Рішення

від 05.08.2024 по справі 916/984/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/984/24

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Петрової О.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: Пустовойтов Д.М. на підставі ордеру;

Від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» до товариства з обмеженою відповідальністю «Грейндеріс» про стягнення 487 837,29 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" (далі по тексту ТОВ «Фірма Ерідон») звернулось до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Блекберн-трейд-плюс» (далі по тексту ТОВ «Блекберн-трейд-плюс») про стягнення основного боргу у розмірі 388 941,78 грн., 36 % річних у розмірі 31 230,17 грн., процентів за користування товарним кредитом у розмірі 41 640,22 грн., пені у розмірі 26 025,12 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №143/23/33 від 03.11.2023 в частині оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою суду від 13.03.2024 дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

07.05.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого ТОВ «Блекберн-трейд-плюс» вказує, що проценти, які за умовами договору нараховуються за кожен день, за своєю правовою природою є пенею, яка також нарахована позивачем, що не узгоджується із приписами ст. 61 Конституції України, за змістом якої ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду за одне правопорушення.

Натомість, ТОВ «Фірма Ерідон» у відповіді на відзив наполягає про помилкове ототожнення відповідачем поняття відсотків, процентів за користування товарним кредитом та пені, що свідчить про необґрунтованість доводів відповідача у названій частині.

Ухвалою від 27.05.2024 найменування ТОВ «Блекберн-трейд-плюс» було змінено на ТОВ «Грейндеріс», закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

26.06.2024 до суду від ТОВ «Грейндеріс» надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи платіжної інструкції №279 від 25.06.2024 на суму 388 941,78 грн. на підтвердження сплати основної суми боргу. Слід зазначити, що платником за даною інструкцією є ТОВ «Антарес агро-п».

23.07.2024 до суду від позивача надійшла заява про проведення призначеного на 26.07.2024 засідання за відсутності представника позивача. При цьому, позивачем було підтверджено факт надходження коштів за інструкцією №279. Разом з тим, за твердженням позивача, відмова ТОВ «Антарес агро-п» від укладання договору про відступлення права вимоги виключає можливість зарахування отриманих коштів в якості оплати основного боргу за договором поставки №143/23/33 від 03.11.2023, оскільки вказане товариство не є стороною вказаного договору.

01.08.2024 до суду від ТОВ «Грейндеріс» надійшло клопотання, згідно якого відповідач просив суд зменшити відсотки річних та пеню з підстав, зокрема, погашення суми основного боргу; спричинення негативних наслідків для господарської діяльності відповідача у зв`язку з пандемією та воєнним станом; необхідності дотримання принципів розумності, справедливості та пропорційності з огляду на очевидну неспівмірність нарахованих позивачем та заявлених до стягнення сум санкцій наслідкам порушення зобов`язання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

03.11.2023 між ТОВ «Фірма Ерідон» (Постачальник) та ТОВ «Блекберн-трейд-плюс» (Покупець) було укладено договір поставки №143/23/33, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого в порядку та на умовах цього договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого товару. Найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за цим договором, зазначаються в додатках, які є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 3.1 договору поставки №143/23/33 від 03.11.2023 оплата товару здійснюється Покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором та додатками до нього. У випадку поставки товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка товару на підставі рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення додатків до цього договору. Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Товар, що був отриманий Покупцем в межах цього договору тільки за видатковими накладними (без підписання додатку та без здійснення попередньої оплати) підлягає повній оплаті з дотриманням умов пунктів 3.2 та 3.3. цього договору, не пізніше 10 (десяти) банківських днів з моменту його отримання (п. 3.6 договору поставки №143/23/33 від 03.11.2023).

Відповідно до п. 3.7 договору поставки №143/23/33 від 03.11.2023 здійснюючи оплату товару, Покупець зобов`язаний зазначати у платіжному дорученні за яким саме додатком до цього договору та/або рахунком на оплату, та/або видатковою накладною, а також, у разі необхідності, за який саме товар здійснюється оплата. У разі відсутності такої інформації, а також у разі порушення Покупцем грошових зобов`язань за цим договором, отриманий платіж зараховується Постачальником на власний розсуд.

Згідно з п. 5.3 договору поставки №143/23/33 від 03.11.2023 перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця, а також приймання товару по кількості та якості, здійснюється в момент передачі товару за видатковою накладною. Датою передачі товару є дата оформлення видаткової накладної, яка підписується представником Покупця. Підпис представника Покупця у видатковій накладній може бути завірений відтиском печатки Покупця та свідчить про отримання товару Покупцем: по кількості - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної у видатковій накладній; по якості - відповідно до показників та характеристик, зазначених у документах про якість та походження товару.

Умовами п. 6.2 договору поставки №143/23/33 від 03.11.2023 врегульовано, що Покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

В разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати товару у відповідності до умов цього договору, Покупець відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України сплачує на користь Постачальника компенсаційний платіж у розмірі 36% (тридцять шість відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст.625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).

Відповідно до п. 6.8 договору поставки №143/23/33 від 03.11.2023 сторони домовились, що нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим договором відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 років. При цьому, вказаний пункт (положення) вважається двосторонньою угодою сторін цього договору про збільшення строків позовної давності та строків нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів).

Положеннями п. 9.2 договору поставки №143/23/33 від 03.11.2023 передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2023, а в частині проведення розрахунків за поставлений товар - до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

До договору поставки №143/23/33 від 03.11.2023 сторонами по справі також було підписано додатки на поставку конкретного товару та за певною ціною, а саме: додаток №143/23/33/1-ЗЗР від 06.11.2023 на суму 50 025,12 грн., №№143/23/33/2-МД/П від 06.11.2023 на суму 22 837,80 грн., №143/23/33/3-ЗЗР від 16.11.2023 на суму 111 051,24 грн., №143/23/33/4-МД/П від 16.11.2023 на суму 14 363,28 грн., №143/23/33/5-ЗЗР від 16.11.2023 на суму 197 587,63 грн., №143/23/33/6-МД/П від 16.11.2023 на суму 48 530,04 грн.

Пунктами 4, 5 додатків до договору №143/23/33 від 03.11.2023 передбачено, що у разі порушення Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 5 календарних днів, Покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 48% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.

На виконання прийнятих на себе зобов`язань позивачем було поставлено товар на загальну суму 444 404,70 грн., що підтверджується наступними підписаними між сторонами видатковими накладними: №89502 від 03.11.2023 на суму 43 500,12 грн., №89565 від 03.11.2023 на суму 11 962,80 грн., №90450 від 16.11.2023 на суму 14 363,28 грн., №90442 від 16.11.2023 на суму 8704,80 грн., №90462 від 16.11.2023 на суму 48 530,04 грн., №90464 від 16.11.2023 на суму 197 587,62 грн., №90463 від 16.11.2023 на суму 6528,60 грн., №90461 від 16.11.2023 на суму 2176,20 грн., №90444 від 16.11.2023 на суму 111 051,24 грн.

Вартість поставленого позивачем товару була оплачена ТОВ «Блекберн-трейд-плюс» частково на суму 55 462,92 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №6 від 14.11.2023 на суму 43 500,12 грн., №7 від 14.11.2023 на суму 11 962,80 грн.

25.06.2024 ТОВ «Антарес агро-п» було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 388 941,78 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №279, у графі призначення платежу якої зазначено наступне: сплата заборгованості за ТОВ «Блекберн-трейд-плюс» за договором поставки №143/23/33 від 03.11.2023.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу приписів ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Господарським судом під час вирішення даної справи було встановлено, що ТОВ «Фірма Ерідон» на виконання прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки №143/23/33 від 03.11.2023 було поставлено ТОВ «Блекберн-трейд-плюс», найменування якого було змінено на ТОВ «Грейндеріс», товар на загальну суму 444 404,70 грн., що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними, перерахованими по тексту рішення вище.

Натомість, відповідачем було лише частково сплачено вартість отриманого товару на суму 55 462,92 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №6 від 14.11.2023 на суму 43 500,12 грн., №7 від 14.11.2023 на суму 11 962,80 грн.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду з даним позовом заборгованість ТОВ «Грейндеріс» за отриманий товар становила 388 941,78 грн. (444 404,70 грн. - 55 462,92 грн. = 388 941,78 грн.).

В процесі вирішення судом даного спору ТОВ «Антарес агро-п» було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 388 941,78 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №279 від 25.06.2024, у графі призначення платежу якої зазначено наступне: сплата заборгованості за ТОВ «Блекберн-трейд-плюс» за договором поставки №143/23/33 від 03.11.2023.

Проте, за переконанням позивача, відсутність між ТОВ «Фірма Ерідон» та ТОВ «Антарес агро-п» договірних відносин виключає можливість зарахування отриманих коштів в рахунок оплати основного боргу відповідача за договором поставки №143/23/33 від 03.11.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

В силу вимог ч. 1 ст. 528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

З умов договору поставки №143/23/33 від 03.11.2023 або суті зобов`язань, які виникають з даних правовідносин, не випливає, що обов`язок з оплати поставленого ТОВ «Фірма Ерідон» товару має обов`язково бути виконаний безпосередньо боржником. Наведене дозволяє суду дійти висновку про правомірність зарахування сплачених ТОВ «Антарес агро-п» коштів у рахунок погашення боргу відповідача перед позивачем. При цьому, суд зазначає, що кошти були сплачені саме в рахунок погашення боргу за договором поставки №143/23/33 від 03.11.2023, стягнення заборгованості за яким є предметом спору по даній справі.

Відповідно до п.2 ч.1, ч. 4, 5 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Підсумовуючи вищевикладене, приймаючи до уваги наявну в матеріалах справи платіжну інструкцію №279 від 25.06.2024 на суму 388 941,78 грн., господарський суд, керуючись приписами ч. 1 ст. 528 ЦК України, дійшов висновку про відсутність між сторонами предмету спору у цій частині, що є достатньою підставою для закриття провадження у справі в даній частині позовних вимог ТОВ «Фірма Ерідон».

Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено наступне: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Умовами п. п. 6.2, 6.8 договору поставки №143/23/33 від 03.11.2023 передбачено, що несвоєчасна оплата відповідачем вартості поставленого йому товару є підставою для нарахування позивачем пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України та 36% річних згідно з приписами ст. 625 ЦК України.

Крім того, п. п. 4, 5 додатків до договору №143/23/33 від 03.11.2023 передбачено, що порушення Покупцем строків оплати товару є підставою для нарахування йому плати за користування товарним кредитом у розмірі 48% річних відповідно до ст. 536 та ч. 5 ст. 694 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем (ч. 5 ст. 694 ЦК України).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Верховний Суд у постанові від 18.11.2021 по справі №921/395/20 дійшов висновку, що проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими грошовими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі за користування товарним кредитом (частина п`ята статті 694 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Саме тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

Крім того, у постановах від 10.09.2018 по справі №908/24/18, від 18.12.2018 по справі №908/639/18 та від 03.12.2019 по справі №902/235/19 Верховним Судом було зроблено висновок щодо правомірності одночасного стягнення відсотків за користування товарним кредитом, штрафу, інфляційних втрат і 3% річних.

З огляду на викладене судом відхиляються доводи відповідача про застосування до нього заходів одного виду відповідальності за порушення грошового зобов`язання. При цьому, пеня є мірою відповідальності, а, отже, її жодним чином не можна ототожнювати з відсотками річних або платою за користування товарним кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З посиланням на умови договору №143/23/33 від 03.11.2023 ТОВ «Фірма Ерідон» було заявлено до стягнення 36 % річних у розмірі 31 230,17 грн., проценти за користування товарним кредитом у розмірі 41 640,22 грн., пеню у розмірі 26 025,12 грн., які були нараховані за суму боргу до 05.03.2024.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки суд дійшов висновку про їх правильність та обґрунтованість.

Разом з тим, суд вважає за необхідне надати оцінку заявленому відповідачем клопотанню про зменшення розміру пені та 36% річних.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Господарський суд зауважує, що приписами чинного законодавства не встановлено переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких суд може зменшити неустойку, а, отже, вирішення вказаного питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

24.02.2022р. Указом Президента України №64/2022 „Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" було постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р.

Господарський суд зазначає, що сума основного боргу за договором №143/23/33 від 03.11.2023 була погашена в процесі вирішення даного спору, що свідчить про добросовісність поведінки відповідача. Разом з тим, крім основного боргу позивачем заявлено до стягнення проценти, відсотки та пеню, розмір яких становить 20,27 % від всієї ціни позову.

За таких обставин суд доходить висновку, що стягнення з відповідача всієї суми заявленої до стягнення пені покладатиме на ТОВ «Грейндеріс» надмірний тягар, оскільки навіть сума основного боргу була сплачена на користь позивача іншою особою за домовленістю з відповідачем.

Вищевикладене у своїй сукупності, за переконанням суду, є підставою для зменшення заявленої ТОВ «Фірма Ерідон» до стягнення пені з 26 025,12 грн. до 1 000,00 грн. Судом враховано, що докази на підтвердження понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем свого зобов`язання в матеріалах справи відсутні.

При цьому, господарським судом відхиляється клопотання ТОВ «Грейндеріс» про зменшення нарахованих позивачем 36% річних.

Так, у постанові від 18.03.2020р. по справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суд, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Слід зазначити, що у межах справи №902/417/18 судами було встановлено, щ умовами укладеного між сторонами договору поставки було встановлено сплату боржником 40% річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96% відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

Враховуючи обставини даної справи, приймаючи до уваги зменшення заявленої позивачем до стягнення пені, підстави для задоволення клопотання відповідача в частині зменшення відсотків річних відсутні, оскільки таке зменшення вже матиме наслідком порушення прав позивача.

Таким чином, суд доходить висновку про необхідність присудження до стягнення з ТОВ «Грейндеріс» на користь ТОВ «Фірма Ерідон» 36 % річних у розмірі 31 230,17 грн., процентів за користування товарним кредитом у розмірі 41 640,22 грн. та пені у розмірі 1 000,00 грн.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи вищезазначене, позов ТОВ «Фірма Ерідон» підлягає частковому задоволенню шляхом присудження до стягнення з ТОВ «Грейндеріс» 36 % річних у розмірі 31 230,17 грн., процентів за користування товарним кредитом у розмірі 41 640,22 грн. та пені у розмірі 1 000,00 грн., в іншій частині позову слід відмовити. Провадження у справі в частині вимог позивача про стягнення суми основного боргу у розмірі 388 941,78 грн. слід закрити.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача у повному обсязі незалежно від результатів вирішення спору (зменшення судом заявленої до стягнення пені) відповідно до приписів ч. 9 ст. 129 ГПК України; інша частина судового збору у розмірі 5 834,13 грн. може бути повернута позивачу з державного бюджету з огляду на закриття провадження в частині вимог про стягнення суми основного боргу.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 231, 236, 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Провадження у справі №916/984/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» до товариства з обмеженою відповідальністю «Грейндеріс» про стягнення суми основного боргу у розмірі 388 941,78 грн. закрити.

2.Позов задовольнити частково.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Грейндеріс» /03040, місто Київ, вул. Стельмаха Михайла, будинок 10-А; ідентифікаційний код 44255450/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» /08467, Київська обл., Переяслав- Хмельницький р-н., с. Чопилки, вул. Б. Хмельницького, 35; ідентифікаційний код 43106699/ 36 % річних у розмірі 31 230,17 грн. /тридцять одна тисяча двісті тридцять грн. 17 коп./, проценти у розмірі 41 640,22 грн. /сорок одна тисяча шістсот сорок грн. 22 коп./, пеню у розмірі 1 000,00 грн. /одна тисяча грн. 00 коп./, судовий збір у розмірі 1483,43 грн. /одна тисяча чотириста вісімдесят три грн. 43 коп./.

4.В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 15.08.2024.

Суддя С.П. Желєзна