Рішення

від 04.12.2024 по справі 915/976/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 915/976/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом: Державного підприємства Адміністрація морських портів України (пр. Берестейський, 14, м. Київ, 01135) в особі філії Ольвія Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація спеціалізованого морського порту Ольвія) (а/с 170, м. Миколаїв, 54052)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Алфі Світ Лайф 22 (вул. Героїв оборони Одеси, 90, м. Одеса, 65069)

про стягнення 54231,60 грн,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Алфі Світ Лайф 22, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 54231,60 грн.

Позиції учасників справи

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині оформлення та реєстрації податкових накладних при здійснені господарських операцій на підставі укладених між сторонами договорів поставки від 22.03.2021 № 16-В-АМПУ-21 та від 28.05.2021 № 35-В-АМПУ-21, що призвело до втрати для позивача права на нарахування податкового кредиту у заявленому до стягнення розмірі.

Відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав, про розгляд справи був повідомлений належним чином, а отже справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішується судом за наявними матеріалами. При цьому суд зауважує, що відповідач не повідомляв суду про наявність обставин, що перешкоджають йому брати участь у розгляді справи в умовах воєнного стану, запровадженого на території України або з інших підстав.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.08.2024 позовну заяву Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алфі Світ Лайф 22» було направлено за встановленою підсудністю до Господарського суду Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.09.2024 позовну заяву позивача було залишено без руху із встановленням п`ятиденного строку для усунення виявлених судом недоліків шляхом надання до суду письмових пояснень щодо повного найменування позивача у даній справі.

Приймаючи до уваги усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, ухвалою суду від 23.09.2024 позовну заяву позивача було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/976/24; постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; роз`яснено сторонам про можливість подання відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Обставини справи

22.03.2021 між Державним підприємством Адміністрація морських портів України (далі -покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крейн Енерджі» (нове найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю Алфі Світ Лайф 22; далі - постачальник) був укладений договір поставки від 22.03.2021 № 16-В-АМПУ-21 (а.с. 29-33, т.1; далі договір-1), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар за кодом ДК 021:201509130000-9 «Нафта і дистиляти» (дизельне паливо у талонах або картках (бланках-дозволах), а покупець зобов`язався прийняти та оплатити такий товар на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 4.2. договору-1 передбачено, що розрахунки проводяться покупцем через Філію, яка фактично отримала товар, протягом 10 банківських днів з дати отримання Філією оригіналу належним чином оформленого рахунку на оплату партії товару, за умови наявності підписаної сторонами видаткової накладної на поставку (передачу) талонів або карток (бланків-дозволів) на отримання відповідної партії товару.

За умовами п. 5.4. договору-1 поставка товару здійснюється окремими партіями протягом 5 робочих днів з дати отримання постачальником замовлення на відповідну партію товару. Право власності на товар (партію товару) переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами видаткової накладної на отримання товару.

За умовами підп. 6.3.5. п. 6.3. договору-1 постачальник зобов`язаний надати покупцю належним чином оформлену податкову накладну/розрахунок коригування податкової накладної, складену(і) в електронній формі та зареєстровану(і) в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) в порядку та строки, визначені законодавством України.

Відповідно до п. 7.3. договору-1 у разі реєстрації постачальником податкової накладної/розрахунку коригування податкової накладної в ЄРПН у строки, що перевищують строки, визначені Податковим кодексом України, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування податкової накладної, у зв`язку з чим покупець втрачає право на нарахування податкового кредиту за відповідною сумою податку, постачальник за першою вимогою покупця протягом 7 календарних днів з дня отримання такої вимоги сплачує покупцю штраф у розмірі такого податкового кредиту.

Згідно з п. 7.5. договору-1 закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до п. 11.1. договору-1 він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до 30.04.2021 включно, а в частині здійснення розрахунків покупцем за поставлений товар та отримання товару протягом строку дії талонів до повного виконання зобов`язань.

Згідно з п. 12.14. договору-1 всі права та обов`язки покупця (в тому числі проведення розрахунків, підписання первинних документів та ведення бухгалтерського обліку, прийняття товару (партії товару) за кількістю і якістю тощо) виконуються філіями покупця, перелік яких наданий у додатку № 2 до цього договору.

Додатком № 1 до договору-1 (а.с. 34, т.1) сторони погодили специфікацію щодо поставки товару за договором дизельного палива (зимове/літнє) у кількості 197210 літрів на загальну суму 4780370,40 грн з ПДВ.

У додатку № 2 до договору-1 (а.с. 34-зворотна сторінка, т.1) визначений перелік Філій покупця та місць поставки (передачі) талонів або карток (бланків-дозволів), в яких включено, зокрема, Філію «Ольвія» ДП АМПУ, місце поставки: 54052, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 29/1.

Аналогічний за змістом договір був укладений між ДП «АМПУ» та відповідачем 28.05.2021 за № 35-В-АМПУ-21 (а.с. далі договір-2), строк дії якого визначений до 30.06.2021. Додатком № 1 до договору-2 (а.с. 41, т.1) погоджена специфікація на поставку товару за договором: бензин А-92 Євро у талонах або картках (бланках-дозволах) у кількості 19000 літрів на суму 435100,00 грн без ПДВ; бензин А-95 Євро у талонах або картках (бланках-дозволах) у кількості 107540 літрів на загальну суму 2462666,00 грн без ПДВ, всього з ПДВ на суму 3477319,20 грн. У додатку № 2 до договору-2 (а.с. 41-зворотна сторінка, т.1) визначений перелік Філій покупця та місць поставки (передачі) талонів або карток (бланків-дозволів), в яких включено, зокрема, Філію «Ольвія» ДП АМПУ, місце поставки: 54052, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 29/1.

Відповідно до договору-1 позивач направив відповідачу замовлення на партію товару, зокрема, від філії «Ольвія» (а.с. 45-46, т.1). Для здійснення оплати вартості товару відповідач 26.03.2021 виставив Філії «Ольвія» ДП «АМПУ» рахунок на оплату № 70 (а.с. 48, т.1) на суму 202000,00 грн без ПДВ, плюс ПДВ 40400,00 грн, всього на суму 242000,00 грн. Вказаний рахунок був сплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується наявним у справі платіжним дорученням від 04.04.2021 № 429 (а.с. 47, т.1). Відповідно до наявних у справі видаткової накладної від 26.03.2021 № 69 та підписаного між сторонами акту приймання-передачі до договору-1 (а.с. 49-50, т.1), відповідач поставив, а позивач прийняв товар на суму 242400,00 грн з ПДВ.

Також, відповідно до договору-2 позивач направив відповідачу замовлення на партію товару, зокрема, від філії «Ольвія» (а.с. 52-53, т.1). Для здійснення оплати вартості товару відповідач 08.06.2021 виставив Філії «Ольвія» ДП «АМПУ» рахунок на оплату № 210 (а.с. 54, т.1) на суму 69158,00 грн без ПДВ, плюс ПДВ 13831,60 грн, всього на суму 82989,60 грн. Вказаний рахунок був сплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується наявним у справі платіжним дорученням від 18.06.2021 № 4885 (а.с. 51, т.1). Відповідно до наявних у справі видаткової накладної від 08.06.2021 № 209 та підписаного між сторонами акту приймання-передачі до договору-2 (а.с. 55-56, т.1), відповідач поставив, а позивач прийняв товар на суму 82989,60 грн з ПДВ.

Як вбачається з наявних у справі квитанцій про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 58, т.1), 30.06.2021 відповідачем було подано (зареєстровано) в ЄРПН податкову накладну щодо здійсненої господарської операції між продавцем відповідачем та покупцем позивачем на суму 82989,60 грн, а також 16.06.2021 щодо здійсненої господарської операції між продавцем відповідачем та покупцем позивачем на суму 242400,00 грн. З цих квитанцій вбачається, що подані позивачем документи прийняті, проте їх реєстрація зупинена відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, вказано, що платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в ЄРПН відповідає п. 8 критеріїв ризиковості платника податку, у зв`язку з чим запропоновано подати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН.

За даними Державної податкової служби України, які вказані у листі від 20.04.2023 № 9749/61990012-02-05-06 (а.с. 57, т.1), реєстрація складених відповідачем податкових накладних на отримувача, яким є ДП «АМПУ», зупинена із зазначенням у квитанціях причин.

Станом на даний час, в матеріалах справи відсутні відомості щодо усунення відповідачем обставин, які зумовили зупинення реєстрацію податкових накладних щодо проведених господарських операцій з позивачем.

19.03.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією (а.с. 43-44, т.1), в якій просив перерахувати позивачу грошові кошти в розмірі 54231,60 грн на підставі умов укладених між сторонами договорів, у зв`язку з втратою позивачем права на отримання податкового кредиту на вказану внаслідок проведених між сторонами господарських операцій, у зв`язку з зупиненням податковим органом реєстрації відповідних податкових накладних.

Оскільки відповідач не відреагував на вищевказану претензію позивача, останній звернувся до суду за захистом своїх порушених прав з позовом про стягнення цих коштів.

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з підп. 14.1.181. податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 194 ПК України встановлено, що операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною. Податок становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Згідно з підпунктом "а" пункту 193.1 статті 193 ПК України ставки податку встановлюються від бази оподаткування в розмірі 20 відсотків.

Відповідно до ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

За умовами п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1 ст. 200 (в редакції, на час проведення господарських операцій між сторонами) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 187.1. ст. 187 ПК України (в редакції, на час проведення господарських операцій між сторонами) датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку (підп. а).

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За умовами п. 201.10. ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем). У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Згідно з ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов`язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

За змістом ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позиція суду

Як встановлено судом, між сторонами у цій справі виникли господарські правовідносини, за умовами яких відповідач зобов`язався поставити позивачу товар, а позивач, у свою чергу, зобов`язався прийняти товар у відповідача та сплатити його вартість. Судом встановлено, що ці зобов`язання сторонами виконані, що підтверджується матеріалами справи, поясненнями позивача та не заперечується відповідачем.

Водночас, на підставі проведених сторонами господарських операцій згідно з укладеними між сторонами договорами та згідно з вимогами податкового законодавства у відповідача виник обов`язок зареєструвати податкові накладні у порядку та строки, що визначені ПК України. З матеріалів справи вбачається, що відповідач зареєстрував податкові накладі в ЄРПН, проте, реєстрація цих накладних контролюючим органом була зупинена з повідомленням про причини зупинення та з вказанням про можливість подання уточнюючих пояснень та документів. Натомість, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що відповідачем були усунуті виявлені порушення та щодо того, що подані відповідачем податкові накладні були зареєстровані в Реєстрі.

Отже, оскільки відповідачем не виконано вимог статті 201 ПК України, позивач був позбавлений права і можливості включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися своїм правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 54231,60 грн.

Так, у постанові від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що належним способом захисту для суб`єкта господарювання, який втратив право на зменшення податкового зобов`язання внаслідок порушення контрагентом постачальником товару вимог щодо належної реєстрації податкових накладних, може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення обов`язку за договором щодо складення та реєстрації податкових накладних.

В іншій постанові від 1 березня 2023 року у справі № 925/556/21 Велика Палата Верховного Суду відзначила, зокрема, що з 1 січня 2015 року ПК України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ. Збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів / послуг, який з 1 січня 2015 року за загальним правилом реалізовується після виконання продавцем в публічно-правових відносинах з державою обов`язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, адже із цим пов`язується виникнення у покупця права на віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту.

Так, підставою для відшкодування збитків відповідно до частини першої статті 611 ЦК України та статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов`язання. Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Отже, зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідач не виконав вимог Податкового кодексу України, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права і можливості включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися своїм правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 54231,60 грн. За цих обставин суд дійшов висновку про наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні і неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливістю зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача. З урахуванням вказаного суд виснує, що позивачем доведена обставина наявності усіх елементів складу господарського правопорушення у діях (бездіяльності) відповідача, натомість відповідачем на спростування цих обставин жодного доказу суду не подано, а також не доведено суду обставини відсутності його вини у спірних правовідносинах та підстав для зменшення розміру збитків згідно з ст. 624 ЦК України.

Схожий висновок був викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 31 січня 2023 року у cправі № 904/72/22, в межах якої розглядався аналогічний спір.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі філії Ольвія Державного підприємства Адміністрація морських портів України до Товариства з обмеженою відповідальністю Алфі Світ Лайф 22 слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача суму спричинених збитків у розмірі 54231,60 грн.

Розподіл судових витрат

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, приймаючи до уваги задоволення в повному обсязі позовних вимог позивача, а також те, що позов позивачем поданий в електронній формі через систему «Електронний суд», з відповідача на користь позивача слід стягнути 2422,40 грн судового збору.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Алфі Світ Лайф 22 (вул. Героїв оборони Одеси, 90, м. Одеса, 65069, код ЄДРПОУ 41829696) на користь Державного підприємства Адміністрація морських портів України (пр. Берестейський, 14, м. Київ, 01135) в особі філії Ольвія Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація спеціалізованого морського порту Ольвія) (а/с 170, м. Миколаїв, 54052, код ЄДРПОУ 38728512) збитки в сумі 54231 грн 60 коп та судовий збір в сумі 2422 грн 40 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 04 грудня 2024 р.

Суддя Д.О. Бездоля