Рішення

від 19.08.2024 по справі 750/6414/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 750/6414/24

Провадження № 2/750/1437/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2024 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

секретаря Мойсієнко К.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати заборгованості по аліментам та стягнення аліментів,

третя особа Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

в с т а н о в и в :

02 травня 2024 року позивач засобами поштового зв`язку звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до відповідача, в якому, згідно уточненої позовної заяви від 15.05.2024, просить припинити примусове стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; звільнити від сплати заборгованості по аліментам, а також стягнути з відповідача на його користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Обґрунтовано тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова у справі № 750/827/18 від 20.03.2018 було розірвано. Від даного шлюбу вони мають неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до судового наказу Деснянського районного суду м. Чернігова у справі № 750/832/18 від 12лютого 2018року з ОСОБА_2 накористь ОСОБА_3 стягуються аліментина утриманнянеповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 лютого 2018 року до досягнення дитиною повноліття. 02.03.2018 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного судового наказу. ОСОБА_2 зазначає, що сплачував аліменти на утримання сина, хоча останній постійно проживав у матері ОСОБА_3 . З 01 листопада 2018 року позивач постійно проживає у Республіці Польша, а з 10 серпня 2022 року отримав за місцем проживання карту побуту та офіційно працевлаштований. З 21 квітня 2022 року син сторін виїхав за межі України на постійне проживання до батька, де і проживає по теперішній час, навчається у польській школі та не бажає повертатися в Україну для проживання разом із матір`ю. 10 липня 2023 року ОСОБА_3 подала до державної виконавчої служби заяву про те, що претензій до ОСОБА_2 по сплаті аліментів до 01 квітня 2024 року не має. Не зважаючи на те, що син сторін продовжує проживати з батьком, відповідач не відкликала судовий наказ, а тому державним виконавцем нарахована заборгованість по аліментам з 01 квітня 2024 року. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 червня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

ОСОБА_3 надіслала до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнала частково, а саме в частині стягнення з неї на користь позивача аліментів на утримання їх неповнолітнього сина у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн. щомісяця. Саме такий розмір аліментів відповідач обґрунтовує тим, що вона у повному обсязі оплатила онлайн навчання з вивчення сином англійської мови. Крім того, у них із дитиною запланований спільний відпочинок у Греції, що підтверджується інформацією туроператора. Вона жодним чином не самоусунулась від утримання та спілкування із сином, щодня розмовляє із ним по телефону, підтримує теплі та стабільні стосунки, у курсі всіх його переживань. Оскільки дитина на разі проживає із батьком, відповідач 10.07.2023 подала до органів державної виконавчої служби заяву про відсутність жодних претензій до позивача по сплаті аліментів до 01 квітня 2024 року. Крім того, грошові кошти, які переводив ОСОБА_2 на банківський рахунок ОСОБА_3 у якості сплати аліментів, остання одразу ж переводила їх назад на рахунок позивача. Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_3 сумлінно виконує свої батьківські обов`язки, допомагає фінансово утримувати сина та займається вихованням дитини.

Також, відповідач зазначає, що у неї на утриманні перебуває батько ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є особою з інвалідністю ІІ групи. Сама ж ОСОБА_3 не працює, не має ні автомобіля, ні власного окремого житла, ніяких дороговартісних придбань на суму, що перевищує десятикратний прожитковий мінімум для працездатних осіб, вона не здійснювала. Крім того, відповідач має проблеми зі здоров`ям, а тому потребує постійного медикаментозного лікування.

Щодо витрат на правничу допомогу в розмірі 15000 грн. відповідач заперечувала у повному обсязі, оскільки на підтвердження понесених витрат позивачем до позову додано квитанцію про оплату послуг адвоката лише на суму 1500 грн. Крім того, ОСОБА_3 у добровільному порядку здійснювала переказ сплачених аліментів на рахунок позивача. Також, відповідач не мала жодних заперечень щодо врегулювання спору мирним шляхом, несе додаткові витрати на утримання дитини, а тому не було необхідності у понесення вказаних витрат на правничу допомогу, у зв`язку із чим вони не можуть вважатися розумними та реальними.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала та просила суд його задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена завчасно та належним чином, засобами поштового зв`язку направила до суду відзив на позовну заяву.

Представник Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з`явився, про час та місце його проведення повідомлений завчасно та належним чином, заяв чи клопотань до суду не подав.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова у справі № 750/827/18 від 20 березня 2018 року було розірвано.

Від даного шлюбу вони мають неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 18).

Відповідно до судового наказу Деснянського районного суду м. Чернігова у справі № 750/832/18 від 12 лютого 2018 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 лютого 2018 року до досягнення дитиною повноліття (а.с. 19).

Вказаний судовий наказ знаходиться на примусовому виконанні в Деснянському відділі державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що підтверджується копією постанови про відкриття провадження ВП № 55908095 від 02.03.2018 (а.с. 20 на звороті-21).

З 21 квітня 2022 року син сторін виїхав за межі України на постійне проживання до батька, де і проживає по теперішній час, навчається у польській школі (а.с. 24, 25-26, 27-28, 29-30, 31).

Вказаних обставин відповідач не заперечує.

Оскільки дитина постійно проживає разом з батьком, 10 липня 2023 року ОСОБА_3 подала до державної виконавчої служби заяву про те, що претензій до ОСОБА_2 по сплаті аліментів з 01 квітня 2023 року до 01 квітня 2024 року не має (а.с. 32).

За інформацією Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 15 серпня 2024 року, на виконані у відділі перебуває виконавче провадження ВП № 55908095 від 02.03.2018 з примусового виконання судового наказу № 750/832/18 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . За період з 01 квітня 2024 року виникла заборгованість і станом на 01 серпня 2024 року складає з 119991 грн.

Відповідно до частини першої статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 15ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

У статті 180СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Статтею 181СК України встановлено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до частин першої та другої статті 179СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Відповідно до статті 197 СК України, з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Згідно з частиною четвертою статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Зазначені норми не встановлюють вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати аліментів. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_2 посилався на ту обставину, що з квітня 2022 року син переїхав жити до батька в іншу країну, знаходиться на його утриманні, а тому обов`язку сплачувати відповідачу аліменти на утримання неповнолітньої дитини у нього не має, чого відповідач і не заперечувала, подавши до органів державної виконавчої служби заяву про відсутність претензій по сплаті аліментів за період з 01.04.2023 по 01.04.2024. Проте, вказані обставини після 01.04.2024 не змінилися, неповнолітній син продовжує проживати разом з батьком, навчається у місцевій школі в Польщі, а відповідач не відкликала з примусового виконання судовий наказ про стягнення аліментів утримання дитини на її користь.

При цьому, з відзиву відповідача вбачається, що вона сама розуміла факт відсутності підстав отримувати аліменти від батька дитини, бо син з нею вже не проживає, а тому повертала на рахунок позивача отримані кошти при примусовому стягнені аліментів.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про припинення стягнення з нього аліментів та звільнення від сплати заборгованості по ним.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь аліментів на утримання неповнолітнього сина, який з квітня 2022 року проживає з ним і що визнається обома сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно доч.1,2ст.183Сімейного кодексуУкраїни,частка заробітку(доходу)матері,батька,яка будестягуватися якаліменти надитину,визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Частиною 2ст.182Сімейного кодексуУкраїни передбачено,що розміраліментів маєбути необхіднимта достатнімдля забезпеченнягармонійного розвиткудитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно доч.3ст.181Сімейного кодексуУкраїни зарішенням судукошти наутримання дитини(аліменти)присуджуються участці віддоходу їїматері,батька абоу твердійгрошовій суміза виборомтого збатьків абоінших законнихпредставників дитини,разом зяким проживаєдитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Оскільки позивач заявив вимогу про стягнення на його користь аліментів на утримання неповнолітньої дитини саме в частці від заробітку і вибір способу стягнення належить тому з батьків, з ким проживає дитина, а тому суд вважає за необхідне стягнути аліменти у частці від доходу відповідача, як про це заявлено позивачем.

Згідно ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Враховуючи вимоги закону, обов`язок відповідача утримувати неповнолітню дитину, відсутність на утриманні відповідача інших осіб, суд вважає за можливе стягнути аліменти з відповідача на користь позивача у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Доводи відповідача про те, що у неї на утриманні перебуває батько, який є особою з інвалідністю ІІ групи, спростовуються інформацією з Єдиного реєстру фізичних осіб-підприємців, згідно якої батько відповідача з 2002 року зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності по м. Семенівка Чернігівської області, вид діяльності: «Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів»; «Надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна». Крім того, батько відповідача, у зв`язку із наявністю групи інвалідності, має право на отримання пенсії.

Твердження ОСОБА_3 про те, що вона має проблеми зі здоров`ям, а тому потребує постійного медикаментозного лікування, не підтверджені належними доказами, так як в матеріалах справи міститься лише одна виписка-епікриз про її лікування у період з 16.04.2020 по 23.04.2020.

Вказані обставини не підтверджують доводів відповідача щодо неможливості сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини від її заробітку (доходу). Крім того, з інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України вбачається, що відповідач щороку виїзджає за межі України, у тому числі на курорти Шарм Ель Шейх, Хургада, до Братислави, що потребує значних витрат з її боку.

Враховуючи викладене, суд знаходить підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Крім того, на підставі ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення, а відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Також, у зв`язку із наявністю підстав для задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача мають бути стягнуті витрати на правничу допомогу.

Право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.

За приписами статей 133, 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ізчастинами першою,другою статті141ЦПК України,судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Іншісудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1)у разізадоволення позову-на відповідача; 2)у разівідмови впозові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачу правничу допомогу надавала адвокат Карпенко Ю.О. на підставі ордеру серії СВ № 1087123 від 02 травня 2024 року, виданого на підставі договору про надання правничої допомоги від 10 квітня 2024 року (а.с. 35, 40).

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 1 від 10 квітня 2024 року підтверджується сплата відповідачем Адвокатському об`єднанню «Рябінін, Переверзєв та партнери» 1500 грн. за договором № б/н від 10 квітня 2024 року (а.с. 39).

Як вбачається з акту прийняття-передачі від 10.04.2024, сторони погодили наступні послуги адвоката: консультація з приводу подання позову - 1500 грн.; формування та направленя адвокатських запитів - 4000 грн.; аналіз законодавства, складання позову, виготовлення додатків - 9500 грн., а всього на суму 15000 грн. (а.с. 38).

Відповідно дочастини другоїстатті 137ЦПК України,за результатамирозгляду справивитрати направничу допомогуадвоката підлягаютьрозподілу міжсторонами разоміз іншимисудовими витратами.Для цілейрозподілу судовихвитрат: 1)розмір витратна правничудопомогу адвоката,в томучислі гонораруадвоката запредставництво всуді таіншу правничудопомогу,пов`язану зісправою,включаючи підготовкудо їїрозгляду,збір доказівтощо,а такожвартість послугпомічника адвокатавизначаються згідноз умовамидоговору пронадання правничоїдопомоги тана підставівідповідних доказівщодо обсягунаданих послугі виконанихробіт таїх вартості,що сплаченаабо підлягаєсплаті відповідноюстороною аботретьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвокатамає бутиспівмірним із: 1)складністю справита виконанихадвокатом робіт(наданихпослуг); 2)часом,витраченим адвокатомна виконаннявідповідних робіт(наданняпослуг); 3)обсягом наданихадвокатом послугта виконанихробіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказані критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Така ж позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц.

Оскільки позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу у даній справі. Проте, враховуючи заперечення відповідача, складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності та співрозмірності, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 3000 грн. витрат на правничу допомогу, вважаючи таку суму співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи.

Щодо доводів відповідача про те, що правнича допомога підтверджена лише квитанцією на 1500 грн., суд зазначає наступне.

За змістом ст.141ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Вказаний правовий висновок міститься у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Крім того відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 430 ЦПК України та статтями 180, 197 Сімейного кодексу України, суд,

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номероблікової карткиплатника податків- НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати заборгованості по аліментам та стягнення аліментів задовольнити.

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнутих відповідно до судового наказу Деснянського районного суду м. Чернігова № 750/832/18 від 12 лютого 2018 року, у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 лютого 2018 року до досягнення дитиною повноліття.

Звільнити ОСОБА_2 від сплати заборгованості по аліментам, стягнутих відповідно до судового наказу Деснянського районного суду м. Чернігова № 750/832/18 від 12 лютого 2018 року, з часу її виникнення, а саме з 01 квітня 2024 року.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки м. Семенівка, (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 травня 2024 року та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2422 грн. 40 коп. судового збору та 3000 грн. витрат на правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1211 грн. 20 коп. судового збору.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20.08.2024.

Суддя