Постанова

від 28.10.2024 по справі 918/481/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 року Справа № 918/481/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Юрчук М.І. , суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Піддубній Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національного університету водного господарства та природокористування на рішення Господарського суду Рівненської області від 13.08.2024 (повний текст - 20.08.2024) у справі №918/481/24 (суддя Горплюк А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативна теплова компанія"

до Національного університету водного господарства та природокористування

про стягнення заборгованості в сумі 320878,08 грн

за участю представників:

позивача Мицько Р.М. (поза межами приміщення суду);

відповідача (апелянта) не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 13.08.2024 у справі №918/481/24 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативна теплова компанія" до Національного університету водного господарства та природокористування про стягнення 320878,08 грн. Стягнуто з Національного університету водного господарства та природокористування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативна теплова компанія" заборгованість в розмірі 320878,08 грн та 4813,20 грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Національний університет водного господарства та природокористування звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

В скарзі апелянт зазначає, що Договір №4Т/2 «Про закупівлю теплової енергії за державні кошти» між НУВГП та ТОВ «Альтернативна теплова компанія», по якому ніби-то і виникла заборгованість, укладено 26.10.2023. Додатком №2 до даного договору визначено тариф для постачання теплової енергії для потреб навчальних корпусів 3075,312 грн/Гкал (з ПДВ) або 2562,758 грн/Гкал без ПДВ.

Останню оплату за спожиту теплову енергію було здійснено на підставі платіжних доручень від 22.12.2023 відповідно до актів №35 та №36 вiд 20.12.2023, тобто уже після винесення Рівненською міською радою рішення №130 від 19.12.2023.

Звертає увагу, що Додатковою угодою №1 від 26.12.2023, яка підписана обома сторонами договору після винесення Рівненською міською радою рішення №130 від 19.12.2023, зменшено суму фінансових зобов`язань до фактично оплачених послуг. Даною додатковою угодою фактично засвідчено повне виконання зобов`язань взятих НУВГП за Договором №4Т/2 від 26.10.2023.

Крім цього, Додатковою угодою було внесено зміни до Додатку №2 до Договору №4Т/2 від 26.10.2023 в частині кількості Гкал та загальної вартості договору (показники зменшено до фактичного споживання). Зміни до тарифів (вказаних в Додатку №2) не вносились.

Відповідно, ТОВ «Альтернативна теплова компанія» на дату підписання Додаткової угоди №1 до Договору №4Т/2 від 26.10.2023, після винесення Рівненською міською радою рішення №130 від 19.12.2023, не ініціювало змін тарифів і вони залишились без змін. Так само ТОВ «Альтернативна теплова компанія» не заявляла жодних претензій про заборгованість

Протягом терміну дії Договору інших додаткових угод, в т.ч. щодо зміни вартості тарифу не укладалось, що, жодним чином не було враховано судом першої інстанції.

Також зазначає, що судом першої інстанції проігноровано посилання відповідача на вимоги ст.48 Бюджетного кодексу України, відповідно до яких, розпорядники бюджетних коштів можуть брати бюджетні зобов`язання та здійснювати платежі тільки в межах відповідних бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, обсяг узятих бюджетних зобов`язань повинен бути в межах бюджетного періоду (календарний рік).

Виходячи з того, що позивачем в межах дії договору та бюджетного періоду не ініційовано змін до тарифів, не повідомлено про жодну заборгованість, то підстав відображення заборгованості в обліку університету не було. Відповідно і до кошторису на 2024 рік такі суми не включені.

Зазначає, що судом першої інстанції проігноровано той факт, що рішення №130 в частині щодо поширення його дії з початку опалювального сезону 2023-2024 років в Рівненській територіальній громаді (дія нормативно-правового акту в часі), прямо суперечить вимогам ст.58 Конституції України щодо того, що нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Даним же рішенням №130 від 19.12.2023 коригуються розміри тарифів з жовтня місяця, що унеможливлює своєчасне внесення змін до кошторисів або прийняття рішень щодо економії в межах сум визначених кошторисом.

На підставі викладеного відповідач просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 13.08.2024 у справі №918/481/24 повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ «Альтернативна теплова компанія» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національного університету водного господарства та природокористування на рішення Господарського суду Рівненської області від 13.08.2024 у справі №918/481/24 та призначено розгляд апеляційної скарги на 28.10.2024 об 11:00год. Запропоновано позивачу у строк до 21.10.2024 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України.

10.10.2024 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативна теплова компанія" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві позивач зазначає, що доводи апеляційної скарги про припинення зобов`язання з оплати вартості теплової енергії за цінами встановленими рішенням Рівненської міської ради від 19.12.2023 №130 на опалювальний сезон 2023-2024 років з одних лише міркувань, що підписання Додаткової угоди №1 мало місце 26.12.2023, тобто пізніше дати ухвалення рішення ради, є безпідставними.

Також зазначає, що для приведення у відповідність тарифу, визначеного рішенням Рівненської міської ради від 19.12.2023 №130 вартості фактично отриманих обсягів теплової енергії в жовтні, листопаді, грудні 2023 року, Продавець звернувся до Покупця з проханням оформити первинні документи, акт приймання-передачі теплової енергії, з урахуванням наведених змін, що підтверджується листом від 15.04.2024 №5678.

Продавець просив провести оплату вартості спожитих обсягів теплової енергії відповідно до актів приймання-передачі з урахуванням цін, встановлених рішенням Рівненської міської ради від 19.12.2023 №130.

Відповідач відмовився підписати акти та оплатити вартість теплової енергії за цінами, що встановлені рішенням Рівненської міської ради від 19.12.2023 №130, що стало підставою звернення з позовом у справі за майновою вимогою про оплату товару.

Доводи апеляційної скарги про припинення спірних зобов`язань та підстави їх виникнення вважає взаємовиключними, що є підставою стверджувати про відсутність правової визначеності скаржника у спірних відносинах.

На підставі викладеного позивач просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги Національного університету водного господарства та природокористування на рішення Господарського суду Рівненської області від 13.08.2024 у справі №918/481/24, а рішення - залишити без змін.

У судове засідання суду апеляційної інстанції 28.10.2024 з`явився представник позивача, відповідач не забезпечив явку свого представника, хоч про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений у встановленому законом порядку.

Оскільки сторони у справі належним чином повідомлялися про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, доводи апелянта викладені безпосередньо в апеляційній скарзі, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, надав пояснення по справі. Просив суд апеляційну скаргу Національного університету водного господарства та природокористування залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 13.08.2024 у справі №918/481/24 - без змін.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

26.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтернативна теплова компанія" (надалі - учасник) та Національним університетом водного господарства та природокористування (надалі - замовник) підписано Договір про закупівлю теплової енергії за державні кошти №4Т/2 (надалі - Договір).

За цим Договором учасник бере на себе зобов`язання надати замовнику теплову енергію протягом 2023 року, код згідно ДК 021:2015 09320000-8 "Пара, гаряча вода та пов`язана продукція" (теплова енергія для потреб навчальних корпусів (№2, №3, №4, №5, №6, №7, Спортивний корпус) та господарських об`єктів; теплова енергія для потреб гуртожитків (№ 1, №2, №3, №4, №5, №6)), а замовник - прийняти і оплатити надану теплову енергію (п.1.1. Договору).

У відповідності до п.п.3.1., 3.2. ціна цього Договору становить 6753012,00 грн, у тому числі ПДВ 1125502,00 грн. Ціна Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Згідно положень п.п.4.1.-4.3. Договору Розрахунки проводяться шляхом оплати після підписання сторонами акта прийому - передачі теплової енергії. Акт прийому - передачі теплової енергії підписується сторонами кожного місяця. Розрахунки за переданий товар проводяться в грошовій формі, відповідно до діючих на день оплати тарифів.

Відповідно до пунктів 4.4., 4.5. Договору факт надання послуг засвідчується актом прийому - передачі теплової енергії, що підписується обома сторонами кожного місяця. Замовник проводить оплату за товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок учасника, який видається на підставі акту визначеного пунктом 4.4. цього договору.

За умов п.4.11. Договору тарифи на теплову енергію можуть змінюватися у разі прийняття уповноваженим органом відповідних нормативних актів. У разі зміни тарифу сторонами в обов`язковому порядку здійснюється перерахунок за новими тарифами, які є обов`язковими для Сторін за даним Договором з моменту введення їх в дію.

Згідно п. 10.1. цей Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2023 року. Керуючись ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України сторони встановили, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними починаючи з 01 жовтня 2023 року.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток товариств.

На виконання вказаного Договору між сторонами підписано Акти здачі - приймання теплової енергії, а саме: акт №18 від 14.11.2023 на 353,47 Гкал за ціною 2562,76 грн вартістю 905858,78 грн (без ПДВ); акт №17 від 12.12.2023 на 503,33 Гкал за ціною 2562,76 грн вартістю 1289913,99 грн (без ПДВ); акт №35 від 20.12.2023 на 663,2 Гкал за ціною 2562,76 грн вартістю 1699622,43 грн (без ПДВ).

Рішенням Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 19.12.2023 №130 встановлено тариф на виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, зокрема, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету - у розмірі 2738,68 грн/Гкал (без ПДВ).

Пунктом 3 вказаного положення визначено, що воно набирає чинності з дня його офіційного оприлюднення на сайті Рівненської міської ради та її виконавчого комітету i застосовується з початку опалювального сезону 2023-2024 років в Рівненській міській територіальній громаді, визначеного розпорядженням міського голови.

Також, пп.3 п.3 рішення №130 від 19.12.2023 встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Альтернативна теплова компанія" для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, застосовувати тариф на виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії (крім населення), встановлений цим рішенням.

На виконання вказаного рішення, позивач виставив відповідачу Акт здачі - приймання теплової енергії №1 від 12.01.2024, в якому вказано, що сторони домовились здійснити перерахунок з транспортування теплової енергії для бюджетних установ в січні 2024 року за жовтень, листопад, грудень 2023 року згідно рішення №130 виконавчого комітету Рівненської міської ради від 19.12.2023. За вказаним актом всього до сплати - 320878,08 грн.

Позивач звернувся з позовом стверджуючи, що відповідач не оплатив вартість спожитих обсягів теплової енергії за цінами, які визначені суб`єктом владних повноважень, підписаний акт приймання-передачі з урахуванням відкоригованих цін не повернув.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:

Як передбачено ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою договірні відносини, що склалися між сторонами у даній справі, мають ознаки договору поставки, на які поширюються приписи ст.712 ЦК України, згідно з якою продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою цієї статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з ч.3 ст.189 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Частинами 1 та 2 статті 190 Господарського кодексу України передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України "Про ціни і ціноутворення".

Спір між сторонами виник через донарахування позивачем відповідачу за період жовтень - грудень 2023 року вартості теплової енергії за рішенням Рівненської міської ради.

Статтею 2 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про теплопостачання" до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема, перегляд за власною ініціативою та/або за зверненням суб`єкта господарювання тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій, атомних електростанцій та когенераційних установок), але не більше одного разу на квартал.

Згідно ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як передбачено положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем виконано прийняті на себе зобов`язання з постачання теплової енергії, обумовлені договором, а відповідачем, у свою чергу, прийнято та спожито теплову енергію.

Відповідачем не надано доказів оскарження вказаних в акті та рахунку позивача обсягів спожитої теплової енергії у зв`язку з наявністю сумнівів щодо правильності показників обсягів споживання теплової енергії.

Також, відповідачем не надано обґрунтованих заперечень та належних та допустимих доказів, які б спростовували факт споживання теплової енергії за спірний період в обсязі, який визначений позивачем.

При цьому, у п.4.11. Договору погоджено, що тарифи на теплову енергію можуть змінюватися у разі прийняття уповноваженим органом відповідних нормативних актів. У разі зміни тарифу сторонами в обов`язковому порядку здійснюється перерахунок за новими тарифами, які є обов`язковими для Сторін за даним Договором з моменту введення їх в дію.

Тобто, як вірно зазначив суд першої інстанції, у відповідача, як споживача, у випадку зміни тарифів на теплове енергію, виникає обов`язок здійснювати оплату вартості отриманих послуг за ціною, що встановлена у відповідному рішенні уповноваженого органу.

При цьому, ні укладеним договором, ні чинним законодавством не встановлено обов`язку сторін укладати додаткові угоди чи зміни до Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 19.12.2023 №130 встановлено ТОВ "Альтернативна теплова компанія" тариф на виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, зокрема, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету - у розмірі 2738,68 грн/Гкал (без ПДВ). Згідно пункту 3 це рішення застосовується з початку опалювального сезону 2023-2024 років в Рівненській міській територіальній громаді, визначеного розпорядженням міського голови.

Опалювальний сезон 2023-2024 років в Рівненській міській територіальній громаді встановлено розпорядженням Рівненського міського голови від 13.10.2023 №1150-р починаючи з 17 жовтня 2023 року, що охоплює період виникнення спірної заборгованості.

Рішення виконавчого комітету є чинним, у судовому порядку не оспорюється.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що після опублікування Рівненською міською радою, як уповноваженим органом, змін до тарифів на теплове енергію, у споживача виник обов`язок із оплати вартості отриманих послуг за новими тарифами.

Відповідно до ст.ст.74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.78 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, встановлені факти та зміст позовних вимог, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативна теплова компанія" до Національного університету водного господарства та природокористування про стягнення 320878,08 грн.

Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору у справі покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національного університету водного господарства та природокористування на рішення Господарського суду Рівненської області від 13.08.2024 у справі №918/481/24 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 30.10.2024.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Коломис В.В.