Рішення

від 13.08.2024 по справі 918/481/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/481/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативна теплова компанія"

до відповідача Національного університету водного господарства та природокористування

про стягнення заборгованості в сумі 320 878,08 грн.

Секретар судового засідання Шилан І.С.

В засіданні приймали участь:

від позивача: Мицько Р.М. (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Пуха Д.А.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтернативна теплова компанія" звернулось до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Національного університету водного господарства та природокористування про стягнення заборгованості в розмірі 320 878,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за договором закупівлі теплової енергії за державні кошти №4Т/2 від 26.10.2023 продавець зобов`язався поставити в 2023 році, а покупець прийняти та оплатити вартість отриманої теплової енергії.

Продавець листом від 09.10.2023 №71 повідомив покупця про встановлені тарифи на теплову енергію. В подальшому, рішенням Рівненської міської ради від 19.12.2023 № 130 встановлено тариф на виробництво теплової енергії на установках з використанням Альтернативних джерел енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, у розмірі 2 738,68 грн/Гкал (без ПДВ).

Відтак, для приведення у відповідність тарифу, визначеного вказаним рішенням Рівненської міської ради вартості фактично отриманих обсягів теплової енергії в жовтні, листопаді, грудні 2023 року, продавець звернувся до покупця з проханням оформити акт приймання-передачі теплової енергії з урахуванням наведених змін.

Позивач зазначає, що відповідач не здійснив оплату отриманих послуг, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 11.06.2024.

11.06.2024 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з метою належної підготовки до судового засідання.

Ухвалою суду від 11.06.2024 розгляд справи по суті відкладено на 02.07.2024.

01.07.2024 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволення позову відмовити повністю.

Представник відповідача вказує, що відсутня заборгованість за Договором № 4Т/2 "Про закупівлю теплової енергії за державні кошти", що укладений між НУВГП та ТОВ "Альтернативна Теплова Компанія".

Крім того, представник відповідача зазначає, що ТОВ "Альтернативна Теплова Компанія" на дату підписання Додаткової угоди №1 до Договору № 4Т/2 від 26.10.2023 не ініціювала змін тарифів і вони залишились без змін. Протягом терміну дії Договору інших додаткових угод, в т.ч. щодо зміни вартості тарифу не укладалось.

Відтак, представник відповідача зазначає, що відсутні будь - які підстави для задоволення позовних вимог.

Також, 02.07.2024 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про продовження строку на подання відзиву.

Ухвалою суду від 02.07.2024 поновлено представнику Національного університету водного господарства та природокористування строк для подачі відзиву та долучено його до матеріалів справи, встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив до 19.07.2024. Розгляд справи по суті відкладено на 01.08.2024.

04.07.2024 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому додатково зазначає, що Верховний Суд у спорах про ефективність захисту прав, зокрема постанова від 04 червня 2024 року №910/16207/23 неодноразово виснував, що вимога укласти договір, додаткову угоду про зміну ціни чи встановлення прав та обов`язків не є ефективним способом захисту у випадках, коли сторони вчинили фактичні дії щодо передачі майна. У такому випадку, ефективним способом захисту права є вимога про захист права у майновому спорі.

Відтак, представник позивача вважає, що оскільки доводи відповідача про необхідність укладення додаткової угоди зводяться до його незгоди з вимогою позивача про сплату вартості теплової енергії за цінами, що встановлені рішенням Рівненської міської ради від 19.12.2023 №130, укладення додаткової угоди не стане ефективним способом захисту прав позивача на отримання коштів, що є предметом позову у справі, а вимагатиме додаткового звернення з позовом про стягнення боргу.

В судовому засіданні 01.08.2024 оголошено перерву до 13.08.2024.

В судовому засіданні 13.08.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення, яким позов задоволено.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

26.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтернативна теплова компанія" (надалі - учасник) та Національним університетом водного господарства та природокористування (надалі - замовник) підписано Договір про закупівлю теплової енергії за державні кошти №4Т/2 (надалі - Договір).

За цим Договором учасник бере на себе зобов`язання надати замовнику теплову енергію протягом 2023 року, код згідно ДК 021:2015 09320000-8 "Пара, гаряча вода та пов`язана продукція" (теплова енергія для потреб навчальних корпусів (№ 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, Спортивний корпус) та господарських об`єктів; теплова енергія для потреб гуртожитків (№ 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6)), а замовник - прийняти і оплатити надану теплову енергію (п. 1.1. Договору).

У відповідності до п. 3.1., 3.2. Договору, ціна цього Договору становить 6 753 012,00 грн, у тому числі ПДВ 1 125 502,00 грн. Ціна Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Розрахунки проводяться шляхом оплати після підписання сторонами акта прийому - передачі теплової енергії. Акт прийому - передачі теплової енергії підписується сторонами кожного місяця. Розрахунки за переданий товар проводяться в грошовій формі, відповідно до діючих на день оплати тарифів (п. 4.1., 4.2., 4.3. Договору).

Приписами п. 4.4., 4.5. Договору встановлено, що факт надання послуг засвідчується актом прийому - передачі теплової енергії, що підписується обома сторонами кожного місяця. Замовник проводить оплату за товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок учасника, який видається на підставі акту визначеного пунктом 4.4. цього договору.

Згідно п. 10.1. Договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2023 року. Керуючись ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони встановили, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними починаючи з 01 жовтня 2023 року.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток товариств.

На виконання вказаного Договору між сторонами підписано Акти здачі - приймання теплової енергії, а саме: акт №18 від 14.11.2023 на 353,47 Гкал за ціною 2 562,76 грн вартістю 905 858,78 грн (без ПДВ); акт № 17 від 12.12.2023 на 503,33 Гкал за ціною 2 562,76 грн вартістю 1 289 913,99 грн (без ПДВ); акт №35 від 20.12.2023 на 663,2 Гкал за ціною 2 562,76 грн вартістю 1 699 622,43 грн (без ПДВ).

За умов п. 4.11. Договору тарифи на теплову енергію можуть змінюватися у разі прийняття уповноваженим органом відповідних нормативних актів. У разі зміни тарифу сторонами в обов`язковому порядку здійснюється перерахунок за новими тарифами, які є обов`язковими для Сторін за даним Договором з моменту введення їх в дію.

Рішенням Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 19.12.2023 № 130 встановлено тариф на виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, зокрема, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету - у розмірі 2 738,68 грн/Гкал (без ПДВ).

Пунктом 3 вказаного положення визначено, що воно набирає чинності з дня його офіційного оприлюднення на сайті Рівненської Міської Ради та її виконавчого Комітету i застосовується з початку опалювального сезону 202З-2024 років в Рівненській міській територіальній громаді, визначеного розпорядженням міського голови.

Також, пп. 3 п. 3 рішення № 130 від 19.12.2023 встановлено, що ТОВ "Альтернативна теплова компанія" для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, застосовувати тариф на виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії (крім населення), встановлений цим рішенням.

Відтак, на виконання вказаного рішення, позивач виставив відповідачу Акт здачі - приймання теплової енергії № 1 від 12.01.2024, в якому вказано, що сторони домовились здійснити перерахунок з транспортування теплової енергії для бюджетних установ в січні 2024 року за жовтень, листопад, грудень 2023 року згідно рішення № 130 виконавчого комітету Рівненської міської ради від 19.12.2023. За вказаним Актом всього до сплати - 320 878,08 грн.

Позивач зазначає, що в порушення умов Договору, відповідач не оплатив вартість спожитих обсягів теплової енергії за цінами, що визначені суб`єктом владних повноважень, підписаний акт приймання-передачі з урахуванням відкоригованих цін не повернув, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд враховує наступне.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою договірні відносини, що склалися між сторонами у даній справі, мають ознаки договору поставки, на які поширюються приписи ст. 712 ЦК України, згідно з якою продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою цієї статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статей 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 632 ЦК України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 3 ст. 189 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Частинами 1 та 2 ст. 190 ГК України передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України "Про ціни і ціноутворення".

Як встановлено судом, спір між сторонами виник через донарахування позивачем відповідачу за період жовтень - грудень 2023 року вартості теплової енергії за рішенням Рівненської міської ради.

Згідно ст. 2 Закону України "Про теплопостачання" цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про теплопостачання" до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема, перегляд за власною ініціативою та/або за зверненням суб`єкта господарювання тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій, атомних електростанцій та когенераційних установок), але не більше одного разу на квартал

У відповідності до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, позивачем виконано прийняті на себе зобов`язання з постачання теплової енергії, обумовлені договором, а відповідачем, у свою чергу, прийнято та спожито теплову енергію.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів оскарження вказаних в акті та рахунку позивача обсягів спожитої теплової енергії у зв`язку з наявністю сумнівів щодо правильності показників обсягів споживання теплової енергії.

Також відповідачем не надано обґрунтованих заперечень та належних та допустимих доказів, які б спростовували факт споживання теплової енергії за спірний період в обсязі, який визначений позивачем.

Щодо заперечень вартості теплової енергії суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, приписами п. 4.11. Договору встановлено, що тарифи на теплову енергію можуть змінюватися у разі прийняття уповноваженим органом відповідних нормативних актів. У разі зміни тарифу сторонами в обов`язковому порядку здійснюється перерахунок за новими тарифами, які є обов`язковими для Сторін за даним Договором з моменту введення їх в дію.

Тобто, у відповідача, як споживача, у випадку зміни тарифів на теплове енергію, виникає обов`язок здійснювати оплату вартості отриманих послуг за ціною, що встановлена у відповідному рішенні уповноваженого органу.

При цьому, ні укладеним договором ні чинним законодавством не встановлено обов`язку сторін укладати додаткові угоди чи зміни до Договору.

Відтак, суд приходить до висновку, що після опублікування Рівненською міською радою, як уповноваженим органом, змін до тарифів на теплове енергію, у споживача виник обов`язок із оплати вартості отриманих послуг за новими тарифами.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до ст. 129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Національного університету водного господарства та природокористування (33028, Україна, Рівненська обл., місто Рівне, вулиця Соборна, будинок, 11, код ЄДРПОУ 02071116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативна теплова компанія" (01054, місто Київ, вулиця Дмитрівська, будинок 18/24, код ЄДРПОУ 36631296) заборгованість в розмірі 320 878,08 (триста двадцять тисяч вісімсот сімдесят вісім грн 00 коп.) грн та 4 813,20 (чотири тисячі вісімсот тринадцять грн 20 коп.) грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.08.2024.

Суддя А.М. Горплюк