Рішення

від 19.08.2024 по справі 5023/10655/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2024 р.м. ХарківСправа № 5023/10655/11 (922/1987/24)

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Усатий В.О.

судді: Хотенець П.В. , Прохоров С.А.

розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи

в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, буд. 126, код ЄДРПОУ 14315629) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станкінпром" (61035, м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 127, корпус А, офіс 207, код ЄДРПОУ 40665022) про стягнення коштів в межах справи про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева»

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство "Завод імені В.О Малишева", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Станкінпром", в якій просить суд стягнути з останнього пеню за несвоєчасне виконання зобов`язання по Договору поставки №683дп від 29.05.2020 по монтажу обладнання за період з 25.11.2020 по 23.02.2021 - 1 747 200,00 грн., штраф у розмірі 2% - 384 000,00 грн., збитки за не реєстрацію податкової накладної у розмірі 640 000,00 грн та судові витрати.

В провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться справа про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева», яка розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В. та Прохоров С.А.

Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство (вхідний номер 1987/24 від 06.06.2024) передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В., Прохоров С.А.

Ухвалою суду від 11.06.2024 прийнято позовну заяву Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станкінпром" до розгляду в межах справи №5023/10655/11 про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева». Відкрито провадження у справі № 5023/10655/11 (922/1987/24). Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, подати суду заяву із обґрунтуванням своїх заперечень протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має надіслати суду відзив, який повинен відповідати вимогам статті 165 Господарського процесуального кодексу України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Копію відзиву та доданих до нього документів відповідач має надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог статті 166 Господарського процесуального кодексу України протягом п`яти днів з дня отримання відзивів. Докази надіслання відповіді на відзив іншим сторонам надати суду. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив із урахуванням вимог статті 167 Господарського процесуального кодексу України протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Докази надіслання заперечень іншим сторонам надати суду. Роз`яснено учасникам справи, що відповідні заяви по суті справи повинні відповідати вимогам статей 161-167 Господарського процесуального кодексу України та мають бути подані у строк, визначений в ухвалі.

13.06.2024 до суду від Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева»надійшло клопотання (вх.№15405), в якому останній просив суд залучити до участі у справі № 5023/10655/11 (922/1987/24) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість» (код ЄДРПОУ 37854297, юридична адреса: 04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, 36).

Ухвалою суду від 18.06.2024, крім іншого, у задоволенні клопотання (вх. №15405 від 13.06.2024) Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерне товариство "Українська оборонна промисловість" - відмовлено.

Для надання можливості відповідачу скористатися своїми процесуальними правами відповідно до ст.251, ст.252 та ст.167 Господарського процесуального кодексу України, суд, з використанням установи поштового зв`язку АТ "Укрпошта", направив на адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Станкінпром" (61035, м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 127, корпус А, офіс 207 ) , яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ухвалу суду про відкриття провадження по справі №5023/10655/11 (922/1987/24) від 11.06.2024 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Однак, вказану судову кореспонденцію 01.07.2024 повернуто на адресу суду з відміткою пошти в довідці ф.20: "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заг18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №5023/10655/11 (922/1987/24) у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що не отримання відповідачем кореспонденції, яку господарський суд з дотриманням вимог процесуального закону надіслав за належною адресою, є обставиною, яка зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

На підставі викладеного, відповідач несе ризики такої своєї поведінки, що цілком залежала від його волі. Водночас, відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, починається обрахунок визначеного судом процесуального строку на подання відповідачем відзиву на позов.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд зазначає, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

29.05.2020 між Державним підприємством "Завод імені В.О Малишева" (далі - Позивач, ДП "ЗІМ", Покупець, Підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Станкінпром" (далі - Відповідач, Постачальник, ТОВ "Станкінпром") укладено Договір поставки №683дп (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити Покупцю котельне та теплорозподільче обладнання VIESSMANN VITOCROSSAL 300 CRU ( далі - Обладнання), а Покупець - прийняти і оплатити Обладнання. Обладнання повинно бути виготовлено не раніше 2020 року. Договір укладається на виконання контракту за державним замовленням.

Згідно з п.2.1. Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 17.06.2020 до Договору поставки від 29.05.2020 №683дп ціна цього Договору становить 19 200 000,00 (дев`ятнадцять мільйонів двісті тисяч) гривень 00 коп., в тому числі ПДВ 20% 3 200 000,00 грн., що еквівалентно 651 695,77 (шістсот п`ятдесят одна тисяча шістсот дев`яносто п`ять) Євро 77 центів (за курсом НБУ на 22.05.2020 р. 1 євро =29,4616 грн.) на день завершення торгів на електронному торгівельному майданчику (далі ETM) (https: //Smarttender.biz/tenders) -22.05.2020р., і включає вартість Обладнання, упаковки і транспортування до місця постачання, визначеного п.3.1. цього Договору, вартість проекту - "Технічне переоснащення системи теплопостачання об`єктів №1 та №2 з встановленням модульної газової котельні потужністю 6МВт на Державному підприємстві "Завод імені В.О Малишева" за адресою: вул.Морозова,13, м.Харків" та узгодження його з отриманням всіх необхідних дозволів, вартість монтажних і пусконалагоджувальних робіт, комплекту витратних матеріалів з урахуванням вартості проведення регламентних робіт з обслуговування Обладнання протягом двох років та вартість навчання (інструктажу) фахівців Покупця."

Відповідно до п.2.3.1 Договору попередня оплата у розмірі 80% від ціни Договору , що становить 15 360 000,00 (п`ятнадцять мільйонів триста шістдесят тисяч) гривень 00 коп., в т.ч. ПДВ 20% 2 560 000,00 грн., протягом 15 робочих днів з дня отримання оригіналу рахунку Постачальника.

Згідно п. 2.3.2. Договору, 20% від ціни Договору, що становить 3 840 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% 640 000,00 грн, протягом 15 робочих днів з дня підписання Акта прийому-передачі монтажних і пусконалагоджувальних робіт.

Згідно з п.3.2 Договору строк поставки Обладнання становить 180 календарних днів з дня виконання Покупцем п.2.3.1 даного Договору. Строк проведення монтажу Обладнання на території Покупця становить 90 календарних днів з дня підписання Акту попереднього приймання Обладнання на території Покупця. Строк проведення пусконалагоджувальних робіт - 25 календарних днів з дня завершення монтажу Обладнання, що оформлюється відповідним актом.

Відповідно до п.10.1 Договору в редакції Додаткової угоди №3 від 15.12.2021, цей Договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2021 року включно, але у будь - якому випадку до повного виконання Сторонами зобов`язань, передбачених даним Договором.

Додатком №1 до Договору поставки №683дп від 29.05.2020 сторонами погоджено Специфікацію на постачання котельного та теплорозподільчого обладнання VIESSMANN VITOCROSSAL 300 CRU.

Додатком №2 до Договору поставки №683дп від 29.05.2020 сторонами погоджено програму навчання (інструктажу) технічних спеціалістів по роботі та обслуговуванню котельного та теплорозподільчого обладнання VIESSMANN VITOCROSSAL 300 CRU.

Додатком №3 до Договору поставки №683дп від 29.05.2020 сторонами погоджено регламент технічного обслуговування котельного та теплорозподільчого обладнання VIESSMANN VITOCROSSAL 300 CRU протягом трьох років за умови експлуатації Обладнання цілодобово.

17.06.2020 між ДП "Завод імені В.О Малишева" та ТОВ "Станкінпром" укладено Додаткову угоду №1 до Договору поставки №683дп від 29.05.2020.

24.12.2020 між ДП "Завод імені В.О Малишева" та ТОВ "Станкінпром" укладено Додаткову угоду №2 до Договору поставки №683дп від 29.05.2020.

15.12.2021 між ДП "Завод імені В.О Малишева" та ТОВ "Станкінпром" укладено Додаткову угоду №3 до Договору поставки №683дп від 29.05.2020.

Так , на виконання п.2.3.1 Договору ДП "Завод імені В.О Малишева" платіжним дорученням №11.06.2020 №3 здійснено попередню оплату у розмірі 80% за котельне теплорозподільне обладнання VIESSMANN VITOCROSSAL 300 CRU, що становить 15 360 000,00 грн.

26.08.2020 між ДП "Завод імені В.О Малишева" та ТОВ "Станкінпром" підписано акт попереднього приймання Обладнання на території покупця (а.с.37) , на виконання п.3.2. Договору .

На виконання умов Договору Постачальником здійснено поставку Товару на загальну суму 19 200 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% 3 200 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 16.10.2020 №РН-007 та актом приймання Обладнання на території Покупця від 16.10.2020.

Відповідно до п.6.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором.

Відповідно до п.6.2 Договору , у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань за цим Договором , Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 % від ціни Договору за кожний день прострочення , а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 2% від ціни Договору.

Пунктом 6.5 Договору передбачено, що у разі порушення термінів вказаних в пунктах 3.2, 4.13, 4.14, 5.4., цього Договору Постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1% від ціни Договору за кожен день прострочення по кожному з перерахованих пунктів окремо.

В матеріалах справи наявні листи від 06.11.2020 №00216/080/5620 та від 22.03.2021 №002-16/080/1694 ДП "Завод імені В.О Малишева" адресовані ТОВ "Станкінпром" з вимогою про надання інформації про причини призупинення робіт.

Крім того, в матеріалах справи наявна Претензія ДП "Завод імені В.О Малишева" від 12.11.2021 №002-16/013/5695 адресована ТОВ "Станкінпром" претензію вих №002-16/013/5695 з вимогою у строк до 11.12.2021, виконати зобов`язання по Договору поставки №683дп від 29.05.2020 та сплатити пеню та штраф.

Як зазначає позивач, станом на час подачі позовної заяви відповідачем монтаж Обладнання погоджений умовами Договору поставки №683дп від 29.05.2020 не проведений.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням зобов`язання по монтажу обладнання відповідачем, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за період з 25.11.2020 по 23.02.2021 у розмірі 1 747 200,00 грн. та штраф у розмірі 2% 384 000,00 грн., а також збитки за не реєстрацію податкової накладної у розмірі 640 000,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п.2.3.1 Договору ДП "Завод імені В.О Малишева" платіжним дорученням №11.06.2020 №3 здійснено попередню оплату у розмірі 80% за котельне теплорозподільне обладнання VIESSMANN VITOCROSSAL 300 CRU, що становить 15 360 000,00 грн.

Згідно з п.3.2 Договору сторонами погоджено строки поставки Обладнання, які становлять 180 календарних днів з дня виконання Покупцем п.2.3.1 даного Договору, а також строк проведення монтажу Обладнання на території Покупця, який становить 90 календарних днів з дня підписання Акту попереднього приймання Обладнання на території Покупця. Строк проведення пусконалагоджувальних робіт - 25 календарних днів з дня завершення монтажу Обладнання, що оформлюється відповідним актом.

26.08.2020 між ДП "Завод імені В.О Малишева" та ТОВ "Станкінпром" підписано акт попереднього приймання Обладнання на території покупця (а.с.37) , на виконання п.3.2. Договору.

Таким чином, враховуючи положення п.3.2. Договору монтаж Обладнання повинен бути проведений у період з 27.08.2020 по 24.11.2020 включно.

Проте матеріали справи не містять доказів проведення ТОВ "Станкінпром" монтажу Обладнання на території Покупця, а відповідачем, в порушення вимог статей 73, 74 ГПК України, таких до суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Статтею 611 ЦК України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

І цивільним, і господарським законодавством допускається можливість забезпечувати виконання зобов`язань таким способом, як пеня.

Господарський кодекс України не містить поняття пені. Водночас, згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, господарським законодавством закріплено, що у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК).

Тлумачення вказаної норми дозволяє констатувати, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.

Як наслідок, враховуючи ч. 2 ст. 9 ЦК України та ч. 2 ст. 4 ГК України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, Суд вважає, що сторони не позбавлені права у господарському договорі забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов`язання.

Крім того, Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Тлумачення положень ч. 3 ст. 549 ЦК України в аспекті меж свободи договору дає можливість зробити висновок, що сторони у договорі можуть забезпечити за допомогою пені виконання негрошового зобов`язання.

Вищезазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2019 року у справі № 904/3565/18.

Відповідно до п.6.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором.

Відповідно до п.6.2 Договору , у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань за цим Договором , Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 % від ціни Договору за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 2% від ціни Договору.

Із наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що позивачем нарахована пеня в розмірі 0,1 % від ціни Договору за період з 25.11.2020 по 23.02.2021 у загальному розмірі 1 747 200,00 грн.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем саме негрошового зобов`язання - несвоєчасне виконання зобов`язання по Договору поставки №683дп від 29.05.2020 по монтажу обладнання, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він не суперечить вимогам укладеного між сторонами Договору та чинного законодавства, а також здійснений арифметично вірно, у зв`язку із чим, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання зобов`язання по Договору поставки №683дп від 29.05.2020 по монтажу обладнання за період з 25.11.2020 по 23.02.2021 - 1 747 200,00 грн.

Здійснивши перевірку розрахунку штрафу у розмірі 2% від ціни Договору, суд доходить висновку, що нарахування штрафу у розмірі 384 000,00 грн., не суперечать вимогам чинного законодавства та є арифметично вірними, у зв`язку із чим підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення збитків за не реєстрацію податкових накладних у розмірі 640 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом, 29.05.2020 між Державним підприємством "Завод імені В.О Малишева" (далі - Позивач, ДП "ЗІМ", Покупець, Підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Станкінпром" (далі - Відповідач, Постачальник, ТОВ "Станкінпром") укладено Договір поставки №683дп (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити Покупцю котельне та теплорозподільче обладнання VIESSMANN VITOCROSSAL 300 CRU ( далі - Обладнання), а Покупець - прийняти і оплатити Обладнання. Обладнання повинно бути виготовлено не раніше 2020 року. Договір укладається на виконання контракту за державним замовленням.

На виконання п.2.3.1 Договору ДП "Завод імені В.О Малишева" платіжним дорученням №11.06.2020 №3 здійснено попередню оплату у розмірі 80% за котельне теплорозподільне обладнання VIESSMANN VITOCROSSAL 300 CRU, що становить 15 360 000,00 грн.

На виконання умов Договору Постачальником здійснено поставку Товару на загальну суму 19 200 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% 3 200 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 16.10.2020 №РН-007.

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За приписами п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну та/або розрахунок коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року, в яких загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов`язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Суд зазначає, що доказів реєстрації відповідачем податкової накладної на різницю між здійсненою позивачем попередньою оплатою товару та вартістю фактично поставленого товару на суму 3 840 000,00 грн., у тому числі ПДВ 640 000,00 грн. матеріали справи не містять.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Як зазначено судом вище, доказів реєстрації відповідачем відповідної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 640 000,00 грн. матеріали справи не містять, а відповідачем зазначені обставини не спростовані, отже, відповідач не виконав належним чином обов`язку, встановленого Договором та Податковим кодексом України, протилежного суду не доведено.

Таким чином, ураховуючи встановлені вище обставини та наведені норми законодавства, вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками останнього.

Аналогічний правовий висновок також міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків за не реєстрацію податкової накладної у розмірі 640 000,00 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача пеню за несвоєчасне виконання зобов`язання по монтажу обладнання зі період 25.11.2020 по 23.02.2021 - у розмірі 1 747 200,00 грн., штраф у розмірі 2% - 384 000,00 грн., збитків за не реєстрацію податкової накладної у розмірі 640 000,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи задоволення позову, суд вважає доцільним стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 33254,40 грн.

Керуючись статтями 7, 8 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Станкінпром" (61035, м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 127, корпус А, офіс 207, код ЄДРПОУ 40665022) на користь Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126, код ЄДРПОУ 14315629) пеню за несвоєчасне виконання зобов`язання по монтажу обладнання зі період 25.11.2020 по 23.02.2021 - у розмірі 1747200,00 грн, штраф у розмірі 2% - 384 000,00 грн., збитків за не реєстрацію податкової накладної у розмірі 640 000,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 33254,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач : Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева» (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126, код ЄДРПОУ 14315629).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Станкінпром" (61035, м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 127, корпус А, офіс 207, код ЄДРПОУ 40665022).

Рішення складено та підписано 19.08.2024.

Головуючий суддя Суддя Суддя В.О. Усатий П.В. Хотенець С.А. Прохоров