не визначено. Разом з тим, адвокатом Циганок Р.О. складено заяву про ухвалення додаткового рішення до якої долучені відповідні докази, що, на думку суду, є супроводом адвокатом цієї справи в суді.

Судом встановлено, що в рахунку на оплату № 402 від 22.08.2024 є помилка щодо зазначення дати додатку № 4 14.05.2023, тоді як додаток № 4 складений 14.05.2024.

Однак, рахунок на оплату № 402 від 22.08.2024 не є доказом на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, а підтверджує лише виставлення такого рахунку позивачу.

Крім того, відповідач у запереченні сам помиляється, зокрема вказуючи дату рахунку на оплату № 402 - 22.08.2022.

Також відповідач у запереченні вживає такий термін «як правова допомога», при цьому зазначає, що цей термін не відповідає діючому законодавству.

Як вказано в рішенні ЄСПЛ у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду.

Верховний Суд зазначав, що у рішенні від 09.03.2011 у справі "Буланов та Купчик проти України" ЄСПЛ зробив висновок про те, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 виклала такий правовий висновок: гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що ч. 3 ст. 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Велика Палата дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Судом встановлено, що позовна заява, що надійшла до суду, підписана та подавалися через систему «Електронний суд» адвокатом Циганок Р.О. Судом не встановлено подання адвокатом необґрунтованих заяв і клопотань. В акті приймання-передачі наданих послуг та у Звіті про надану правничу допомогу відображені послуги, які надані Адвокатським об`єднанням позивачу.

Суд зазначає відповідачу, що спір у цій справі виник саме внаслідок недобросовісних дій відповідача. Внаслідок таких дій відповідача позивач змушений звертатися до суду з позовом з метою стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат. Сума основного боргу була сплачена відповідачем після відкриття провадження в справі, внаслідок чого провадження в справі в частині стягнення 23376,60 грн. основного боргу було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Надані позивачем докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування йому судом витрат на професійну правничу допомогу за рахунок відповідача, оскільки їх розмір відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. Відповідачем не доведено неспівмірності витрат позивача на правничу допомогу з складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, ціною позову.

Таким чином, заява (вих. № б/н від 26.08.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю АМС 2021 задовольняється судом повністю.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву (вих. № б/н від 26.08.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю АМС 2021 задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод (вул. Залізнична, буд. 2, м. Запоріжжя, 69095; ідентифікаційний код 01056273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АМС 2021 (пр. Слобожанський, буд. 35, м. Дніпро, 49083; ідентифікаційний код 44594888) 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 09 вересня 2024.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко