Ухвала

від 19.08.2024 по справі 915/976/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

УХВАЛА

19 серпня 2024 року м. Миколаїв Справа № 915/976/24

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ільєвої Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви (вх. № 9748/24 від 13.08.2024) Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, пр. Берестейський, 14; e-mail: info@uspa.gov.ua; код ЄДРПОУ 38727770) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алфі Світ Лайф 22" (65069, м. Одеса, вул. Героїв оборони Одеси, 90, e-mail: asl202@gmail.com; код ЄДРПОУ 41829696) про стягнення 54231,60 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алфі Світ Лайф 22" про стягнення на користь позивача в особі філії "Ольвія" державного підприємства "Адміністрація морських портів України" 54231,60 грн. збитків невідшкодованого з бюджету податку на додану вартість.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов п. 6.3.5 договорів від 22.03.2021 №16-В-АМПУ-21 на закупівлю товару «Дизельне паливо у талонах або картках (бланках- дозволах)» та від 28.05.2021 №35-В-АМПУ-21 на закупівлю товару «Бензини у талонах або картках (бланках-дозволах)», а саме щодо здійснення відповідачем реєстрації належним чином податкових накладних від 26.03.2021 № 32 на суму без ПДВ 202000,00 грн. (сума ПДВ 40400,00 грн.) та від 08.06.2021 № 30 на суму без ПДВ 69158,00 грн. (сума ПДВ 13831,60 грн.) згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України у зв`язку з отриманням позивачем талонів на придбання 10000 л дизельного палива на суму 242400,00 грн. (з ПДВ), 3000 л бензину А-95 євро та 20 л бензину А-92 євро на суму 82989,60 грн. (з ПДВ), які оплачені в повному обсязі. Так, за ствердженнями позивача, внаслідок вказаних порушень з боку відповідача позивач втратив право на нарахування податкового кредиту за відповідною сумою податку, тим самим позивачу заподіяні збитки у розмірі сум невідшкодованого з бюджету податку на додану вартість. Наразі позивач вказує, що ним у звітний період було сплачено до Державного бюджету України таку суму ПДВ, яка виявилася на 54231,60 грн. більшою від тієї, що могла б бути сплачена за умови віднесення вказаної суми до складу податкового кредиту в цих же звітних періодах.

Як вбачається з позовної заяви ДП "Адміністрація морських портів України", відповідачем вказано Товариство з обмеженою відповідальністю "Алфі Світ Лайф 22" (код ЄДРПОУ 41829696), місцезнаходження якого зареєстровано за адресою: 65069, м. Одеса, вул. Героїв оборони Одеси, 90.

Так, за загальними правилами, визначеними в ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Позивач, обґрунтовуючи підсудність спору Господарському суду Миколаївської області, посилається на положення ч. 3 і ч. 5 ст. 29 ГПК України, за якими позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням, а також позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів. З огляду на те, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження філії "Ольвія" ДП "Адміністрація морських портів України" зареєстровано в м. Миколаєві, а п. 5.1 договору №16-В-АМПУ-21 та договору №35-В-АМПУ-21 місце поставки визначено за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, Корабельний район, вул. Айвазовського, 29/1, тобто за місцем знаходження філії, відповідно позивачем обрано підсудність для розгляду цієї справи за місцем реєстрації відокремленого підрозділу.

Дослідивши зміст позовної заяви, суд не погоджується з доводами позивача щодо підсудності даної справи Господарському суду Миколаївської області з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України "Підсудність справ за вибором позивача" право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Аналіз вищенаведеної норми процесуального закону дає підстави для висновку, що чинним Господарським процесуальним кодексом України законодавцем було впроваджено альтернативну територіальну підсудність спору, перелік випадків якої є вичерпним.

За змістом частини 3 статті 29 Господарського процесуального кодексу України позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням.

Так, у випадку наявності спору, який випливає з діяльності філії, позов, за вибором позивача, може бути пред`явлений до господарського суду, юрисдикція якого поширюються на відповідну територію місцезнаходження такої філії. Вказане положення може бути застосовано лише у випадку, коли позов подається до юридичної особи, що має філію, тобто коли відповідачем за позовом є юридична особа, що має філію та спір, щодо якого подається позов, випливає саме з діяльності цієї філії.

Натомість, позивачем у позовній заяві про стягнення коштів вказано саме Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, пр. Берестейський, 14; код ЄДРПОУ 38727770), а філія "Ольвія" ДП "Адміністрація морських портів України" вказана як «інша особа», статус якої як учасника справи у позовному провадженні не передбачено Господарським процесуальним кодексом України.

Більш того, як вбачається з змісту спірних договорів від 22.03.2021 №16-В-АМПУ-21 на закупівлю товару «Дизельне паливо у талонах або картках (бланках-дозволах)» та від 28.05.2021 №35-В-АМПУ-21 на закупівлю товару «Бензини у талонах або картках (бланках-дозволах)», останні були укладені саме між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» (покупець) в особі заступника голови ДП «АМПУ» з технічних питань та розвитку інфраструктури Ліпського В.В., повноваження якого на вказані дії визначені довіреністю від 22.03.2021 № 1063/10-01-01/Вих, та ТОВ «КРЕЙН ЕНЕРДЖІ» (на теперішній час - ТОВ «Алфі Світ Лайф 22») як постачальником. В свою чергу даний спір виник не з діяльності філії позивача. Наведене підтверджується також реквізитами покупця у розділі ХV договору "Реквізити та підписи сторін", серед яких відсутні реквізити філії позивача "Ольвія". За вказаних обставин, господарський суд зазначає про помилковість тверджень позивача щодо виникнення даного спору з діяльності філії "Ольвія" ДП "Адміністрація морських портів України".

До того ж, слід зазначити, що спір за участю саме відповідача - юридичної особи в особі філії або представництва підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а за приписами частини 3 статті 29 Господарського процесуального кодексу України подання позову за місцем знаходження цього підрозділу правомірне лише тоді, коли спір виникає саме з його діяльності. Тобто, позивач на власний розсуд має можливість обрати або господарський суд за місцезнаходженням відповідача - юридичної особи, або господарський суд за місцезнаходженням філії цієї юридичної особи - відповідача. Отже, при визначенні територіальної підсудності ключовим чинником є пов`язаність спору з фактом здійснення господарської діяльності філією відповідача, а не позивача, як помилково вважає позивач. При цьому відповідачем за даним позовом є юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Алфі Світ Лайф 22", яке філій у м. Миколаєві не має.

Щодо посилань позивача на приписи ч. 5 ст. 29 ГПК України суд зазначає, що правила вказаних положень Кодексу застосовуються до зобов`язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці.

Аналіз зазначених положень процесуального закону свідчить про те, що останнім передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці. Отже, правила цієї статті застосовуються до зобов`язань, виконання яких можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами.

Разом з тим, у даному випадку предметом спору є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача збитків невідшкодованого з бюджету податку на додану вартість, і спір безпосередньо не стосується самого постачання товару. Тобто спір про стягнення збитків безпосередньо не пов`язаний з місцем виконання договору, оскільки предметом спору є вимога про стягнення коштів, а не спір про постачання товару за вказаним у договорі місцем. Зобов`язання по сплаті коштів в якості збитків через несвоєчасну реєстрацію податкових накладних не є такими, які належить виконувати тільки в певному місці через їх особливість.

Така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.06.2019 р. у справі № 903/432/18.

Правила визначення місця виконання зобов`язання передбачено ст. 532 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

Однак, сплата коштів як збитків не містить прив`язки до певного конкретного місця, в тому числі і до місця виконання договору.

При цьому суд зауважує, що у даному спорі про стягнення з відповідача грошових коштів місце постачання товару не має значення для визначення юрисдикції спору, тому, на думку суду, для визначення юрисдикції спору про стягнення грошових коштів не застосовується пункт 3 частини першої статті 532 ЦК України. Адже сплата безготівкових коштів здійснюється шляхом надання боржником доручення обслуговуючому боржника банку і зарахування коштів на рахунок кредитора в банку, який його обслуговує. У зв`язку з цим не підлягає застосуванню і частина п`ята статті 29 ГПК України незалежно від того, чи зазначене в договорі місце виконання, чи ні.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність визначення підсудності даного спору за загальними правилами, а підстав, визначених приписами ст. 29 ГПК України, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно ч. 4 ст. 10 вищезазначеного Закону відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Як вбачається із позовної заяви та за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Алфі Світ Лайф 22" (ідентифікаційний код 41829696) значиться за адресою: 65069, м. Одеса, вул. Героїв оборони Одеси, 90.

За таких обставин, суд вважає, що даний спір не відноситься до територіальної юрисдикції Господарського суду Миколаївської області, а підлягає розгляду за місцезнаходженням відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Алфі Світ Лайф 22», що за територіальною юрисдикцією (підсудністю) віднесено до компетенції Господарського суду Одеської області.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

При цьому суд зауважує, що передача справи за належною територіальною юрисдикцією не призводить до порушення прав позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд, а є гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом.

В силу вимог ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов`язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом, при цьому обов`язковим є дотримання правил юрисдикції (підсудності), визначених в параграфі 3 глави 2 ГПК України.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Також Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви N 29458/04, N 29465/04) зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Така ж позиція наведена Європейським судом з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria", де крім цього вказано, що поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський позов.

Юридично обґрунтоване розмежування повноважень кожної ланки судової системи, а також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення господарських справ гарантує безпомилковість діяльності всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань та є однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що матеріали позовної заяви Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алфі Світ Лайф 22" про стягнення 54231,60 грн. підлягають направленню для розгляду за підсудністю до Господарського суду Одеської області.

Керуючись п.п. 1 ч. 1 ст. 31, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алфі Світ Лайф 22" про стягнення 54231,60 грн. (вх.№ 9748/24 від 13.08.2024) направити для розгляду за підсудністю до Господарського суду Одеської області.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її постановлення.

Суддя Л.М. Ільєва