Постанова

від 08.08.2024 по справі 917/1621/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2024 року

м. Київ

Cправа № 917/1621/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Жукова С. В., Огородніка К. М.,

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

учасники справи:

представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Сервіс-Безпека" - Шендрик С. І.,

представник Білицької селищної ради - Панченко О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільські традиції" (вх. № 3180/2024)

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2024

у складі колегії суддів: Россолова В. В. - головуючого, Хачатрян В. С., Склярук О. І.

та на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 12.12.2023 (в частині визнання кредиторських вимог Білицької селищної ради)

у складі судді Ореховської О. О.

у справі № 917/1621/22

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Сервіс-Безпека"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільські традиції"

про банкрутство,-

На розгляд суду постало питання обґрунтованості грошових податкового органу до боржника щодо орендної плати за землю.

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи

1. 17.01.2023 ухвалою Господарського суду Полтавської області відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільські традиції" (далі - ТОВ "Сільські традиції"), визнано кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Сервіс-Безпека" у розмірі 4 259 988 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Несвіта В. І.

2. Після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство до Господарського суду Полтавської області з грошовими вимогами до боржника звернулася Білицька селищна рада, яка просила визнати безпідставно збережені боржником кошти за користування земельною ділянкою у розмірі орендної плати період з 12.04.2020 до 17.01.2023 у сумі 5 552 753,11 грн.

3. З грошовими вимогами до ТОВ "Сільські традиції" також звернулося Головне управління ДПС у Полтавській області.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. 20.04.2011 між Білицькою селищною радою (орендодавець) та ТОВ "Белгракорм-Полтавщина" (після зміни найменування - ТОВ "Сільські традиції") (орендар) був укладений договір оренди землі № 3, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 57,3 га у тому числі 57,3 га земель ведення товарного сільськогосподарського виробництва/під господарськими будівлями і дворами, яка знаходиться на вул. Будівельній, 1 в смт Білики Білицької селищної ради (пункти 1, 2 договору).

5. Згідно з пунктами 3, 16 цього договору на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна - господарські будівлі, а також інші об`єкти інфраструктури асфальтні площадки та дороги. її цільове призначення - сільськогосподарського призначення - для ведення товарного с/г виробництва (під господарськими будівлями і дворами).

6. Надалі сторони неодноразово вносили зміни до зазначеного договору.

7. На момент укладення договору оренди кадастровий номер цій земельній ділянці не був присвоєний.

8. 20.04.2011 було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

9. Згідно з постановою Кабінету міністрів України № 1051 від 17.10.2012 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру" кадастровий номер земельної ділянки за адресою вул. Будівельна, 1, смт. Білики, Кобеляцький район, Полтавська область було змінено/переприсвоєно з 5321855300:30:003:0399 на 5321855300:30:003:0392, що підтверджується листом Відділу № 4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 28.11.2023 за № 29-16-0.164-5558/15-23.

9.07.2017 Відділом у Кобеляцькому району районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області була здійснена державна реєстрація земельної ділянки.

10. Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-000626562023 від 05.04.2023 у відповідному реєстрі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5321855300:30:003:0392 наявна така інформація: місце розташування - Полтавська область, Кобеляцький район, смт Білики, вул. Будівельна,1; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; форма власності - комунальна власність; площа земельної ділянки - 57,2999 га; дата проведення нормативної грошової оцінки - 11.02.2023; проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, 20.04.2011, дата державної реєстрації земельної ділянки - 10.07.2017; орендар - ТОВ Белгранкорм-Полтавщина, податковий номер - 36156348, дата державної реєстрації речового права - 21.06.2011, строк дії речового права - 49.

11. 30.11.2018 Господарський суд Полтавської області ухвалив рішення у справі № 917/1879/17, залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2019, яким розірвав укладений між ТОВ "Сільські традиції" та Білицькою селищною радою договір оренди від 20.04.2011 № 3 земельної ділянки з кадастровим номером 5321855300:30:003:0392, площею 57,2999 га.

12. 09.07.2019 сторони договору підписали акт приймання-передачі (повернення) цієї земельної ділянки.

13. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.04.2023 за ТОВ "Сільські традиції" зареєстровано право власності на нежитлове приміщення - майновий комплекс на вул. Будівельна, будинок 1, смт Білики Кобеляцького району Полтавської області, який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 5321855300:30:003:0392.

14. Факт розміщення нежитлових будівель (свинокомплексу) підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру земельну ділянку від 05.04.2023 за № НВ-0000626562023 та додатком до витягу Державного земельного кадастру - Кадастровим планом земельної ділянки.

15. Після розірвання договору оренди земельна ділянка надалі перебувала у користуванні ТОВ "Сільські традиції".

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

16. 12.12.2023 ухвалою Господарського суду Полтавської області у справі № 917/1621/22 визнано грошові вимоги:

17. Білицької селищної ради в сумі 5 552 753,11 грн та 5 368 грн витрат щодо сплати судового збору; у задоволенні клопотання Білицької селищної ради про визнання поважними причин пропуску та поновлення строку на звернення із заявою про грошові вимоги до боржника, встановленого частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі -КУзПБ) відмовлено;.

18. Головного управління ДПС у Полтавській області в сумі 875 724,84 грн та 5 368 грн витрат щодо сплати судового збору.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

19. 03.04.2024 постановою Східного апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Полтавської області від 12.12.2023 у справі № 917/1621/22 змінено в частині визнання розміру грошової вимоги Білицької селищної ради, встановивши її належний розмір в сумі 4 493 399,19 грн (заявлені вимоги) та 5 368 грн витрат по сплаті судового збору, сплаченого заявником при зверненні із заявою про грошові вимоги до боржника. У решті оскаржувану ухвалу залишено без змін.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

20. У касаційній скарзі ТОВ "Сільські традиції" просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 12.12.2023 у справі № 917/1621/22 в частині визнання розміру грошової вимоги Білицької селищної ради; ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про визнання кредиторських вимог Білицької селищної ради у повному обсязі.

21. Скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції:

- не врахував того, що земельна ділянка не є сформованою, право власності за Білицькою селищною радою на неї не зареєстроване, а тому застосував статтю 79-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 05.03.2020 у справі № 922/926/19;

- допустив подвійне визнання грошових вимог щодо орендної плати та земельного податку, нарахованих за користування однією і тією ж самою земельною ділянкою всупереч приписам підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах;

- прийняв на стадії апеляційного провадження від кредитора доказ - витяг з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки від 04.02.2014 № 638 без клопотання про поновлення строків на його подання, не врахувавши правових позицій Верховного Суду, викладених у справах 922/1306/18, № 917/1997/17, № 922/536/18, № 922/393/18, № 911/3250/16, № 916/3130/17, № 913/632/17, № 916/4691/15;

22. ТОВ "Сільські традиції" також стверджує про допущені судом апеляційної інстанції порушення при перевірці здійсненого кредитором розрахунку безпідставно збережених коштів з орендної плати за землю та неправильне застосування статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України) за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

23. У відзиві на касаційну скаргу Білицька селищна рада просить закрити касаційне провадження, що стосується підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); у решті касаційну скаргу просить залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

24. Суд касаційної інстанції зауважує, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 ГПК України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

25. Предметом касаційного перегляду у цій справі постало питання щодо наявності/відсутності підстав для визнання грошових вимог кредитора до боржника.

26. За змістом статті 1 КУзПБ кредитор - це юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

27. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядок розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема положеннями статей 45 - 47 згаданого Кодексу.

28. Згідно з частиною першою статті 46 КУзПБ господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу.

29. У постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15 наведено правовий висновок, відповідно до якого на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них.

30. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.

31. Покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 27.08.2020 у справі №911/2498/18.

32. Заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.

33. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.

34. Суди попередніх інстанцій встановили, що між Білицькою селищною радою та боржником був укладений договір оренди земельної ділянки, який у судовому порядку був розірваний. На зазначеній земельній ділянці, що належить до земель сільськогосподарського призначення, розміщені нежитлові приміщення (свинокомплекс), що належить на праві власності боржнику. Після розірвання договору оренди боржник продовжив користуватися земельною ділянкою.

35. Грошові вимоги Білицької селищної ради розраховані як безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5321855300:30:003:0392 у розмірі орендної плати період з 12.04.2020 до 17.01.2023 у сумі 5 549 189,56 грн.

36. Суд апеляційної інстанції виходив із обов`язку боржника сплатити на користь кредитора безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю, проте, здійснивши перевірку розміру грошових вимог кредитора, визнав їх частково, а саме у сумі 4 493 399,19 грн.

37. Боржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції як щодо обов`язку сплачувати Білицькій селищній раді плату за землю у розмірі орендної плати, оскільки вважає, що за користування спірною земельною ділянкою він зобов`язаний сплачувати земельний податок, так і щодо визначеного цим судом розміру такої плати.

Щодо доводів про не сформованість земельної ділянки як об`єкта цивільних прав

38. Частиною першою статті 79 ЗК України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

39. Згідно із частинами першою - четвертою, дев`ятою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій, сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

40. Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

41. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 13.09.2020 у справі № 922/926/19, на неврахування висновків у якій наполягає скаржник.

42. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що земельній ділянці, яка належить до комунальної власності та розташована на вул. Будівельна, 1, у смт Білики, Полтавської області, присвоєно кадастровим номером 5321855300:30:003:0392 про що свідчить Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-000626562023 від 05.04.2023.

43. Таким чином, наведена земельна ділянка є сформованою як об`єкт цивільних прав, а тому судом апеляційної інстанції враховано правові висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 922/926/19.

44. Крім того, варто зауважити, що з набранням чинності з 01.01.2002 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності (частина друга статті 83 вказаного кодексу).

45. Тобто всі землі у межах населеного пункту вважаються такими, що з 01.01.2002 перебувають у комунальній власності, крім земель, належність яких державі або приватним власникам зафіксована у Земельному кодексі України.

46. Законом України від 05.02.2004 "Про розмежування земель державної та комунальної власності" (втратив чинність 01.01.2013 на підставі Закону України № 5245-VI від 06.09.2012) було визначено правові засади розмежування земель державної та комунальної власності і повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо регулювання земельних відносин з метою створення умов для реалізації ними конституційних прав власності на землю, забезпечення національного суверенітету, розвитку матеріально-фінансової бази місцевого самоврядування.

47. У статті 5 вказаного закону від 05.02.2004 було визначено, що суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

48. Водночас при розмежуванні земель державної та комунальної власності до земель комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст передаються: усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель, віднесених до державної власності; земельні ділянки за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти комунальної власності; землі запасу, які раніше були передані територіальним громадам сіл, селищ, міст відповідно до законодавства України; земельні ділянки, на яких розміщені об`єкти нерухомого майна, що є спільною власністю територіальної громади та держави (стаття 7 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності").

49. Починаючи з 01.01.2013, правовідносини у цій сфері регулює Закон № 5245-VI, за змістом пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" якого землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

50. а) земельні ділянки:

51. на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

52. які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

53. б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

54. Вказані правові висновки наведені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

55. З огляду на викладене, нездійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування відповідно до положень статті 79-1 ЗК України не є підставною для звільнення боржника від обов`язку сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності.

Щодо форми плати за землю

56. Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

57. Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України власності (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

58. Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

59. Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

60. З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата" за земельні ділянки державної і комунальної власності.

61. Суди попередніх інстанцій встановили, що боржник не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

62. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

63. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (подібний висновок сформульовано Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15).

64. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

65. Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

66. Наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та надалі неодноразово підтримана у численних постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах.

67. Установлені обставини свідчать, що боржник є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок кредитора - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тому зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Щодо розміру безпідставно збережених коштів

68. Згідно з пунктом 288.5 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

288.5.1. не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

288.5.2. не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

69. Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

70. Порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок встановлено Законом України "Про оцінку земель".

71. Відповідно до частини п`ятої статті 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

72. Статтею 13 Закону України "Про оцінку земель" встановлено випадки обов`язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

73. Згідно із частиною першою статті 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

74. За змістом статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

75. Порядок затвердження технічної документації з оцінки земель визначений статтею 23 Закону України "Про оцінку земель". Частинами першою, третьою та четвертою цієї статті передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 ПК України.

76. Пунктом 271.2 статті 271 ПК України встановлено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

77. Положеннями пункту 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

78. Отже, нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем.

79. Така правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22.

80. У постанові Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 646/4738/19 сформовано висновок, що за відсутності витягу з нормативно грошової оцінки у певний період щодо спірної земельної ділянки, за умови наявності у матеріалах справи інших документів, які підтверджують розмір нормативно грошової оцінки, встановлений, зокрема, відповідними органами місцевого самоврядування щодо спірної земельної ділянки, суд вправі ухвалити судове рішення у справі з урахуванням цих документів. У такому випадку рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого можна встановити нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, є належним доказом у справі.

81. При зверненні із заявою про визнання грошових вимог Білицькою селищною радою проведено розрахунок безпідставно збережених коштів заявником визначений виходячи з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 80 214 130,01 грн згідно з Витягом № НВ - 5300348572023 із технічної документації з нормативно грошової оцінки земельних ділянок від 07.04.2023) та розміру річної платати за землю - 3 % від її нормативно-грошової оцінки.

82. Водночас суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за кадастровим номером 5321855300:30:003:0392 нормативно грошова оцінка була проведена 11.02.2023, а тому дійшов правильного висновку, що її розмір підлягає застосуванню щодо визначення розміру плати за землю лише у 2023 році, чого не враховано судом першої інстанції при розгляді грошових вимог Білицької селищної ради.

83. У ході проведення апеляційного перегляду з метою з`ясування розміру нормативно-грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 5321855300:30:003:0392 за 2020- 2022 роки, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 запропоновано учасникам справи надати інформацію (пояснення), підтверджену належними доказами, щодо розміру нормативно-грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 5321855300:30:003:0392 за 2020- 2022 роки.

84. На виконання даної ухвали Східного апеляційного господарського суду 15.03.2024 Білицькою селищною радою надано письмові пояснення, в яких зазначено , що особа не має можливості надати витяги за вказаний період виходячи з того, що за повідомленням Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Витяги із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки за період 2020-2022 роки не формувалися, тобто відомості про нормативно грошову оцінку даної земельної ділянки відсутні.

85. У відповідний поясненнях Білицькою селищною радою також надано новий розрахунок розміру орендної плати виходячи з відомостей з витягу № 638 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.02.2014.

86. Зі свого боку, ТОВ "Сільські традиції" на виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду 15.03.2024 надало Висновок експерта за результатами проведення судової-економічної експертизи від 15.03.2024, розрахунок спеціаліста-бухгалтера від 07.11.2023, Витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 5321855300:30:003:0392 станом на 26.03.2019.

87. Судом апеляційної інстанції при визначенні розміру нормативно-грошової оцінки за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5321855300:30:003:0392 за період з 12.04.2020 по 31.12.2022 використано дані, відображені у Витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 5321855300:30:003:0392 станом на 26.03.2019, наданого самим боржником, з проведенням індексації грошової оцінки земель у відповідні періоди. Так, судом враховано такі коефіцієнти індексації за 2020 рік - 1,00, за 2021 рік - 1,10, за 2022 рік - 1,15, за 2023 рік - 1,051.

88. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції застосовані неправильні коефіцієнти індексації за грошової оцінки земель у відповідні періоди, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що спірна земельна ділянка належить до земель сільськогосподарського призначення, що має наслідком застосування коефіцієнта 1,0.

89. Пунктом 289.3 статті 289 ПК України встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації) не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

90. За приписами пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (у відповідній редакції), Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

91. Суди попередніх інстанцій встановили, що земельна ділянка, яка перебуває у користуванні боржника належить до земель сільськогосподарського призначення. Водночас при визначенні коефіцієнтів індексації відповідно до наданої Держгеокадастром інформації суд апеляційної інстанції помилково застосував коефіцієнти індексації за 2021 та 2022 роки, встановлені для земель не сільськогосподарського призначення, про що обґрунтовано зазначено скаржником у касаційній скарзі.

92. Здійснюючи перевірку грошових вимог кредитора, суд апеляційної інстанції погодився із Білицькою селищною радою щодо визначення річної орендної плати за землю у розмірі 3 % від її нормативно-грошової оцінки, з чим не погодився скаржник, оскільки вважає, що річна орендна плата має становити 1 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

93. Як зазначалося вище, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області (підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України).

94. У підпункті 288.5.2 статті 288 ПК України також визначено, що розмір орендної плати не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

95. Таким чином, для стягнення коштів, які селищна рада як власник земельної ділянки мала б отримати як орендну плату у спірних правовідносинах, слід встановити відсоток, що підлягав застосуванню при визначенні річної орендної плати.

96. Проте суди попередніх інстанцій, перевіряючи наданий кредитором розрахунок, не надали оцінки доводам боржника щодо ставок орендної плати та не встановили правої підстави застосованому кредитором річному розміру орендної плати саме у розмірі 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

97. Окрім того, того скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції допустив подвійне визнання грошової вимоги щодо орендної плати та земельного податку, нарахованих за користування однією і тією ж самою земельною ділянкою.

98. Згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

99. ПК України визначає також умови, за яких за користування земельною ділянкою сплачується земельний податок (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14) або орендна плата (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14).

100. Як зазначалося вище, боржник не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

101. Верховний Суд у постанові від 05.07.2022 у справі № 908/1721/21 наголосив, що одночасне стягнення як земельного податку і як орендної плати законом не передбачено.

102. Як вбачається із оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, при перевірці розрахунку суми збережених боржником коштів із орендної плати судами було вирахувано фактично сплачений боржником земельний податок, зокрема за 2020 і 2021 роки і один місяць 2022 року.

103. Проте, судами не враховано, що відповідно до ухвали суду першої інстанції від 12.12.2023 були визнані грошові вимоги Головного управління ДПС у Полтавській області до боржника в сумі 875 724,84 грн податкового боргу, серед яких земельний податок з юридичних осіб за 2022 рік у загальному розмірі 581 261,68 грн. Зазначена ухвала у цій частині учасниками справи не оскаржувалася.

104. Верховний Суд наголошує, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності (res judicata). Згідно із практикою Європейського суду з прав людини цей принцип, серед іншого, передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", заява № 48553/99, пункт 77, та від 05.07.2005 у справі "Агротехсервіс" проти України", заява № 62608/00, пункт 42).

105. Тож, з огляду на принцип правової визначеності, враховуючи неможливість одночасного стягнення як земельного податку так і орендної плати, судам попередніх інстанцій під час перевірки розрахунку орендної плати належало врахувати не лише фактично сплачені суми земельного податку, а й визнані судом грошові вимоги Головного управління ДПС у Полтавській області з цього податку.

106. За таких обставин доводи скаржника, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, частково підтвердилися.

107. Водночас колегія суддів відхиляє доводи скаржника про необґрунтоване прийняття судом апеляційної інстанції на стадії апеляційного провадження доказу - витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки від 04.02.2014 № 638 без клопотання про поновлення строків на його подання, оскільки такий доказ не було взято судом до уваги при встановленні розміру нормативно-грошової оцінки землі за 2020-2023 роки.

108. З урахуванням викладеного, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи скаржника про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при вирішенні спору судами попередніх інстанцій,

109. Наведені вище порушення судами першої та апеляційної інстанцій не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України), тому оскаржувані судові рішення належить скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

110. У зв`язку з цим Верховний Суд залишає без задоволення клопотання кредитора про закриття касаційного провадження.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

111. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

112. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

113. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

114. Ураховуючи, що суди попередніх інстанцій допустили зазначені вище порушення норм матеріального та процесуального права при розгляді заявлених Білицькою селищною радою грошових вимог, постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи у скасованій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

115. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, оцінити правомірність вимог заявника, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже, і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для визнання грошових вимог Білицької селищної ради.

В. Розподіл судових витрат

116. Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат буде здійснений за результатами розгляду справи.

Керуючись частиною першою статті 240, статтями 300, 301, 308 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільські традиції" задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 12.12.2023 (в частині визнання кредиторських вимог Білицької селищної ради) у справі № 917/1621/22 скасувати. Справу № 917/1621/22 у скасованій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді С. Жуков

К. Огороднік