Постанова

від 20.08.2024 по справі 470/59/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

20.08.24

22-ц/812/1239/24

Провадження № 22-ц/812/1239/24 Суддя першої інстанції Луста С.А

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 серпня 2024 року м. Миколаїв Справа № 470/59/24

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів Базовкіної Т.М., Яворської Ж. М.,

при секретарі судового засідання Богуславській О.М.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивачів - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діяла їх представниця - ОСОБА_2 , на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 03 червня 2024 року, повний текст якого складено 12 червня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Лусти С.А., в залі судового засідання в с-ще Березнегувате, за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Березнегувате» про стягнення заборгованості за договорами оренди земельної ділянки та дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

26 січня 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Березнегувате» (далі ТОВ «СВП «Березнегувате») про стягнення заборгованості за договорами оренди земельної ділянки, а ОСОБА_4 ще з вимогою про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки.

Позов обґрунтовували тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,40 га, кадастровий номер 4821183800.02.000.0185, розташованої в межах території Новоочаківської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області.

Згідно з договором оренди земельної ділянки, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «СВП «Березнегувате» від 14 вересня 2017 року, зазначена земельна ділянка була передана в оренду відповідачу.

Вказаний договір було зареєстровано державним реєстратором Бень Н.Л. 07 грудня 2017 року № 23852939. Договір укладено на сім років. Орендна плата вноситься орендарем в грошовій, натуральній та відробітковій формах та складає 4200.00 грн на рік.

Позивачка ОСОБА_3 є власницею земельної ділянки площею 6,83 га, кадастровий номер 4821183801.03.000.0152, розташованої в межах території Новоочаківської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області та земельної ділянки площею 1,77 га, кадастровий номер 4821183800.02.000.0148, розташованої в межах території Новоочаківської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області.

Згідно з договорами оренди земельної ділянки, укладеними між ОСОБА_3 та ТОВ «СВП «Березнегувате» 14 вересня 2017 року, зазначені земельні ділянки були передані в оренду відповідачу.

Договори укладено на сім років. Орендна плата вноситься орендарем в грошовій, натуральній та відробітковій формах та складає відповідно 20000 грн на рік та 5 310 грн на рік.

Позивачка ОСОБА_4 є власницею земельної ділянки площею 1,40 га, кадастровий номер 4821183800.02.000.0184, розташованої в межах території Новоочаківської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області.

Згідно з договором оренди земельної ділянки, укладеним між ОСОБА_4 та ТОВ «СВП «Березнегувате» 05 вересня 2017 року, зазначена земельна ділянка була передана в оренду відповідачу. Договір укладено на десять років. Орендна плата вноситься орендарем в грошовій, натуральній та відробітковій формах та складає 4 200 грн на рік.

Станом на 08 січня 2024 року відповідач не виконав свої зобов`язання за договорами оренди та не сплатив орендної плати жодному орендодавцю. Крім того за всі роки дії договорів оренди, жодного разу відповідачем не переглядався та не змінювався розмір орендної плати, не зважаючи на підвищення цін та зріст інфляції протягом 2017-2023 років.

01 березня 2024 року уточняючи свої вимоги позивачі зазначали, що станом на 08 січня 2024 року жодному позивачу відповідачем не сплачено орендну плату за 2023 рік, а протягом 2017-2018 року відповідач розмір орендної плати не збільшував з урахуванням підвищенням цін та зріст інфляції в ці роки.

Посилаючись на викладене, позивачі просили суд стягнути з ТОВ «СВП «Березнегувате» на користь ОСОБА_1 суму боргу за 2023 рік в загальній сумі 4441.24 грн, з яких 4200 грн сума орендної плати, 213.52 сума інфляційного збільшення та 2 772 грн пеня за прострочку сплати орендної плати.

Стягнути з ТОВ «СВП Березнегувате» на користь ОСОБА_3 суму боргу за 2023 рік в загальній сумі 16189.38 грн, з яких 15310 грн сума орендної плати, 778.33 грн сума інфляційного збільшення та 101.05 грн пеня за прострочку сплати орендної плати.

Стягнути з ТОВ «СВП «Березнегувате» на користь ОСОБА_4 суму боргу за 2023 рік в загальній сумі 4441.24 грн, з яких 4200 грн. сума орендної плати, 213.52 грн сума інфляційного збільшення та 27.72 грн пеня за прострочку сплати орендної плати.

Розірвати договір оренди земельної ділянки від 05 вересня 2017 року земельної ділянки площею 1,40 га, за кадастровим номером 4821183800:02:000:0184 укладений між ОСОБА_4 та ТОВ «СВП «Березнегувате».

Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 03 червня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що як вбачається з документів наданих представником відповідача, ТОВ «СВП «Березнегувате» сплатило на користь позивачів орендної плати за вказаними договорами оренди землі більше, ніж повинно було сплатити за укладеними договорами оренди землі, а тому вимоги позивачів про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Крім того, вимоги позивачки ОСОБА_4 про розірвання договору оренди земельної ділянки від 05 вересня 2017 року через систематичність невиконання зобов`язання, зокрема виплату орендної плати за 2017-2018 роки без інфляційних втрат та невиплату орендної плати за 2023 рік, задоволенню також не підлягають, оскільки за 2023 рік заборгованість перед позивачкою по орендній платі відсутня.

Не погодившись з рішення суду позивачі, в інтересах яких діяла їх представниця - ОСОБА_2 , подали апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просили: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 скасувати рішення та ухвалити нове, яким повністю задовольнити їх позовні вимоги; ОСОБА_4 скасувати оскаржуване рішення суду в частині її позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки та ухвалити в цій частині нове, яким зазначену позовну вимогу задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що станом на 25 грудня 2023 року так і станом на момент подання позову та за весь час розгляду справи в суді, ТОВ «СВП «Березнегувате», не виконано обов`язок за договорами та не сплатчено орендної плати за 2023 рік жодному з орендодавців, в тому числі і інфляцію.

Позивачами було зменшено позовні вимоги, частково погодившись з наданими документами, які підтверджували виплату орендної плати в натуральній формі за 2019-2022 роки в більшій сумі. Проте ці роки не були предметом розгляду кінцевих позовних вимог, а тому не мали розглядатись судом взагалі.

Доводи представника відповідача стосовно підвищення орендної плати за рахунок сплачених сум податків є безпідставними, оскільки це є їх обов`язком за законодавством і жодним пунктом договорів про оренду земельних ділянок не передбачено, що Орендар сплачує податки за Орендодавців в рахунок суми орендної плати.

Розмір орендної плати, визначений сторонами у договорах оренди землі є доходами Орендодавців, і саме з них сплачуються обов`язкові платежі і податки.

При розрахунку сум переплат суд першої інстанції враховує суми визначені з податками за наданими таблицями відповідача, вважаючи їх доходом позивачів.

Суд не обґрунтував у своєму рішення якою правовою нормою передбачено, що підвищення орендної плати в певний рік орендарем, могло вважатися сплатою орендної плати за рахунок такого підвищення наперед, та ще врахував сплачені ним податки за законодавством, додатково як дохід орендодавців за договором.

Умовами договору не передбачено сплата орендної плати на перед або в іншій сумі за попередні роки оренди, в тому числі на власний розсуд орендаря не повідомляючи про це орендодавців.

Позивачу ОСОБА_4 на момент подання апеляційної скарги орендну плату за 2023 рік було виплачено, тому вона оскаржує рішення суду тільки в частині розірвання договору оренди землі.

Відповідач не надав суду своїх доводів, щодо нарахування сум інфляції, не розрахував суми, а тому суд на власний розсуд робив розрахунки інфляції.

Розмір інфляції можна розрахувати тільки на конкретну грошову суму, а не товар, як такий, чи послугу.

За такого відповідач повинен був сплачувати позивачам індекс інфляції саме в грошовій формі, чітко зазначаючи про це в видаткових документах.

Суд першої інстанції з власної ініціативи збирав докази, витребовуючи їх у відповідача, хоча відповідач мав таку можливість самостійно їх надати у визначений строк для подання відзиву на позов. Проте докази надавались суду навіть після того, як суд пішов в нарадчу кімнату для прийняття рішення по суті справи і з невідомих причин вийшов з неї, щоб прийняти додаткові докази до справи. Ухвали про вихід з нарадчої кімнати з поважних причин, суд не ухвалив.

Тому, на думку позивачів, суд був зацікавлений у зборі всіх доказів та допомагав у цьому відповідачу, з самого початку домовившись з ним про збудовану позицію, за якою може відмовити у задоволенні позову.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи позивачів про невідповідність документів належній формі, яка б без сумніву підтверджувала той чи інший факт.

До відзиву відповідач надає ряд відомостей про видачу продукції за рахунок орендної плати, які не містять або дати такої видачі/отримання продукції, печатки товариства, що вказує на юридично не оформлений документ, а деякі їх копії надані взагалі двічі та є повністю ідентичними і надані тільки з ціллю збільшення суми так званої виплати орендної плати.

Позивач ОСОБА_4 не погоджується з відмовою їй в задоволенні вимоги відносно розірвання свого договору оренди земельної ділянки, та продовжує стверджувати, що наявні підстави системності порушення умов договору зі сторони відповідача, що знайшло своє підтвердження в наданих відповідачем документах де вбачається відсутність нарахування інфляції в 2017 та 2018 роках оренди, а виплата відповідачем орендної плати за 2023 рік з затримкою в 6 місяців, говорить про повторне порушення умов договору. Тому є всі підстави для розірвання договору оренди з відповідачем.

Від ТОВ «СВП «Березнегувате» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В своєму відзиві відповідач зазначав, що не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 03 червня 2024 року обґрунтованим та правомірним.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга в частині вимог ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково, в частині вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_4 в задоволенні слід відмовити, виходячи з наступного.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,40 гектари, кадастровий номер 4821183800:02:000:0185, для ведення особистого селянського господарства, розташованої в межах території Новоочаківської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 748018, виданого Березнегуватською райдержадміністрацією в жовтні 2005 року.

14 вересня 2017 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивач передав відповідачу в оренду вищевказану земельну ділянку, площею 1,40 гектари, строком на 7 років.

Відповідно до пункту 9 цього Договору орендна плата вноситься в грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг) формам згідно письмової заяви орендодавця та складає 4200 грн.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції ( пункт 10 Договору).

Орендна плата вноситься щорічно до 25 грудня (пункт 11).

У разі невнесення орендної плати в строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0.01% невиплаченої суми за кожен день прострочення (пункт 14 Договору).

Позивачка ОСОБА_3 є власницею земельної ділянки площею 6,83 гектари, кадастровий номер 4821183801:03:000:0152, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та земельної ділянки площею 1,77 гектари, кадастровий номер 4821183800:02:000:0148, для ведення особистого селянського господарства, розташованих в межах території Новоочаківської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області, що підтверджується копіями державних актів на право власності на земельну ділянку, виданих Березнегуватською райдержадміністрацією в грудні 2006 року та січні 2006 року.

14 вересня 2017 року між позивачкою ОСОБА_3 та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивачка передала відповідачу в оренду вищевказану земельну ділянку, площею 6,83 гектари, строком на 7 років.

Відповідно до пункту 9 цього Договору орендна плата вноситься в грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг) формам згідно письмової заяви орендодавця та складає 20 000 грн.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції ( пункт 10 Договору).

Орендна плата вноситься щорічно до 25 грудня (пункт 11).

У разі невнесення орендної плати в строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0.01% невиплаченої суми за кожен день прострочення (пункт 14 Договору).

Також у цей же день між позивачкою ОСОБА_3 та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивачка передала відповідачу в оренду вищевказану земельну ділянку, площею 1,77 гектари, строком на 7 років.

Відповідно до пункту 9 цього Договору орендна плата вноситься в грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг) формам згідно письмової заяви орендодавця та складає 5 310 грн.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції ( пункт 10 Договору).

Орендна плата вноситься щорічно до 25 грудня (пункт 11).

У разі невнесення орендної плати в строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0.01% невиплаченої суми за кожен день прострочення (пункт 14 Договору).

Позивачка ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 1,40 гектари, кадастровий номер 4821183800:02:000:0184, для ведення особистого селянського господарства, розташованої в межах території Новоочаківської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 820282, виданого Березнегуватською райдержадміністрацією в лютому 2006 року.

05 вересня 2017 року між позивачкою ОСОБА_4 та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивачка передала відповідачу в оренду вищевказану земельну ділянку, площею 1,40 гектари, строком на 10 років.

Відповідно до пункту 9 цього Договору орендна плата вноситься в грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг) формам згідно письмової заяви орендодавця та складає 5 310 грн.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції ( пункт 10 Договору).

Орендна плата вноситься щорічно до 25 грудня (пункт 11).

У разі невнесення орендної плати в строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0.01% невиплаченої суми за кожен день прострочення (пункт 14 Договору).

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

взаємною згодою сторін;

рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та унаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (пункт 17 Договору).

Відповідачем напідтвердження виконанняумов зазначених договорівнадані доказивиплати позивачаморендної плати,а самевидаткові касовіордери тавідомості наотримання натуральної продукції,зокрема: ОСОБА_1 було виплачено та отримано останньою 25 жовтня 2017 року 4 200 грн (орендна плата за 2017 рік); 16 листопада 2018 року 4 200 грн орендна плата за 2018 рік; 04 листопада 2019 року 4 200 грн (виплата орендної плати за 2019 рік); 04 листопада 2019 року 420 грн (орендна плата за 2019 рік); 09 листопада 2020 року 4 200 грн (орендна плата за 2020 рік); 09 листопада 2020 року 420 грн (орендна плата за 2020 рік);17 листопада 2021 року 4 200 грн (орендна плата за 2021 рік); 17 листопада 2021 року 1 400 грн (орендна плата за 2021 рік; відомість на видачу муки 2022 року 846 грн; відомість на видачу олії 2022 рік 380 грн; відомість на видачу картоплі 2022 рік 280 грн; оранка городу в рахунок орендної плати за 2022 рік 750 грн; 03 грудня 2022 року 3 014 грн (орендна плата за 2022 рік); відомість про видачу олії в рахунок паю 2023 рік 1 100 грн; відомість на видачу картоплі в рахунок паю 3 025 грн;

ОСОБА_3 : 25 жовтня 2017 року 5 310 грн (орендна плата за 2017 рік); 25 жовтня 2017 року 20 000 грн(орендна плата за 2017 рік); 16 листопада 2018 року 5 310 грн (орендна плата за 2018 рік); 16 листопада 2018 року 20 000 грн (орендна плата за 2018 рік); 04 листопада 2019 року 4 841 (орендна плата за 2019 рік); 04 листопада 2019 року 1 000 грн (орендна плата за 2019 рік); 04 листопада 2019 року 8 600 грн (орендна плата за 2019 рік); 04 листопада 2019 року 2 000 грн (орендна плата за 2019 рік);26 липня 2019 року видача орендної плати продукцією за 2019 рік 7 000 грн; без дати видача орендної плати продукцією за 2019 рік -1 750 грн; 09 жовтня 2019 року видача орендної плати продукцією за 2019 рік 2 400 грн; відомість про оранку городу в рахунок орендної плати за 2019 рік 250 грн; 05 серпня 2020 року видача орендної плати продукцією за 2020 рік 6 750 грн; 04 серпня 2020 року видача орендної плати продукцією за 2020 рік 2 000 грн; 09 липня 2020 року видача орендної плати продукцією за 2020 рік 200 грн; 01 жовтня 2020 року видача орендної плати продукцією за 2020 рік 3 600 грн; оранка городу в рахунок орендної плати за 2020 рік 250 грн;09 листопада 2020 року - 7 200 грн (орендна плата за 2020 рік); 09листопада 2020 року 2 000 грн (орендна плата за 2020 рік); 09 листопада 2020 року 5 310 грн (орендна плата за 2020 рік); 09 листопада 2020 року 531 грн (орендна плата за 2020 рік); 02 серпня 2021 року видача орендної плати продукцією за 2021 рік 7 500 грн; 10 жовтня 2021 року видача орендної плати продукцією за 2021 рік - 4 080 грн; 17 листопада 2021 року 3 000 грн (орендна плата за 2021 рік); 17 листопада 2021 року 12 500 грн (орендна плата за 2021 рік); 17 листопада 2021 року 7 000 грн (орендна плата за 2021 рік); 20 серпня 2022 року видача орендної плати продукцією за 2022 рік 10 000 грн; відомість на видачу картоплі 2022 рік - 1 160 грн; видача баклажанів у рахунок паю за 2022 рік 250 грн; видача капусти в рахунок паю 2022 рік -360 грн; 03 грудня 2022 року - 16 100 грн (орендна плата за 2022 рік); 03 грудня 2022 року 6 540 грн (орендна плата за 2022 рік); 20 липня 2023 року видача орендної плати продукцією за 2023 рік 10 000 грн; оранка городу 2023 рік 450 грн;

ОСОБА_4 :11 вересня 2017 року 4 200 грн (орендна плата за 2017 рік); 16 листопада 2018 року 4 200 грн (орендна плата за 2018 рік); 04 листопада 2019 року 4 200 грн (орендна плата за 2019 рік);04 листопада 2019 року 420 грн (орендна плата за 2019 рік); 09 листопада 2020 року 4 200 грн (орендна плата за 2020 рік); 09 листопада 2020 року 420 грн (орендна плата за 2020 рік); 17 листопада 2021 року 4 200 грн (орендна плата за 2021 рік); 17 листопада 2021 року 1 400 грн (орендна плата за 2021 рік); 03 грудня 2022 року - 3 381 грн (орендна плата за 2022 рік); 03 грудня 2022 року 2 219 грн (орендна плата за 2022 рік).

Всього за 2017-2023 роки ТОВ «СВП «Березнегувате» підлягало сплаті за умовами договорів оренди позивачу ОСОБА_1 орендної плати з урахуванням втрат від інфляції 28 828,07 грн., а сплачено 37 493,56 грн (переплата складає 8665.49 грн); позивачці ОСОБА_3 за двома договорами оренди землі виплата по орендній платі з урахуванням втрат від інфляції складала 173 723,41 грн., а сплачено 224 731,41 грн (переплата складає 51008 грн); позивачці ОСОБА_4 виплаті підлягала орендна плата з урахуванням втрат від інфляції у розмірі 28 828,07 грн, а було сплачено 33 728,56 грн (переплата складає 4900.49 грн).

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У частині 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статті 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди

землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (пункт 3 частини1 статті 3 ЦК України)

Тлумачення пункту 3 частини 1 статті 3 та статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема, свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.

Згідно із частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно із статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частинами 3 та 4 статті 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно з пунктом 37 Розділу «Зміна умов договору і припинення його дії» Договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Тобто наведеними умовами договору передбачена можливість його розірвання на вимогу однієї із сторін та визначенні підстави для такого розірвання, без необхідності встановлення будь-яких інших передумов, зокрема невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором. Положення Розділу «Орендна плата» Договору були погоджені сторонами на власний розсуд, не суперечать загальним засадам цивільного законодавства, не змінені та не визнані недійсними, а тому є обов`язковими для виконання сторонами правочину.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження N 14-308цс18) вказала, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно зі статтею 13 вказаної редакції Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями статей 21, 22 зазначеної редакції Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на момент укладання договору, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно з пунктом "д" частини 1 статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Вказаний правовий висновок викладено Об`єднаною платою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 зазначено, що враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частина 2 статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення пункту д) частини 1 статті 141 ЗК України, частини 2 статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати в цілому, так і її виплати в розмірі меншому, ніж визначеному договором.

За змістом наведених норм, істотним слід визнавати таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Отже, стороною, якою заявлено вимоги про розірвання договору, повинно бути доведено наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, тобто існування цих двох умов у їх сукупності.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

У частині 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо відмови у задоволенні позовних вимогах ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення орендної плати за 2023 рік та пені за її несвоєчасну виплату.

Як встановлено судом першої інстанції з наданих сторонами доказів орендна плата ОСОБА_6 та ОСОБА_7 була виплачена в натуральній (не грошовій) формі та наданням послуг, а саме надання сільгосппродукції та послуг з оранки городу. Така форма виплати орендної плати передбачена статтею 22 Закону «Про оренду землі» та пунктом 9 договорів укладених між сторонами.

На підтвердження такої виплати відповідачем стосовно ОСОБА_6 надано відомості за 2023 рік про видачу йому олії на загальну суму 1 100 грн та картоплі відповідно на 3025 грн, що разом складає 4125 грн. З обчисленням індексу інфляції орендна плата повинна була нарахована у розмірі 4414.20 грн. Між тим, з урахуванням сплачених податків та зборів за 2023 рік у 2023 року у розмірі 819 грн. орендна плата була нарахована відповідачем у більшому розмірі (4 125 + 819 = 4944 грн), чим передбачено умовами договору (4414.20 грн).

Також позивач стверджував про порушення строків виплати орендної плати за 2023 рік, стверджуючи, що він взагалі не отримував орендну плату за 2023 рік, одночасно зазначав, що таке порушення сталося за період з 25 грудня 2023 року по 29 лютого 2024 року (66 днів), а розмір пені за таке порушення, сплату якої передбачено умовами договору, визначив у розмірі 27.72 грн. Проте будь-яких доказів на підтвердження таких доводів позивач не надав, при отриманні сільськогосподарської продукції за 2023 рік позивач у відомості не зазначив дату її отримання. Будь-яких інших доказів, які б свідчили, що ОСОБА_1 не отримав орендну плату за 2023 рік у строки визначені договором оренди матеріалами справи не містять.

На підтвердження виплат позивачці ОСОБА_7 за двома договорами оренди землі відповідачем надано відомості за 2023 рік про видачу їй пшениці 20 липня 2023 року на загальну суму 10 000 грн та оранка городу відповідно 450 грн, що разом складає 10 450. З обчисленням індексу інфляції орендна плата за двома договорами повинна була нарахована у розмірі 26600.81 грн. Між тим, з урахуванням сплачених податків та зборів за 2023 рік у розмірі 4935.45 (3900+1035.45) грн орендна плата була нарахована відповідачем за двома договорами у розмірі 15385.45 грн. За такого заборгованість по орендній платі (недоплата) за 2023 рік складає 11215.36 (26600.81 15385.45) грн.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні вимог щодо стягнення заборгованості по орендній платі за 2023 рік, виходив з того, що за попередні 2017-2023 роки відповідач виплачував позивачці орендну плату у більшому розмірі, тобто існує переплата у виплаті орендної плати за попередні роки.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Належними доказами сплати коштів за оренду є: видатковий касовий ордер, виписаний орендарем та підписаний орендодавцем; відомість на видачу грошових коштів, підписана сторонами; довідка, видана податковою інспекцією, про наявність сплати коштів із земельного податку та оренди землі.

На переконання апеляційного суду під час розгляду справи відповідач не довів належними і допустимими доказами належне виконання ним умов договорів оренди земельної ділянки, укладеним між відповідачем та ОСОБА_7 щодо нарахування за 2023 рік орендної плати в повномурозмірі (26 600.81 грн) за двома договорами у будь-який спосіб, передбачений договором.

Отже з відповідача на користь ОСОБА_7 підлягає стягненню недоплачена орендна плата за 2023 рік за двома договорами оренди землі від 14 вересня 2017 року у розмірі 11 215.36 грн.

Оскільки відповідачемпорушено строкивиплати орендноїплати вповному розмірі за 2023 рік, то з відповідача на користь ОСОБА_8 відповідно до умов договорів також підлягає стягненню пеня у розмірі 101.05 грн.

Щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 про розірвання договору оренди землі від 05 вересня 2017 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо підстав розірвання договору оренди землі, укладеного ОСОБА_9 з відповідачем, позивачка зазначала істотні порушення умов укладеного сторонами договору, а саме, виплата орендної плати за 2017-2018 роки без урахування індексу інфляції та невиплата орендної плати за договором за 2023 рік.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у задоволені позовних вимог про розірвання договору оренди від 05 вересня 2017 року, тому апеляційний суд переглядає оскаржуване судове рішення в апеляційному порядку на предмет законності і обґрунтованості саме у цій частині та в межах доводів, наведених заявником в апеляційній скарзі.

В частині відмови суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог про стягнення орендної плати за 2023 рік за вказаним договором оренди судове рішення ОСОБА_9 не оскаржується, тому апеляційний суд не вдається до оцінки і аналізу законності і обґрунтованості відмови в задоволенні цих вимог у неоскарженій частині.

Як встановлено судом першої інстанції ОСОБА_4 на підставі укладеного договору за 3 місяці 2017 року відповідач з урахуванням індексу інфляції повинен був сплатити орендну плату у розмірі 1 082,87 грн. (4200,00 грн. : 12 місяців х 3 місяці х 103,13%), а фактично сплатив 4 200,00 грн та у 2018 році повинен був сплати орендної плати з урахуванням індексу інфляції 4 611,6 грн, а нарахував 5 217,39 грн, з яких 4200,00 грн. орендна плата та 1 017,39 грн сплачені податки.

Отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність порушень з боку відповідача умов договору оренди землі від 05 вересня 2017 року щодо виплати орендної плати ОСОБА_4 з урахуванням індексу інфляції за 2017-2018 роки.

Оскільки суд першої інстанції також дійшов до висновку про безпідставність вимог щодо порушення відповідачем обов`язку по виплаті орендної плати ОСОБА_4 за 2023 рік, який не оспорює позивачка, то з огляду на наведені норми матеріального права є правильним висновок суду про відсутність правових підстав для дострокового розірвання договору оренди землі від 05 вересня 2017 року з підстав порушення орендарем умов договору щодо виплати орендної плати.

Отже позивачка ОСОБА_4 у цій справі не довела істотного порушення орендарем умов договору, позбавлення її права на те, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди землі від 05 вересня 2017 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що індексувати можливо тільки конкретну грошову суму, а не товар чи послугу, а за такого відповідач повинен був сплачувати позивачам грошову суму визначену як індекс інфляції саме в грошові формі, чітко визначаючи про це в видаткових документах не заслуговують на увагу, оскільки у разі нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою обкладення ПДФО є вартість такого доходу, розрахована за відповідними цінами помножена на індекс інфляції, який обчислюється на певну дату.

У відомостях про отримання сільськогосподарської продукції ТОВ «СВП «Березнегувате» була зазначена кількість виданої продукції орендодавцю та її грошова вартість. Зазначення конкретної грошової суми відповідно до індексу інфляції у видаткових документах при виплаті щорічної орендної плати за землю не передбачено ні чинним законодавством, ні умовами договорів про оренду землі.

Також не заслуговують на увагу й аргументи скарги про те, що надані відповідачем письмові докази, що підтверджують виплати позивачам орендної плати не відповідають належній формі, яка б без сумніву підтверджувала той чи інший факт.

Надані відповідачем видаткові касові ордери, відомості на виплату орендної плати у не грошовій формі (сільськогосподарською продукцією, послугами) свідчить про виконання обов`язку ТОВ «СВП «Березнегувате» по сплаті орендної плати за договорами, оскільки такі виплати орендної плати за цими документами відбулися після укладення договорів оренди землі, в документах цих документах містяться підстави виплати грошових сум та продукції, дата таких виплат, дані орендодавця та його підпис, тобто в документах зазначається кому видаються кошти (сільгосппродукція, послуги) та міститься підпис орендаря та орендодавця який отримав ці кошти та сільгосппродукцію.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що вони не отримувала грошових коштів та сільгосппродукції від ТОВ «СВП «Березнегувате» на підставі вказаних документів. Не заперечували позивачі й своїх підписів в наданих бухгалтерських документах.

Твердження позивачів в апеляційній скарзі про те, що ТОВ «СВП «Березнегувате» безпідставно, без згоди орендодавців сплачувало з орендної плати податки, є неприйнятними з огляду на таке.

Доходи громадян, які мають земельні ділянки сільськогосподарського призначення та надають їх в користування (оренду), підлягають оподаткуванню.

Так, згідно з п.п. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (далі Кодекс) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п. 170.1 ст. 170 Кодексу.

Підпунктом 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 Кодексу передбачено, що податковим агентом платника податку орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар ( у справу, що переглядається - ТОВ «СВП «Березнегувате»).

При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Доходи, від надання в оренду (суборенду) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за встановленою ставкою.

Крім того, такі доходи підлягають оподаткуванню військовим збором (п.п. 1.3 п. 16? підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу).

Таким чином ТОВ «СВП «Березнегувате» сплачувало обов`язкові податки та збори за договорами оренди землі відповідно до податкового законодавства.

Доводи скарги про те, що суд першої інстанції збирав докази у справі, був зацікавлений у зборі таких доказів та допомагав у цьому відповідачу про що свідчить вихід суду із нарадчої кімнати, апеляційний суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до протоколу судового засідання від 20 травня 2024 року суд першої інстанції о 12.20 год відділившись до нарадчої кімнати, о 16.43 год вийшов з нарадчої кімнати, протокольно ухвалив відновити судове засідання та оголосив перерву до 03 червня 2024 року.

22 травня 2024 року до суду першої інстанції надійшло клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи доказів, які підтверджують виплату орендної плати

За інформацією протоколу судового засідання від 03 червня 2024 року вихід з нарадчої кімнати суду першої інстанції був обумовлений тим, що не з`ясовані обставини справи в частині виплати орендної плати за 2017-2018 року, що потребують додаткової перевірки. Під час цього судового засідання суд вирішив клопотання відповідача, що надійшло 22 травня 2024 року.

Відповідно до частини 2 статті 244 ЦПК України якщо під час ухвалення рішення виникає потреба з`ясувати будь-яку обставину шляхом повторного допиту свідків або вчинення певної процесуальної дії, суд не приймаючи рішення, постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду.

Отже суд першої інстанції діяв відповідно змісту частини 2 статті 244 ЦПК України. При цьому слід зазначити, що відповідачі будь-яких зауважень на протокол судового засідання не подавали.

Апеляційний суд також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем була виплачена орендна плата в більшому розмірі, чим це передбачено умовами договорів оренди земельних ділянок, оскільки ні чинне законодавство, ні укладені між сторонами договори не містять такої заборони. Позивачі, отримавши орендні плату у більшому розмірі, будь-яких заперечень орендарю з цих питань не висловлювали, крім того не подавали письмових заяв про зміну умов укладених договорів щодо виплати орендної плати.

Статтею 652 ЦК передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, останній може бути змінений за згодою сторін. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах

Якщо сторони змінюють договір за взаємною згодою то у такому випадку застосуванню може підлягати загальне правило про укладення договорів (частина 1 статті 638 ЦК), які визначають, договір є укладеним з моменту досягнення згоди з усіх істотних його умов.

Домовленість про зміну договору є теж договором. У разі зміни договору за домовленістю сторін, моментом зміни зобов`язання є, відповідно, момент вчинення правочину, у формі домовленості сторін, про його зміну. Дане положення цілком відповідає змісту більш загального положення, що визначено у частині 1 статті 638 ЦК.

Сторона, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, а при недосягненні згоди між сторонами щодо змін договору заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (стаття 30 Закону України "Про оренду землі»).

Позивачі не довели відповідними доказами у суді першої інстанції про те, що протягом строку оренди земельних ділянок вони зверталися до відповідача з питань незгоди з розміром отриманої орендної плати та з пропозиціями її зміни, а відтак погодилися з виплатою орендної плати в більшому розмірі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні позовних вимог ОСОБА_3 недостатньо перевірив надані відповідачем докази щодо розміру заборгованості по орендній платі за 2023 рік, надані відповідачем, а тому надав неповну оцінку такої виплати відповідно до узгоджених сторонами умов договору оренди землі.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

З урахуванням викладеного, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 підлягає скасуванню з ухвалення в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення цих вимог.

В іншій оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, оскільки доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, викладених в цій частині судового рішення.

Щодо розподілу судових витрат.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судові витрати складаються, зокрема з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких віднесені витрати на професійну правничу допомогу (частина 1 та пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 ЦПК України).

Позивачка ОСОБА_3 звертаючись до суду першої інстанції з позовом в частині позовних вимог, що стосується її порушеного права, сплатила судовий збір в розмірі 1 211.20 грн, а за подачу апеляційної скарги відповідно - 1 816.80 грн.

За результатами перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції позовні вимоги ОСОБА_3 було задоволено на 69.90%, вимоги її апеляційної скарги було задоволено в такому ж розмірі 69,90%.

За такого, з ТОВ «СВП «Березнегувате» підлягає стягненню на користь ОСОБА_3 судовий збір за подання позовної заяви до суду першої інстанції в розмірі 846.63 грн (1 211.20 грн х 69.90 % = 846.63 грн), а за за подання апеляційної скарги у розмірі 1 269.94 грн (1 816.80 грн х 69.90% = 1 269.94 грн), а загалом 2116.57 грн.

28 лютого 2024 року під час розгляду справи позивачі, в інтересах яких діяла адвокатка Єнова Л.М., звернулись до суду першої інстанції із клопотанням, в якому просили стягнути з ТОВ «СВП «Березнегувате» на їх користь витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи судом першої інстанції, у розмірі 30 000,00 грн.

Клопотання мотивовано тим, що позивачі під час розгляду справи у суді першої інстанції отримали професійну правничу допомогу адвокатки Єнової Л.М.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу заявниками до заяви надано:

- договір про надання правничої допомоги та представництво в суді від 04 січня 2024 року, укладений між адвокаткою Єновою Л.М. та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;

- розрахунок детального опису наданих послуг і витрат на професійну правничу допомогу між ОСОБА_1 та адвокаткою Єновою Л.М. від 29 лютого 2024 року;

- копія акту приймання-передачі наданих послуг від 28 лютого 2024 року з детальним описом послуг, де виконавцем зазначено адвокатку Єнову Л.М., а замовником ОСОБА_1 ;

ТОВ «СВП «Березнегувате» заперечувало проти задоволення цього клопотання не погоджуючись з розміром цих витрат, вважало його завищеним та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина 1 статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 частини 1 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 та частина 8 статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20.

За результатами розгляду апеляційної скарги позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, а відтак витрати на професійну правничу допомогу підлягають перерозподілу на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Між тим із наданих представницею ОСОБА_3 доказів на підтвердження таких витрат неможливо відокремити від інших позивачів ( ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ) які саме послуги з надання професійної правничої допомоги та в якому об`ємі надавались саме позивачці ОСОБА_3 в суді першої інстанції та в якому розмірі понесені такі витрати саме цією позивачкою.

Отже подані позивачами документи не дають підстав для висновку про доведеність обсягу наданих послуг та понесених ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу в частині вимог ОСОБА_3 задовольнити частково, в частині вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_4 в задоволенні скарги відмовити.

Рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 03 червня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Березнегувате» про стягнення заборгованості по виплаті орендної плати за 2023 рік з урахуванням індексу інфляції та пені за несвоєчасну виплату орендної плати за цей рік задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Березнегувате» на користь ОСОБА_3 11 215 грн 36 коп. в рахунок заборгованості по орендній платі за 2023 рік за договорами оренди земельних ділянок загальною площею 1.77 га та 6.83 га, укладених 14 вересня 2017 року, 101 грн 05 коп. пеню за порушення строку виплати орендної плати за 2023 рік, а також 2116 грн 57 коп. судового збору.

В іншій оскаржуваній частині зазначене рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Явороська

Повний текст постанови складено 20 серпня 2024 року.