Рішення

від 19.08.2024 по справі 910/19764/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.08.2024Справа № 910/19764/23Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/19764/23.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-Т» (04209, м. Київ, вул. Озерна, 10, кв. 115)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Енержіа» (01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 18/7, корпус 3, офіс 8)

про стягнення 545 857, 50 грн

Суддя Бондаренко-Легких Г. П.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес-Т» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енержіа» про стягнення 545 857, 50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем Договору №01/07-2021 від 01.07.2021 в частині оплати вартості перевезення згідно Актів надання послуг за період з 15.07.2021 по 16.08.2021 у розмірі 360 000, 00 грн. У зв`язку з вище викладеним, позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 360 000, 00 грн, 3 % річних у розмірі 24 299, 20 грн, інфляційні втрати у розмірі 129 752, 24 грн, пеню у розмірі 31 806, 06 грн.

19.01.2024 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 19.01.2024 для усунення недоліків позовної заяви.

26.01.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки встановлені ухвалою від 19.01.2024.

21.02.2024 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/19763/23 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та визнав справу малозначною.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

01.07.2021 між Товариство з обмеженою відповідальністю «Енержіа», як замовником (відповідача) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Експрес-Т», як перевізником укладено договір перевезення вантажу №01/07-2021, за умовами якого перевізник зобов`язується надати замовнику послуги з організації та виконання перевезень вантажу, а саме: доставити у межах та/або поза межами території України довірені йому перевізником легкові автомобілі (вантаж) до пункту призначення (розвантаження) та видати вантаж особі, яка має право на його одержання, відповідно до вимог чинного законодавства України та міжнародних правил перевезень.

Згідну пунктів 9.1., 9.2. та 9.5. договору №01/07-2021 від 01.07.2021, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 2022 року включно. При цьому, сторони підтверджують, що закінчення терміну дії договору або його дострокове розірвання не звільняє сторони від виконання зобов`язань, які виникли до моменту закінчення терміну дії договору або його дострокового розірвання. Цей договір автоматично пролонгується щоразу, при настанні кінцевого строку дії договору, на кожен наступний рік, якщо будь-яка із сторін не надіслана іншій письмове повідомлення про припинення договору не пізніше ніж за один місяць до бажаної дати його припинення. Таке автоматичне продовження не потребує укладення додаткової угоди про продовження терміну дії договору. Припинення дії договору не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань, що виникли до дати припинення його дії.

Пунктами 2.2., 2.3., 2.4. договору №01/07-2021 від 01.07.2021 встановлено, що на кожне окреме перевезення оформлюється заявка, що містить опис умов та особливостей конкретного перевезення. Заявка є невід`ємною частиною даного договору. При наявності розбіжностей між умовами заявки та договору, пріоритет мають умови визначені в заявці. Заявка передається замовником всіма можливими засобами зв`язку (факс, електронна пошта, та ін.) або особисто. Належним засвідченням прийняття заявки є підпис уповноваженої особи перевізника скріплений печаткою.

Так, замовник (відповідач) звернувся до перевізника (позивач) з наступними заявками:

- 05.07.2021: заявка №265729;

- 12.07.2021: заявка №264667, №264665;

- 28.07.2021: заявка №265739, №265730;

- 13.08.2021: заявка №266263, №266261, №266260, №266228, №266235, №266236, №266237, №266234, №266229, №266232, №266230, №266231, №266227.

Пунктом 3.1. та 3.2. договору №01/07-2021 від 01.07.2021 сторони узгодили, що вартість перевезення (ставка) та валюта погоджується сторонами та вказується в заявці. Розмір тарифі на послуги перевезення, що надаються перевізником в межах дії цього договору, визначається за взаємною згодою сторін і фіксується в заявці. Сума, зазначена в заявці та належна до сплати перевізнику, визначена з урахуванням фрахту, винагороди перевізника, податків та зборів.

В кожній з вище зазначеній заявці вказано, що ставка перевезення становить 20 000, 00 грн.

Тобто, загальна сума послуг з перевезення складає 360 000, 00 грн (18 заявок * 20 000, 00 грн).

Згідно пункту 2.19. договору №01/07-2021 від 01.07.2021, протягом 3 робочих днів з дати завершення доставки усіх вантажів за відповідними маршрутами перевезення, що були розпочаті в одну дату завантаження, перевізник зобов`язаний передати замовнику належним чином оформлені документи: (1) оригінали накладних CMR/TTY з усіма відмітками, що вимагаються законодавством (митним, відміткою про отримання вантажу, зауваженнями тощо); (2) акти про надання транспортних послуг; (3) рухунки-фактури.

Відповідно до пункту 2.20. договору №01/07-2021 від 01.07.2021, акт(и) складаються перевізником на дату завершення доставки усіх вантажів зазначених у відповідних заявках і передаються замовнику для підписання у строки та в порядку, передбачені п. 2.19. цього договору.

Відповідно до прийнятих замовлень, позивач склав наступні рахунки на оплату та акти надання послуг:

(1) Рахунок на оплату: №1861 від 14.07.2021; №1862 від 15.07.2021; №1830 від 30.07.2021; №1831 від 30.07.2021; №1832 від 30.07.2021; №766 від 16.08.2021; №767 від 16.08.2021; №768 від 16.08.2021; №895 від 16.08.2021; №897 від 16.08.2021; №900 від 16.08.2021; №901 від 16.08.2021; №902 від 16.08.2021; №1277 від 16.08.2021; №903 від 17.08.2021; №1278 від 17.08.2021; №1279 від 17.08.2021; №1280 від 17.08.2021.

(2) Акт надання послуг: №1861 від 14.07.2021; №1862 від 15.07.2021; №1830 від 30.07.2021; №1831 від 30.07.2021; №1832 від 30.07.2021; №766 від 16.08.2021; №767 від 16.08.2021; №768 від 16.08.2021; №895 від 16.08.2021; №897 від 16.08.2021; №900 від 16.08.2021; №901 від 16.08.2021; №902 від 16.08.2021; №903 від 17.08.2021; №1277 від 16.08.2021; №1278 від 17.08.2021; №1279 від 17.08.2021; №1280 від 17.08.2021.

В кожному рахунку та акту зазначена сума 20 000, 00 грн.

Позивач направив відповідачу складені податкові накладні засобами електронного документообігу через програмний комплекс «Медок», а паперові документи, а саме рахунки на оплату, акти надання послуг та заявки позивач направив відповідачу засобами поштового зв`язку.

Згідно пункту 3.3. договору №01/07-2021 від 01.07.2021, розрахунки за платежами за послуги перевезення проводяться замовником на підставі рахунка-фактури перевізника та підписаного обома сторонами акта про надання транспортних послуг. Підставою для підписання замовником акту про надання транспортних послуг слугують оригінали CMR/ТТН з відміткою вантажоодержувача про отримання товару.

Через деякий проміжок часу акти надання послуг і заявки були повернути позивачу засобами поштового зв`язку, при цьому вони були завірені лише проставлянням печатки відповідача.

У відповідності до пункту 3.4. договору №01/07-2021 від 01.07.2021, рахунок-фактура оплачується замовником протягом 14-ти календарних днів з моменту підписання замовником акта про надання транспортних послуг та отримання від перевізника зазначених у п. 2.19. цього договору документів.

Підпунктом 4.3.4. пункту 4.3. договору №01/07-2021 від 01.07.2021 встановлено, що замовник зобов`язується, здійснювати оплату вартості належним чином наданих послуг перевізника у строки та у порядку визначених цим договором.

Однак, відповідачем порушено договірні зобов`язання в частині своєчасної та повної оплати за отримані послуги по перевезенню вантажу, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 360 000, 00 грн.

Підпунктами 4.2.6., 4.2.7. пункту 4.2. договору №01/07-2021 від 01.07.2021 встановлено, що перевізник має право: на оплату замовником послуг перевізника, наданих належним чином, відповідно до умов цього договору; вимагати належного виконання замовником своїх зобов`язань за цим договором.

Позивач стверджує, що направив відповідачу претензію вих. №2021/11/19-01 від 19.11.2021 в якій позивач вимагав у відповідача здійснити оплату боргу, а також нарахованої пені, 3% річних та інфляційних втрат. Однак, доказів направлення зазначено претензії на адресу місцезнаходження відповідача позивач до матеріалів справи не надав.

Відповідно до пункту 5.1. договору №01/07-2021 від 01.07.2021, сторони несуть відповідальність за повне, часткове невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором. Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим договором, а при здійсненні міжнародних перевезень - також матеріальну відповідальність відповідно до Конвенції.

Розділом 8 договору №01/07-2021 від 01.07.2021 сторони узгодили, що усі спори, які виникають між сторонами з питань, що стосуються цього договору, чи у зв`язку з ним мають вирішуватися шляхом переговорів між сторонами (пункт 8.1.). Якщо сторони не досягнуть згоди, з питань, що стосуються цього договору, чи у зв`язку з ним, спір вирішується в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України (пункт 8.2.).

Позивач не отримував від відповідача документів, що підтверджують оплату вище зазначеної суми.

З огляду на зазначене позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми основного боргу за послуги з перевезення вантажу у розмірі 360 000, 00 грн, а також щодо стягнення з відповідача за прострочення вчасної оплати за надані послуги з перевезення пені у розмірі 31 806, 06 грн, 3% річних у розмірі 24 299, 20 грн та інфляційних втрат у розмірі 129 752, 24 грн.

ІI. Предмет та підстави позову.

Предметом даного позову є стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за послуги з перевезення вантажу, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Юридичними підставами позову є статті 173, 193, 316 Господарського кодексу України, статті 525, 526, 629, 929, 931 Цивільного кодексу України.

Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем умов договору перевезення вантажу №01/07-2021 від 01.07.2021, в частині повної та своєчасної оплати за надані позивачем послуги з перевезення вантажу.

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позивач на виконання умов договору перевезення вантажу №01/07-2021 від 01.07.2021 за замовленням відповідача в липні-серпні 2021 року здійснив перевезення вантажу, послуги за що в сукупності склали 360 000, 00 грн, а відповідач в порушення умов договору не здійснив оплату за надані позивачем послуги з перевезення вантажу.

IV. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.

З метою повідомлення відповідачів про розгляд справи судом та про їх право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 21.02.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: 01054, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/7, корп. 3, оф. 8.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи повернення поштового відправлення, ухвала суду від 21.02.2024 були повернути до Господарського суду міста Києва 15.03.2024 з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно із частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Також у відповідності до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Окрім цього, в ухвалі від 21.02.2024, суд повідомив відповідача, що у відповідності до статті 6 та статті 42 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України № 3200-ХІ, що введений в дію 18.10.2023 відповідач зобов`язаний зареєструвати «Електронний кабінет» в ЄСІТС.

Однак, відповідач не виконав обов`язок, який передбачений частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України щодо реєстрації «Електронного кабінету» в ЄСІТС.

Також, суд зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

- автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 у справі № 910/19764/23 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач правом на подання відзиву в даній справі не скористалися.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи № 910/19764/23, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином, втім відзиву або заяви про продовження/поновлення строку для його подання до суду не подав, а відтак, відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

V. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи був порушений відповідачем обов`язок по оплаті грошових коштів за надані позивачем послуги з перевезення вантажу?

- чи вірно визначені позивачем періоди прострочення відповідачем здійснення оплати?

- чи правомірно позивач нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати?

- чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

(1) Щодо основного боргу.

Договір, укладений між сторонами, є договором транспортно-експедиторської діяльності, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 65 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статтей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтей 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція (частина 4 стаття 306 Господарського кодексу України).

Транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів (стаття 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»).

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі (частина 1 стаття 929 Цивільного кодексу України, частина 1 стаття 316 Господарського кодексу України, частина 1 стаття 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»).

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі (частина 1 стаття 930 Цивільного кодексу України, частина 2 стаття 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»).

Як підтвердженого матеріалами справи, 01.07.2021 між сторонами укладено договір перевезення вантажу №01/07-2021, за умовами якого у відповідності до пункту 1.1., позивач зобов`язується надати відповідачу послуги з організації та виконання перевезень вантажу, а саме: доставити у межах та/або поза межами території України довірені йому перевізником легкові автомобілі (вантаж) до пункту призначення та видати вантаж особі, яка має право на його одержання, відповідно до вимог чинного законодавства України та міжнародних правил перевезень.

На підставі пункту 2.2. договору №01/07-2021 від 01.07.2021 були оформлені відповідні заявки №265729, №264667, №264665, №265739, №265730, №266263, №266261, №266260, №266228, №266235, №266236, №266237, №266234, №266229, №266232, №266230, №266231, №266227 на здійснення в липні-серпні 2021 року перевезення вантажу (автомобілів).

В зазначених заявках замовником вказаний відповідач, перевізником вказаний позивача, а вантажоодержувачем вказане ТОВ «Автологістика». Завантаження вантажу здійснювалось: « 5 термінал МТП Чорноморськ», Чорноморськ, Одеська, 68001. Розвантаження здійснювалось: вул. Привокзальна, 15, Пилиповочі, Бородянський, Київська, 707852.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути, зокрема, міжнародна автомобільна накладна (CMR) (частина 11 стаття 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»).

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення (частина 12 стаття 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»).

Позивачем до позовної заяви також долучені відповідні міжнародні автомобільні накладні (CMR), а саме: №830553; №820042; №642421; №830685; №826887; №827999; №027931; №830722; №830819; №830810; №830815; №830644; №829888; №830643; №830730; №830721; №821367; №821376.

В зазначених CMR міститься опис вантажу, який відповідає опису зазначеному в заявках. Перевізником в CMR вказаний позивач. Вантажоодержувач - ТОВ «Автологістика». Відправник - філія ТОВ «Автологістика».

В подальшому на підставі пункту 2.19. та 2.20 договору №01/07-2021 від 01.07.2021 позивач склав та направив відповідачу засобами поштового зв`язку акти надання послуг №1861, №1862, №1830, №1831, №1832, №766, №767, №768, №895, №897, №900, №901, №902, №903, №1277, №1278, №1279, №1280 та рахунки на оплату №1861, №1862, №1830, №1831, №1832, №766, №767, №768, №895, №897, №900, №901, №902, №1277, №903, №1278, №1279, №1280.

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату (стаття 931 Цивільного кодексу України).

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування (частина 8 стаття 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»).

Пунктом 3.1. договору №01/07-2021 від 01.07.2021 встановлено, що вартість перевезення (ставка) та валюта погоджується сторонами та вказується в заявці.

Суд зазначає, що в кожній заявці на перевезення вказана ставка перевезення в розмірі 20 000, 00 грн.

За таких обставин в кожному акту надання послуг та рахунку на оплату також вказана сума 20 000, 00 грн, що в свою чергу в сукупності становить 360 000, 00 грн.

Акти надання послуг та заявки були повернуті відповідачем позивачу засобами поштового зв`язку, проте завірені вони були лише проставлянням печатки відповідача.

Згідно пункту 3.3. договору №01/07-2021 від 01.07.2021, розрахунки за платежами за послуги перевезення проводяться замовником на підставі рахунка-фактури перевізника та підписаного обома сторонами акта про надання транспортних послуг. Підставою для підписання замовником акту про надання транспортних послуг слугують оригінали CMR/ТТН з відміткою вантажоодержувача про отримання товару.

Пунктом 3.4. договору №01/07-2021 від 01.07.2021 сторонами узгоджено, що рахунок-фактура оплачується замовником протягом 14-ти календарних днів з моменту підписання замовником акта про надання транспортних послуг та отримання від перевізника зазначених у п. 2.19. цього договору документів.

Відповідно до підпункту 4.3.4. пункту 4.3. договору №01/07-2021 від 01.07.2021, замовник зобов`язується, здійснювати оплату вартості належним чином наданих послуг перевізника у строки та у порядку визначених цим договором.

За розрахунками позивача, відповідач зобов`язаний був здійснити оплату за послуги з перевезення вантажу за актами надання послуг:

- які датовані 14.07.2021 до 28.07.2021 включно, а тому строк прострочення виник з 29.07.2021.

- які датовані 15.07.2021 до 29.07.2021 включно, а тому строк прострочення виник з 30.07.2021.

- які датовані 30.07.2021 до 13.08.2021 включно, а тому строк прострочення виник з 14.08.2021.

- які датовані 16.08.2021 до 30.08.2021 включно, а тому строк прострочення виник з 31.08.2021.

- які датовані 17.08.2021 до 31.08.2021 включно, а тому строк прострочення виник з 01.09.2021.

В пункті 3.4. договору №01/07-2021 від 01.07.2021 зазначено, що оплата здійснюється протягом 14-ти календарних днів з моменту підписання відповідачем відповідних актів надання послуг.

З огляду на зазначене, факт здійснення господарської операції щодо перевезення позивачем вантажу в силу частини 12 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» підтверджується наявними в матеріалах справи міжнародними автомобільними накладними (CMR), які в у відповідності до умов пункту 3.3. договору №01/07-2021 від 01.07.2021 містять відмітки вантажоодержувача про отримання товару, а тому у відповідності до зазначеного пункту договору наявні підстави для підписання відповідачем актів надання послуг.

Натомість, як зазначено вище, акти надання послуг повернулись до позивача без підпису уповноваженої особи відповідача, а містять лише відбиток печатки відповідача.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач в свою чергу не надав пояснень щодо не підписання актів надання послуг, матеріали справи не містять будь-яких заперечень від відповідача щодо надання позивачем в цілому послуг з перевезення вантажу, окрім цього відповідач не заперечує проти розрахунку позивача щодо визначення дат початку прострочення відповідачем оплати.

За таких обставин, в сукупності з тим, що факт здійснення господарської операції підтверджений, акти надання послуг були повернути відповідачем без підпису уповноваженої особи, але з відтиском печатки відповідача, відсутності будь-яких заперечень та(або) пояснень відповідача щодо обставин справи, які б свою чергу могли спростувати аргументи позивача, в тому числі щодо визначення позивачем дат прострочення відповідачем здійснення оплат, з урахуванням принципу вірогідності доказів, суд доходить висновку, що факти, які розглядаються є доведеними та мали місце, в тому числі в частині визначення позивачем дат прострочення відповідачем здійснення оплат.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (стаття 610 Цивільного кодексу України). Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 614 Цивільного кодексу України).

Однак, матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів, які могли підтвердити, що відповідач здійснив оплату суми за надані послуги позивачем з перевезення вантажу у загальному розмірі 360 000, 00 грн в строк встановлений пунктом 3.4. договору №01/07-2021 від 01.07.2021 або в будь-який інший строк.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 81 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на все вище зазначене, матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем належними і допустимими доказами, що станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з перевезення вантажу в липні-серпні 2021 року по договору №01/07-2021 від 01.07.2021 становить 360 000, 00 грн, а тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу підлягають задоволенню.

(2) Щодо пені.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 31 806, 06 грн.

Суд в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 19.01.2024 зобов`язав позивача зазначити яким саме пунктом договору домовлено застосування до відповідача такої договірної штрафної санкції як пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

В заяві про усунення недоліків позовної заяви позивач виконуючи вимогу суду, послався на пункт 10.7. договору №01/07-2021 від 01.07.2021, у відповідності до якого, усі питання, що виникають в процесі виконання договору та не врегульовані його положеннями, вирішуються на підставі чинного законодавства України.

На підставі зазначеного пункту договору, позивач зазначає, що вимога щодо стягнення з відповідача пені у нього виникла з не договірних домовленостей, а в силу Закону, а саме Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Проте, з наведеними твердженнями позивача, суд не погоджується з наступних підстав.

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»). Аналогічні приписи містяться в частині 2 статті 343 Господарського кодексу України.

Із змісту частини 1 статті 546, частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України слідує, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 стаття 551 Цивільного кодексу України).

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (частина 4 статті 231 Господарського кодексу України).

Із наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на договірну і законодавчо встановлену. Тобто, необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується та її розмір.

Приписами частини 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено порядок визначення розміру пені, а саме: у відсотковому співвідношенні від подвійної облікової ставки НБУ. Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено обмеження розміру пені, яка може бути стягнута за певний період, а не її розмір. Конкретний розмір пені (відсоток) у будь-якому разі повинен бути встановлений за згодою сторін.

Тому, саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони вправі і не передбачати будь-яких санкцій за порушення строків розрахунку.

Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 31 806, 06 грн задоволенню не підлягає.

(3) Щодо 3% річних та інфляційних втрат.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 24 299, 20 грн та інфляційні втрати у розмірі 129 752, 24 грн.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Суд здійснивши перевірку здійсненого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційні втрати зазначає, що розрахунки є арифметично вірними, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 24 299, 20 грн та інфляційні втрати у розмірі 129 752, 24 грн підлягають задоволенню.

VI. Розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки даним рішенням позовні вимоги задовольняються частково, в такому випадку суд покладає суму судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача 7 712, 65 грн, інша частина судового збору покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-Т» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енержіа» про стягнення 545 857, 50 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енержіа» (01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 18/7, корпус 3, офіс 8; ідентифікаційний код: 41016991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-Т» (04209, м. Київ, вул. Озерна, 10, кв. 115; ідентифікаційний код: 37445259) основний борг у розмірі 360 000 (триста шістдесят тисяч) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 24 299 (двадцять чотири тисячі двісті дев`яносто дев`ять) грн 20 коп., інфляційні втрати у розмірі 129 752 (сто двадцять дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят дві) грн 24 коп. та судовий збір у розмірі 7 712 (сім тисяч сімсот дванадцять) грн 65 коп.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 31 806, 06 грн пені.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких