Постанова

від 07.11.2024 по справі 750/6414/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

07 листопада 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/6414/24

Головуючий у першій інстанції Рахманкулова І. П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1475/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.

Позивач: ОСОБА_1

Відповідач: ОСОБА_2

Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_2

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати заборгованості по аліментам та стягнення аліментів (суддя Рахманкулова І.П.), ухвалене у м.Чернігів, повний текст рішення складено 20 серпня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив: припинити примусове стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ; звільнити позивача від сплати заборгованості, яка утворилася з 01 квітня 2024 року за аліментами на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. Позов мотивовано тим, що сторони перебували в шлюбі, який розірвано рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 08 травня 2018 року. У шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_2 , народився син ОСОБА_3 . Після розірвання шлюбу за заявою ОСОБА_2 Деснянським районним судом м.Чернігова було видано судовий наказ від 12 лютого 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на її користь аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 лютого 2018 року до досягнення дитиною повноліття. Судове рішення було звернуто до примусового виконання. За доводами позивача, 07 листопада 2018 року він переїхав на постійне місце проживання в Республіку Польща, де 10 серпня 2022 року отримав карту побуту, офіційно працевлаштований та має адресу проживання: АДРЕСА_1 , Камень-Поморський. З 21 квітня 2022 року син сторін виїхав за межі території України на постійне проживання до свого батька, де проживає і зараз, навчається в польській школі та не бажає повертатися в Україну для проживання разом із матір`ю. Відповідачкою було надано державному виконавцю заяву від 10 липня 2023 року про те, що вона не має претензій по сплаті аліментів. У той же час ОСОБА_2 бажає отримувати аліменти на сина від ОСОБА_1 . З 01 квітня 2024 року у позивача перед відповідачкою виникла заборгованість по сплаті аліментів. Позивач вважає, що факт проживання з 21 квітня 2022 року сина сторін разом із батьком є обставиною, що має істотне значення, та підставою для припинення примусового стягнення на користь відповідачки аліментів на утримання сина на підставі судового наказу Деснянського районного суду м.Чернігова від 12 лютого 2018 року, а також для звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами, яка утворилась із 01 квітня 2024 року. Також ОСОБА_1 вказує, що оскільки ОСОБА_2 у добровільному порядку не виконує свого обов`язку по утриманню сина, то з неї слід стягнути аліменти в судовому порядку на користь позивача.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 серпня 2024 року позов задоволено; припинено стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнутих відповідно до судового наказу Деснянського районного суду м. Чернігова № 750/832/18 від 12 лютого 2018 року, у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 лютого 2018 року до досягнення дитиною повноліття; звільнено ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментам, стягнутих відповідно до судового наказу Деснянського районного суду м. Чернігова № 750/832/18 від 12 лютого 2018 року, з часу її виникнення, а саме з 01 квітня 2024 року; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 травня 2024 року та до досягнення дитиною повноліття; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2422 грн 40 коп. судового збору та 3000 грн витрат на правничу допомогу; стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 1211 грн 20 коп. судового збору. Рішення суду мотивовано тим, що син сторін переїхав жити до батька в іншу країну, знаходиться на його утриманні, а тому обов`язку сплачувати відповідачу аліменти на утримання неповнолітньої дитини у нього немає, чого відповідач і не заперечувала. Також суд дійшов висновку, що оскільки позивач заявив вимогу про стягнення на його користь аліментів на утримання неповнолітньої дитини саме в частці від заробітку і вибір способу стягнення належить тому з батьків, з ким проживає дитина, аліменти належить стягнути у частці від доходу відповідача, як про це заявлено позивачем.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить вказане рішення суду змінити в частині розміру аліментів, що підлягають стягненню, а саме: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 1 598 грн щомісяця; скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що 50% прожиткового мінімуму для утримання ОСОБА_3 становить 1 598 грн. ОСОБА_2 вказує, що вона не працевлаштована, не має стабільного доходу, не має ні автомобіля, ні власного окремого житла, будь-яких придбань на суму, яка б перевищувала десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не здійснювала. Вважає недоцільним стягнення частини заробітку, оскільки така сума буде мати мінливий характер та не матиме визначеності для платника аліментів. За доводами відповідачки, вона мешкає у м.Семенівка, яке перебуває під постійними ракетними обстрілами, що негативно впливає на можливість працевлаштування. Крім того, у ОСОБА_2 на утриманні перебуває батько ОСОБА_4 , який є особою з інвалідністю 2 групи і потребує матеріальної допомоги зі сторони доньки. Мати відповідачки ОСОБА_5 є особою пенсійного віку, а відтак вважається непрацездатною у розумінні ст.202 СК України, та перебуває на утриманні доньки. ОСОБА_2 посилається, що вона страждає не сечокам`яну хворобу, яка є невиліковною, та потребує постійного медикаментозного втручання. Крім того, відповідачка вказує, що судом було порушено норми процесуального права, оскільки не було розглянуто клопотання її представника про відкладення розгляду справи та про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, відповідно ОСОБА_2 була позбавлена можливості вирішити питання щодо мирного врегулювання спірного питання, а також планувала подати суду додаткові докази на підтвердження дійсного стану свого здоров`я, що має важливе значення для правильного вирішення спору по суті. Звертає увагу, що всі її поїздки за кордон відбувались до повномасштабного вторгнення і не можуть свідчити про дійсний матеріальний стан. ОСОБА_2 не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо стягнення суми витрат на правову допомогу у розмірі 3000 грн, оскільки стороною позивача надано квитанцію лише на суму 1 500 грн, тобто не надано допустимих та належних доказів на понесення дійсних витрат. Вважає, що не було необхідності у понесених витратах на правову допомогу, враховуючи, що відповідачкою у добровільному порядку здійснювався переказ сплачених аліментів на рахунок позивача, сторона відповідача не заперечувала проти мирного вирішення питання сплати аліментів, несе додаткові витрати на сина, відтак такі витрати не можна вважати розумними та реальними.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Позивач вказує, що відповідачкою не надано жодного доказу про свій матеріальний стан, свої доходи і доходи своїх батьків, а також того, що батьки потребують матеріальної допомоги, понесених витрат на лікування. Вважає, що наявність у батька ОСОБА_2 інвалідності не свідчить, що він потребує стороннього догляду і що саме остання здійснює такий догляд. За доводами ОСОБА_1 , неправдивою є інформація про постійне проживання відповідачки в м.Семенівка, оскільки надані нею медичні довідки видані лікарями м.Києва, також у м.Києві укладено договір про надання правничої допомоги. Звертає увагу, що поїздки ОСОБА_2 за кордон відбувалися і після повномасштабного вторгнення у 2022 і у 2023 році. Також позивач вказує, що відповідачка фактично просить змінити спосіб стягнення аліментів, не враховуючи, що спосіб стягнення коштів на утримання дитини визначається за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина. ОСОБА_1 посилається, що клопотання про відкладення розгляду справи було надіслано адвокатом не завчасно. Клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Торохтій Я.О. було належним чином розглянуто судом, проте адвокат на зв`язок у встановлений час не вийшла. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що визначальним є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку із розглядом конкретної справи, а витрати за адвокатські послуги можуть бути сплачені пізніше.

Подання відповіді на відзив на апеляційну скаргу не передбачено чинним ЦПК України, а тому така відповідь, подана ОСОБА_2 , до уваги судом апеляційної інстанції не приймається.

28 жовтня 2024 року на електронну адресу Чернігівського апеляційного суду Родная О.М. надіслала заяву про розгляд справи в порядку загального провадження з викликом сторін, в якій вказує, що спірні правовідносини є досить складними, справа має велике значення для неї, а заявлені в ній вимоги не відповідають умовам, при яких доцільно розглядати таку справу в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки заявлено не лише вимогу про стягнення аліментів, а і про припинення їх стягнення.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються, зокрема малозначні справи (п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України).

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) (п.3 ч.6 ст.19 ЦПК України).

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, заявлено вимоги про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати заборгованості по аліментам та стягнення аліментів. При цьому в апеляційному порядку судове рішення оскаржується лише в частині розміру стягнутих з відповідачки аліментів.

Оскільки справа є малозначною, характер спору не вимагає публічного розгляду, фактичні обставини справи вже були встановлені, свою позицію сторони виклали в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, під час підготовки справи до розгляду не виникло питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів, заява ОСОБА_2 про розгляд справи в порядку загального провадження з викликом сторін задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині розміру стягнутих з ОСОБА_2 аліментів, то суд апеляційної інстанції в іншій частині рішення не переглядає.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає.

По справі встановлено, що сторони з 28 лютого 2009 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 20 березня 2018 року (а.с.105-106).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.18).

Судовим наказом Деснянського районного суду м.Чернігова від 12 лютого 2018 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 лютого 2018 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.19).

Вказаний судовий наказ було звернуто до примусового виконання (а.с.20-21).

У листопаді 2018 ОСОБА_1 переїхав на постійне проживання до Республіки Польща, де офіційно працевлаштований, а 10 серпня 2022 року отримав карту побуту (а.с.12-17).

21 квітня 2022 року син сторін - ОСОБА_3 переїхав до свого батька у Республіку Польща, де відвідує місцеву школу, йому присвоєно номер PESEL (а.с.25-30).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , посилаючись на те, що ОСОБА_2 у добровільному порядку не виконує свого обов`язку по утриманню неповнолітнього сина, просив стягнути з відповідачки аліменти у розмірі 1/4 її заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. (ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.150, ст.180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; утримувати дитину до повноліття.

Положеннями частини третьої статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення аліментів з відповідачки на користь позивача у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При цьому суд відхиляє доводи ОСОБА_2 про необхідність стягнення з неї аліментів у твердій грошовій сумі, оскільки право вибору способу стягнення аліментів надано лише тому з батьків, з ким проживає дитина. Таке положення ч.3 ст.181 СК України повністю відповідає, перш за все, інтересам дитини, а також особи, з якою дитина проживає.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підтвердження своїх доводів про неможливість сплати аліментів у визначеному судом розмірі відповідачка будь-яких доказів не надала. Зокрема ОСОБА_2 не надала доказів на підтвердження розміру своїх доходів.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, батько відповідачки зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності, а у зв`язку з наявністю групи інвалідності він має право на отримання пенсії. ОСОБА_2 не надано ані доказів, що її непрацездатні батьки потребують матеріальної допомоги, ані доказів, що вона таку допомогу їм надає.

На підтвердження доводів про наявність хвороби ОСОБА_2 до суду першої інстанції надавала виписку з медичної карти стаціонарного хворого, з якої вбачається факт госпіталізації відповідачки в період з 16 квітня 2020 року по 23 квітня 2020 року, яку з поліпшенням в задовільному стані було виписано із стаціонару. Будь-які відомості про необхідність для відповідачки постійного медикаментозного лікування хронічної хвороби матеріали справи не містять.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Так, за матеріалами справи встановлено, що ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 10 червня 2024 року відкрито провадження у справі і призначено судове засідання на 19 серпня 2024 року на 12:00 год.

14 серпня 2024 року через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_2 адвокат Торохтій Я.О. подала до суду клопотання про проведення 19 серпня 2024 року судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів (а.с.92).

Ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 15 серпня 2024 року клопотання було задоволено (а.с.96).

Проте в судовому засіданні 19 серпня 2024 року представник відповідачки на відеоконференцзв`язок не вийшла.

Інший представник відповідачки - адвокат Коваль М.О. направила на адресу суду електронною поштою клопотання про відкладення розгляду справи об 11 год. 59 хв., тобто за одну хвилину до початку судового засідання (а.с.125). В матеріалах справи відсутні докази отримання судом першої інстанції клопотання адвоката Коваль М.О. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Таким чином, відсутні підстави стверджувати, що судом не були розглянуті клопотання представників відповідачки.

Твердження ОСОБА_2 , що вона була позбавлена можливості вирішити питання щодо мирного врегулювання спірного питання та подання додаткових доказів на підтвердження дійсного стану свого здоров`я, не заслуговують на увагу, оскільки її представнику було надано можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, а додаткові докази відповідачка мала змогу подати разом з відзивом на позовну заяву. При цьому ОСОБА_1 скористався своїм правом і звернувся саме до суду з питанням стягнення аліментів на свою користь на утримання сина, а не шляхом його мирного врегулювання, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Додані до апеляційної скарги докази результати ультразвукового дослідження та довідка про стаціонарне лікування не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки були видані у вересні 2024 року, тобто після ухвалення судом першої інстанції рішення, в той час як суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення станом на час його ухвалення.

Крім того, ОСОБА_2 не позбавлена права, у відповідності до положень ч.1 ст.192 СК України, звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, зокрема у разі погіршення її здоров`я.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром витрат на професійну правничу допомогу.

Так, у позовній заяві ОСОБА_1 просив у тому числі стягнути з відповідачки на його користь витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн. До позовної заяви було додано Договір про надання правничої допомоги від 10 квітня 2024 року, за умовами якого Адвокатське об`єднання «Рябінін, Переверзєв та партнери» зобов`язується надати ОСОБА_1 . правничу допомогу щодо представництва його прав та законних інтересів з приводу подання позову про припинення виплати аліментів, звільнення від сплати заборгованості по аліментам та стягнення аліментів (а.с.40). Також було додано Акт прийняття-передачі наданих послуг на суму 15 000 грн (а.с.38) та копію Типової форми N KO-1 до прибуткового касового ордера від 10 квітня 2024 року про сплату позивачем Адвокатському об`єднанню 1 500 грн за надані послуги (а.с.39).

Судом першої інстанції обгрунтовано при визначенні розміру витрат на правничу допомогу враховано заперечення відповідачки, складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, критерії розумності та співмірності.

Доводи апеляційної скарги про підтвердження дійсних витрат на суму 1 500 грн не заслуговують на увагу, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено.

Вказаний правовий висновок викладено Верховним Судом у своїй постанові від 28 вересня 2021 року у справі №160/12268/19.

Є безпідставними твердження ОСОБА_2 про те, що не було необхідності в понесених витратах на правничу допомогу, враховуючи, що позивач скористався своїм правом на вирішення спору про стягнення аліментів у судовому порядку, у зв`язку з чим і звернувся до Адвокатського об`єднання за наданням йому професійної правничої допомоги.

Враховуючи викладене в сукупності, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині не спростовують, рішення суду в цій частині ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про розгляд справи в порядку загального провадження з викликом сторін відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Судді: