Ухвала

від 20.08.2024 по справі 917/1700/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/1700/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Жайворонок Т.Є.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна логістична компанія "Меркурій"

на рішення господарського суду Полтавської області від 19.02.2024

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024

у справі № 917/1700/23

за позовом акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна логістична компанія "Меркурій"

про стягнення 785 103,84 грн,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна логістична компанія "Меркурій" (далі - ТОВ "ТЛК "Меркурій") про стягнення 785 103,84 грн плати за користування вагонами за час їх затримки на коліях станції.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 19.02.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 у справі № 917/1700/23 позовні вимоги задоволенні у повному обсязі; стягнуто з ТОВ "ТЛК "Меркурій" на користь АТ "Українська залізниця" 785 103,84 грн плати за користування вагонами за час їх затримки на коліях станції та 11 776,56 грн судового збору.

Судові рішення мотивовані обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

ТОВ "ТЛК "Меркурій" 12.08.2024 через підсистему "Електронний суд" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 19.02.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 у справі № 917/1700/23 скасувати, справу направити на розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Перевіривши матеріали касаційної скарги ТОВ "ТЛК "Меркурій" у справі № 917/1700/23, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною п`ятою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 установлено у розмірі 2 684,00 грн.

Позов подано у 2023 році. Предметом позову у справі № 917/1700/23 є стягнення 785 103,84 грн, а отже, ціна позову у цій справі не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 2 684,00 грн = 1 342 000,00 грн).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Суд звертає увагу, що норма пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачає виключні випадки, за умови доведення скаржником їх наявності, посиланням на відповідні обставини, судове рішення у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може бути предметом касаційного оскарження. При цьому тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

Звертаючись із касаційною скаргою скаржник зазначає про необхідність розгляду справи Касаційним господарським судом, викладає обставини справи та посилається на приписи частини третьої статті 287 ГПК України; вважає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а сама справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Колегія суддів зазначає, що саме лише посилання скаржника на випадки, зазначені у частині третій статті 287 ГПК України, не свідчать про наявність належних обґрунтувань, за яких судові рішення у цій справі підлягають касаційному оскарженню.

Незгода скаржника із оскаржуваними судовими рішеннями не свідчить про їх незаконність і про винятковість справи для скаржника, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для нього внаслідок прийняття рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на його користь є звичайним передбачуваним процесом.

Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, також враховано межі, порядок та повноваження судів щодо розгляду цієї справи.

Тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів.

Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення.

Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.

Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "ТЛК "Меркурій" на рішення господарського суду Полтавської області від 19.02.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 у справі № 917/1700/23, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження, заявлене у касаційній скарзі клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду у касаційному порядку не розглядається.

Керуючись статтями 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна логістична компанія "Меркурій" на рішення господарського суду Полтавської області від 19.02.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 у справі № 917/1700/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Жайворонок